1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 24 листопада 2021 року, апеляційну скаргу прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2021 року, відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дилим, Російської Федерації,
розшукується компетентними органами Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 208 КК Російської Федерації,
за участі:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_7 ,
перекладача ОСОБА_8 ,
особа, відносно якої проводиться
екстрадиційна перевірка ОСОБА_6 ,
Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання Першого заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_9 про застосування екстрадиційного арешту до громадянина Російської Федерації ОСОБА_6 .
Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді , постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора, визнати наявність підстав для подальшого застосування екстрадиційного арешту (утримання під вартою) громадянина Російської Федерації ОСОБА_6 , та продовжити застосування до нього екстрадиційного арешту строком на 30 днів.
Прокурор вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою, через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Зазначає, що на розгляді ДМС перебуває скарга ОСОБА_6 від 07 травня 2020 року № 8.7-3331/2-20 на рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 02 березня 2020 року про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. За результатами розгляду 25 травня 2020 року прийнято рішення про відхилення вказаної скарги. Вказане рішення стороною захисту оскаржено до Окружного адміністративного суду м. Києва, судовий розгляд триває.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 червня 2020 року щодо ОСОБА_6 застосовано екстрадиційний арешт, який продовжено ухвалами Шевченківського районного суду м. Києва від 14 липня, 09 вересня, 02 листопада, 28 грудня 2020 року, 18 лютого та 18 квітня 2021 року включно.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04 серпня 2021 року ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та покладено на нього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 03 жовтня 2021 року.
Київською міською прокуратурою 30 вересня 2021 року подано до Печерського районного суду м. Києва клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на особисте зобов'язання щодо ОСОБА_6 та продовження дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, копію якого вручено захиснику ОСОБА_10 .
Однак, клопотання захисником не передано ОСОБА_6 . На телефонні дзвінки захисника та прокурора ОСОБА_6 не відповідав, оскільки змінив свій мобільний номер.
У судових засіданнях, призначених на 01 та 06 жовтня 2021 ОСОБА_6 не з'явився. Повістку про розгляд клопотання скеровано на домашню адресу. Про причини неявки Печерський районний суд чи Київську міську прокуратуру ОСОБА_6 не повідомив.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2021 року в задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на особисте зобов'язання щодо ОСОБА_6 відмовлено.
Як стверджує прокурор, ОСОБА_6 перебуває у міжнародному розшуку, екстрадиційну перевірку по ньому не завершено, відтак, враховуючи тяжкість інкримінованого злочину, необхідно застосувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (екстрадиційний арешт).
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення захисника та особи, щодо якої здійснюється екстрадицій на перевірка, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити в силі ухвалу слідчого судді, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів провадження, 18 червня 2021 року співробітниками СБ України на території Шевченківського району міста Києва затримано громадянина Російської Федерації ОСОБА_6 , який розшукується правоохоронними органами Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 208 КК Російської Федерації.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05 березня 2020 року до ОСОБА_6 застосовано тимчасовий арешт на строк до 01 квітня 2020 року, до надходження запиту про його видачу. Однак протягом дії строку тимчасового арешту запит про видачу з Російської Федерації не надійшов, у зв'язку із чим, ОСОБА_6 звільнено з -під варти.
13 квітня 2020 року з Офісу Генерального прокурора до прокуратури міста Києва надійшов запит Російської Федерації зпро видачу ОСОБА_6 та надано доручення на проведення екстрадиційної перевірки.
Згідно документів, наданих іноземною стороною, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 не закінчився.
Інкримінований компетентними органами Російської Федерації ОСОБА_6 злочин, передбачений ч. 2 ст. 208 КК Російської Федерації, є екстрадиційним, оскільки відповідає кримінальному правопорушенню, передбаченому ч. 1 ст. 258-3 КК України за який передбачено покарання на строк понад одного року позбавлення волі.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19 червня 2020 року щодо ОСОБА_6 застосовано екстрадиційний арешт, який був продовжений ухвалами Шевченківського районного суду м. Києва від 14 липня 2020 року, 09 вересня 2020 року, 02 листопада 2020 року, 28 грудня 2020 року, 18 лютого 2021 року строком до 18 квітня 2020 року включно.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04 серпня 2021 року щодо ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Київською міською прокуратурою 30 вересня 2021 року до Печерського районного суду м. Києва подано клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на особисте зобов'язання щодо ОСОБА_6 .
У судові засіданні, призначені 01 жовтня 2021 року та 06 жовтня 2021 року ОСОБА_6 не з'явився, про причини своє неявки суд чи прокуратуру не повідомив.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06 жовтня в задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу з домашнього арешту на особисте зобов'язання ОСОБА_6 відмовлено.
21 жовтня 2021 року перший заступник керівника Київськї міської прокуратури ОСОБА_9 звернувся до Печерського районного суду з клопотанням пр. застосування до громадянина Російської Федерації ОСОБА_6 екстрадиційного арешту строком на 30 днів, до вирішення Офісом Генерального прокурора питання про його видачу для притягнення до кримінальної відповідальності та здійснення фактичної передачі до Російської Федерації.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання.
Приймаючи рішення, слідчий суддя зазначив про відсутність підстав для застосування відносно ОСОБА_6 екстрадиційного арешту, оскільки прокурором до матеріалів клопотання не долучено належних документів, що підтверджують своєчасне та належне повідомлення ОСОБА_6 про розгляд 01 жовтня 2021 року та 06 жовтня 2021 року клопотання щодо зміни йому запобіжного заходу, яке йому також не вручено прокурором у спосіб, передбачений КПК України.
Таке рішення слідчого судді колегія суддів вважає законним, обґрунтованим і вмотивованим, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 584 КПК України, при вирішенні питання про застосування екстрадиційного арешту слідчий суддя керується положеннями КПК України та міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 582 КК України затримана особа негайно звільняється у разі, якщо встановлено обставини, за наявності яких видача (екстрадиція) не здійснюється.
Відповідно до п.5 ч.7 ст. 584 КПК України під час розгляду клопотання слідчий суддя постановляє ухвалу про відмову у застосуванні екстрадиційного арешту, якщо для його обрання немає підстав.
При цьому, відповідно до ч.8 ст.584 КПК України, слідчий суддя при розгляді клопотання не досліджує питання про винуватість та не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави у справі стосовно особи, до якої надійшов запит про видачу.
Не знайшли свого підтвердження і в судовому засіданні апеляційної інстанції доводи прокурора, щодо належного повідомлення ОСОБА_6 про дати судових засідань щодо розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу.
Окрім того, як пояснив ОСОБА_6 судову повістку про виклик до суду на 06 жовтня 2021 року він отримав лише 22 жовтня 2021 року та сам з'явився до прокурора, телефонних дзвінків не отримував, оскільки змінив номер мобільного телефону.
З огляду на викладене слідчий суддя обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання прокурора про застосування відносно ОСОБА_6 екстрадиційного арешту.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не виявлено і не вбачаються такі зі змісту апеляційної скарги.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, у відповідності до вимог КПК України та Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах та Європейської конвенції про видачу правопорушників, а тому апеляційна скарга прокурора, навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 309, 376, 404, 405, 407, 422, 584 КПК України, колегія суддів,-
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання Першого заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_9 про застосування екстрадиційного арешту до громадянина Російської Федерації ОСОБА_6 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Єдиний унікальний №757/55930/21-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_11
Справа № 11сс/824/6546/2021 Доповідач: ОСОБА_1
Категорія ст. 584 КПК