21 червня 2010 року < Текст > Справа № 2а-1627/10/0870
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О. при секретарі Міроновій К.В., за участю представників позивача Барсукової І.Г., представників відповідача Стрельбицької Ю.П., Тихенького Ю.І. розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
22.03.2010 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (далі - позивач) до Державної інспекції з контролю за цінами в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 02.03.2010 № 59, відповідно до якого вирішено вилучити у позивача в дохід бюджету 11873067,51 грн. (у тому числі: 3957689,17 грн. - сума необґрунтовано отриманої виручки, 7915378,34 грн. - сума штрафу).
Свої вимоги позивач вмотивовує тим, що оскаржуване рішення відповідача не ґрунтується на вимогах законодавства України, прийнято безпідставно та з порушенням строків для застосування таких санкцій, встановлених законодавством України, а висновки, яких дійшов відповідач, не відповідають дійсним обставинам справи.
В судовому засіданні 21.06.2010 представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. На задоволенні позовних вимог наполягав.
Представник відповідача в судовому засіданні 21.06.2010 проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов від 21.06.2010 №01-04/1972, зокрема зазначивши, що відповідачем за результатами планової перевірки позивача на підставі акту перевірки від 25.02.2010 № 58 було винесено оскаржуване рішення. Рішення було прийнято внаслідок порушення позивачем державної дисципліни цін за рахунок застосування цін і тарифів з порушенням інших запроваджених методів регулювання, а саме завищення граничного рівня ціни на природний газ для промислових споживачів, установ і організацій, які фінансуються з державного та місцевого бюджетів, шляхом передчасного введення нового, більш високого рівня ціни на газ та застосування непередбачених законодавством націнок до тарифів. У висновках до акта перевірки від 25.02.2010 № 58 зазначено, що загальний розмір необґрунтовано одержаної виручки становить 12560039,92 грн. з ПДВ, а при винесенні рішення від 02.03.2010 № 59 про застосування до позивача економічних санкцій необґрунтована виручка в розмірі 8548350,75 грн. одержана за період з 01.01.2009 по 31.01.2009, не була врахована, що обумовлено необхідністю додержання відповідачем строків застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України. Крім того, відповідачем не було порушено строк застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлений ст. 250 Господарського кодексу України, оскільки санкції були застосовані протягом шести місяців з дня виявлення такого порушення. У зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позову.
Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, вважає позов позивача таким, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.1990 № 507-XII, Положенням про Державну інспекцію з контролю за цінами (далі - Положення про інспекцію), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819, відповідач у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом державної виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 199664, довідки № 3187 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України позивач зареєстрований виконавчим комітетом Запорізької міської ради 30.12.1994.
На підставі пп. 1 п. 1 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2009 № 36, яка відповідно до свого п. 2 набрала чинності з 01.01.2009, пункт 8 додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» (щодо повноважень Національної комісії регулювання електроенергетики) було доповнено після абзацу другого новим абзацом такого змісту:
«граничні рівні цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, а також граничні рівні цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання за погодженням з Мінекономіки».
Постанова Кабінету Міністрів України від 28.01.2009 № 36 оприлюднена в № 19 газети «Урядовий кур'єр» за 04.02.2009.
Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 29.01.2009 № 56, яка втратила чинність згідно з постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 19.02.2009 № 194, було затверджено граничний рівень ціни на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, на 2009 рік без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання на рівні 2020,25 грн. за 1000 м3.
Пунктом 1 постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 29.01.2009 № 57, яка втратила чинність згідно з постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 19.02.2009 № 195, було затверджено граничний рівень ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на 2009 рік без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання на рівні 2020,25 грн. за 1000 м3.
Постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України від 19.02.2009 № 194 та № 195 граничні рівні цін на природний газ для відповідних категорій на 2009 рік були залишені на тому ж рівні, який визначений в постановах цього органу від 29.01.2009 № 56 та № 57.
На підставі п. 2.1.4 Плану роботи відповідача на І квартал 2010 року в період з 08.02.2010 по 25.02.2010 відповідачем була проведена планова перевірка додержання діючого законодавства України з питань правильності формування та застосування роздрібних цін (тарифів) на природний газ, який реалізується позивачем за період з 01.01.2009 по 31.12.2009. За наслідками перевірки відповідачем було складено акт від 25.02.2010 № 58. Відповідно до акту перевірки відповідач дійшов висновків про порушення позивачем вимог Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності», статті 55 п. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 998, постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2008 №1161 «Про внесення змін до пункту 1 Порядку внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ», а також п. 1.4 інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, в зв'язку з чим позивачем:
- в період з 01.01.2009 по 18.02.2009 застосовувалися ціни і тарифи з порушенням інших запроваджених методів регулювання, а саме завищено граничний рівень ціни природного газу для промислових споживачів та установ і організацій, що фінансуються з державного і місцевого бюджетів за рахунок передчасного введення нового, більш високого рівня ціни газу. Внаслідок зазначеного, сума необґрунтовано отриманої виручки за період з 01.01.2009 по 18.02.2009 становить 12138386,61 грн. (з ПДВ), в тому числі за період з 01.01.2009 по 31.01.2009 - 8548350,75 грн. (з ПДВ).
- в травні 2009 року було завищено розмір цільової надбавки для промислових споживачів та установ і організацій, що фінансуються з державного і місцевого бюджетів за спожитий з 01 по 12 січня 2009 року обсяг газу за рахунок нарахування, виходячи із завищеного рівня ціни газу природного. Внаслідок зазначеного, сума необґрунтовано отриманої виручки становить 367653,31 грн. (з ПДВ).
Загальна сума необґрунтовано отриманої виручки становить 12506039,92 грн. (з ПДВ).
На підставі матеріалів перевірки позивача начальником відповідача 02.03.2010 було прийнято рішення №59 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін. Відповідно до цього рішення відповідач вилучив у позивача 11873067,51 грн.: у дохід державного бюджету м. Запоріжжя стягнуто суму порушення 3957689,17 грн. та штраф у сумі 7915378,34 грн.
В обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилається на те, що постанови НКРЕ України від 29.01.2009 №№ 56, 57 видані цим органом незаконно, оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 28.01.2009 № 36 станом на 29.01.2009 ще не набрала законної сили, отже НКРЕ України 29.01.2009 ще не була повноважна приймати постанови №№ 56, 57. Відтак, позивач з 01.01.2009 по 18.02.2009 не мав права, на думку відповідача, застосовувати граничні ціни для відповідних споживачів, затверджені постановами НКРЕ України від 29.01.2009 №№ 56, 57.
При цьому, як на підставу відсутності юридичної сили постанов НКРЕ України від 29.01.2009 № 56 та №57, відповідач посилається на:
- п. 5 Указу Президента України від 10.06.1997 №503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» відповідно до якого нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах. Акти Кабінету Міністрів України, які визначають права і обов'язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях;
- ч. 1 ст. 55 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» відповідно до якого постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.
Суд погоджується з позицією відповідача щодо того, що постанови НКРЕ України від 29.01.2009 № 56 та № 57 є неправомочними, оскільки прийняті до того, як цей державний орган набув відповідні повноваження, оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 28.01.2009 № 36 набула чинності лише з дати її офіційного оприлюднення з 04.02.2009 та не могла набрати чинності до її прийняття - з 01.01.2009.
Разом з тим, суд погоджується з твердженням позивача про те, що відповідач неправомірно застосував саме до позивача економічні санкції.
Так, відповідно до п. 1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, яка затверджена наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 298/519 від 03.12.2001, визначено, що підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.
Згідно із абз. 2 п. 2.1 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, яка затверджена наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 298/519 від 03.12.2001, необґрунтовано одержана суб'єктом підприємницької діяльності сума виручки, що підлягає вилученню в дохід бюджету, обчислюється при порушенні порядку встановлення і застосування цін (тарифів), що регулюються уповноваженими органами, - як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та її вартістю за цінами і тарифами, сформованими згідно з вимогами законодавства.
Проте, позивач не отримав виручки від операцій з постачання природного газу, про які йдеться в акті перевірки, оскільки вся сума, яка сплачується споживачами за отриманий за регульованим тарифом природній газ, перераховується позивачем постачальнику цього газу - ДК «Газ України», а в розпорядженні позивача залишаються лише кошти, отримані від наданих послуг в частині транспортування та постачання розподільними газопроводами відповідно до встановленого НКРЕ України тарифу.
Відтак, встановлена відповідачем необґрунтована виручка отримана не позивачем, а ДК «Газ України». Отже, економічні санкції застосовані відповідачем до позивача на підставі оскаржуваного рішення є неправомірними.
З тих саме причин неправомірним є нарахування економічних санкцій за завищення розміру збору у вигляді цільової надбавки до ціни газу, оскільки відповідно до п. 4 Порядку внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2005 № 442, сума збору за звітний (податковий) період вноситься платниками до спеціального фонду державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, протягом десяти календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку, для подання розрахунку суми збору, згідно з пунктом 3 цього Порядку. А відповідно до абз. 2 п. 2 цього Порядку платниками є суб'єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, які провадять діяльність з постачання природного газу споживачам на підставі укладених з ними договорів.
Відтак, одержувачем коштів від збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ є спеціальний фонд державного бюджету, а не позивач.
Крім того, застосовані відповідачем до позивача санкції за своєю правовою природою є адміністративно-господарськими.
Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Відтак, за порушення, вчинені до 18.01.2009 адміністративно-господарські санкції могли бути застосовані в строк до 18.01.2010 включно, тобто протягом року з дня вчинення відповідного порушення. Проте, відповідачем адміністративно-господарські санкції до відповідача були застосовані після спливу терміну, встановленого ст. 250 ГК України.
З наведених вище підстав суд дійшов висновку про неправомірність рішення відповідача від 02.03.2010 № 59 про застосування до позивача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, а відтак про задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, ст. 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.1990 № 507-XII, ст.. 250 ГК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної комісії з контролю за цінами в Запорізькій області про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 02.03.2010 № 59, про вилучення у Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» в доход бюджету 11873067 грн. 34 коп.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складання в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя /підпис/ Л.О. Нестеренко
Постанова в повному обсязі складена 23.06.2010.
Постанова не набула чинності.
Суддя Л.О. Нестеренко