Справа № 607/14139/20Головуючий у 1-й інстанції Грицай К.М.
Провадження № 22-ц/817/1128/21 Доповідач - Парандюк Т.С.
Категорія -
30 листопада 2021 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Парандюк Т.С.
суддів - Дикун С. І., Храпак Н. М.,
за участі секретаря - Стецюк М.А.
та сторін - ОСОБА_1 та її представник адвокат Ізай Р.О., представник ОСОБА_2 адвоката Оленяк В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/14139/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 серпня 2021 року, ухваленого суддею Грицай К.М., у справі за заявою ОСОБА_1 про вступ у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Тернопільської міської ради про визнання недійсним та скасування рішень Тернопільської міської ради; скасування державної реєстрації права власності,
20 серпня 2021 року ОСОБА_1 подала заяву про залучення її в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору та прийняття її позовної заяви до спільного розгляду із первісною позовної заявою та позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та Тернопільської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Тернопільської міської ради № 7/42/84 від 20.12.2019; скасування державної реєстрації права власності.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 серпня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про прийняття позовної заяви та вступ у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - відмовлено.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Тернопільської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Тернопільської міської ради, скасування державної реєстрації права власності - повернуто заявнику ОСОБА_4 .
Роз'яснено заявнику ОСОБА_1 право на подання даної позовної заяви у загальному порядку, передбаченому законом.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 серпня 2021 року та винести нове рішення, яким справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначила, що як вбачається із мотивувальної частини оскаржуваної ухвали суду, суд з посиланням на норми ч. ч. 1, 2 ст. 52, ч. 1 ст. 195, положення ст. ст. 193, 194 ЦПК України визначив, що вона є відповідачем, а її позовна заява є зустрічним позовом. Проте вона не є учасником справи ні в якій якості. Їй учасника справи не надано.
Для набуття статусу третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору, повинен мати місце такий критерій, як наявність єдиного предмету спору, що було дотримано ОСОБА_1 , та на що суд першої інстанції не звернув увагу.
Таким чином, на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов'язаний з первісним, позовна заява третьої особи, в силу ч. 1 ст. 52 ЦПК України, повинна містити самостійні вимоги саме щодо предмету спору у справі. (що було дотримано ОСОБА_1 )
Проаналізувавши позов, що перебуває в провадженні суду та поданий позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, суд повинен був прийти до висновку, що ці позови є взаємопов'язаними та поєднані спільним предметом спору, а відтак з огляду на викладене, з метою об'єктивного розгляду справи, а також винесенням законного та обґрунтованого рішення, залучити до участі в справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_1 .
В даному випадку суд не проаналізував подану заяву та позов відносно необхідних критеріїв, та прийшов до помилкового висновку, застосувавши критерії до зустрічного позову, що потягло за собою прийняття незаконної ухвали.
В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_2 адвокат Оленяк В.Є. подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 (проти долучення не заперечувала представник ОСОБА_1 адвокат Ізай Р.О.), у якому зазначив, що підтримує апеляційну скаргу ОСОБА_1 і просить справу направити до суду першої інстанції, оскільки оскаржуваною ухвалою порушено право ОСОБА_1 на захист її прав та інтересів.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат Ізай Р.О. апеляційну скаргу підтримали з мотивів, викладених в ній.
Представник ОСОБА_2 адвокат Оленяк В.С. апеляційну скаргу ОСОБА_1 підтримав зазначивши при цьому, що рішення Тернопільської міської ради № 7/42/84 від 20.12.2019 року в однаковій мірі порушує права та інтереси як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 з огляду на те, що вони обидві стали співвласниками будинковолодіння по АДРЕСА_1 після смерті батька та чоловіка - ОСОБА_5 , який не встиг за життя закінчити оформлення документів на земельну ділянку, та за яку сплачував податок.
Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, доповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відмовляючи у прийнятті заяви про вступ у справу в якості третьої особи ОСОБА_1 та повертаючи їй позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 подано позовну заяву до ОСОБА_3 , Тернопільської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Тернопільської міської ради, скасування державної реєстрації права власності з порушенням строку, передбаченого ч. 1 ст. 193 ЦПК України, а тому суд не вбачає законних підстав для прийняття позовної заяви та задоволення заяви про вступ третьої особи у справу та приходить до переконання про необхідність повернення позову заявнику ОСОБА_1 .
З таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів.
Судом встановлено, що в провадженні Тернопільського міськрайонного суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Тернопільської міської ради про визнання недійсними та скасування рішень Тернопільської міської ради; скасування державної реєстрації права власності.
Ухвалою суду від 31 серпня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
02 липня 2021 року ОСОБА_1 подала до суду позовну заяву до Тернопільської міської ради, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення Тернопільської міської ради № 7/42/84 від 20.12.2019 року; скасування державної реєстрації права власності.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 липня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику. Роз'яснено заявнику ОСОБА_1 право на подання даної позовної заяви у загальному порядку, передбаченому законом.
20 серпня 2021 року в підготовче судове засідання надійшла заява ОСОБА_1 про залучення її в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору та прийняття її позовної заяви до спільного розгляду із первісною позовної заявою та позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та Тернопільської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Тернопільської міської ради № 7/42/84 від 20.12.2019 року; скасування державної реєстрації права власності.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 52 ЦПК України, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 ЦПК України, положення статей 193 і 194 цього Кодексу застосовуються до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, у якій відкрито провадження.
В силу ч. 1 ст. 193 ЦПК України, відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Згідно ч. 3 ст. 194 ЦПК України, зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Ознаками зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об'єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.
Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
Таким чином, у процесі розгляду судом спору між позивачем і відповідачем, третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. При цьому як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Отже, на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов'язаним з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої ст. 52 ЦПК України обов'язково має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі.
Як роз'яснено у п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за № 2 “Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ в суді першої інстанції”, судам слід мати на увазі, що оскільки від належного вирішення питання про прийняття зустрічного позову, позову третьої особи із самостійними вимогами та об'єднання і роз'єднання позовів залежить своєчасний і правильний розгляд заявлених вимог, то ці процесуальні дії необхідно провадити у точній відповідальності з правилами, встановленими статтями 123-126 ЦПК України.
Також, процесуальний закон вказує на певні умови прийняття судом позову третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету позову: 1) взаємний зв'язок первісного позову та позову третьої особи; 2) однорідність вимог та нерозривна пов'язаність вимог між собою; 3) від вирішення однієї вимоги залежить вирішення інших; 4) доцільність спільного розгляду цих позовів.
Згідно із статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Матеріалами справи встановлено, що предметом спору є: визнання незаконним рішення Тернопільської міської ради № 7/42/84 від 20.12.2019 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із кадастровим номером 6110100000:01:009:0087 площею 0, 0701 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 і передано гр. ОСОБА_3 (безоплатно у власність) земельну ділянку із кадастровим номером 6110100000:01:009:0087 площею 0, 0701 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 та скасування державної реєстрації права власності (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2079497461101), об'єкт нерухомого майна: земельна ділянка із кадастровим номером 6110100000:01:009:0087 площею 0, 0701 га, що належить на праві власності ОСОБА_3 ..
В даному випадку мова йде про одну і ту ж земельну ділянку по АДРЕСА_1 , якою користується як і ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 спадкоємці ОСОБА_5 .
ОСОБА_1 є платником податку за дану земельну ділянку і на якій знаходиться будинковолодіння, співвласниками яких по 1/3 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та частину з якої в незаконний спосіб Тернопільська міська рада передано ОСОБА_3 .
Дані твердження свідчить про однорідність та взаємопов'язаність позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради та ОСОБА_3 , а також про доцільність їх спільного розгляду.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 при подачі позову були дотриманні вимоги щодо предмету спору у строк, передбачений статтею 52 ЦПК України, тобто до закінчення підготовчого засідання і позовні вимоги не виходили за межі уже заявлених іншими учасниками позовних вимог, тому суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про відмову у прийнятті позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору.
З огляду на те, що заява третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_6 подана у формі позовної заяви із додержанням загальних правил пред'явлення позову, з дотриманням строків подання - на стадії підготовчого провадження, за наявності взаємного зв'язку між позовами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , та враховуючи доцільність спільного розгляду позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , колегія суддів вважає, що оскарженою ухвалою суду першої інстанції безпідставно відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті позовної заяви та вступі у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Оскільки ухвала Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 серпня 2021 року постановлена з порушенням норм процесуального права, вона підлягає скасуванню в порядку, визначеному ст. 379 ЦПК України з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 376, 379, 381, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 серпня 2021 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 03 грудня 2021 року.
Головуюча Т.С. Парандюк
Судді: С.І. Дикун
Н.М. Храпак