16 листопада 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_5 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 липня 2021 року у кримінальному проваджені № 120 201 101 400 014 59 від 13 серпня 2020 року стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Шлишківці Могилів-Подільського району Вінницької області, працюючого водієм ПП “Київ-Ресурс”, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_8 , -
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08.07.2021 ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 46 КК України у зв?язку з примиренням винного з потерпілим.
Кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120 201 101 400 014 59 від 13.08.2020 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, закрито.
Цивільний позов залишено без розгляду.
У проваджені вирішена доля речових доказів та стягнуто процесуальні витрати.
Як указано в ухвалі суду, 13.08.2020, близько 12 год. 20 хв., ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем “MAN”, модель “TGS 18.480”, реєстраційний номер НОМЕР_1 , і з причепом “BODEX”, рухався по дорозі для автомобілів в напрямку руху до м. Біла Церква, а саме: за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Глеваха, вул. Сулими, неподалік будинку № 9, тобто по а/д Київ-Одеса, у місці для розвороту, здійснюючи маневр розвороту в напрямку руху до м. Києва, в порушення вимог п. 2.3 б) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002, відповідно до якого “для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі”, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, також, порушуючи п. 10.1 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого “перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку рух водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху”, не переконавшись перед зміною напрямку руху, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, розпочав здійснювати розворот ліворуч в напрямку до м. Києва, та, в порушення вимог пункту правило 10.4 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого “перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку. Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам”, не надав перевагу руху зустрічного транспортного засобу та виїхав на проїжджу частину руху до м. Києва, виконуючи маневр розвороту, в результаті чого здійснив зіткнення з мотоциклом марки “Honda”, модель “VRX”, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що в цей час рухався по проїжджій частині руху до м. Києва, яким керував ОСОБА_5 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_9 отримав наступні тілесні ушкодження: закритий перелом діалізу правої стегнової кістки, закритий перелом правої ключиці. Тілесні ушкодження ОСОБА_10 відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я, більше як на 21 добу.
Грубе порушення водієм ОСОБА_6 вимог п.п. 2.3 б), 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України перебувають у прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_11 .
Мотивуючи рішення про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв?язку з примиренням з потерпілим на підставі ст. 46 КК України, суд першої інстанції врахував, що обвинувачений вперше вчинив необережний нетяжкий злочин, примирився з потерпілим, учасники кримінального провадження не заперечували проти задоволення клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв?язку з примиренням, а тому і дійшов до висновку, що заявлене клопотання обвинуваченого та його захисника необхідно задовольнити і звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України, а кримінальне провадження - закрити.
Не погоджуючись з рішенням суду, потерпілий ОСОБА_5 в апеляційній скарзі просить змінити ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08.07.2021, виключивши з неї слова: “оскільки моральну шкоду йому відшкодовано, а матеріальна шкода покладається на страхову”, та в ухвалі зазначити “що суд залишає позов без розгляду, оскільки підприємство несе відповідальність за свого працівника за майнову та моральну шкоду, а також страхова компанія несе відповідальність за майнову шкоду внаслідок пошкодження майна та за моральну в наслідок пошкодження здоров'я”.
Обґрунтовуючи такі апеляційні вимоги, потерпілий ОСОБА_5 в апеляційній скарзі послався на те, що ухвалу потрібно змінити, внаслідок невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Так, потерпілий ОСОБА_5 вказує, що відповідно до матеріалів справи позов заявлено до підприємства, де працює ОСОБА_6 , та до страхової компанії, де застрахована відповідальність, проте при вирішенні питання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_6 між ним та потерпілим було проведено добровільне часткове відшкодування коштів, які не відносяться до предмету цивільного позову.
Однак, як зазначає потерпілий, в ухвалі Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08.07.2021 вказано, що моральна шкода відшкодована в повному обсязі та майнова шкода відшкодовується страховою компанією, водночас таке формулювання порушує право потерпілого на стягнення майнової та моральної шкоди та додаткових витрат на відновлення свого права в подальшому.
На переконання потерпілого ОСОБА_5 , в ухвалі суду повинно було зазначити, що суд залишає позов без розгляду, оскільки підприємство несе відповідальність за свого працівника за майнову та моральну шкоду, а також страхова компанія несе відповідальність за майнову шкоду внаслідок пошкодження майна (мотоцикла) та за моральну внаслідок пошкодження здоров'я.
Скориставшись правом, передбаченим ст. 402 КПК України, представник ПАТ “СК “Українська страхова група” ОСОБА_12 подав відзив//заперечення на апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_5 щодо залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін.
Обвинувачений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_13 про дату, час та місце розгляду провадження повідомлені належним чином, неявка яких в судове засідання не перешкоджає розгляду провадження.
Представник ПАТ “СК “Українська страхова група” ОСОБА_12 просив розгляд провадження провести у відсутність представника.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення потерпілого та його представника на підтримку доводів апеляційної скарги в повному обсязі, пояснення прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційних вимог, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, провівши судові дебати, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступним.
Як передбачено ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Згідно приписів п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 1 ст. 285 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв?язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до норми ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Положеннями ст. 46 КК України визначено підстави та умови звільнення від кримінальної відповідальності у зв?язку з примиренням винного з потерпілим.
А саме, особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, у суді першої інстанції на стадії судового розгляду захисник ОСОБА_13 заявив клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності з закриттям кримінального провадження щодо ОСОБА_6 , який вину визнав повністю, не оспорював фактичні обставини провадження та кваліфікацію своїх дій, відшкодував завдану потерпілому моральну шкоду та примирився з потерпілим (а.п. 72-75), яке підтримав обвинувачений ОСОБА_6 (а.п. 76-77), проти чого не заперечував потерпілий ОСОБА_5 , висловивши прохання залишити без розгляду його цивільний позов (а.п. 71) та його представник - адвокат ОСОБА_14 і прокурор в судовому засіданні.
А тому суд першої інстанції, діючи відповідно до вимог закону, невідкладно розглянув зазначене клопотання та враховуючи, що обвинувачений вперше вчинив необережний нетяжкий злочин, примирився з потерпілим, учасники кримінального провадження не заперечували проти задоволення клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим і дійшов висновку, що заявлене клопотання підлягає задоволенню, а ОСОБА_6 звільненню від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України з закриттям кримінального провадження та залишенням без розгляду цивільного позову.
З таким висновком суду погоджується і колегія суддів, оскільки такі вимоги були висунуті і потерпілим ОСОБА_5 в суді першої інстанції.
На правильність даних висновків не можуть вплинути доводи потерпілої сторони про те, що судом було оголошено інше за текстом рішення, оскільки ці доводи не знайшли свого підтвердження під час дослідження звукозапису проголошуваного рішення, як і те, що підміна тексту в ухвалі в поясненнях потерпілого ОСОБА_5 : “оскільки моральну шкоду йому відшкодовано, а матеріальна шкода покладається на страхову” на “що суд залишає позов без розгляду, оскільки підприємство несе відповідальність за свого працівника за майнову та моральну шкоду, а також страхова компанія несе відповідальність за майнову шкоду внаслідок пошкодження майна та за моральну в наслідок пошкодження здоров'я”, що само по собі не допускається, оскільки пояснення сторін у провадженні викладаються судом у довільній формі, що має наслідком прийняття відповідного рішення суду, яке потерпілим за своєю суттю про залишення цивільного позову без розгляду не оскаржується, - може вплинути на висновок суду про залишення цивільного позову без розгляду з наступними висновками суду: “Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, відповідно до ст.ст. 12, 25 КК України, відноситься до нетяжкитх злочинів з необережною формою вини і не є корупційним. Таким чином, враховуючи, що обвинувачений вперше вчинив необережний нетяжкий злочин, примирився з потерпілим, учасники кримінального провадження не заперечували проти задоволення клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінального відповідальності у зв?язку з примиренням, суд приходить до висновку, що заявлене клопотання обвинуваченого та його захисника необхідно задовольнити, звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України, а кримінальне провадження закрити”.
Порушень норм матеріального чи процесуального права, які б були підставою для зміни ухвали суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає.
Отже, апеляційна скарга потерпілого ОСОБА_5 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08.07.2021 стосовно ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 120 201 101 400 014 59 від 13.08.2020 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 липня 2021 року у кримінальному проваджені № 120 201 101 400 014 59 від 13 серпня 2020 року, якою ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 46 КК України у зв'язку з примиренням винного з потерпілим, а кримінальне провадження № 120 201 101 400 014 59 від 13 серпня 2020 року по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, закрито, - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3