Справа № 752/17337/20
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/13921/2021
23 листопада 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Білич І.М., Коцюрби О.П.,
за участю секретаря судового засідання Пальчика М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 квітня 2021 року у складі судді Кахно І.А.,
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди,-
У вересні 2020 року ОСОБА_2 звернулася у суд із позовом у якому просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди від 04 лютого 2019 року № 01/2019 у розмірі 57 500 грн та штраф за договором оренди від 04 лютого 2019 року № 1/2019 у розмірі 16 100 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 04 лютого 2019 року між позивачем в особі її представника ОСОБА_3 (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) було укладено договір оренди № 01/2019 на підставі довіреності від 11 серпня 2017 року, посвідченої приватним нотаріусом Сірійського районного нотаріального округу Чернилевською М. М. та зареєстрованої в реєстрі за № 2258.
Відповідно до вказаної вище довіреності ОСОБА_3 був уповноважений позивачем представляти її інтереси з питань володіння та користування належній їй на праві власності квартири АДРЕСА_1 .
В день підписання договору відповідачем (орендарем) було передано представнику орендодавця грошові кошти у розмірі 23 000 грн а саме: 11 500 грн в якості орендної плати за лютий 2019 року відповідно до п. п. 4.1. договору та 11 500, грн в якості страхової суми (платежу) відповідно до п. п. 4.6. договору.
В подальшому оплата за договором здійснювалась відповідачем шляхом перерахування коштів на картковий рахунок представника орендодавця.
Проте, починаючи з березня 2019 року орендар почав періодично порушувати умови договору оренди, здійснюючи перерахування орендної плати та витрат за комунальні послуги із запізненням та не в повному обсязі.
Так, відповідно до п.п. 6.1. договір діяв до 04 лютого 2020 року включно, проте сторони продовжували виконувати його умови й далі, про що свідчить те, що орендодавець не наполягав на звільненні об'єкту оренди.
При цьому позивач зазначає, що орендар фактично проживав у орендованому приміщенні та не здійснював оплату оренди за березень, квітень, травень, червень та липень 2020 року, отже його заборгованість за орендну плату (відповідно до п.п. 4.1. договору) склала 11 500 грн (вартість орендної плати на місяць) *5 (кількість неоплачених місяців оренди) = 57 500 грн.
Крім того, п.п. 4.4. договору передбачено штрафні санкції, а саме: у разі неперерахування орендної плати орендарем до 30 числа поточного місяця розмір орендної плати за цей поточний місяць збільшується на 20 % , а саме: 11 500 * 0,2 = 2 300 грн.
Таким чином, враховуючи те, що відповідач здійснював оренду плату за січень 2020 року, лютий 2020 року поза терміном передбаченим договором, а також станом на сьогодні не сплатив заборгованість з орендної плати за березень 2020 року, квітень 2020 року, травень 2020 року, червень 2020 року та липень 2020 року, то у позивача також виникло право на стягнення штрафних санкцій за сім місяців, протягом яких відбулось прострочення зобов'язання, у загальному розмірі 7*2 300=16 100 грн.
Враховуючи, вищевикладене, загальна сума заборгованості відповідача за договором оренди складає 57 500 + 16 100 = 73 600 грн.
Позивач наголошує, що з метою досудового врегулювання спору та добровільного погашення заборгованості 07 серпня 2020 року було направлено вимогу щодо її сплати, розірвання договору та, відповідно, звільнення об'єкта оренди у строк до 12 серпня 2020 року.
Листом від 16 серпня 2020 року б/н відповідачем було надіслано відповідь на вимогу, якою відповідач фактично підтвердив, що 04 лютого 2020 року договір оренди був продовжений на той самий строк і на тих самих умовах. Крім того, у відповіді відповідач також підтвердив той факт, що ним не виконувались зобов'язання щодо перерахування орендної плати (останній платіж за оренду був здійснений ним у березні 2020 року (як зазначалось вище даним платежем відповідач сплатив оренду за лютий 2020 року) і в подальшому жодних платежів окрім компенсації комунальних послуг ним не здійснювалось.
У відповіді на вимогу відповідач посилався на форс-мажорні обставини, які не передбачені договором та взагалі не є поважними для невиконання своїх договірних зобов'язань.
До листа також було додано додаткову угоду про розірвання договору оренди та акт прийому-передачі об'єкта оренди.
При цьому, відповідь на вимогу відповідача не містила жодних пропозицій щодо строку сплати його заборгованості за договором оренди.
Таким чином, оскільки відповідач пропозицію позивача щодо дострокового розірвання договору прийняв, проте заборгованість перед позивачем в добровільному порядку не погасив, то позивач звертається до суду за захистом свого порушеного права, у зв'язку із викладеними вище обставинами, позивач позов просила задовольнити.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29 квітня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено. Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду, зазначає, що 04 лютого 2020 року офіційно закінчилась дія договору оренди, проте ніяких офіційних листів про припинення відносин він не отримував, також ніяких повідомлень зроблених іншим способом (телефон, особиста розмова, електронна переписка, тощо), тобто була мовчазна згода на продовження відносин, а отже договір вважається пролонгованим відповідно до ст.764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму.
Вказано, що до березня місяця 2020 року чітко виконував свої зобов'язання по оплаті житлового приміщення, шляхом перерахування коштів на картку представника орендодавця, ніяких зауважень не мав.
Зазначено, що у зв'язку із виникненням форс-мажорної ситуації і запровадженням Всеукраїнського карантину, і припиненням отримання доходу, відповідач почав затримувати орендну плату, проте оплату комунальних послуг та Інтернету, продовжував добросовісно здійснювати, про що свідчить електронна переписка між відповідачем та представником орендодавця (копія додається). Представник орендодавця в свою чергу, жодного разу не висловлював претензій стосовно оплати квартири, про це також свідчить електронна переписка.
Також, вказано, що ніяких листів та повідомлень про звільнення приміщення, не отримував й погоджуєтьсяповернути 36 361 грн.
Колегія суддів, ОСОБА_1 , який просив задовольнити апеляційну скаргу, адвоката Софіщенка В.А., який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, про відмову в її задоволенні.
Як убачається з матеріалів справи, 04 лютого 2019 року між позивачем, в особі її представника ОСОБА_3 (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) було укладено договір оренди № 01/2019 (а.с. 17-19).
Відповідно до умов п.п. 1.1, 4.1, 4.3, 4.,4 6.1 договору орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне орендне користування квартирою (далі - приміщення) за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 46,5 кв. м. для використання під житло (далі - об'єкт оренди); орендна плата на місяць складає 11 500 (одинадцять тисяч п'ятсот) гривень без ПДВ; орендна плата нараховується орендодавцю з 05 лютого 2019 року; орендна плата перераховується орендодавцю авансом до десятого числа поточного місяця; у разі неперерахування орендної плати орендарем орендодавцю повністю або частково до 30 числа поточного місяця, розмір орендної плати за цей поточний місяць збільшується на 20%; договір набирає сили з 05 лютого 2019 року і дійсний по 04 лютого 2020 року включно.
З акту прийому-передачі об'єкту оренди від 04 лютого 2019 року до договору № 01/2019 від 04 лютого 2019 року, вбачається що ОСОБА_4 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , передав, а ОСОБА_1 прийняв квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 46,5 кв. м., та інше майно, що знаходиться у цій квартирі (перелік майна зазначений в акті) (а.с. 20).
Як убачається з матеріалів справи, строк дії договору оренди сторонами було пролонговано.
Задовольняючи заявлений по справі позов, районний суд виходив з умов укладеного між сторонами договору та доведення матеріалами справи факту його невиконання відповідачем.
Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду, остільки вони відповідають обставинам справи та ґрунтуються на положеннях матеріального права.
Положеннями статті 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до частини першої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Положеннями ст.764 ЦК України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтю 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
За приписами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
З урахуванням системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України та змісту договору оренди, районний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що наявність зобов'язання, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання до його фактичного виконання й не позбавляє орендодавця права на отримання сплатити суми боргу з урахуванням штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.
Встановлено, що відповідач неналежно виконував умови договору, у зв'язку з чим за період з березня по липень 2020 року утворилася заборгованість по сплаті щомісячних платежів, на загальну суму 57500грн. (11500*5).
Окрім цього, відповідно до справи, ОСОБА_1 несвоєчасно вніс орендну плату за січень та лютий 2020року, у зв'язку з чим районний суд дійшов правильного висновку про застосування штрафної санкції у вигляді 20% від суми орендної плати, що передбачено п.4.4 укладеного між сторонами договору та за період з січня по липень 2020 року становить 16 100 грн.
Отже, матеріалами справи доведено невиконання боржником зобов'язання на загальну суму 73 600 грн, а тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про необхідність зменшення суми боргу до 36 361 грн.
Посилання ОСОБА_1 про неможливість виконувати зобов'язання з підстав настання форс-мажорних обставин, пов'язаних з карантинними заходами, перевірялися судом першої інстанції, вони отримали відповідну оцінку у рішенні й обґрунтовано визнані безпідставними.
Підстав до звільнення відповідача від відповідальності за невиконання умов договору оренди, матеріали справи не містять.
Обставини, пов'язані з припиненням договору оренди не були предметом розгляду суду першої інстанції, у зв'язку з чим колегія суддів визнає такими, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про порушення позивачем його прав, пов'язаних зі звільненням орендованого приміщення.
Суд першої інстанції повно та об'єктивно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку, положення процесуального й матеріального права застосував правильно й дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав до задоволення позову ОСОБА_2 .
Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення районного суду постановлено з дотриманням положень матеріального і процесуального права, відповідає обставинам справи та долучених до матеріалів доказів.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено01 грудня 2021 року.
Суддя-доповідач:
Судді: