79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
25 червня 2010 р. № 2а-5408/10/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі :
Головуючого - судді Мричко Н.І.
при секретарі судового засідання Якимець О.І.
з участю представника позивача Хом'яка Є.Л.
відповідача ОСОБА_2
та перекладача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Мостиський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України
до ОСОБА_2
про затримання з поміщенням до відповідної установи для утримання іноземців та примусове видворення ,
18 червня 2010 року Мостиський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до громадянина Росії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому просить постановити рішення про затримання з поміщенням до відповідної установи для утримання іноземців та примусове видворення відповідача за межі території України.
В обґрунтування позовних вимог покликається на порушення відповідачем встановленого порядку в'їзду в Україну та незаконного перебування на території України.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві та просив їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позов визнав, пояснивши, що прибув з Росії нелегально та перебував на території України з метою заробітку.
Заслухавши доводи представника позивача, пояснення відповідача, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позов підлягає до задоволення мотивуючи це наступним.
Як вбачається із протоколу про адміністративне затримання від 15 червня 2010 року, складеного начальником відділу прикордонної служби «Синяки»старшим лейтенантом Римарчуком І.І., громадянина Росії -ОСОБА_2, 15 червня 2010 року о 01 год. 10 хв. прикордонним нарядом «ПП»в районі 246 прикордонного знаку, на відстані 600 м. від лінії державного кордону, територія Турківського району Львівської області, було затримано за перебування в прикордонній смузі без документів, що посвідчують особу та без дозволу органів ДПСУ, що передбачений ст. 24 Закону України «Про Державний кордон», чим порушив правила перебування на території України, тобто вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст. 203 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
16 червня 2010 року начальником Мостиського прикордонного загону Державної прикордонної служби прийнято рішення про видворення в добровільному порядку за межі території України громадянина Росії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов?язано його покинути територію України у термін до 22 червня 2010 року. Відповідач з цим рішенням ознайомився, про що свідчить його підпис на документі, однак можливості виконати рішення не має у зв?язку з відсутністю документів.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»від 04 лютого 1994 року за № 3929-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями), іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність на загальних підставах.
Згідно ч. 2 ст. 32 вищезазначеного Закону, іноземець та особа без громадянства можуть бути видворенні за межі України за рішенням органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону (стосовно осіб, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну) або Служби безпеки України з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, якщо дії іноземця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства, або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку, або коли це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 32 вказаного Закону, орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
Згідно п. 44 Постанови КМУ «Про правила в'їзду в Україну іноземних громадян, їх виїзду з України та транзитного проїзду через її територію»№ 1074 від 29 грудня 1995 року та ч. 3 ст. 32 Закону України № 3929-ХІІ від 04 лютого 1994 року, іноземець та особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення.
Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1110 «Про затвердження типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні»та Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 16 жовтня 2007 року №390, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2007 року за № 1268/14535, суд вважає, що підлягають до задоволення позовні вимоги позивача.
Як встановлено у судовому засіданні із пояснень ОСОБА_2, даних протоколу про адміністративне правопорушення, який є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і є одним із основних джерел доказів, такий є іноземцем, зареєстрованим за адресою: Російська Федерація Ставропольський край, с. Желізноводський, вул. Комарова, 2, змінив місце проживання і фактично проживав на території України, не повідомивши про це органи внутрішніх справ, у яких зареєстровано його паспортні документи, чим порушив вимоги ч. 5 ст.3 та ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Згідно ст. 29 зазначеного вище Закону та ст. 16 Кодексу України про адміністративне правопорушення іноземці, які вчинили адміністративні правопорушення на території України, несуть відповідальність на загальних підставах.
Таким чином, суд не знайшов достатніх підстав вважати, що відповідач добровільно виконає рішення про видворення в добровільному порядку, у зв?язку із тим, що у такого відсутні документи для повернення на Батьківщину, відсутні родинні зв?язки на території України, власне житло, постійні джерела для існування, а тому на переконання суду вимоги позивача про примусове видворення відповідача є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Затримати громадянина Росії - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на термін до шести місяців з поміщенням до відповідної установи для утримання іноземців, які нелегально перебувають на території України з метою підготовки документів на примусове видворення.
Примусово видворити за межі території України громадянина Росії - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Мричко Н.І.
Повний текс постанови виготовлений 29 червня 2010 року.