ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
03 грудня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/1283/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Мишкіної М.А.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі
апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Красний рибак”
на рішення господарського суду Одеської області від 16.06.2021, суддя в І інстанції Шаратова Ю.А., повний текст якого складено 18.06.2021 в м. Одесі
у справі № 916/1283/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “АгроРось”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Красний рибак”
про стягнення 194 179,58 грн.,
У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю “АгроРось” (далі - ТОВ “АгроРось”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Красний рибак” (далі - ТОВ “Красний рибак”) про стягнення 194 179,58 грн., з яких: 91 254,48 грн. пені, 22 222,06 грн. 3% річних та 80 703,04 грн. - втрат від інфляції, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем договору поставки №20/68-ОД від 06.04.2020 щодо оплати поставленого у квітні 2020 року товару у встановлений строк.
Позовні вимоги обґрунтовувалися несвоєчасним виконанням відповідачем рішення господарського суду Одеської області від 06.01.2021 року у справі № 916/2428/20, що стало підставою для нарахування позивачем пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних за наступні періоди відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України та умов договору поставки.
Рішенням господарського суду Одеської області від 16.06.2021 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Красний рибак” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АгроРось” 91 254,48 грн. пені, 22 222,06 грн. 3 % річних, 80 703,04 грн. інфляційних втрат та витрати на сплату судового збору в розмірі 2 912,70 грн.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та втрат від інфляції у заявлених позивачем до стягнення сумах, суд першої інстанції на підставі встановлених обставин даної справи виходив із того, що в порушення вимог чинного законодавства та умов спірного договору поставки відповідач не надав суду належних доказів виконання у повному обсязі своїх зобов'язань за укладеним договором поставки щодо оплати отриманого товару у встановлений строк.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ “Красний рибак” звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами № 23/06-1 від 30.06.2021 та № 06/07-1 від 06.07.2021, в яких просить зазначене рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Скаржник вважає, що господарський суд першої інстанції ухвалив судове рішення з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, а також з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що ТОВ “Красний рибак” поштою не отримувало ухвали суду про відкриття провадження у справі № 916/1283/21 винесеної 17.05.2021р., у зв'язку з чим було позбавлено права надати відзив та можливості забезпечити явку свого представника в судове засідання, а про наявність рішення господарського суду Одеської області від 16 червня 2021 року у справі № 916/1283/21 дізналося з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Поставлений позивачем товар не відповідає заявленому сертифікату якості на товар, за яким ТОВ «Красний Рибак» розраховувало отримати насіння, вільне від зараженості хворобами та шкідниками.
Всупереч ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно з якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, ТОВ «АгроРось» в позовній заяві зазначає період нарахування пені та відсотків за користування грошовими активами з 28.04.2020 по 26.04.2021 року та розрахунок інфляційних збитків з травня 2020 по березень 2021 року.
ТОВ “Красний рибак” не отримувало від ТОВ «АгроРось» рахунку на сплату штрафних санкцій, у зв'язку з чим встановлений умовами договору строк для їх сплати не скінчився, тому, на думку скаржника, звернення позивача до господарського суду з даним позовом є передчасним.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «АгроРось» заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Позивач, зокрема, вказує те, що факт порушення ТОВ «Красний рибак» умов дого вору поставки, факт належного підтвердження поставки товару та його якості, дата виникнен ня зобов'язання зі сплати заборгованості за товар, відсутність обставин, що звільняють відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до положень ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України, встановлені господарським судом під час розгляду справи № 916/2428/20, тому вказані обставини відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України не підлягають доказуванню у даній справі.
Тому ТОВ «Агрорось» позов у даній справі подано щодо донарахування сум пені, 3% річних та інфляційних збитків, які не були стягнуті за рішенням у справі № 916/2428/20, при цьому пеня та 3% заявлено за період, що не були стягнуті за рішенням у попередній справі. Інфляційні збитки були нараховані від дати виникнення зобов'язань - 27.04.2020 до дати фактичної сплати, так як це питання не було вирішено у попередній справі.
Інфляційні збитки та 3% річних не є штрафними санкціями і не регламентуються умовами договору поставки, законодавством та умовами договору досудове врегулювання вимо ги щодо сплати даних сум не передбачено.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням господарського суду Одеської області від 06.01.2021 у справі № 916/2428/20, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2021, позов ТОВ “АгроРось” до ТОВ “Красний Рибак” про стягнення 1 109 725,74 грн. - задоволено. Стягнуто з ТОВ “Красний Рибак” на користь ТОВ “АгроРось” 1 057 707,36 грн. - основного боргу, 42 655,07 грн. - пені (за період з 28.04.2020 по 13.08.2020), 9 363,31 грн. - 3 % річних (за період з 28.04.2020 по 13.08.2020) та 16 645,89 грн. - витрат по сплаті судового збору. У задоволенні зустрічного позову ТОВ “Красний Рибак” до ТОВ “АгроРось” про стягнення 158 656,08 грн. - відмовлено.
Вказаним рішенням встановлено наступні обставини:
06.04.2020 між ТОВ “АгроРось” (постачальник) та ТОВ “Красний Рибак” (покупець) було укладено договір поставки №20/68-ОД, за умовами п. 1.1 якого, у терміни і на умовах, визначених договором, постачальник зобов'язується поставити покупцю засоби захисту рослин (ЗЗР), мінеральні добрива, мікродобрива (добрива) та насіння сільськогосподарських культур (насіння), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.
Згідно з п. 1.2. договору, право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару.
Відповідно до п. 1.4. договору, постачальник поставляє тільки оригінальні ЗЗР, добрива, насіння, зареєстровані в Україні. Імпортовані товари мають бути очищені в митному відношенні, якість товарів має відповідати даним сертифікату якості (аналізу) виробника, насіння - ДСТУ 2240-93.
Пунктами 2.1., 2.3. договору визначено, що ціна товару визначається в додатках та/або накладних, що є невід'ємною частиною договору. Загальна ціна договору являє собою суму вартості всього товару, що поставляється за даним договором згідно видаткових накладних, що є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 3.1.-3.2. договору, оплата за поставлений товар здійснюється на підставі рахунків-фактур постачальника. Якщо у додатках до договору не зазначено інше, оплата поставленого товару має бути здійснена як 100% передплата, що внесена до першої поставки товару в межах додатку до договору або накладної, якщо поставка проведена без оформлення додатку.
За умовами п. 3.6 договору, після надходження оплати постачальник здійснює коригування ціни товару згідно положень п. 2.5, 2.6 договору та вносить відповідні коригування до ЄРПН. У випадку, якщо покупцем при оплаті товару не здійснено коригування ціни або сплачено ціну не в повному обсязі, постачальник письмово інформує покупця про необхідність доплати, яка має бути здійснена покупцем протягом 7-ми банківських днів.
Згідно з п. 4.4. договору, покупець зобов'язується прийняти товар у визначеному місці відповідно до умов договору на підставі належно оформленої довіреності та своєчасно і в повному обсязі здійснити оплату товару.
У відповідності до п. 5.5. договору, на кожну партію товару постачальник надає покупцю: видаткову накладну; ТТН; копію сертифікату якості (аналізу) виробника на ЗЗР та добрива(на вимогу покупця); копію митної декларації або довідки про здійснення митного оформлення даної партії товару із зазначенням № митної декларації ( на вимогу покупця).
Пунктом 5.7 договору визначено, що товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання накладних повноважними представниками сторін. Підписання сторонами накладних засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується.
Відповідно до п. 7.8 договору, покупець зобов'язаний здійснити прийняття товару за кількістю та якістю при передачі товару відповідно до товаросупровідних документів. При виявленні ознак пошкодження тари/товару, некомплектності товару, невідповідності за кількістю та інших порушень умов договору, покупець зобов'язаний інформувати постачальника негайно (при передачі товару поза місцем розташування складу постачальника - письмово), а також оформити відповідний акт (Додаток №4 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні) за участі перевізника.
Згідно з п. 5.9 договору, за відсутності відповідного інформування та складання акту товар вважається таким, що прийнятий покупцем без зауважень: за кількістю - відповідно до видаткової накладної, за якістю - відповідно до сертифікату якості (аналізу).
За умовами п. 5.12 договору, покупець позбавляється права претензій щодо товару, якщо приймання здійснено за відсутності представника постачальника (іншої особи за вибором постачальника), якщо не доведе, що не міг забезпечити участь постачальника (іншої особи) у прийманні товару з вини постачальника або такої особи.
Відповідно до п. 5.13 договору, сторони домовились, що акт, складений за участю експерта територіального органу Торгово-Промислової Палати та представника постачальника, є належним документом, який підтверджує відповідність товару умовам договору за кількістю чи за якістю за виключенням прихованих недоліків, які мають бути підтверджені відповідними експертними установами.
Згідно з п. 5.14 договору, покупець має право ініціювати проведення дослідження товару (ЗЗР та добрив) будь-якою експертною установою, лабораторією, що має відповідну державну акредитацію та можливості здійснити аналіз діючої речовини за умови попереднього інформування постачальника та за участі представника постачальника у відборі проб товару. У такому випадку проби товару відбираються з непошкодженої (запечатаної) тари у подвійній кількості, упаковується та опечатується сторонами та/або експертом із складанням відповідного акту. Один примірник опечатаних проб передається постачальнику для забезпечення проведення дослідження за зверненням постачальника.
Пунктом п. 5.15 договору визначено, що експертиза насіння має здійснюватися у лабораторіях, внесених до реєстру органів з оцінки відповідності за умови відбору проб агрономом - інспектором у порядку, передбаченому п.5.12 договору.
У відповідності до п. 5.16 договору, претензії щодо недоліків товару можуть заявлятись покупцем з дотриманням умов даного договору протягом 20-ти днів з дня отримання товару, а за прихованими недоліками - протягом 30-ти днів від дати їх документального підтвердження відповідно до умов даного договору.
За умови п. 6.3. договору, у разі прострочення оплати вартості товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 6.4. договору, у випадку невідповідності товару якісним показникам, що має бути підтверджено відповідно до умов даного договору, постачальник зобов'язується на вибір покупця: замінити неякісний товар у двотижневий строк на товар належної якості за умови його наявності; зменшити ціну товару у розмірі, що додатково погоджується сторонами, але не нижче митної вартості товару збільшеної на суму митних платежів; прийняти неякісний товар та повернути покупцю протягом 7-ми банківських днів від дня повернення товару кошти, сплачені за нього.
Згідно з п. 6.6. договору, сторони домовились, що штрафні санкції можуть бути стягнуті відповідно до положень ст. 534 ЦК України при проведенні розрахунків за товар, або сплачується на підставі рахунку управненої сторони, який має бути оплачений іншою стороною протягом 10 банківських днів.
У пункті п. 6.7 договору сторони домовились, що відповідно до ст. 259 ЦК України строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за даним договором складає 3 роки. Крім цього, сторони відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за цим договором, здійснюється без обмеження строку.
Відповідно до п. 6.8 договору, сторони домовились, що відповідно до ч. 2 ст. 232 ГК України, збитки стягуються з винної сторони в повному обсязі понад штрафні санкції.
Згідно з п. 8.1 договору, договір набирає сили з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2020, а в частині взаємних розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
14.04.2020 ТОВ “АгроРось” виставлено рахунок-фактуру №СФ-003370 на поставку гібр. насіння кукурудзи ДКС 5141(Пончо Вотіво+Максим XL+ТоркСТ) в кількості 415 мішків на загальну суму з ПДВ 2 115 414,36 грн.
Відповідно до видаткової накладної №РН-0004183 від 27.04.2020р. ТОВ “АгроРось” поставило, а ТОВ “Красний Рибак” прийняло товар - гібр. насіння кукурудзи ДКС 5141(Пончо Вотіво+Максим XL+ТоркСТ) в кількості 415 мішків на загальну суму з ПДВ 2 115 414,36 грн., на підставі договору №20/68-ОД від 06.04.2020.
На підтвердження якості поставленого товару постачальником надано сертифікат, що засвідчує посівні якості насіння від 09.08.2019р. №044511 серії АА №079918, виданий ДП “Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції” на насіння, що належить ТОВ “Монсанто Насіння”, вироблено в Румунії, культура: кукурудза звичайна, сорт ДКС5141, категорія та генерація СН(F1), рік урожаю - 2018р., номер партії UA-24-17-030/0572-18, маса партії 21 669,2 кг., кількість одиниць упаковки - 763. З вказаного сертифікату не вбачається зараженість насіння хворобами чи шкідниками. Сертифікат, що засвідчує посівні якості насіння №029136 від 01.03.2019р., насіння потруєно. Випробування насіння проведено згідно з вимогами ДСТУ 2240-93. Сертифікат виданий на підставі протоколу випробування 2662-19/044511 від 09.08.2019р. та дійсний до 09.08.2020.
ТОВ “Красний Рибак” здійснило часткову передплату товару згідно рахунку-фактури №СФ-003370 в загальній сумі 1 057 707 грн., заборгованість за вказаним договором поставки станом на день розгляду справи складає 1 057 707,36 грн.
Відповідно до імперативних положень частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Вищевказані обставини встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, у справі, де брали участь ті самі сторони, а тому відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України вони не повинні доводитися знову у даній справі.
Судом встановлено, що на виконання рішення суду від 06.01.2021 у справі № 916/2428/20 відповідачем перераховано на користь позивача 1 126 371,63 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 27.04.2021 № 587 та не заперечується останнім. Отже, відповідачем сплачено за поставлений товар із порушенням строків оплати.
Предметом даного позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача 91 254,48 пені, нарахованої за період з 14.08.2020 по 26.04.2021 на підставі п. п. 6.3, 6.7 договору, 22 222,06 грн. 3% річних, нарахованих за період з 14.08.2020 по 26.04.2021, та 80 703,04 грн. втрат від інфляції, нарахованої за період з 28.04.2020 по 26.04.2021 на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Частиною першою статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами статті 193 ГК України та статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно з частиною 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Судом установлено, що прострочена заборгованість за поставлений у квітні 2020 року товар згідно з договором поставки № 20/68-ОД від 06.04.2020 у розмірі 1 057 707,36 грн. була сплачена відповідачем лише 27.04.2021, що підтверджується платіжним дорученням від 27.04.2021 № 587.
Отже відповідачем сплачено за поставлений товар із порушенням строків оплати.
Згідно із статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною шостою статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно із пунктом 6.3. договору, у разі прострочення оплати вартості товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення.
Разом з тим, за умовами пункту 6.7 договору сторони домовились, що відповідно до ст. 259 ЦК України строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за даним договором складає 3 роки. Крім цього, сторони відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за цим договором, здійснюється без обмеження строку.
Отже, сторони в договорі поставки від 06.04.2020 № 20/68-ОД встановили більшій строк нарахування штрафних санкцій ніж шість місяців.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до правових позицій, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зо бов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Таким чином, оскільки факт порушення встановленого умовами договору поставки строку виконання грошового зобов'язання з боку відповідача є встановленим, і останнім не заперечується, то, відповідно, і вимога позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та втрат від інфляції є обґрунтованою.
За результатами перевірки обчислених позивачем розрахунків пені, процентів річних та втрат від інфляції судом першої інстанції встановлено, що вони відповідають умовам укладеного сторонами договору поставки та чинному законодавству, є арифметично вірними, і відповідачем не спростовані як в цілому, так і за їх складовими, доводи відповідача не містять власного контррозрахунку, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та правильно були задоволені місцевим судом.
Викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача колегія суддів не бере до уваги, з огляду на таке.
Твердження скаржника про те, що ТОВ “Красний рибак” поштою не отримувало ухвали суду про відкриття провадження у справі № 916/1283/21 винесеної 17.05.2021р., у зв'язку з чим було позбавлено права надати відзив та можливості забезпечити явку свого представника в судове засідання, спростовується наявним у справі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 6511913355527, яке беззаперечно свідчить про те, що зазначену судову ухвалу від 17.05.2021 було вручено відповідачеві 21.05.2021 року.
Доводи скаржника про те, що поставлений позивачем товар не відповідає заявленому сертифікату якості на товар, за яким ТОВ «Красний Рибак» розраховувало отримати насіння, вільне від зараженості хворобами та шкідниками, перевірялися судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи № 916/2428/20. Так, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 у цій справі встановлено: - з урахуванням встановлених обставин, враховуючи відсутність доказів на підтвердження дослідження ТОВ “Агроген Ново” зразків саме того товару, що був поставлений ТОВ “АгроРось” за договором поставки, відсутність доказів на підтвердження наявності у ТОВ “Агроген Ново” відповідної державної акредитації на проведення експертних досліджень, відсутності доказів невідповідності поставленого товару вимогам ДСТУ 2240-93, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявлених зустрічних позовних вимог та недоведеність ТОВ “Красний Рибак” поставки товару неналежної якості, що, відповідно, зумовлює відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.
Вищевказані обставини встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, у справі, де брали участь ті самі сторони, а тому відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України вони не повинні доводитися знову у даній справі.
Судом установлено, що за умовами пункту 6.7 договору сторони домовились, що відповідно до ст. 259 ЦК України строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за даним договором складає 3 роки. Крім цього, сторони відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за цим договором, здійснюється без обмеження строку. Отже, сторони в договорі поставки від 06.04.2020 № 20/68-ОД встановили більшій строк нарахування штрафних санкцій ніж шість місяців.
У зв'язку з цим посилання скаржника на неправильне обчислення позивачем розрахунків сум, заявлених до стягнення, є безпідставним та необґрунтованим.
Позов у даній справі подано у доповнення до первісного позову у справі №916/2428/20 і грошові зобов'язання донараховано до сум, що були визначені у попередній справі.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного на рахування на суму боргу та процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Застосування даного способу захисту здійснюється у випадку порушення грошових зобов'язань будь-якого характеру та застосовується незалежно від наявності відповідних домовленостей сторін за весь період прострочення грошового зобов'язання та стягується в межах 3 років, що передують зверненню з відповідною вимогою.
Відповідні правові позиції викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц та від 05.06 2018 у справі № 522/7909/16-ц.
Тому інфляційні втрати та 3% річних не є штрафними санкціями і не регулюються умовами договору поставки, а чинним законодавством та умовами договору досудове врегулювання вимоги щодо сплати даних сум не передбачено.
Суд погоджується з доводами, наведеними у відзиві на апеляційну скаргу, як такими, що узгоджуються із встановленими судом обставинами справи та нормами матеріального і процесуального права.
Натомість, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не довів неправильне застосування судом попередньої інстанції норм права як необхідної передумови для скасування судового рішення, що оскаржується у цій справі.
Так, господарським судом прийнято рішення при дотриманні норм процесуального права з правильним застосуванням норм матеріального права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин. Незгода відповідача з рішенням господарського суду та бажання зміни рішення у справі на свою користь не свідчить про неправильне застосування судом вказаних відповідачем норм права.
Судом першої інстанції відповідно до вимог статті 86 ГПК України досліджено наявні в матеріалах справи докази, які були достатніми для прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі. Доводи апеляційної скарги вказаного не спростовують.
Апеляційний суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі апеляційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.
З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Порушення судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні даного спору по суті, судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому доводи скаржника в цій частині не приймаються до уваги.
Принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) та принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК України), які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.
Місцевим господарським судом при прийнятті рішення було дотримано вказаних принципів та забезпечено сторонам справедливий судовий розгляд, взято до уваги інтереси учасників справи та почуто їх, що відповідає вимогам ГПК України та п. 1 ст. 6 Конвенції.
Згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.
Враховуючи викладене та беручи до уваги унормовані статтею 269 ГПК України межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.
З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги в сумі 4369,05 грн. покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Рішення господарського суду Одеської області від 16 червня 2021 року у справі № 916/1283/21 залишити без змін, а апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Красний рибак” № 23/06-1 від 30.06.2021 та № 06/07-1 від 06.07.2021 - без задоволення.
Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя: Бєляновський В.В.
Судді: Богатир К.В.
Мишкіна М.А.