Постанова від 17.11.2021 по справі 761/26735/20

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2021року м. Київ

Справа № 761/26735/20

Провадження: № 22-ц/824/12270/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,

суддів Ратнікової В.М., Писаної Т.О.

секретар Івасенко І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Іжаковського Олега Валерійовича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»

на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 травня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Фролової І.В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: Приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк Віктор Станіславович, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Телявський Анатолій Миколайович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 08.07.2020 року постановою приватного виконавця Телявського А.М. від 08.07.2020 року було проведено опис та арешт легкового автомобіля марки Dacia Logan 901L 2007 року випуску, колір сірий, тип легковий седан, номер кузова НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 . 11 липня 2020 року вона, позивачка, отримала від приватного виконавця Телявського А.М. постанови: про відкриття виконавчого провадження (лист від 03.07.2020 року №4219); про стягнення з боржника основної винагороди при примусовому виконанні виконавчого напису №1036 від 24.06.2020 року (лист від 03.07.2020 року №4221,); про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження при примусовому виконанні виконавчого напису №1036 від 24.06.2020 року (лист від 03.07.2020 року №4222); про арешт коштів боржника при примусовому виконанні виконавчого напису №1036 від 24.06.2020 року (лист від 03.07.2020 року №4223), виданого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюком В.С. 12 липня 2020 року вона отримала постанову приватного виконавця Телявського А.М. від 08.07.2020 року, якою було проведено опис та арешт легкового автомобіля разом із постановою про арешт майна боржника від 03.07.2020 року при примусовому виконанні виконавчого напису №1036 від 24.06.2020 року. 16.07.2020 року після ознайомлення з матеріалами нотаріальної справи по виконавчому напису, реєстраційний № 1036 від 24.06.2020 року, їй, позивачці, стало відомо про те, що 24 червня 2020 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюком B.C. за заявою ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на підставі ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат», п. 2 Переліку документів, за якими стягнення проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року №1172) був вчинений виконавчий напис, яким:

- звернуто стягнення з ОСОБА_1 на суму заборгованості 96 548, 88 грн;

- правонаступником усіх прав та обов'язків ПАТ «УКРСІББАНК» на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, посвідченого 08.12.2011 року приватним нотаріусом Київського МНО Шевченко Д.Г. за реєстровим №2949, 2950, в тому числі, за кредитним договором №11194267000 від 06.08.2007 року є ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК»;

- правонаступником усіх прав та обов'язків ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» на підставі договору №2018/К про відступлення прав вимоги від 11.10.2019 року, у тому числі, за кредитним договором №11194267000 від 06.08.2007 року є ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ»;

- строк платежу за кредитним договором №11194267000 від 06.08.2007 року настав, боржником допущено прострочення платежів;

- стягувач направив боржнику 06.05.2020 року вимогу №8720 про сплату нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України трьох відсотків річних від простроченої суми , інфляційного збільшення та пені;

- стягнення проводиться за період з 30.06.2017 року по 04.05.2020 року;

- сума заборгованості складає 96 548, 88 гривень;

- право вимоги у стягувача щодо стягнення 3 (трьох) відсотків річних виникло з 30.06.2017 року, а пені з 30.06.2019 року.

Постановою приватного виконавця Телявського А.М. від 15.07.2020 року призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ТОВ «Євроексперт груп» для надання письмового звіту з експертної оцінки описаного та арештованого майна, а саме: легкового автомобіля марки Dacia Logan 901L. 24 квітня 2020 року вона отримала від приватного виконавця висновок про вартість майна суб'єкта оцінки. 30 липня 2020 року вона отримала заявку на реалізацію арештованого майна, адресовану ДП «СЕТАМ» за початковою вартістю 52 380, 00 грн. Вважає, що виконавчий напис за реєстраційним №1036 від 24.06.2020 року вчинений з порушенням статтей 88, 89 Закону України «Про нотаріат» та пунктів 2.3, 3.1 частини 3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами. Зокрема, банк у відповідності до умов кредитного договору був зобов'язаний повідомити боржника та інших обтяжувачів про свій намір набути право власності на предмет забезпечувального обтяження в порядку, встановленому ст. 27 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів реєстрацію обтяжень», але цього не зробив. Звернення стягнення на майно шляхом вчинення виконавчого напису умовами кредитного договору не передбачено. Окрім того, оспорюваний виконавчий напис вчинений нотаріусом по кредитному договору, який нотаріально не посвідчений, та на підставі виписки з рахунку, з якої неможливо встановити наявність безспірної заборгованості. Вказувала, що вилученням (зверненням стягнення на майно) легкового автомобіля на підставі незаконного виконавчого напису їй завдано збитків, які вона оцінила у розмірі 52 380 грн, що є вартістю автомобіля згідно висновку про вартість майна суб'єкта оцінки, а також моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн. За наведених обставин, просила суд визнати виконавчий напис за реєстраційний № 1036 від 24.06.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюком В.С. про звернення стягнення з неї на користь ТОВ «ВЕРДИКТ - КАПІТАЛ» на суму заборгованості 96 548, 88 грн. та на загальну суму 97 148, 88 грн. таким, що не підлягає виконанню; стягнути з відповідача суму матеріального збитку у розмірі 52 380,00 грн; та морального збитку у розмірі 10 000,00 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 14 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.

Визнано виконавчий напис за реєстраційний № 1036 від 24.06.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюком В.С., про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕРДИКТ - КАПІТАЛ» на суму заборгованості 96 548, 88 грнта на загальну суму 97 148, 88 грнтаким, що не підлягає виконанню.

Стягнуто з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 суму матеріального збитку у розмірі 52 380 грн.

Стягнуто з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 суму морального збитку у розмірі 10 000 грн.

Стягнуто з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 681,60 грн.

Не погодившись із таким судовим рішенням, Іжаковський О.В. в інтересах ТОВ «Вердикт Капітал» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у позові.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що при вчиненні виконавчого напису приватному виконавцю була надана виписка по позичковому рахунку ОСОБА_1 , яка відображає розмір заборгованості, який обліковується. Така виписка виступає первинним бухгалтерським документом та є належним доказом щодо визначення розміру заборгованості. Вказав, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису лише перевіряє безспірність заборгованості по наданим документам, а не визначає її. Також суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що саме з 06 серпня 2014 року починається відлік строку позовної давності, оскільки позивачка кредитні кошти в строк, встановлений кредитним договором, не повернула, рішення суду від 01.04.2014 року про стягнення заборгованості ані первісному кредитору, ані новому кредитору не виконала, що стало підставою для звернення товариства до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, при цьому, 3 % річних та пеня нараховані у межах строку позовної давності за основною вимогою згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, коли зобов'язання не було виконано у встановлений строк, якщо інше не встановлено договором або законом, водночас, зобов'язання в повному обсязі за змістом кредитного договору на теперішній час боржником не виконано, а тому у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог про стягнення збитків та моральної шкоди.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 27 липня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечувала проти апеляційної скарги та зазначила, що виконавчий напис нотаріусом вчинено з чисельними порушеннями вимог закону, що встановлено судом першої інстанції. Виписка з рахунку не є належним доказом щодо заборгованості по кредиту, оскільки не містить обов'язкових реквізитів та не підтверджена первинними бухгалтерськими документами. Звернення стягнення на легковий автомобіль відбулось не у відповідності до умов кредитного договору, а тому висновок суду першої інстанції про стягнення нанесених збитків є правильним. Просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні адвокат Каменська О.А. в інтересах ОСОБА_1 заперечувала проти апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Адвокат Непом'яща П.І. в інтересах ОСОБА_3 підтримала апеляційну скаргу, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.

Представник ТОВ «Вердикт Капітал» та приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк В.С. в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вислухавши пояснення учасників справи, які зявились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги , колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом,06 серпня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11194267000 на суму 15 339 доларів США, що є еквівалентом 77 461,95 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами та зі строком повернення до 06 серпня 2014 року.

08.12.2011 року ПАТ «УкрСиббанк» продав, а ПАТ'Дельта Банк» купив право вимоги за вищевказаним договором.

Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 01 квітня 2014 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Дельта Банк» кошти в сумі 149 759,33 грн, що станом на 19 березня 2013 року є еквівалентом 18 736,31 доларів США, з яких:

- 93 992, 25 грн, що є еквівалентом 11 759,32доларів США, залишок заборгованості по кредиту;

- 55 767, 08 грн., що є еквівалентом 6 976, 99 доларів США, проценти за користування кредитом в період з 06 серпня 2007 року по 19 березня 2013 року.

18.08.14 року Подільським районним судом м. Києва видано два виконавчих листи.

19 червня 2017 року відкрито виконавче провадження №54068778 про виконання рішення суду по справі №758/14206/13-ц від 01.04.2014 року, винесена постанова про арешт майна боржника ОСОБА_4

20 червня 2017 року відкрито виконавче провадження №54068350 про виконання рішення суду по справі №758/14206/13-ц від 01.04.2014 року, винесена постанова про арешт майна боржника ОСОБА_1

04 жовтня 2017 року ухвалою Подільського районного суду Києва скасовано постанову державного виконавця Подільського райвідділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Галунько JT.I. щодо винесених постанов від 19.06.2017 р. про відкриття виконавчого провадження та арешт майна боржника ОСОБА_4 як неправомірних, оскільки стягувачем був пропущений строк пред'явлення виконавчих листів до виконання, а судом не було поновлено цього строку.

10 квітня 2018 року ухвалою Подільського районного суду Києва скасовано постанову державного виконавця Подільського райвідділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Головащенка A.M.. щодо винесених постанов від 20.06.2017 р. про відкриття виконавчого провадження та арешт майна ОСОБА_1 як неправомірних, оскільки стягувачем був пропущений строк пред'явлення виконавчих листів до виконання, а судом не було поновлено цього строку.

11 травня 2018 року виконавчий лист (дублікат) №758/14206/13-ц повернуто без виконання стягувачеві державним виконавцем Подільського районного суду ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві зв'язку із тим, що строк пред'явлення виконавчого документа пропущений.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2018 року у задоволенні заяви ПАТ«Дельта Банк» про поновлення строку пред'явлення виконавчих листів до виконання відмовлено.

24 червня 2020 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюком B.C. за заявою ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на підставі ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат», п. 2 Переліку документів, за якими стягнення проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172) вчинено виконавчий напис, яким:

- звернуто стягнення з ОСОБА_1 на суму заборгованості 96 548, 88 грн;

- правонаступником усіх прав та обов'язків ПАТ «УКРСІББАНК» на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, посвідченого 08.12.2011 року приватним нотаріусом Київського МНО Шевченко Д.Г. за реєстровим №2949, 2950, в тому числі, за кредитним договором №11194267000 від 06.08.2007 року є ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК»;

- правонаступником усіх прав та обов'язків ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» на підставі договору №2018/К про відступлення прав вимоги від 11.10.2019 року, у тому числі, за кредитним договором №11194267000 від 06.08.2007 року є ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ»;

- строк платежу за кредитним договором №11194267000 від 06.08.2007 року настав, боржником допущено прострочення платежів;

- стягувач направив боржнику 06.05.2020 року вимогу №8720 про сплату нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України трьох відсотків річних від простроченої суми , інфляційного збільшення та пені;

- стягнення проводиться за період з 30.06.2017 року по 04.05.2020 року;

- сума заборгованості складає 96 548, 88 гривень;

- право вимоги у стягувача щодо стягнення 3 (трьох) відсотків річних виникло з 30.06.2017 року, а пені з 30.06.2019 року.

03.07.2020 року приватним виконавцем Телявським А.М. винесено постанови про:

- відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого напису №1036 від 24.06.2020 року, що виданий приватниим нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюком В.С.;

- стягнення з боржника основної винагороди при примусовому виконанні виконавчого напису №1036 від 24.06.2020 року, що виданий приватниим нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюком В.С.;

- розмір мінімальних витрат виконавчого провадження при примусовому виконанні виконавчого напису №1036 від 24.06.2020 року, що виданий приватниим нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюком В.С.;

- арешт коштів боржника при примусовому виконанні виконавчого напису №1036 від 24.06.2020 року, що виданий приватниим нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюком В.С.

Постановою приватного виконавця Телявського А.М. від 08.07.2020 року про опис та арешт майна (коштів) боржника накладено арешт на легковий автомобіль марки Dacia Logan 901L, випуску 2007 року, колір сірий, тип транспортного засобу легковий седан, номер кузова НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 .

Постановою приватного виконавця Телявського А.М. від 15.07.2020 року призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ТОВ «Євроексперт груп» для надання письмового звіту з експертної оцінки описаного та арештованого майна, а саме: легкового автомобіля, марки Dacia Logan 901L, випуску 2007 року, колір сірий, тип транспортного засобу легковий седан, номер кузова НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 .

Згідно висновку про вартість майна від 17.07.2020 року ринкова вартість суб'єкта оцінки: легкового автомобіля марки Dacia Logan 901L, 2007 року випуску, колір сірий, тип легковий седан, номер кузова НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 , становить 52 380 грн.

21 липня 2020 року приватний виконавець Телявський А.М. подав до ДП «СЕТАМ» заявку на реалізацію арештованого майна за початковою вартістю 52 380, 00 грн.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 17 березня 2020 року замінено сторону у виконавчому провадженні щодо примусового виконання виконавчих листів по справі № 758/14206/13 за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, на стягувача ТОВ «Вердикт Капітал».

Задовольняючи позов в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не надав нотаріусу Кондратюку B.C. документів, передбачених пунктом 3.1. Порядку, які підтверджують безспірну заборгованість позивача за кредитним договором. Оскільки матеріалами справи підтверджується заподіяння позивачці шкоди (понесення збитків) у сумі 52 380 грн та моральної шкоди у розмірі 10 000 грн, суд першої інстанції задовольнив і ці позовні вимоги.

Перевіряючи такі висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 572 ЦК України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено Законом (право застави).

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Частиною першою статті 20 Закону України «Про заставу» передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється ЗакономУкраїни «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Законунотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно із ч.1 ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст.20 Закону України «Про заставу» звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріуса у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Частина 3 статі 6 ЦК України передбачає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

У статті 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин - укладення договору кредиту та застави, наведено вичерпний перелік позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а саме: передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом; продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, не передбачено.

Згідно із ч.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, норми Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є спеціальними відносно Закону України «Про заставу».

Пункт 5 частини 1 статті 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», яким передбачено позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження шляхом реалізації заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса було доповнено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року.

У пункті 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» зазначено, що дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

Отже, положення Закону України «Про заставу» у частині здійснення звернення стягнення на предмет застави на підставі виконавчого напису нотаріуса не підлягають застосуванню до спірних правовідносин як такі, що суперечать нормам Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, щодо позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11194267000 було укладено між ОСОБА_1 та АКІБ «Укрсиббанк» 06 серпня 2007 року, тобто, на момент виникнення спірних правовідносинположення статті 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не передбачалитакого позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження як реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Отже, звернення стягнення на предмет застави на підставі оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса не відповідає вимогам Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, а тому вчинений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюком В.С. виконавчий напис не може підлягати виконанню.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 09 липня 2014року у справі № 6?89цс14 та Верховний Суд у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 907/533/17.

Вказана обставина є першочерговою підставою для визнання спірного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Окрім того, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухваленій нею постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц із подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.

Як убачається з копій договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11194267000 від 06 серпня 2007 року та заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 01 квітня 2014 року, у кредитному договорі № 11194267000 установлено граничний строк повернення кредиту - до 06 серпня 2014 року.

Після скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження з виконання заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 01 квітня 2014 року та про арешт майна боржника, первісному кредитору ПАТ «Делта Банк» було відмовлено у поновленні строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання.

Оскільки первісним стягувачем ПАТ «Дельта Банк», так і його правонаступником ТОВ «Вердикт капітал», пропущено строк пред'явлення виконавчого документу до виконання, з урахуванням вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат», у приватного нотаріуса були відсутні підстави для вчинення виконавчого напису про звернення стягнення за кредитним договором №№ 11194267000 від 06 серпня 2007 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Суд першої інстанції по суті спору дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, проте, не врахував, що положення Закону України «Про заставу» у частині звернення стягнення на предмет застави на підставі виконавчого напису нотаріуса не підлягають застосуванню до спірних правовідносин як такі, що суперечать нормам Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, щодо позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

З огляду на викладене, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 травня 2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Вердикт Капітал» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, підлягає зміні шляхом викладення резолютивної частини рішення в редакції цієї постанови.

Щодо висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Вердикт Капітал» про стягнення шкоди колегія суддів відмічає наступне.

За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені статтею 16 ЦК України: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову у їх задоволенні.

В обґрунтування позову позивачкапосилалася на завдання їй шкоди у вигляді вартості вилученого у неї автомобіля на підставі статтей 23, 1166, 1167 ЦК України.

Так, цивільно-правові відносини, які виникають у зв'язку із завданням (та відшкодуванням) майнової та моральної шкоди врегульовані положеннями статей 22, 23, 1166, 1167 ЦК України.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача; г) вина.

Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає існування презумпції вини заподіювача шкоди, тому якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди, а на позивача покладається обов'язок довести наявність факту заподіяної шкоди та її розмір, протиправний характер поведінки, в результаті якої її завдано, а також наявність причинного зв'язку між діями заподіювача та виникненням шкоди.

Так, оспорюваний виконавчий напис вчинений з порушенням вимог закону.

В той же час, спірні правовідносини між сторонами виникли з договірних зобов'язань, зокрема, щодо виконання кредитного зобов'язання, забезпеченого заставою майна позичальниці ОСОБА_1 , а саме транспортного засобу марки Dacia Logan 901L 2007 року випуску, а тому посилання позивачки на те, що вилучення автомобіля відбулось не відповідно до умов кредитного договору та засноване на делікті є необґрунтованими.

В ході апеляційного перегляду справи встановлено, що вилучений на підставі виконавчого напису, який не підлягає виконанню, автомобіль марки Dacia Logan 901L, 2007 року випуску, колір сірий, тип легковий седан, номер кузова НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 реалізовано на шляхом продажу на електронних торгах.

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити позивачці, що визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, може бути підставою для звернення до суду із позовом щодо дійсності електронних торгів, які призвели до порушення її майнових прав.

Задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування майнової і моральної шкоди, суд першої інстанції невірно визначився з характером відносин, що виникли між ОСОБА_1 та ТОВ «Вердикт Капітал», та дійшов помилкового висновку про покладення на відповідача відповідальності за майнову та моральну шкоду за правилами статтей 1166, 1167 ЦК України, які регулюють позадоговірні (деліктні) відносини, і на спірні правовідносини не поширююься.

За таких обставин, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 травня 2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Вердикт Капітал» про стягнення шкоди підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову задоволенні цих позовних вимог.

Скасування рішення суду першої інстанції у цій частині тягне за собою також скасуванні рішення суду в частині розподілу судових витрат.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 1,2 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч. 10 ст. 141 ЦПК України).

Як убачається із матеріалів справи, позивчакою при зверненні до суду із позовною заявою сплачено судовий у розмірі 840,80 грн за кожну вимогу (майнового та немайного характеру).

ТОВ «Вердикт Капітал» при поданні апеляційної скарги судовий збір внесено у розмірі 2522,40 грн.

У зв'язку із частковим задоволенням позову ОСОБА_1 та частковим задоволенням апеляційної скарги ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі положень ч. 10 ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Іжаковського Олега Валерійовича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 травня 2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, змінити, виклавши резолютивну частину рішення в редакції цієї постанови.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 травня 2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про стягнення шкоди та розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про стягнення шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (ЄДРПОУ 36799749, юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-Б) витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 01 грудня 2021 року.

Головуючий Т.О. Невідома

Судді В.М. Ратнікова

Т.О. Писана

Попередній документ
101576754
Наступний документ
101576756
Інформація про рішення:
№ рішення: 101576755
№ справи: 761/26735/20
Дата рішення: 17.11.2021
Дата публікації: 07.12.2021
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Київський апеляційний суд
Категорія справи: Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено склад суду (31.08.2020)
Дата надходження: 31.08.2020
Розклад засідань:
26.01.2021 10:30 Шевченківський районний суд міста Києва
01.03.2021 12:30 Шевченківський районний суд міста Києва
22.03.2021 13:00 Шевченківський районний суд міста Києва
14.05.2021 10:30 Шевченківський районний суд міста Києва