79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
24 червня 2010 р. № 2а-5215/10/1370
12 год. 34 хв. зал судових засідань № 6
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Гулика А.Г.,
секретаря судового засідання Андрушакевич Т.В.,
за участю:
представника позивача: Болюбаш Г.В.;
представник відповідача: не з'явився;
третя особа: не з'явилась,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області до відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про скасування постанови, -
Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області звернулося до суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2, в якому просить суд скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.06.2010 року ВП № 19574258.
Позовні вимоги мотивовані неправомірністю постанови про відкриття виконавчого провадження, у зв'язку з тим, що виконавчий лист, на підставі якого відкрито виконавче провадження, не відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про державну виконавчу службу».
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Просить суд задоволити позов в повному обсязі.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце його проведення. Про причини неявки суд не повідомив, проте подав до суду заперечення від 22.06.2010 року № 09-15/4363, в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, мотивуючи це відсутністю правових підстав для відмови у відкритті провадження. Додатково зазначає, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 04.06.2010 року ВП № 19574258 винесена у рамках чинного законодавства, з дотриманням процедури та термінів, встановлених Законом України «Про виконавче провадження».
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в судове засідання не з'явилася, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце його проведення. Про причини неявки суд не повідомила, а тому, суд, керуючись ст. 128 КАС України, ухвалив розглядати справу без її участі.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції від 04.06.2010 року, на підставі заяви ОСОБА_2, відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2а-5499/2008, виданого 19.04.2010 року Львівським окружним адміністративним судом про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області нарахувати і виплатити ОСОБА_2 щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 29 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 30 вересня 2008 року на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка обчислюється відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з врахуванням виплачених сум.
Спір між сторонами виник стосовно відповідності виконавчого документа вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», а відтак, правомірності винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Суд зазначає, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюється Законом України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 року № 606-XІV.
Так, згідно із ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) -це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної виконавчої влади. З урахуванням вимог ст.ст. 11, 71 КАС України, факт порушення своїх прав повинен доводити позивач.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів. Виходячи з аналізу цієї статті, одним з видів виконавчих документів, що підлягають виконанню державною виконавчою службою є виконавчі листи, що видаються судами.
Щодо твердження представника позивача про невідповідність виконавчого листа № 2а-5499/2008, виданого 19.04.2010 року Львівським окружним адміністративним судом, вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»у зв'язку з невірним зазначенням номера рішення, за яким виданого виконавчий документ, суд зазначає наступне.
Вимоги до виконавчого листа, передбачені ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно з положенням п. 2 ч. 1 цієї статті, одними з обов'язкових реквізитів, які зазначаються у виконавчому документі є дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ.
При дослідженні виконавчого листа № 2а-5499/2008 від 19.04.2010 року, судом встановлено, що у ньому містяться дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ. З вказаного вище виконавчого листа вбачається, що він виданий на підставі рішення суду від 11.02.2010 року у справі № 2а-5499/08.
Проте, суд вважає частково обґрунтованим твердження представника позивача про неправильне зазначення у виконавчому листі № 2а-5499/2008 від 19.04.2010 року юридичної адреси відповідача, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», одним з обов'язкових реквізитів, який повинен бути зазначений у виконавчому листі є місцезнаходження боржника (для юридичних осіб).
При дослідженні вказаного вище виконавчого листа, судом встановлено неправильне зазначення у ньому лише поштового індексу боржника, а саме -79070, замість -80700. Решта реквізитів місцезнаходження управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області у виконавчому листі № 2а-5499/2008 від 19.04.2010 року зазначено правильно, а саме: вул. Валова, 4, м. Золочів Львівської області.
Суд зазначає, що вимога зазначення у виконавчому документі місцезнаходження боржника спрямована на його ідентифікацію та покликана сприяти державному виконавцю у примусовому виконанні судового рішення. Неправильне зазначення у виконавчому листі № 2а-5499/2008 від 19.04.2010 року поштового індексу боржника суд вважає помилкою, яка не тягне за собою визнання неправильним місцезнаходження боржника (юридичної особи) в цілому та не становить перешкоди в його ідентифікації при примусовому виконанні судового рішення.
Отже, саме неправильне зазначення у виконавчому листі поштового індексу, при правильному зазначені всіх інших реквізитів місцезнаходження боржника не порушує прав та обов'язків боржника, як сторони виконавчого провадження, та не може бути самостійною підставою для визнання виконавчого документа таким, що не відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», та, відповідно, для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.06.2010 року ВП № 19574258.
Крім того, у постанові про відкриття виконавчого провадження від 04.06.2010 року ВП № 19574258 державним виконавцем правильно зазначено адресу місцезнаходження божника -управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області, а саме: 80700, Львівська область, м. Золочів, вул. Валова, 4.
Таким чином, судом встановлено, що виконавчий лист № 2а-5499/2008, виданий 19.04.2010 року Львівським окружним адміністративним судом, відповідає вимогам, передбаченим ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження». Відтак, твердження позивача про протиправність постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.06.2010 року ВП № 19574258 є необґрунтованим та безпідставним.
Крім того, суд зазначає, що ст. 259 КАС України передбачає право стягувача та боржника (сторін виконавчого провадження) звернутися до суду, який видав виконавчий лист з відповідною заявою про виправлення помилки у виконавчому листі або ж визнання його таким, що не відповідає дійсності. Так, ч. 2 ст. 259 КАС України передбачає, що суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, або визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.
Як вбачається зі змісту ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії, зокрема, державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в виконавчому документі, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Щодо твердження представника позивача про обов'язок державного виконавця відкласти проведення виконавчих дій у разі встановлення невідповідності виконавчого документа вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, суд зазначає, що ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає можливість (право), а не обов'язок державного виконавця щодо відкладення виконавчих дій.
Умовою такого відкладення положення вказаної статті передбачають обов'язкову наявність обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій несвоєчасне одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості використати надані їм цим Законом права.
При цьому, ч. 7 ст. 11-1 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення повного і своєчасного вчинення виконавчих дій.
Узагальнюючи викладене вище, суд дійшов висновку про відповідність виконавчого листа № 2а-5499/2008, виданого 19.04.2010 року Львівським окружним адміністративним судом, вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»та правомірність постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.06.2010 року ВП № 19574258.
Відповідно до ч. 3, ч. 5 ст. 94 КАС України, судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги безпідставним та необґрунтованим, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 30 червня 2010 року.
Суддя Гулик А.Г.