Номер провадження: 11-сс/813/1731/21
Номер справи місцевого суду: 947/35013/21 1-кс/947/15731/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
30.11.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 10.11.2021 року, якою було задоволено клопотання старшого слідчого-криміналіста СУ ГУНП в Одеської області ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12021160000001200 від 14.09.2021 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Червоний Чабан Каланчацького району Херсонської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, голови Мирненської селищної ради, голови об'єднаної територіальної громади смт. Мирне Каланчацького району Херсонської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 121 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 10.11.2021 року задоволено клопотання старшого слідчого-криміналіста СУ ГУНП в Одеської області ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком 40 днів в межах строку досудового розслідування, тобто до 17.12.2021 року, без визначення розміру застави.
Рішення слідчого судді мотивоване наявністю обґрунтованої підозри, ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливістю застосування більш м'якого запобіжного заходу. На підставі п. 1 ч. 1 ст. 183 КПК України розмір застави не визначений, з тих підстав, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками закінченого замаху на умисне тяжке тілесне ушкодження.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись із прийнятим слідчим суддею рішенням захисник ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваногоОСОБА_8 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою або визначити розмір застави у межах п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, посилаючись на те, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою, незаконною та постановленою з грубими порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначив, що у клопотанні слідчого не доведена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст.121 КК України, як закінчений замах на умисне тяжке тілесне ушкодження. В матеріалах провадження відсутні конкретні докази, які б підтверджували, що ОСОБА_8 замовляв нанести потерпілому саме тяжких тілесних ушкоджень. Підозрюваний ОСОБА_8 визнає обставини викладені у підозрі, однак не погоджується з кваліфікацією його дій. Дії підозрюваного слід кваліфікувати за ст. 122 КК України.
Також захисник в апеляційній скарзі зазначає, що стороною обвинувачення не доведені ризики передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, до клопотання не додано жодного документу в підтвердження наявності ризику, передбаченого п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України.
Відсутність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що у кримінальному провадженні усі свідки події допитані, які жодних скарг щодо незаконного впливу не подавали, та підозрюваний ОСОБА_8 не має наміру впливати на потерпілого, свідків та експертів.
Слідчий у клопотанні жодним чином не обґрунтував наявність ризику, передбаченого п. 4 ч.1 ст. 177 КПК України.
Можливість вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення спростовується тим, що ОСОБА_8 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується, а також матеріали провадження не містять відомостей, які б свідчили, що ОСОБА_8 схильний до продовження кримінального правопорушення у якому підозрюється.
Також стороною обвинувачення не доведена неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Слідчий суддя при розгляді клопотання не врахував та не дав належної оцінки даним щодо особи підозрюваного ОСОБА_8 , зокрема, що він має міцні соціальні зв'язки, одружений, має місце роботи та проживання, де позитивно характеризується.
Крім того, згідно довідки №760 від 09.11.2021 року, підозрюваному ОСОБА_8 протипоказано тримання під вартою, оскільки він перебуває на «Д» обліку у лікаря терапевта, так як має ряд тяжких захворювань, а саме сечокам'яну хворобу, каміння лівої нирки та хронічний ерозивний гастрит.
Одна лише тяжкість кримінального правопорушення не може бути безумовною підставою для застосування найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, в апеляційній скарзі захисник з врахуванням того, що ОСОБА_8 визнає обставини вчинення злочину, вважає за можливим визначити розмір застави.
Позиції учасників апеляційного розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Слід зазначити, що найбільш значущою гарантією прав людини, встановленою ст. 29 Конституції України, є право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З клопотання слідчого вбачається, що на даній стадії досудового розслідування ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 121 КК України.
Зокрема, органами досудового розслідування ОСОБА_8 підозрюється у тому, що будучи службовою особою органу місцевого самоврядування, займаючи відповідальне становище, обіймаючи посаду голови Мирненської селищної ради Каланчацького району Херсонської області, перебуваючи тривалий час у неприязних відносинах, із місцевим мешканцем ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі по тексту - потерпілий), який обраний депутатом Мирненської селищної ради Каланчацького району Херсонської області, які виникли на ґрунті особистої неприязні та господарської діяльності у сфері сільськогосподарського виробництва, восени 2021 року, точну дату і час слідством не встановлено, вирішив підшукати особу з числа учасників антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях (далі по тексту учасник АТО), яка на його замовлення, за грошову винагороду заподіє шкоду здоров'ю потерпілого, що виражатиметься в порушенні фізіологічної функції його органів.
Для реалізації свого прямого умислу на заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого, усвідомлюючи, що виконавець замовлення повинен бути з іншої області, для забезпечення собі алібі та створення перешкод у розкритті злочину, ОСОБА_8 підшукав у вересні 2021 року, точну дату, час та місце слідством не встановлено - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (анкетні відомості якого з метою вжиття заходів безпеки змінено), будучи впевненим, що підшуканий ним виконавець є учасником АТО, не підозрюючи, що він діючий працівник СБУ.
ОСОБА_11 , з метою запобігання вчинення кримінального правопорушення, не маючи умислу на виконання замовлення ОСОБА_8 , анонімну інформацію про яке він отримав використовуючи агентурні методи, повідомив правоохоронні органи про відомі йому обставини готування підозрюваним до вчинення кримінального правопорушення та став сприяти у викритті злочину, у тому числі приймаючи участь у негласних слідчих (розшукових) діях.
Визначившись із виконавцем злочину, підозрюваний, продовжуючи реалізацію свого прямого умислу на завдання шкоди здоров'ю потерпілого, розуміючи протиправність своїх дій та їх наслідки, для обговорення деталей вчинення злочину, а саме часу, місця, способу, об'єкта замовлення та винагороди, 15.09.2021 року використовуючи для зв'язку Інтернет додаток «Telegram» з власного мобільного телефону абонентський номер НОМЕР_1 зателефонував ОСОБА_11 на мобільний телефон абонентський номер НОМЕР_2 та призначив йому зустріч на 17.09.2021 року на околиці міста Одеси у напрямку Миколаївської області.
У призначений день 17.09.2021 року, ОСОБА_8 , приблизно о 10:00 використовуючи для зв'язку Інтернет додаток «Telegram» з власного мобільного телефону абонентський номер НОМЕР_1 зателефонував ОСОБА_11 на мобільний телефон абонентський номер НОМЕР_2 , повідомивши, що прямує селом Коблево Березанського району Миколаївської області до міста Одеси, запропонував провести зустріч на території торгівельного центру «Епіцентр» за адресою: Лиманський район, с. Ільчанка, вул. Паустовського, 14, а в подальшому використовуючи мобільний зв'язок переніс місце зустрічі за адресою: проспект Добровольського, 126А, поблизу ресторану «Сканді» в м. Одесі.
Зустрівшись 17.09.2021 року у раніше призначеному місці поблизу ресторану «Сканді», ОСОБА_8 спільно із ОСОБА_11 , який діяв під контролем правоохоронних органів, пройшли у подвір'я багатоповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де знаходився автомобіль ОСОБА_11 , сіли до салону автомобіля та почали обговорювати деталі вчинення злочину.
Цього ж дня знаходячись в салоні автомобіля ОСОБА_11 , у період часу з 13:00 по 13:58, підозрюваний ОСОБА_8 , будучи осудною особою, яка може усвідомлювати свої дії і керувати ними, розуміючи справжній зміст своєї поведінки, розуміючи для себе, що замовляє протиправне заподіяння шкоди здоров'ю людині, діючи з чітко визначеним прямим умислом з мотивів неприязні до потерпілого на ґрунті власних інтересів у сфері сільськогосподарського виробництва, тобто усвідомлюючи для себе суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, повідомив ОСОБА_11 про об'єкт нападу, вказавши на потерпілого ОСОБА_10 , розповів про спосіб його життя та звички, сімейний стан, місце роботи та проживання, про захворювання, маршрути його пересування, автомобілі, які для цього використовуються, а також про необхідність заподіяти шкоду здоров'ю потерпілого, що виражатиметься в порушенні фізіологічної функції його органів (ніг), як наслідок потерпілий має пересуватись на інвалідному візку та займатися власним здоров'ям.
Після чітко визначених умов замовлення, не отримавши остаточну згоду виконавця щодо суми винагороди, підозрюваний в той же день 17.09.2021 року, продовжуючи знаходитись в автомобілі ОСОБА_11 , з метою підготовки до вчинення кримінального правопорушення, проведення розвідки, визначення місяця нападу та способу його виконання, передав ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 10000 гривень та 500 доларів США, що за курсом НБУ складає 13333 грн., а також з метою ознайомлення з місцевістю, де проживає потерпілий та маршрутами його пересування, ініціював проведення наступної зустрічі на території села Преображенка Каланчацького району Херсонської області, дату та час якої буде визначено додатково по телефону.
ОСОБА_11 дотримуючись попередньої домовленості з підозрюваним про узгодження дати та часу наступної зустрічі, 20.09.2021 року використовуючи мобільний телефон з абонентським номером НОМЕР_2 зателефонував ОСОБА_8 , на мобільний телефон з абонентським номером НОМЕР_3 , який він попередньо передав підозрюваному для використання під час підготовки до замовлення, та узгодив дату наступної зустрічі, яка повинна відбутись 23.09.2021 року на території села Преображенка Каланчацького району Херсонської області.
Діючи під контролем правоохоронних органів та згідно ініціативи підозрюваного про місце проведення зустрічі ОСОБА_11 23.09.2021 року прибув в село Преображенка Каланчацького району Херсонської області, де його зустрів ОСОБА_12 .
Під час зустрічі 23.09.2021 року в селі Преображенка Каланчацького району Херсонської області у період часу з 16:00 до 17:11, ОСОБА_8 , з метою доведення свого умислу на завдання тілесних ушкоджень потерпілому до кінця, керуючи власним автомобілем провіз ОСОБА_11 вулицями села, ознайомив його з місцевістю, передав додаткову інформацію про потерпілого, його анкетні відомості, наявні у користуванні потерпілого та його дружини транспортних засобів, вказав на автомобіль ВАЗ білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_4 , за кермом якого знаходився потерпілий ОСОБА_10 , показав місцезнаходження його будинку, шляхи підходу та відходу від нього, у тому числі, які не фіксуються засобами технічного фіксування, розповів на розташування місць камер відеоспостереження, шляхи в'їзду та виїзду з села, додатково охарактеризував потерпілого та його звички, повідомив, що у разі виявлення співробітниками правоохоронних органів ознак злочину на території села Преображенка, йому обов'язково телефонують та повідомляють про подію, а тому вказану ситуацію він може утримувати на контролі.
Цього ж дня, під час розмови ОСОБА_8 підтвердив ОСОБА_11 свій умисел на завдання потерпілому тілесних ушкоджень, зазначив, що чітко розуміє настання тяжких наслідків для здоров'я потерпілого, їх небезпечність для життя, враховуючи його вік та хронічні захворювання,а щодо місця, часу та способу виконання замовлення ОСОБА_11 необхідно визначитись самостійно з урахуванням отриманої інформації про потерпілого, а також висловив побажання виконати замовлення до середини жовтня 2021 року.
Остаточну суму винагороди, порядок її сплати та підтвердження виконання замовлення, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 домовились обговорити під час наступної зустрічі 02.10.2021.
Під час розмови, яка відбулась 02.10.2021 у період часу з 15.30 до 15:48 поблизу ТЦ «Епіцентр» за адресою: Лиманський район, с. Ільчанка, вул. Паустовського, 14, ОСОБА_8 перебуваючи разом з ОСОБА_11 в салоні свого службового автомобіля марки «Хюндай», реєстраційний номер НОМЕР_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, тобто розуміючи фактичну сторону того, що ним вичиняється та всі обставин що характеризують об'єктивні ознаки кримінального правопорушення (об'єкт і предмет посягання, характер діяння, спосіб вчинення), маючи чітке уявлення, що від його конкретного діяння неминуче настануть суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи свідомо та цілеспрямовано підтвердив ОСОБА_11 своє бажання на спричинення потерпілому ОСОБА_10 тяжких тілесних ушкоджень, повідомив, що не відступить від свого замовлення і розуміє наслідки його виконання, а також передав ОСОБА_11 для виконання замовлення 27 000 грн, погодившись на сплату остаточної суми винагороди у розмірі 5000 доларів США після виконання замовлення, тобто після нанесення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.
В цей же день ОСОБА_8 та ОСОБА_11 домовились, що їх наступна зустріч відбудеться вже після виконання замовлення, а місце та час визначать телефонним засобом зв'язку.
Так, 08.11.2021 року, близько о 13:00, ОСОБА_11 зустрівся з ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_3 та повідомив йому про виконання замовлення, а саме нанесення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_10 .
Цього ж дня, під час зустрічі в період часу з 13:00 до 14:00, будучи впевненим у виконанні свого замовлення та доведення свого прямого умислу на спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_10 до кінця, ОСОБА_8 , перебуваючи за адресою АДРЕСА_3 , передав ОСОБА_11 раніше обіцяну частину винагороди за виконання замовлення в сумі 65000 грн та 2500 доларів США, що за курсом НБУ становить 65250 грн, після передачі грошових коштів, підозрюваного затримано правоохоронними органами.
Таким чином, підозрюваний ОСОБА_8 до кінця виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення свого прямого умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_10 , тобто умисного тілесного ушкодженні, що спричинить втрату органом потерпілого його функцій, способом, що має характер особливого мучення, з метою залякування потерпілого, вчиненого на замовлення, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, у зв'язку із його викриттям та виконанням замовлення під контролем правоохоронних органів.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які долучені до матеріалів клопотання, а саме: протоколами допиту свідка ОСОБА_11 від 14.09.2021 року, 15.09.2021 року, 17.09.2021 року, 24.09.2021 року, 04.10.2021 року, 08.11.2021 року, протоколами огляду інформації, викладеної у відкритому доступі мережі Інтернет від 16.09.2021 року, 17.09.2021 року, протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 11.10.2021 року, протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 21.10.2021 року, протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 19.10.2021 року, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_10 від 05.11.2021 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 05.11.2021 року, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 08.11.2021 року, протоколом обшуку від 08.11.2021 року, та іншими матеріалами клопотання.
Апеляційний суд, проаналізувавши зазначені докази, надані до клопотання слідчого та належним чином досліджені при його розгляді судом першої інстанції, вважає, що наявні в матеріалах кримінального провадження докази є вагомими та такими, що об'єктивно зв'язують підозрюваного з інкримінованим йому кримінальним правопорушенням, а доводи захисника з цього приводу не знайшли свого підтвердження, оскільки не ґрунтуються на беззаперечних доказах.
Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії провадження, лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу підозрюваному та приймає до уваги те, що досудове розслідування по кримінальному провадженню знаходиться на початковій стадії, не проведені всі слідчі (розшукові) дії, а отримані на даний час докази, є достатніми для висновку щодо наявності на даному етапі досудового розслідування обґрунтованості повідомленої ОСОБА_8 підозри.
Крім того, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя обґрунтовано дійшов до висновку про те, що в судовому засіданні прокурор довів наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, враховуючи, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 121 КК України, за вчинення якого, в разі доведеності його вини, передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 10 років, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик того, що підозрюваний, враховуючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі встановлення його вини, може вдатися до спроб переховуватися від органів досудового розслідування і суду.
При цьому, апеляційний суд враховує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдов軧58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений (підозрюваний) може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїда проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Зазначені обставини були досліджені слідчим суддею при встановленні доведеності прокурором ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування і суду під час розгляду клопотання слідчого, та належним чином мотивовані в оскаржуваному судовому рішенні.
Крім того, враховуючи, що ОСОБА_8 відомі анкетні дані щодо потерпілого та свідків, апеляційний суд вважає, що з метою уникнення від кримінальної відповідальності, підозрюваний ОСОБА_8 може незаконно впливати на потерпілого та свідків, з метою зміни останніми показань.
Також, з врахуванням інкримінованих підозрюваному ОСОБА_8 дій, а саме, що він замовив заподіяти тяжкі тілесних ушкоджень потерпілому, з яким у нього є триваючий конфлікт, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від волі підозрюваного, апеляційний суд вважає, що підозрюваний може довести свій умисел до кінця, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
До того ж, обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апеляційним судом не встановлено.
Крім того, з ухвали слідчого судді вбачається, що при прийнятті рішення про задоволення клопотання слідчого, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, крім тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, були враховані дані щодо особи підозрюваного, у тому числі зазначені в апеляційній скарзі захисника.
Таким чином, враховуючи обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні тяжкого злочину, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, апеляційний суд вважає правильним висновок слідчого судді про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки більш м'які запобіжні заходи не достатні для запобігання встановленим ризикам та належної процесуальної поведінки підозрюваного, а доводи захисника з цього приводу в судовому засіданні ним жодним чином не доведені.
При цьому, апеляційний суд враховує, що відповідно до пунктів 34-36 рішення Європейського суду «Москаленко проти України», обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла бути підставою для його першого взяття під вартою.
Апеляційний суд також враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року, де Європейський суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманому були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не перевірив можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу та необґрунтовано відхилив можливість застосування альтернативного запобіжного заходу який забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, також є голослівними та надуманими, оскільки спростовуються змістом судового рішення, в якому містяться обґрунтовані висновки за цими обставинами.
Апеляційний суд приймає до уваги посилання в апеляційній скарзі на те, що підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, одружений, має місце роботи та проживання, де позитивно характеризується, проте, з огляду на наведені обставини та ризики, вважає, що зазначені дані щодо особи підозрюваного істотно не зменшують існування вищезазначених ризиків та не спростовують зазначені висновки слідчого судді про можливість запобігання цим ризикам лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного під вартою.
В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду захисник звертає увагу на те, що згідно довідки №760 від 09.11.2021 року підозрюваному ОСОБА_8 протипоказано тримання під вартою, оскільки він перебуває на «Д» обліку у лікаря терапевта, так як він має ряд тяжких хвороб, а саме сечокам'яну хворобу, каміння лівої нирки та хронічний ерозивний гастрит.
Однак, зазначені захисником хвороби не входять до переліку хвороб, затверджених у наказі Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі» (із змінами від 23.09.2021 №3373/5/2031), які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу сторони захисту на те, що, згідно пункту 2 глави 2 розділу X наказу Міністерства юстиції «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» від 14.06.2019 року №1769/5, надання ув'язненим і засудженим медичної допомоги, у тому числі екстреної медичної допомоги, що не може бути надана у медичній частині, здійснюється відповідно до статті 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення», статей 8, 107, 116 КВК, Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 року №239/5/104, Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 15 серпня 2014 року №1348/5/572.
Відповідно до пункту 3 глави 2 розділу X зазначеного наказу, у СІЗО здійснюються медичний контроль за станом здоров'я ув'язнених і засуджених шляхом проведення медичних оглядів та обстежень, виявлення осіб, які потребують лікування та постійного медичного нагляду, проведення щодо них лікувально-оздоровчих заходів з метою збереження здоров'я і працездатності, амбулаторне і стаціонарне лікування відповідно до системи стандартів у сфері охорони здоров'я, клінічних протоколів надання медичної допомоги в порядку, передбаченому законодавством.
Апеляційний суд зазначає, що надання медичної допомоги, особам взятим під варту здійснюється відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 10.02.2012 №239/5/104, відповідно до якого, у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного перелік та керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку. Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.
Таким чином, лікування підозрюваного у разі наявності у нього медичних захворювань можливо в умовах ДУ «Одеській слідчий ізолятор» та не може слугувати підставою неможливості застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді, який, керуючись положеннями п. 1 ч. 4 ст. 183 КК України, при застосуванні до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не визначив розмір застави, оскільки ОСОБА_8 інкримінується вчинення закінченого замаху на нанесення тяжкого тілесного ушкодження, а тому доводи захисника в цій частині скарги є також необґрунтовані.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має в тому числі право:1) залишити ухвалу без змін; 2) змінити ухвалу; 3) скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу або закрити кримінальне провадження; 4) скасувати ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначенням розміру застави відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а наявність на даній стадії обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 тяжкого злочину та існування зазначених слідчим суддею ризиків, виправдовують застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначенням розміру застави, який здатний запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам і забезпечити належну поведінку підозрюваного та виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Стороною захисту не наведено інших доводів щодо існування обставин, які могли би бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Керуючись статтями 7, 9, 24, 183, 184, 194, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 10.11.2021 року, якою було задоволено клопотання старшого слідчого-криміналіста СУ ГУНП в Одеської області ОСОБА_9 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12021160000001200 від 14.09.2021 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 , без визначення розміру застави, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст ухвали буде оголошено 03.12.2021 року, о 09 годині 00 хвилин, в залі судових засідань №10 Одеського апеляційного суду.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4