ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
29 листопада 2021 року м. ОдесаСправа № 923/759/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Принцевської Н.М.;
суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка,29)
Секретар судового засідання: Соловйова Д.В.;
Представники сторін:
від прокуратури - Лянна О.А., посвідчення № 057608, від 22.10.20;
від Асканія-Нова селищної ради - не з'явився;
від Біосферного заповідника "Асканія-Нова" імені Ф.Е.Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України - не з'явився;
від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" - не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт"
на рішення Господарського суду Херсонської області від 07.09.2021
по справі №923/759/21
за позовом прокурора-керівника Каховської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі
позивача-1: Асканія-Нова селищної ради
позивача-2: Біосферного заповідника "Асканія-Нова" імені Ф.Е.Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт"
про внесення змін до договору оренди землі,
(суддя першої інстанції: Закурін М.К., дата та місце ухвалення рішення: 07.09.2021, Господарський суд Херсонської області, м. Херсон, вул.Театральна, 18)
03.06.2021 Прокурор-керівник Каховської окружної прокуратури Херсонської області звернувся в інтересах держави в особі Асканія-Нова селищної ради та Біосферного заповідника "Асканія-Нова" імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" (далі - ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ») про внесення змін до договору оренди землі від 07.12.2016, укладеного між Асканія-Нова селищною радою та вказаним Товариством, шляхом викладення змісту пункту 8.1. у редакції:
«На орендовану земельну ділянку встановлені наступні обмеження:
- зміна цільового призначення земельної ділянки на весь строк дії договору,
- організація території і сівозміни, обробіток ґрунту, внесення добрив та використання засобів захисту рослин наземним способом на полях, проведення лісомеліоративних, протипожежних, рекреаційних, санітарно-оздоровчих заходів здійснювати відповідно до законодавства за погодженням із адміністрацією Біосферного заповідника "Асканія-Нова" імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України.
Також на земельну ділянку встановлено обмеження у вигляді заборон:
- будівництво промислових та інших об'єктів,
- розвитку господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу,
- прокладання доріг і трубопроводів, розміщення нових населених пунктів, промислових підприємств і господарських об'єктів,
- штучного зрошення полів ближче 1000 м від заповідної зони,
- застосування мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин літальними апаратами,
- мисливства та полювання, відстрілювання і відловлювання тварин,
- влаштування місць для масового відпочинку населення,
- випалювання стерні, бур'янів, інших видів господарської діяльності, які можуть спричинити негативний вплив на заповідну зону .»
За твердженнями прокурора, позовна заява вжита як захід прокурорського реагування та направлена на захист екологічних інтересів держави в особі позивачів, у зв'язку з необхідністю захисту об'єктів природно-заповідного фонду. З цієї підстави звернення з позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання охорони природи, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав землекористувачів у межах заповідника.
У якості обґрунтування власної позиції прокурор вказав, що:
- за укладеним між сторонами договором оренди землі відповідач є землекористувачем земельної ділянки площею 121,29 га, яка передана йому у користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та розташована біля території Біосферного заповідника "Асканія-Нова" імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України,
- орендована земельна ділянка входить до буферної зони заповідника, в якій за законодавством забороняється: будівництво промислових та інших об'єктів; розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу; прокладання доріг і трубопроводів, розміщення нових населених пунктів, промислових підприємств і господарських об'єктів; штучне зрошення полів ближче 1000 м від заповідної зони; застосування мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин літальними апаратами; мисливство та полювання, відстрілювання і відловлювання тварин; влаштування місць для масового відпочинку населення; випалювання стерні, бур'янів, інших видів господарської діяльності, які можуть спричинити негативний вплив на заповідну зону,
- відповідно до пункту 8.1. договору у ньому встановлене лише одне обмеження, а саме стосовно зміни цільового призначення земельної ділянки на весь строк дії договору,
- відсутність у договорі відповідних обмежень вказує на невідповідність його умов діючому законодавству, а тому такі обмеження підлягають включення до договору у судовому порядку шляхом внесення змін та доповнень до договору.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 07.09.2021 по даній справі позовні вимоги задоволено частково, внесено зміни до договору оренди землі від 07.12.2016, укладеного між Асканія-Нова селищною радою та ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" в частині земельної ділянки з кадастровим номером 6525455300:13:011:0001, яка знаходиться в буферній зоні Біосферного заповідника "Асканія-Нова" імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України, виклавши його пункт 8.1. у наступній редакції:
«На орендовану земельну ділянку встановлені наступні обмеження:
- зміна цільового призначення земельної ділянки на весь строк дії договору,
- організація території і сівозміни, обробіток ґрунту, внесення добрив та використання засобів захисту рослин наземним способом на полях, проведення лісомеліоративних, протипожежних, рекреаційних, санітарно-оздоровчих заходів здійснювати відповідно до законодавства за погодженням із адміністрацією Біосферного заповідника "Асканія-Нова" імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України.
Також на земельну ділянку встановлено обмеження у вигляді заборон:
- будівництво промислових та інших об'єктів,
- розвитку господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу,
- прокладання доріг і трубопроводів, розміщення нових населених пунктів, промислових підприємств і господарських об'єктів,
- штучного зрошення полів ближче 1000 м від заповідної зони,
- застосування мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин літальними апаратами,
- мисливства та полювання, відстрілювання і відловлювання тварин,
- влаштування місць для масового відпочинку населення,
- випалювання стерні, бур'янів, інших видів господарської діяльності, які можуть спричинити негативний вплив на заповідну зону.»;
в іншій частині позовної заяви у задоволенні позовних вимог відмовлено; стягнуто з ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" на користь Херсонської обласної прокуратури 2270 грн. компенсації по сплаті судового збору.
В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд, оцінюючи належність обраного прокурором способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, суд виходить із його ефективності, який означає, що вимога на захист цивільного права, яка сформульована як внесення змін до пункту 8.1. договору оренди землі у відповідній редакції відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, а також вона забезпечить поновлення порушеного права.
Суд першої інстанції інстанції зазначив, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом внесення змін до договору щодо частини орендованої земельної ділянки, яка знаходиться у буферній зоні біосферного заповідника.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ «ЮТС-Агропродукт» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 07.09.2021 по даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апелянт вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, таким що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.
Відповідач зазначає, що матеріали справи не містять доказів знаходження земельної ділянки з кадастровим номером 6525455300:13:011:0001в межах буферної зони, хоча суд першої інстанції визнав встановленою вказану обставину.
Крім того, заявник вказує, що із норм чинного законодавства України вбачається, що із обмежень, які прокурор просить встановити у договорі оренди, можливе встановлення такого передбаченого законом обмеження як «заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки», однак таке обмеження було вже передбачене п.8.1. діючого договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6525455300:13:011:0001. Встановлення інших видів обмежень не передбачено Законом, як цього вимагає Земельний кодекс України. Більше того, судом першої інстанції не обґрунтовано, а прокурором не доведено необхідності встановлення кожного окремого виду обмежень (заборон) у даному договорі оренди землі.
Апелянт зазначає, що встановлення судом першої інстанції обтяжень, зазначених в оскаржуваному рішенні, є необґрунтованим, таким, що не ґрунтується на законі, а тому незаконним. Судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права при встановленні обмежень за договором оренди землі, що є підставою для скасування судового рішення.
Також заявник апеляційної скарги вказує, що чинним законодавством не передбачено можливості внесення змін до договору з будь-якої підстави.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.10.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ЮТС-Агропродукт" на рішення Господарського суду Херсонської області від 07.09.2021 по справі №923/759/21, призначено розгляд справи №923/759/21 на: 29.11.2021 року о 14-30 год.
В судове засідання з'явився представник прокуратури, який заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення. Представники Асканія-Нова селищної ради, Біосферного заповідника "Асканія-Нова" імені Ф.Е.Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України, Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представників учасників, які не з'явились, за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника прокуратури, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.12.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області, виступаючим у якості орендодавця, та ТОВ «Агротекс-Миколаїв», як орендарем, укладений договір оренди землі.
Пунктом 1 укладеного між сторонами Договору передбачено, що орендодавець на підставі протоколу земельних торгів від 07.12.2016 №№50/12/16 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 121,29 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за межами населених пунктів на території Асканія-Нова селищної ради Чаплинського району Херсонської області. Кадастровий номер земельної ділянки 6525455300:13:011:0001.
Договір укладений на 7 років (пункт 3.1.),
Розділом 5 Договору передбачено умови використання земельної ділянки.
Відповідно до п.5.1 Договору земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства. (п.5.2-5.3 Договору)
Пунктом 5.4 Договору передбачено, що орендована земельна ділянка повинна використовуватись способами, що не суперечить екологічним вимогам, не допускати забруднення радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, захищати її від водної та вітрової ерозії, дотримуватись вимог законодавства про охорону довкілля. Господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад встановлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється.
Пунктом 8.1 Договору передбачено, що на орендовану земельну ділянку встановлені обмеження - зміна цільового призначення земельної ділянки на весь строк дії договору (пункт 8.1.).
Обов'язком орендаря є (серед іншого): дотримання встановлених щодо об'єкта оренди обмежень в обсязі, передбаченому договором та чинним законодавством (пункт 9.4.4); використання земельної ділянки відповідно до її цільового призначення та умов договору, дотримуючись вимог земельного, екологічного законодавства, законодавства про охорону довкілля, державних санітарних стандартів, норм і правил (пункт 9.4.6),
Відповідно до приписів п.12.1 зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору, у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку (пункт 12.1).
Відповідно до акту приймання-передачі об'єкта оренди без номера і дати обумовлена договором оренди землі земельна ділянка була передана орендареві.
16.10.2020 між Асканія-Нова селищною радою та ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" укладена додаткова угода до вказаного договору оренди землі, за умовами якої, зокрема, змінено орендодавця, а саме на Асканія-Нова селищну раду, та орендаря - ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ".
Біосферний заповідник "Асканія-Нова" імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України діє за Положенням про Біосферний заповідник "Асканія-Нова" імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України, затвердженим наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 04.01.2021 № 1.
Так, відповідно до Положення:
- загальна площа заповідника становить 33307 га (у т.ч. заповідна зона 11054 га, буферна зона 6909 га, зона антропогенних ландшафтів 15344 га) (пункт 1.13),
- буферна зона включає території, виділені з метою запобігання негативному впливу на заповідну зону господарської діяльності на прилеглих територіях, її режим визначається відповідно до вимог, встановлених для охоронних зон природних заповідників (пункт 4.5.),
- використання буферної зони поза межами землекористування заповідника передбачає організацію території і сівозміни, обробіток ґрунту, внесення добрив наземним способом на полях, проведення лісомеліоративних, протипожежних, рекреаційних крім тих, що пов'язані безпосередньо з виконанням завдань заповідника, передбачених цим Положенням, та санітарно-оздоровчих заходів відповідно до законодавства (пункт 4.6.)
- у буферній зоні забороняється: будівництво промислових та інших об'єктів; розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу; прокладання доріг і трубопроводів, розміщення нових населених пунктів, промислових підприємств і господарських об'єктів; штучне зрошення полів ближче 1000 м від заповідної зони; застосування мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин літальними апаратами; мисливство та полювання, відстрілювання і відловлювання тварин; влаштування місць для масового відпочинку населення; випалювання стерні, бур'янів, інших видів господарської діяльності, які можуть спричинити негативний вплив на заповідну зону (пункт 4.7.),
- землекористувачі, території яких входять до буферної зони та зони антропогенних ландшафтів, здійснюють господарську діяльність з дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища та вказаних обмежень (пункт 4.17).
Прокурор у позовній заяві зазначив, що із урахуванням Закону України «Про природно-заповідний фонд», Положення про біосферний заповідний «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна, затвердженого Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 04.01.2021 №1, встановлено необхідність у внесенні змін до договору оренди землі в частині встановлення обмежень у використанні земельної ділянки сільськогосподарського призначення з метою запобігання негативному впливу на заповідну зону.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Враховуючи, що позов у даній справі заявлено прокурором в інтересах держави в особі визначених ним позивачів, судова колегія вважає за необхідне надати оцінку висновкам місцевого господарського суду в частині обґрунтованості підстав представництва прокурором Біосферного заповідника "Асканія-Нова" імені Ф.Е.Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" про внесення змін до договору оренди землі.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.04.2008 № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
Частина перша статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з абзацами 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Абзац 3 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлює, що не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Відповідно до абзаців 1 - 3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Одночасно згідно з положеннями частин третьої - п'ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:
"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".
З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
У такому випадку суд зобов'язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 906/282/19, від 09.02.2021 у справі № 910/13730/19.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 зазначила таке:
"8.9. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон), який набрав чинності 15.07.2015. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Абзац третій частини третьої цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань.
8.10. Беручи до уваги викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб'єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб'єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.
8.11. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на положення частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.»
З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді прокурор зазначив, що компетентним суб'єктом щодо захисту інтересів держави є Асканія-Нова селищна рада, а також Біосферний заповідник «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Біосферний заповідник «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю щодо захисту прав та охоронюваних законом своїх інтересів у судовому порядку, а отже наділено правом звернення до суду за захистом свого порушеного права.
Крім того, Біосферний заповідник «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування. Тоді як в силу приписів статті 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
Крім того, судова колегія звертає увагу, що в даному випадку Біосферний заповідник «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України не є стороною спірного Договору, а відтак у будь-якому випадку не може ініціювати питання внесення змін до Договору.
Таким чином, безпідставним є визначення Біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Отже, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведення прокурором підстав для захисту інтересів держави в особі Біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України у спірних правовідносинах, оскільки прокурором не дотримано вимог статті 23 Закону України “Про прокуратуру”.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
Згідно п. 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, позовна заява Прокурора-керівника Каховської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Біосферного заповідника "Асканія-Нова" імені Ф.Е.Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" про внесення змін до договору оренди землі підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, а рішення суду першої інстанції в цій частині - скасуванню.
Стосовно позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Асканія-Нова селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" про внесення змін до договору оренди землі, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є зокрема, договори та інші правочини.
За змістом ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначених кодексів, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Статтею 792 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до положень статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.
Разом з тим, приписами частини 1 статті 25 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендар земельної ділянки має право, зокрема, самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження тощо. Орендар земельної ділянки зобов'язаний, зокрема, приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.
Частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. Аналогічні положення наведено у частині першій статті 188 Господарського кодексу України, відповідно до якої зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно із частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до частин першої та третьої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
У частині першій статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Підстави для зміни або розірвання договору визначені статтею 651 Цивільного кодексу України і за загальним правилом, викладеним в частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 Цивільного кодексу України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).
Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.
Так, за частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Зміна умов договору (чи його розірвання) в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов'язання іншою стороною договору у відповідності до пункту 2 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.
Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.
Згідно з частиною 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
З огляду на вищевикладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, а також підстави позовних вимог прокурора, судова колегія зазначає, що в даному випадку позивачем не наведено підстав для зміни договору оренди землі, передбачених вимогами ст.651, 652 Цивільного кодексу України.
Разом з тим, прокурор в позовній заяві посилається на ст.ст. 110-111 Земельного кодексу України, як на підставу для внесення відповідних змін до умов укладеного між сторонами Договору оренди земельної ділянки.
Частина 1 ст. 110 Земельного кодексу України визначає, що на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження.
Безпосередньо перелік обмежень визначений статтею 111 того ж Кодексу. Так, згідно з частиною 2 цієї статті передбачено, що законом, прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, договором, рішенням суду можуть бути встановлені обмеження у використанні земель: а) умова розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків; б) заборона на провадження окремих видів діяльності; в) заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту; г) умова здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги, ділянки дороги; ґ) умова додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт; д) умови надавати право полювання, вилову риби, збирання дикорослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в установленому порядку; є) обов'язок щодо утримання та збереження полезахисних лісових смуг.
Відповідно до ч.4 ст. 111 Земельного кодексу України, обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації. Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені.
Так, частиною 1 статті 46-1 Земельного кодексу України встановлено, що землі територій та об'єктів природно-заповідного фонду використовуються з урахуванням обмежень у їх використанні, визначених відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та положеннями про ці території, об'єкти.
За змістом положень Закону України «Про природно-заповідний фонд України» від 16.06.1992 № 2456-ХІІ:
- біосферні заповідники відносить до природно-заповідного фонду України (стаття 3),
- межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду. На використання земельної ділянки або її частини в межах природно-заповідного фонду може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Обмеження (обтяження) підлягає державній реєстрації і діє протягом строку, встановленого законом або договором (стаття 7),
- збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом: встановлення заповідного режиму; додержання вимог щодо охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля (стаття 8),
- для біосферних заповідників установлюється диференційований режим охорони, відтворення та використання природних комплексів згідно з функціональним зонуванням: заповідна зона - включає території, призначені для збереження і відновлення найбільш цінних природних та мінімально порушених антропогенними факторами природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу; її режим визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників; буферна зона - включає території, виділені з метою запобігання негативного впливу на заповідну зону господарської діяльності на прилеглих територіях; її режим визначається відповідно до вимог, встановлених для охоронних зон природних заповідників; зона антропогенних ландшафтів - включає території традиційного землекористування, лісокористування, водокористування, місць поселення, рекреації та інших видів господарської діяльності; в ній забороняється мисливство (стаття 18),
- режим охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду визначається з урахуванням характеру господарської діяльності на прилеглих територіях, на основі оцінки її впливу на довкілля. В охоронних зонах не допускається будівництво промислових та інших об'єктів, мисливство, розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду. Оцінка такого впливу здійснюється в порядку, встановленому законодавством України. Положення, що визначають режим кожної з охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду, затверджуються державними органами, які приймають рішення про їх виділення. Охоронні зони територій та об'єктів природно-заповідного фонду враховуються під час розробки проектно-планувальної та проектної документації (стаття 40).
Отже, буферна зона біосферного заповідника є охоронною зоною, у межах якої встановлюються певні обмеження для використання земель, а саме не допускається будівництво промислових та інших об'єктів, мисливство, розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 26.11.1993 Указом Президента України №563/93 «Про біосферні заповідники», затверджено Перелік біосферних заповідників в Україні, що включені Бюро Міжнародної координаційної ради з програми ЮНЕСКО «Людина та біосфера» до міжнародної мережі біосферних заповідників, створеної з метою збереження природи і проведення наукових досліджень у найцінніших екосистемах Землі.
До вказаного переліку включено заповідник «Асканія-Нова» із площею 33307 га, у тому числі 11054 га заповідної зони.
Відповідно до п.1.13. Положення про Біосферний заповідник «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 04.01.2021 №1, загальна площа заповідника становить 33307 га (у т.ч. заповідна зона 11054 га, буферна зона 6909 га, зона антропогенних ландшафтів 15344 га) складається з земель, наданих йому в постійне користування площею 11298,8 га, та земель інших землекористувачів площею 22008,2 га (зони буферна та антропогенних ландшафтів), на яких здійснюється діяльність згідно із Законом України «Про природно-заповідний фонд України».
Пунктом 4.6. Положення передбачено, що використання буферної зони поза межами землекористування заповідника передбачає організацію території і сівозміни, обробіток ґрунту, внесення добрив наземним способом на полях, проведення лісомеліоративних, протипожежних, рекреаційних крім тих, що пов'язані безпосередньо з виконанням завдань заповідника, передбачених цим Положенням, та санітарно-оздоровчих заходів відповідно до законодавства. Відповідно до п.4.7. Положення в буферній зоні забороняється будівництво промислових та інших об'єктів, розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу, прокладання доріг і трубопроводів, розміщення нових населених пунктів, промислових підприємств і господарських об'єктів, штучне зрошення полів ближче 1000 м від заповідної зони, застосування мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин літальними апаратами, мисливство та полювання, відстрілювання і відловлювання тварин, влаштування місць для масового відпочинку населення, випалювання стерні, бур'янів, інших видів господарської діяльності, які можуть спричинити негативний вплив на заповідну зону.
Відповідно до п.4.17. Положенням землекористувачі, території яких входять до буферної зони та зони антропогенних ландшафтів, здійснюють господарську діяльність з дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища та вказаних вище обмежень.
Таким чином, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що обмеження, про які зазначає прокурор та у зв'язку з якими просить внести відповідні зміни до Договору оренди встановлені чинним законодавством України, а саме: Земельним кодексом України, Законом України «Про природно-заповідний фонд України», Положенням про Біосферний заповідник «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна, затвердженим наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 04.01.2021 №1. Крім того, деякі обмеження, запропоновані позивачем, зокрема, заборона зміни цільового призначення земельної ділянки, передбачені чинною редакцією Договору оренди земельної ділянки від 07.12.2016 (п.8.1 Договору), у зв'язку з чим незрозумілою є позиція прокурора щодо викладення відповідного пункту договору в іншій редакції Договору.
Також судова колегія зазначає, що з наявних в матеріалах справи доказів на підтвердження знаходження земельної ділянки в межах буферної зони, а також з рішення суду першої інстанції неможливо встановити, яка саме частина спірної земельної ділянки знаходиться в межах буферної зони та щодо якої потрібно застосовувати відповідні обмеження.
Так, на підтвердження своїх позовних вимог прокурором в якості доказу знаходження спірної земельної ділянки, щодо якої прокурор просить встановити обмеження, в буферній зоні надано картосхему функціонального зонування території Біосферного заповідника «Асканія-Нова» НААН та землекористування у межах Асканія-Нова селищної ради станом на 01.01.2021. (а.с. 192)
На вказаній схемі землі ТОВ «ЮТС-Агропродукт» позначені цифрою 18. Судова колегія звертає увагу, що картосхема містить шість земельних ділянок, які використовуються відповідачем. При цьому, кадастрові номери земельних ділянок на вказаній картосхемі відсутні, що унеможливлює ідентифікувати спірну земельну ділянку на схемі зонування територій заповідника.
За таких обставин, зазначені в позовній заяві обставини не можуть вважатися достатньою підставою для зміни договору оренди землі «в частині земельної ділянки, яка знаходиться в межах буферної зони».
Крім того, відповідні обмеження можуть стосуватись її конкретно визначеної частини, або земельної ділянки в цілому та можуть бути підставою для внесення змін до договору оренди землі, якщо сторони договору оренди визначили безпосередньо в самому договорі відповідну підставу, що узгоджується з принципом свободи договору, встановленим статтями 3, 6, 627 Цивільного кодексу України.
Разом з тим, дослідивши умови спірного Договору оренди, судом апеляційної інстанції встановлено відсутність таких обставин.
З огляду на вищевикладене, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає про відсутність підстав для внесення змін до договору оренди землі, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог прокурора-керівника Каховської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Асканія-Нова селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" слід відмовити, а рішення Господарського суду Херсонської області від 07.09.2021 по справі №923/759/21 - скасувати.
Відповідно до ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" на рішення Господарського суду Херсонської області від 07.09.2021 по справі №923/759/21 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з прийняттям нового рішення - про залишення без розгляду позовних вимог Прокурора-керівника Каховської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Біосферного заповідника "Асканія-Нова" імені Ф.Е.Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" про внесення змін до договору оренди землі та відмову в задоволенні позовних вимог прокурора-керівника Каховської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Асканія-Нова селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" про внесення змін до договору оренди землі.
Керуючись ст.ст. 129, п.2 ч.1. ст.226, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" на рішення Господарського суду Херсонської області від 07.09.2021 по справі №923/759/21 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Херсонської області від 07.09.2021 по справі №923/759/21 скасувати.
Позовні вимоги Прокурора-керівника Каховської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Біосферного заповідника "Асканія-Нова" імені Ф.Е.Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" про внесення змін до договору оренди землі залишити без розгляду.
Відмовити в задоволенні позовних вимог прокурора-керівника Каховської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Асканія-Нова селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" про внесення змін до договору оренди землі.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 02.12.2021 року.
Головуючий суддя: Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
А.І. Ярош