Справа № 607/16627/21Головуючий у 1-й інстанції Холява О.І.
Провадження № 33/817/609/21 Доповідач - Галіян Л.Є.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
01 грудня 2021 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Галіян Л.Є.
з участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Шкільняка Б.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тернополі справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Шкільняка Б.М. на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2021 року,-
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 17000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в сумі 454 грн.
Згідно даної постанови, 13 вересня 2021 року о 15 год. 00 хв. по вул. Центральна в с. Мишковичі Тернопільського району водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законодавством порядку на місці зупинки за допомогою технічного приладу газоаналізатора Alcotest Drager 6820, на табло якого висвітило результат 0,63 %0 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 (а) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Шкільняк Б.М. просить оскаржувану постанову скасувати та постановити нову, якою закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Вказані вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 не погодився з результатом огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу, а також відмовився проїхати до медичного закладу, тому його дії не свідчать про порушення ним п. 2.9 (а) ПДР України. Зазначає, що акт огляду на стан алкогольного сп'яніння складено поліцейським Касімовим В.В., який не спілкувався з ОСОБА_1 та не проводив його огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння.
Вважає, що в матеріалах справи відсутні достатні, об'єктивні та беззаперечні докази того факту, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, йому не було належним чином роз'яснено порядок проходження огляду, а огляд на стан алкогольного сп'яніння проведений на місці зупинки відповідно до ч.5 ст.266 КУпАП вважають недійсним.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши захисника апелянта, який підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити, з мотивів викладених у ній, дослідивши доводи апеляційної скарги, прихожу до наступного висновку.
Згідно із статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ч.2 ст.266 КУпАП (із змінами, внесеними згідно із Законом № 1231-IX від 16.02.2021 року) передбачено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Так, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за порушення ним вимог п.2.9 “а” ПДР України.
Відповідно до п.2.9 “а” ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакці
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на пропозицію працівників патрульної поліції, проходив огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку із застосуванням приладу газоаналізатор “Drager Alcotest ” 6820. Зазначено, що остання повірка даного приладу була 10.06.2021 року, що підтверджується свідоцтвом про повірку газоаналізатора Alcotest 6820 № ARLK-0020 (чинне до 10 червня 2022 року).
Обґрунтовуючи підставу зупинки транспортного засобу та факт керування ОСОБА_1 автомобілем, суд у своєму рішенні послався на постанову поліцейського Касімова В.В. про накладення адмінстягнення по справі про адмінправопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАО №4767470 від 13 вересня 2021 року, згідно якої ОСОБА_1 було визнано винуватим за ч.1 ст.121 КУпАП.
Проте дана постанова поліцейського серії ЕАО №4767470 від 13 вересня 2021 року була скасована, що вбачається з долученого стороною захисту до матеріалів справи рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області суду від 18 листопада 2021 року (справа №607/18963/21), яке не було оскаржено відповідачем ГУ НП в Тернопільській області та набрало законної сили.
Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини, положення Конвенції стосуються й обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення. Вказана судова інстанція приймає до свого провадження і заяви щодо рішень судів про накладення на осіб адміністративних стягнень, оскільки вважає, що в силу суворості санкцій такі справи за суттю є кримінальними, а адміністративні покарання фактично носять кримінальний характер з усіма гарантіями ст.6 Конвенції (п.55 рішення у справі «Гурепко проти України»; п.21 рішення у справі «Надточій проти України»).
Європейський Суд з прав людини застосував у своїй практиці, зокрема в рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» різновид доктрини «плодів отруєного дерева»: коли визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.
З огляду на вищезазначені обставини, такий доказ як постанова поліцейського серії ЕАО №4767470 від 13 вересня 2021 року в даному випадку є недопустимим.
Також на даних, зафіксованих на відео з нагрудних камер працівників поліції, які долучені до матеріалів справи вбачається, що водій ОСОБА_1 на пропозицію працівників поліції проходив огляд на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора, однак він був не згідний та заперечував результат такого огляду на стан сп'яніння.
При цьому ОСОБА_1 відмовився від підпису у Акті огляду на стан алкогольного сп'яніння та роздруківці тесту у зв'язку із незгодою з його результатами.
Відповідно до ч.3 ст.266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Отже, в даному випадку за обставин незгоди водія ОСОБА_1 з результатами огляду працівниками поліції на стан сп'яніння, огляд його відповідно до вимог ч.3 ст.266 КУпАП мав бути проведений у закладі охорони здоров'я.
Натомість, як вбачається із долученого до справи відеозапису ОСОБА_1 категорично відмовився від проходження огляду у медичному закладі.
Згідно ч.5 ст.266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
При цьому, суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .
Таким чином інкриміноване ОСОБА_1 , згідно протоколу про адміністративне правопорушення, порушення вимог п. 2.9 “а” Правил дорожнього руху, а саме: керування в стані алкогольного сп'яніння, не підтверджено документально, оскільки, враховуючи що водій не погодився із даними технічного пристрою, належним доказом встановлення факту керування в стані алкогольного сп'яніння, відповідно до вимог законодавства, є акт медичного огляду складений у закладі охорони здоров'я та медичний висновок, даний за результатами такого огляду, який в матеріалах справи відсутній.
При цьому, як видно із протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не інкримінується порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Виходячи із практики ЄСПЛ, а також враховуючи вимоги ст.ст.7, 254, 279 КУпАП суд повинен розглядати справу не інакше, як на підставі та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.
Вказаним обставинам при винесенні рішення судом першої інстанції не було дано належної оцінки, у зв'язку із чим було постановлено помилкове рішення.
Відповідно до вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Враховуючи усе вище викладене та аналізуючи докази в їх сукупності, вважаю, що в матеріалах справи відсутні і судом не здобуті належні докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за порушення ним вимог п.2.9 “а” ПДР України, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції належить скасувати, а провадження у справі закрити.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 -Шкільняка Б.М. - задовольнити.
Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2021 року відносно ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КупАП - скасувати, а провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя