Справа № 342/1288/21
Провадження № 2-о/342/91/2021
30 листопада 2021 року м. Городенка
Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Федів Л.М.,
секретаря судового засідання Матієк І.П.
за участю:
представника заінтересованої особи Коваленко Л.М.
розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в залі Городенківського районного суду Івано-Франківської області в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , яка є законним представником - опікуном недієздатного ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення(заінтересована особа: Управління державної міграційної служби в Івано-Франківській області), -
Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає по АДРЕСА_1 , звернулася до суду з заявою в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає по АДРЕСА_1 , та просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт Чернелиця Городенківського району Івано-Франківської області, на території України станом на 24 серпня 1991 р.
Заява мотивована тим, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 23 березня 1972 року Чернелицьким с/бюро ЗАГС Городенківського району Івано-Франківської області - ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у смт. Чернелиця Городенківського району Івано-Франківської області, про що в книзі записів актів громадянського стану про народження зроблено відповідний запис за № 14 від 23.03.1972, його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Згідно копії довідки до акту огляду МСЕК серії 10ААА № 886421 від 28.09.2011, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , має першу групу (А) інвалідності з дитинства довічно і потребує стороннього нагляду та фактично нездатний до самообслуговування, що також підтверджується копією висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом I чи II внаслідок психічного розладу № 02 і копією посвідчення серія НОМЕР_2 .
Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 03 лютого 2021 року справа № 342/227/20 визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 - недієздатним.
Цим же рішенням встановлено опіку над недієздатним ОСОБА_2 і призначено заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , опікуном ОСОБА_2 .
В свою чергу ОСОБА_1 як законний представник ОСОБА_2 у квітні 2021 року звернулася до Управління державної міграційної служби в Івано-Франківській області для роз'яснення, які необхідні документи для оформлення паспорта громадянина України її підопічному ОСОБА_2 .
Працівником управління заявнику було роз'яснено про те, щоб оформити паспорт громадянина України в формі картки вперше після досягнення 18 річного віку необхідно спочатку підтвердити приналежність громадянства України, а тому було рекомендовано звернутися до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Таким чином, рішення суду про встановлення факту постійного проживання на території України ОСОБА_2 необхідне йому для отримання паспорта громадянина України.
Як слідує з довідки № 861, виданої 18.10.2021 року виконавчим комітетом Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 дійсно проживає в АДРЕСА_1 з дня народження по теперішній час.
Довідкою № 859 від 18.10.2021, виданої виконавчим комітетом Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області стверджується, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 в АДРЕСА_1 , проживав з дня народження і проживає по теперішній час по АДРЕСА_1 без реєстрації місця проживання та являється інвалідом І групи-А з дитинства. Іншої можливості підтвердити вказаний у заяві факт не має.
12.11.2021 представник заінтересованої особи Управління державної міграційної служби в Івано-Франківській області Коваленко Л.М. подала до суду пояснення, в яких зазначено, що УДМС в Івано-Франківській області не заперечує проти задоволення заяви, за умови, якщо заявник в судовому порядку встановить факт постійного проживання ОСОБА_2 на території України станом на 24 серпня 1991 року. Заінтересована особа не має можливості у визначеному законом порядку встановити дані факти, оскільки у заявника та у заінтересованої особи відстутні документи, які їх підтверджують.
Заявник ОСОБА_1 в судове засідання 30.11.2021 не з'явилася.
Представник заявника - адвокат Жичицька С.Р. надіслала до суду клопотання про розгляд за відсутності заявника та її представника. Заяву підтримують в повному обсязі та просить її задоволити.
Представник заінтересованої особи Управління державної міграційної служби в Івано-Франківській області Коваленко Л.М. в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення заяви ОСОБА_1 .
Заслухавши представника заінтересованої особи, дослідивши надані письмові докази в їх сукупності, суд вважає заявлені вимоги заявника обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Ч.2 ст. 315 ЦПК України встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 318 ЦПК України, у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, серед іншого, повинно бути зазначено докази, що підтверджують факт.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України.
Листом Верховного Суду України від 01 січня 2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», роз'яснено, що суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом від 18 січня 2001 р. N 2235-III "Про громадянство України" (далі - Закон N 2235-III) є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону. Для встановлення факту належності до громадянства України, залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 р.; постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 р.; постійного проживання дитини на території України станом на 24 серпня 1991 р. або станом на 13 листопада 1991 р.; постійного проживання на території України батьків (одного з них) дитини або іншого законного представника, з яким дитина постійно проживала станом на 24 серпня 1991 р. чи 13 листопада 1991 р.; постійного проживання особи на території України чи УРСР на момент набрання законної сили вироку суду; наявності родинних зв'язків заявника з його батьками (усиновителями, з дідом, бабою); постійного проживання на території України діда та баби заявника; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо. У зазначених справах як заінтересовані особи повинні брати участь відповідні органи служб громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб.
Копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 23.03.1972 Чернелицькою селищною радою депутатів трудящих доводиться, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в Чернелиця Городенківського району Івано-Франківської області, про що в книзі записів актів громадянського стану про народження зроблено відповідний запис за № 14 від 23.03.1972, його батьками є ОСОБА_3 (національність - українець) та ОСОБА_4 (національність - українка).
У матеріалах справи наявна копія довідки до акту огляду МСЕК серії 10ААА № 886421 від 28.09.2011, згідно якої ОСОБА_2 , 1972 року народження, має першу групу (А) інвалідності з дитинства довічно і потребує постійного стороннього нагляду та фактично нездатний до самообслуговування.
Копією висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу № 196 від 02.07.2020, складеного лікарською консультативною комісією КНП «Городенківська центральна районна лікарня» стверджено, що ОСОБА_2 , 1972 року народження є інвалідом І А групи внаслідок психічного розладу встановленої 28.09.2011 р. № 886421 довічно, який проживає разом з ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 ; за рівнем обмеження життєдіяльності є: обмеження самообслуговування, обмеження здатності до самостійного пересування, обмеження здатності до орієнтації, обмеження здатності до спілкування, обмеження здатності контролювати свою поведінку та потребує постійного стороннього догляду.
Як слідує з копії посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 10.02.2020 Городенківським УПСЗН, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , інвалід з дитинства 1 групи А, одержує державну соціальну допомогу.
Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 03 лютого 2021 року по справі № 342/227/20 (провадження № 2-о/342/1/2021) заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Жичицька Світлана Романівна, про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна (заінтересована особа: відділ опіки та піклування Городенківської районної державної адміністрації Івано-Франківської області) задоволено; визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 - недієздатним; встановлено опіку над недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителем АДРЕСА_2 ; призначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 . Дане рішення суду набрало законної сили 15.03.2021.
У відповідності до ч. 2 ст. 242 ЦК України опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною. Опікун зобов'язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного (ч. 4 ст. 67 ЦК України).
Згідно ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно проживає в АДРЕСА_1 з дня народження по теперішній час, що стверджується довідкою № 861, виданою 18.10.2021 виконавчим комітетом Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області.
Згідно довідки № 859, виданої 18.10.2021 виконавчим комітетом Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в АДРЕСА_1 , проживав з дня народження і проживає по теперішній час по АДРЕСА_1 без реєстрації місця проживання та являється інвалідом І групи -А з дитинства.
В результаті перевірки паперової картотеки заяв про видачу паспорта громадянина СРСР зразка 1974 року, заяву про видачу паспорта громадянина СРСР зразка 1974 року на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , не виявлено, що доводиться копією повідомлення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київської області №8010.14/30253-21 від 19.04.2021.
Відомості про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , перетинав державний кордон відсутні, що стверджується інформацією із інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи «Аркан».
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 не видавався паспорт громадянина України.
Згідно п. 1, п. 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року N 2503-XII, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Питання встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедури подання цих документів та провадження за ними врегульовано, крім Закону України «Про громадянство України» також Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України», яким затверджений Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.
Згідно з підпунктом «а» пункту 7 вищевказаного Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.
У відповідності до пункту 8 Порядку для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону «Про громадянство України» особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
При зверненні заявника ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби в Івано-Франківській області щодо оформлення паспорта громадянина України громадянину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , опікуном якого вона являється, їй рекомендовано звернутися із заявою до суду щодо встановлення особи ОСОБА_2 , перебування його в громадянстві колишнього СРСР та підтвердження факту постійного проживання його станом на 24.08.1991 року або 13.11.1991 року.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до переконання, що іншої можливості підтвердити вказаний у заяві факт ОСОБА_1 не має. Надані заявником докази суд визнає належними і допустимими, оскільки вони містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт. Чернелиця Городенківського району Івано-Франківської області на території України станом 24 серпня 1991 року, встановлення якого є необхідним для отримання ним паспорта громадянина України.
Керуючись ст.ст. 2, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 315, 319 ЦПК України , суд -
заяву задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт. Чернелиця Городенківського району Івано-Франківської області на території України станом 24 серпня 1991 року .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1
Заінтересована особа - Управління державної міграційної служби в Івано-Франківській області (місцезнаходження: вул. А.Гнатюка, 29 м. Івано-Франківськ).
Повне судове рішення складене 02.12.2021.
Суддя: Федів Л. М.