Справа № 234/11292/21
Провадження № 2/234/3867/21
02 грудня 2021 року місто Краматорськ
Краматорський міський суд Донецької області
в складі: головуючого-судді Бакуменко А.В.
з участю секретаря Кісточка І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Краматорську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на в'їзд/виїзд неповнолітньої дитини на /з тимчасово окупованої території України та за кордон без згоди батька до досягнення дитиною повноліття, -
Обставини справи
ОСОБА_3 звернулась до Краматорського міського суду з позовом про надання дозволу на в'їзд/виїзд неповнолітньої дитини на /з тимчасово окупованої території України та за кордон без згоди батька до досягнення дитиною повноліття.
Свої вимоги обґрунтувала наступним.
25 січня 2012 року вона уклала шлюб з відповідачем, в період шлюбу у них народилась дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням суду від 22 листопада 2013 року шлюб було розірвано, дитина проживає разом з нею, відповідач життям дитини не цікавиться, аліментів не сплачує.
На сьогоднішній час, вона з дитиною проживає на тимчасово окупованій території України, а її батьки проживають на території України. Батько дитини, відповідач у справі відмовляється надавати дозвіл на виїзд дитини на підконтрольну територію України до бабусі та дідуся, а також за кордон.
В зв'язку з чим вона вимушена звернутись до суду з даним позовом.
Просить суд, надати дозвіл на багаторазові тимчасові в'їзди /виїзди з/на тимчасово окупованої території, переміщення вздовж лінії зіткнення в межах Донецької та Луганської областей, на отримання паспорту громадянина України, закордонного паспорту, на отримання візи у тому числі країн Шенгенської угоди та європейського Союзу, Сполучених Штатів Америки, Австралії, Арабської республіки Єгипет, Туреччини, Російської Федерації, Білорусії, Грузії, Ізраїлю неповнолітньою ОСОБА_4 у супроводі її матері до повноліття дитини.
Ухвалою від 20 вересня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та призначено до слухання на 13.10.2021 року.
Сторони до судового засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Фактичні обставини, встановлені судом.
ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_4 , батьками котрої є ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
Рішенням Кіровського районного суду м. Макіївка від 22 листопада 2013 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 розірвано.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно ч.1-4 ст.157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.
Згідно ч. 5 ст. 157 СК України, той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, крім того з батьків, до якого застосовуються заходи примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця, з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей, та у разі, якщо йому відомо місце проживання іншого з батьків, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов'язки, інформує його шляхом надсилання рекомендованого листа про тимчасовий виїзд дитини за межі України, мету виїзду, державу прямування та відповідний часовий проміжок перебування у цій державі.
Той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк до одного місяця та більше з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей, у разі:
1) наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, підтвердженої довідкою про наявність заборгованості зі сплати аліментів;
2) наявності заборгованості зі сплати аліментів, підтвердженої довідкою про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці, якщо аліменти сплачуються на утримання дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, або на утримання дитини, яка отримала тяжкі травми, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов'язки, не має заборгованості зі сплати аліментів, звертається рекомендованим листом із повідомленням про вручення до того з батьків, з яким проживає дитина, за наданням згоди на виїзд дитини за межі України з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі в складі організованої групи дітей.
У разі ненадання тим із батьків, з яким проживає дитина, нотаріально посвідченої згоди на виїзд дитини за кордон із зазначеною метою, у десятиденний строк з моменту повідомлення про вручення рекомендованого листа, той із батьків, хто проживає окремо від дитини та у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів, має право звернутися до суду із заявою про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди другого з батьків.
Згідно ст. 313 ЦК України- фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом.
Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57.
Відповідно до пункту 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється:
1) за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску;
2) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків: якщо другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджується записом про батька у свідоцтві про народження дитини, та який (яка) відсутній у пункті пропуску; якщо у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, з яким перетинає державний кордон громадянин, який не досяг 16-річного віку, є запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України чи відмітка (штамп) про взяття на постійний консульський облік у закордонній дипломатичній установі України або перебування такого громадянина на постійному консульському обліку підтверджується довідкою про перебування на консульському обліку, яка формується з використанням засобів відомчої інформаційної системи МЗС; у разі пред'явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій, зокрема, рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків;
3) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі тимчасового виїзду з України на строк до одного місяця під час пред'явлення рішення суду або органу опіки та піклування (районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі його утворення), сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади) або їх копій, засвідчених нотаріально чи органом, який їх видав, у якому визначено (підтверджено) місце проживання дитини з одним із батьків, який має намір виїзду з дитиною або який уповноважив на це нотаріально посвідченою згодою інших осіб;
4) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі тимчасового виїзду з України на строк до одного місяця та більше дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє на захворювання, передбачені частиною п'ятою статті 157 Сімейного кодексу України, під час пред'явлення таких документів або їх копій, засвідчених нотаріально чи органом, який їх видав: довідки, виданої органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем, про наявність заборгованості із сплати аліментів (у разі коли сукупний розмір заборгованості перевищує суму відповідних платежів за три місяці); документа, виданого лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу, в порядку та за формою, встановленими МОЗ (у разі коли сума заборгованості по аліментах становить понад три місяці, але не більше чотирьох місяців).
При цьому, Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" регулює конкретний (одноразовий) виїзд дитини за кордон із визначенням його початку й закінчення.
Отже, тимчасовий виїзд малолітньої дитини за межі України повинен відбуватись лише за погодженням з іншим з батьків, оскільки такий переїзд спричиняє зміну режиму спілкування дитини з іншим із батьків, порядок участі у вихованні дитини, зміну звичайного соціального, культурного, мовного середовища дитини, що впливає на її подальше життя, розвиток і виховання. Тимчасовий виїзд за кордон у супроводі одного з батьків має відповідати найкращим інтересам дитини і такий дозвіл за відсутності згоди другого з батьків може бути наданий на підставі рішення суду на певний період, з визначенням його початку й закінчення. Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 712/10623/17, провадження № 14-244цс18.
Водночас, як встановлено судом в ході розгляду справи, позивач, звертаючись до суду із позовом про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон малолітньої дитини без згоди батька, зазначає у позові період з 17.08.2021 року до повноліття дитини, також позивачкою зазначається значна кількість країн для виїзду дитини.
Оскільки Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" регулює конкретний (одноразовий) виїзд дитини за кордон із визначенням його початку й закінчення, суд приходить до висновку про те, що, надання дозволу на виїзд за межі України малолітньої дитини з її матір'ю на виїзди до різних країн у будь який час та на необмежений термін, без згоди та супроводу батька суперечить положенням вказаного Закону та статтям 141, 153, 157 СК України.
Отже, у судовому порядку може бути надано дозвіл на разовий виїзд дитини без згоди батька, не позбавленого батьківських прав, натомість надання за рішенням суду дозволу на майбутнє на постійні виїзди дитини за межі України без згоди батька суперечить чинному законодавству, яке визначає рівність прав та обов'язків обох батьків відносно виховання дитини, унаслідок чого батько фактично позбавляється можливості брати участь у вихованні дитини та спілкуванні з нею.
Позивачем не доведено вимоги щодо надання дозволу на виїзд/в'їзд на територію населених пунктів України (територію проведення антитерористичної операції), на виїзд/в'їзд з України за кордон, до країн ближнього та дальнього зарубіжжя через не зазначення конкретної адреси місця перебування дитини за кордоном та початку і кінця таких тимчасових поїздок або строку та місця її лікування тощо.
Питання перетинання лінії розмежування у Донецькій та Луганській областях регулюються Тимчасовим порядком контролю за переміщенням осіб через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженим наказом першого заступника керівника антитерористичного центру при Службі безпеки України 14.04.2017 року №222ог.
Пунктом 5.1.1. цього порядку визначено, що в'їзд на тимчасово неконтрольовану територію дітей, які не досягли 16-річного віку, здійснюється з дотриманням вимог, передбачених для таких осіб Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57.
Пунктами 3, 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57, установлено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку.
Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску; без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі пред'явлення, зокрема, рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Виїзд з України громадян, які не досягли шістнадцятирічного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску (підпункт 1 пункту 4 Правил).
Сукупний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законом встановлені у таких випадках певні обмеження та порядок для в'їзду на окуповану територію з метою захисту інтересів неповнолітніх (малолітніх) дітей, який є аналогічним порядку перетинання державного кордону України.
Виходячи з положень зазначених норм матеріального права, дозвіл на виїзд неповнолітньої дитини за межі України в супроводі одного з батьків за відсутності згоди другого з батьків на підставі рішення суду може бути наданий на конкретний одноразовий виїзд з визначенням його початку й закінчення.
Аналогічного правового висновку щодо застосування наведених норм матеріального права дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 липня 2018 року у справі №712/10623/17.
Конвенцією ООН Про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України з 27 вересня 1991 року і, відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено у п. 1 ст. 3, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (п.1 ст.18 Конвенції ООН).
Виїзд малолітньої дитини за межі України або виїзд/в'їзд на територію населених пунктів України (територію проведення антитерористичної операції), повинен відбуватись лише за погодженням з іншим з батьків, оскільки такий переїзд, зокрема, спричиняє зміну звичайного соціального, культурного, мовного середовища дитини тощо, що впливає на її подальше життя, розвиток і виховання.
Суд вважає, що сама по собі можливість поїздки за кордон дитини, не є безумовним свідченням того, що така поїздка відповідає найкращим інтересам дитини, оскільки істотне значення має країна поїздки, мета такої поїздки та період поїздки.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Матеріально-правовий зміст обов'язку подавати докази полягає в тому, що у випадку його невиконання суб'єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалася заінтересована сторона, неіснуючим, чи навпаки, як це має місце при використанні презумпції, існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.
Позивачем не надано будь-яких доказів про існування нагальної необхідності оздоровлення дитини, будь-які відомості про стан її здоров'я з відповідними медичними рекомендаціями також в матеріалах справи відсутні. Отже, процесуальний обов'язок доказування наявності такої мети багаторазових виїздів з тимчасово окупованої території та за межі території України та її відповідності інтересам дитини позивачкою не надано.
Також позивачка однією з підстав свого позову вказала що батько дитини - відповідач по справі не бере участі у вихованні та утриманні доньки, не цікавиться її життям, тому у разі задоволення позову вважає, що його права не будуть порушені. Водночас, будь-яких доказів на підтвердження і цих обставин матеріали справи не містять.
Враховуючи те, що дозвіл на виїзд дитини за кордон без обмеження його відповідним часом чи періодом до досягнення дитиною повноліття може стати підставою для перебування дитини за кордоном досить тривалий не обмежений час, і це може порушити батьківські права відповідача та позбавити його права на спілкування з дочкою та на участь у її вихованні, а багаторазовий виїзд дитини за кордон без надання згоди батька чинним законодавством не передбачений, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з підпунктом 2) пункту 7 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року № 152, оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта для виїзду за кордон особі, яка не досягла 16-річного віку, здійснюється на підставі заяви-анкети одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників. Якщо батьки не перебувають у шлюбі, оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта для виїзду за кордон здійснюється на підставі заяви-анкети того з них, з ким проживає особа;
Отже, оскільки оформлення паспорта для виїзду за кордон особі, яка не досягла 16-річного віку, здійснюється на підставі заяви-анкети того з батьків, з ким проживає особа, якщо батьки не перебувають у шлюбі, і згоди на оформлення паспорту для виїзду за кордон іншого з батьків не вимагається, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині надання дозволу на виготовлення дитині проїзних документів.
Також не підлягають задоволенню вимоги щодо дозволу на оформлення паспорту громадянина України без дозволу батька, оскільки згідно до діючого законодавства паспорт громадянина України вперше видається по досягненню 14-ти років.
Дитина ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто на час ухвалення рішення їй виповнилось 9 років, тобто на даний час таке питання як отримання паспорту громадянина України є неактуальним.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 76-81, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.313 ЦК України, ст.ст. 141, 153, 157 Сімейного кодексу України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на в'їзд/виїзд неповнолітньої дитини на /з тимчасово окупованої території України та за кордон без згоди батька до досягнення дитиною повноліття- залишити без задоволення.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте Краматорським міським судом Донецької області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення складене в одному екземплярі в нарадчій кімнаті.
Суддя Краматорського міського суду А. В. Бакуменко