Справа № 184/1347/21
Номер провадження 2/184/517/21
29 листопада 2021 рокум. Покров
Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Томаша В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Михайлової Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ "ПРИВАТБАНК" до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
АТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернувся до Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області із вказаним вище позовом. Свої позовні вимоги обґрунтовує, згідно наданої заяви про зменшення позовних вимог, тим, що між АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н від 15.10.2012 року, відповідно до якого остання отримала кредит у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Оскільки відповідач не виконала своїх зобов'язань за кредитним договором, станом на 14.06.2021 року утворилась заборгованість у розмірі 26693,22 грн. У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн.
В судове засідання представник позивача не з'явився, але надав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначено, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та в разі неявки відповідача, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду була повідомлена належним чином, надала відзив на позов, згідно якого позовні вимоги визнала частково в сумі 3753,79 грн. Так, відповідач вказує на те, що позивач у позовній заяві обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 15 жовтня 2012 року, посилається на Витяг з Умов правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів Банку, про які зазначено, і вони розміщені на сайті: www.privatbank.ua, як невід'ємні частини спірного договору. При цьому, позивачем не надано підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів Банку та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розуміла відповідач, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи 15.10.2012 заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо стягнення відсотків саме у розмірі зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, і порядку їх нарахування. Крім того, вказує на те, що з розрахунку заборгованості вбачається, що за рахунок кредиту погашалися нараховані відсотки (розмір яких сторонами не узгоджувався) і тим самим збільшувалося тіло кредиту. Зважаючи, що сторонами не обумовлені в письмовому вигляді відсотки, а тому сума відсотків, які погашені за рахунок тіла кредиту за період з 01.07.2015р. по 01.11.2020р. в розмірі 6555,12 грн. (підсумок по графі четвертій «відсотки погашені за рахунок кредиту»), не може бути врахована під час розрахунку заборгованості за кредитом. Так, згідно Виписки за договором б/н від 15.10.2012 року та Розрахунків заборгованості станом на 30.06.2019р. та станом на 14.06.2021р.:
1)загальна сума витрат відповідачем кредитних коштів за період з 01.07.2015р. по 10.02.2021р. складає 106444,73 грн. (підсумок по графі третій розрахунку «Витрати клієнтом кредитних коштів»).
2)загальна сума внесення відповідачем грошових коштів на погашення кредиту за період з 15.06.2015р. по 01.03.2021р. складає 96135,82 грн. (підсумок по графі тридцятій розрахунку "Сума коштів внесена клієнтом на погашення заборгованості").
За вказаних обставин визначений банком розмір заборгованості відповідача за простроченим тілом кредиту в сумі 29687,22 грн. не можна вважати обґрунтованим, оскільки відомості з наданих банком документів свідчать про наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором б/н від 15.10.2012 року у сумі 3753,79 грн. (106444,73 грн. - 6555,12 грн. - 96135,82 грн.), а тому в задоволенні позовних вимог в сумі 25933,43 грн. (29687,22 грн. - 3753,79 грн.) необхідно відмовити.
У свою чергу позивач надав відповідь на відзив, згідно якого просив позовні вимоги задовольнити, посилаючись на обґрунтованість позовних вимог. Так, позивач вказує на те, що між ним та відповідачем був укладений кредитний договір № б/н від 15.10.2012 року, шляхом підписання анкети-заяви з якої чітко вбачається персональні дані відповідача, адреса проживання та інша додаткова інформація, яка є необхідною для отримання кредитної картки. Також, відповідача було ознайомлено з «Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», з якого вбачається, що останньому встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5% (30% на рік), вказано розмір комісій та штрафів тощо. Крім того, вказує на те, що Умови і правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступної інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку. Також, з виписки з карткового рахунку вбачається, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувалася грошовими коштами та частково сплачувала заборгованість за договором. Крім того, вказує на те, що відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррохрахунок не надано, судово-економічна експертиза не призначалась. Також, умовами договору встановлено, що банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. У зв'язку з цим, обставини на які посилається відповідач не відповідають дійсності, а позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.
Крім того, 05.11.2021р. позивач надав заяву про зменшення позовних вимог з 29687,22 грн. до 26693,22 грн.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до наступного висновку.
Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у спосіб визначений ст.16 даного Кодексу.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема таким підставами є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст.1055 ЦК України).
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Тобто, кредитний договір вважається укладеним, якщо сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов відповідно до норм чинного законодавства (статті 638, 1054, 1055, 1056 ЦК України).
У свою чергу згідно ст..634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Отже, як встановлено в судовому засіданні та вбачається із матеріалів справи, відповідачем 15.10.2012р. підписано анкету-заяву про приєднання до Умов і правил, які надаються в ПриватБанку, а відтак між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
При цьому, заперечення відповідача щодо укладення нею саме кредитного договору судом оцінюються критично, з огляду на те, що відповідач не заперечувала факт підписання анкети заяви, відповідно до якої вона приєдналась до послуг, які надаються позивачем, у тому числі і щодо кредитування, також відповідач не заперечує факт отримання нею кредитної картки та користування останньою. Крім того, з виписки за договором №б/н за період з 01.01.1999 - 20.10.2021р. вбачається, що відповідач активно користувалась кредитною карточкою, здійснюючи операції по розпорядженню наданими у кредит коштами та погашенню заборгованості.
Отже, підписавши 15.10.2012р. анкету-заяву, відповідач дала свою згоду на укладення кредитного договору з умовами, визначеними у даній анкеті-заяві.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статями 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як підтверджується матеріалами справи, зокрема виписками по рахунку, банк виконав свої зобов'язання, надавши відповідачу кредитні кошти у користування, які у свою чергу отримані відповідачем.
Водночас, відповідач отримані суми кредитних коштів вчасно не повернув, внаслідок чого в останньої виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути у судовому порядку в сумі 26693,22 грн., яка складається із 24042,33 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 2650,89 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Крім того, згідно виписки по рахунку відповідача, яка є первинним бухгалтерським документом та належним доказом на підтвердження здійснення господарської операції, вбачається користування відповідачем наданими кредитними коштами, у тому числі зняття готівки у банкоматах, здійснення оплати за придбані товари, а також поповнення карткового рахунку відповідачем грошовими коштами через термінал самообслуговування, оплата послуг через Приват24, що у сукупності із підписаною анкетою-заявою свідчить про обов'язок відповідача повернути отримані у тимчасове користування кредитні кошти.
Наведені висновки суду повністю узгоджуються із позицією ВП ВС, яка висловлена у постанові від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17, провадження № 14-131цс19, де Суд вказав, що: « безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 18 лютого 2011 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.»..
Як вбачається із довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , 19.04.2013р. відповідачу встановлено кредитний ліміт на суму 300,00 грн., 25.07.2013р. відбулося збільшення кредитного ліміту до 800,00 грн., 23.04.2015р. збільшення кредитного ліміту до 2000,00 грн., 21.08.2015р. збільшення кредитного ліміту до 5000,00 грн., 31.01.2017р. збільшено кредитний ліміт до 5200,00 грн.; 18.10.2017р. збільшено кредитний ліміт до 7000,00 грн.; 14.07.2018р. зменшено кредитний ліміт до 2000,00 грн.; 19.07.2018р. збільшено кредитний ліміт до 7000,00 грн.; 29.03.2019р. збільшено кредитний ліміт до 8000,00 грн.; 21.01.2020р. збільшено кредитний ліміт до 18000,00 грн.; 07.08.2020р. збільшено кредитний ліміт до 20000,00 грн.; 02.10.2020р. збільшено кредитний ліміт до 22000,00 грн.; 15.10.2020р. збільшено кредитний ліміт до 24000,00 грн.; 04.02.2021р. відповідачу було зменшено кредитний ліміт до 0,00 грн. (а.с.14).
Позивач просить стягнути на свою користь х відповідача заборгованість за тілом кредиту, яка становить 24042,33 грн.
Разом з тим, як вбачається із розрахунку заборгованості, за рахунок кредиту погашалися нараховані відсотки (розмір яких сторонами не узгоджувався) і тим самим збільшувалося тіло кредиту. Зважаючи, що сторонами не обумовлені в письмовому вигляді відсотки, а тому сума відсотків, які погашені за рахунок тіла кредиту за період з 01.07.2015р. по 01.11.2020р. в розмірі 6555,12 грн. (підсумок по графі четвертій «відсотки погашені за рахунок кредиту»), не може бути врахована під час розрахунку заборгованості за кредитом.
Крім того, згідно Виписки за договором б/н від 15.10.2012 року та Розрахунків заборгованості станом на 30.06.2019р. та станом на 14.06.2021р.: загальна сума витрат відповідачем кредитних коштів за період з 01.07.2015р. по 10.02.2021р. складає 106444,73 грн. (підсумок по графі третій розрахунку «Витрати клієнтом кредитних коштів»); загальна сума внесення відповідачем грошових коштів на погашення кредиту за період з 15.06.2015р. по 01.03.2021р. складає 96135,82 грн. (підсумок по графі тридцятій розрахунку «Сума коштів внесена клієнтом на погашення заборгованості»).
З огляду на наведене вище та враховуючи, те що позивач витратила кредитних коштів на суму 106444,73 грн., при цьому сплатила в рахунок погашення заборгованості перед банком грошові кошти в сумі 96135,82 грн., беручи до уваги те, що банк не мав права стягувати відсотки за рахунок кредиту (6555,12 грн.), суд приходить до переконання про необхідність задоволення позовних вимог в цій частині в сумі 3753,79 грн. (106444,73 грн. - 96135,82 грн. - 6555,12 грн.).
Щодо решти суми позовних вимог, суд приходить до висновку про необґрунтованість останніх, а відтак і відсутність підстав для їх задоволення, з огляду на наступне.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 даного Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 15.10.2012р. процентна ставка не зазначена.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на прострочену заборгованість за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 15.10.2012р., посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів) та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Разом з тим, в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому слід зазначити, що згідно з частиною четвертою ст. 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, суд зважає на те, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що оскільки Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 07.10.2011р. шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Відтак суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення з відповідача заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 2650,89 грн. у зв'язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов'язку відповідача по їх сплаті позивачу.
Наведене вище узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду під час розгляду справи №342/180/17, провадження № 14-131цс19, висловленими в постанові від 03 липня 2019 року.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11-13,76-80,95,141,263,265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 15.10.2012 року, в розмірі 3753 (три тисячі сімсот п'ятдесят три) грн. 79 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» судові витрати у виді судового збору в сумі 319,22 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Орджонікідзевський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 29.11.2021р.
Суддя Орджонікідзевського міського суду В. І. Томаш