17 червня 2010 року < Текст > Справа № 2а-3151/10/0870
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О., при секретарі Міроновій К.В., розглянувши у місті Запоріжжі у порядку письмового провадження адміністративну справу:
за заявою: Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів»,
до: Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі
м. Запоріжжя,
про: визнання нечинною вимоги про сплату боргу,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів» до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя (далі - УПФУ в Шевченківському районі), в якому позивач просить суд визнати нечинною вимогу про сплату боргу УПФУ № Ю-2776 від 11.05.2010.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на те, що станом на 01.05.2010, згідно з даними бухгалтерського обліку ПП «Фабрика делікатесних сирів», розмір недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування становить 26562 грн., а не 127470 грн. 27 коп., як зазначено у оскаржуваній вимозі про сплату боргу № Ю-2776 від 11.05.2010 УПФУ в Шевченківському районі.
16 червня 2010 року представником позивача (Косаревська О.М. за довіреністю від 04.01.2010) подана до суду заява (вх. № 14374) у якій представник позов підтримав у повному обсязі та просив суд розглянути справу за відсутності представника позивача в порядку письмового провадження.
Представником відповідача (Сергевніна Н.І. за довіреністю № 1962/12 від 22.04.2010) подана до суду заява (вх. № 14373 від 16.06.2010) у якій представник позивача зазначив, що проти позову заперечує у повному обсязі та просив суд розглянути справу у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.
Статтями 14 та 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 р. (далі - за текстом Закон № 1058) встановлено, що платниками страхових внесків до Пенсійного фонду є роботодавці, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний Фонд України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663, страхувальники є платниками страхових внесків.
Відповідно до п.6 ст.19 Закону № 1058 страхові внески нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці працівників що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій працездатності. Страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.
Частиною 2 ст. 20 Закону № 1058 встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальником на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону № 1058 територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
06 квітня 2010 року начальником УПФУ в Шевченківському району м. Запоріжжя прийнято рішення про розірвання договору розтрочення, який був укладений між УПФУ та ПП «Фабрики делікатесних сирів» 27.07.2007 про розстрочення сум штрафів та пені. Зазначене рішення прийнято на підставі невиконання с боку страхувальника - ПП «Фабрика делікатесних сирів» своїх зобов'язань, а саме: не сплачує у повному обсязі поточні платежі із сплати страхових внесків; не сплачує чергову частку розтроченої заборгованості зі сплати штрафів та пені протягом трьох базових звітніх періодів.
Згідно прикінцевих положень Закону України № 1058, договір про розстрочення підлягає достроковому розірванню, якщо страхувальник не сплачує в повному обсязі поточні платежі із страхових внесків або не сплачує чергову частку розстроченої заборгованості із штрафів та пені протягом трьох базових звітних періодів.
11 травня 2010 року УПФУ в Шевченківському районі позивачу надіслана вимога про сплату боргу № Ю-2776, якою відповідач вимагав від ПП «Фабрика делікатесних сирів» сплатити недоїмку зі страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів) та пені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 127470 грн. 40., що виникла станом за березень 2010 року та підтверджується карткою особового рахунку страхувальника - ПП «Фабрика делікатесних сирів».
Посилання позивача у позовній заяві на те, що стяном на 01.05.2010, згідно з даними бухгалтерського обліку ПП «Фабрика делікатесних сирів», розмір недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування становить 26562 грн., а не 127470 грн. 27 коп., як зазначено у вимозі № Ю-2776, суд не сприймає до уваги, оскільки сума недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що заначена у вимозі № Ю-2776, виникла, як встановлено в судовому засіданні, не за березень 2010 року, а внаслідок прийняття рішення про розірвання договору розтрочення.
Розглянувши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання нечинною вимоги про сплату боргу Управління пенсійного фонду України від 11.05.2010 № Ю-2776 є не обґрунтованими, а адміністративний позов є таким, що не підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 94, 158, 161-163 КАС України, ст.ст. 19, 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суддя,
У задоволенні позову Приватному підприємству «Фабрика делікатесних сирів» до Управління пенсійного фонду в Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання нечинною вимоги про сплату боргу Управління пенсійного фонду України від 11.05.2010 № Ю-2776 - відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя (підпис) Л.О. Нестеренко
Постанова законної сили не набрала.
Суддя Л.О. Нестеренко