Справа № 740/5008/21 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко І.М.
01 грудня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Ганечко О.М., Глущенко Я.Б.
за участю секретаря Ковтун К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про скасування постанови, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 22 липня 2021 року.
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області своїм рішенням від 06 жовтня 2021 року позов задовольнив.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Дана справа належить до категорії термінових справ, передбачених ст. 286 КАС України та підлягає розгляду з урахуванням особливостей, передбачених параграфом 2 глави 11 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17 травня 2021 року о 11:52 год. позивач подав до відділу митного оформлення № 1 митного поста «Чайка» митну декларацію типу ІМ/40/ДЕ № UA100300/2021/012120.
У графі 31 вказаної декларації позивач задекларував товар - гумові рукавички в асортименті та мету - вироби медичного призначення, необхідні для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 респіраторної хвороби COVID-19.
Після повідомлення про призначення митного огляду товару 17.05.21 о 11:59 год., але до завершення процедури митного оформлення позивач 17.05.21 о 15:29 год. подав заяву про відкликання митної декларації, в якій зазначив, що він у графі 36 неправильно вказав преференцію, тобто він самостійно виявив свою помилку та мав намір її усунути.
Не отримавши повідомлення про неможливість відкликання митної декларації, було проведено митний огляд, під час якого будь-яких порушень виявлено не було.
18.05.2021 о 10:17 год. позивач отримав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100300/2021/00194X, де було зазначено, зокрема, що митна декларація від 17.05.2021 №UA100300/2021/012120 не може бути оформлена із звільненням задекларованого товару від оподаткування податком на додану вартість, оскільки імпорт таких товарів не звільняється від сплати ПДВ; декларантом не дотримано вимоги пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224.
Цього ж дня відразу після отримання картки про відмову позивач подав митну декларацію № UA100300/2021/012248, в якій усунуто самостійно виявлену ним помилку для митного оформлення цього ж товару, яка прийнята митним органом та по якій вже сплачені усі митні платежі у повному обсязі.
03.06.2021 головним державним інспектором відділу оперативного реагування № 1 (у м. Києві та Київській області) управління протидії митним правопорушенням та контрабанді Київської митниці Держмитслужби - Данильченком Д. К. складено протокол про порушення митних правил № 1033/10000/21, згідно з яким у діях декларанта наявні ознаки порушення митних правил, передбачених ст. 485 МКУ, що були направлені на неправомірне звільнення від податку на додану вартість у розмірі 7 % у повному обсязі в сумі 139 902,25 грн. відповідно до 47 глави митної декларації № UA100300/2021/012120 від 17.05.2021 за умови сплати митних платежів у повному обсязі.
22.07.2021 відповідачем прийнято постанову в справі про порушення митних правил № 1033/10000/21, якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МКУ, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 419 706,75 грн.
Позивач, не погоджуючись з притягненням його до адміністративної відповідальності, звернувся до суду з позовною заявою.
Згідно п. 20 ч. 1 ст. 4 МКУ митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.
Відповідно до ч. 8 ст. 264 МКУ з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Статтею 466 МКУ визначено, що адміністративні стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України
Додержання органами доходів і зборів вимог закону в разі застосування адміністративних стягнень за порушення митних правил забезпечується здійсненням систематичного контролю з боку органів вищого рівня та їх посадових осіб, правом оскарження постанов у справах про порушення митних правил та іншими заходами, передбаченими законодавством України.
Відповідно до частини першої статті 494 Митного кодексу України про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
За приписами частини першої статті 488 Митного кодексу України провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.
Згідно з частиною першою статті 467 Митного кодексу України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.
Отже, митниця наділена повноваженнями щодо розгляду справи про порушення митних правил у певних випадках, зокрема, і у випадку наявності порушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України.
Частиною першою статті 458 Митного кодексу України встановлено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Вимоги статті 489 Митного кодексу України визначають обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про порушення митних правил.
За вимогами цієї статті посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами частини першої статті 510 Митного кодексу України посадова особа органу доходів і зборів, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, може витребувати документи, необхідні для розгляду справи, у тому числі матеріали фото- і кінозйомки, звуко- і відеозапису, інформаційних баз та банків даних, а також інші носії інформації.
Відповідно до статті 495 Митного кодексу України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
З оскаржуваної постанови вбачається, що підставою для прийняття останньої є те, що позивач не виконав вимоги ст. 257, 266 МКУ, неправомірно застосувавши до вказаних товарів пільгу зі сплати митних платежів, зокрема, преференційної стави зі сплати податку на додану вартість при митному оформленні або стосовно яких не надано пільги щодо сплати митних платежів при ввезенні. На переконання відповідача дії декларанта направлені на порушення порядку дотримання вимог щодо застосування заходів тарифного регулювання, в частині застосування 203 преференції, а тому в його діях наявні ознаки порушення митних правил, передбачених ст. 485 МКУ, що були направлені на неправомірне звільнення від сплати податку на додану вартість у розмірі 7 % в повному обсязі в сумі 139 902,25 грн згідно з 47 графою митної декларації від 17 травня 2021 року № UA100300/2021/012120.
Судом встановлено, що 17 травня 2021 року о 11:52 год. позивач подав до відділу митного оформлення № 1 митного поста «Чайка» митну декларацію типу ІМ/40/ДЕ № UA100300/2021/012120, у графі 31 якої задекларував товар - гумові рукавички в асортименті та мету - вироби медичного призначення, необхідні для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 респіраторної хвороби COVID-19.
Цього ж дня, після повідомлення про призначення митного огляду товару 17.05.21 о 11:59 год., але до завершення процедури митного оформлення позивач подав до митного органу заяву про відкликання митної декларації.
У вказаній заяві позивач зазначив, що він у графі 36 неправильно вказав преференцію, тобто він самостійно виявив свою помилку та мав намір її усунути.
Порядок внесення змін до митних декларацій визначено пунктами 33 - 38 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 від № 450 (далі - Положення № 450).
Відповідно до пункту 33 Положення № 450 за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу відомості, зазначені в поданій митному органу митній декларації, можуть бути змінені, зокрема шляхом доповнення, або митна декларація може бути відкликана. У заяві за формою згідно з додатком 3, підписаній декларантом або уповноваженою ним особою, зазначаються причини зміни або відкликання митної декларації. Якщо відповідні нові відомості або причини відкликання митної декларації підтверджуються документами, що не подавались під час декларування, до заяви додаються завірені в установленому порядку копії таких документів. Дозвіл митного органу на зміну митної декларації, митне оформлення якої не завершено, надається посадовою особою митного органу, яка здійснює оформлення цієї митної декларації, в усній формі.
Пункт 34 Положення № 450 передбачає випадки, коли внесення змін до митної декларації не дозволяється: внесення змін до граф 1 (перший і другий підрозділи), 14, 37 (перший підрозділ) і 54 митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа; внесення змін або відкликання митної декларації у разі виявлення порушень митних правил щодо задекларованих у цій митній декларації товарів; внесення змін до митної декларації, якщо з поданих документів не випливає, що відомості, зазначені у цій митній декларації, необхідно змінювати; внесення змін або відкликання митної декларації після надання декларанту або уповноваженій ним особі митним органом, якому подана така митна декларація, інформації про призначення митним органом митного огляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення або перевірки документів на товари (крім випадків, коли після проведення зазначених митних формальностей порушень митних правил не виявлено); внесення змін до митної декларації або її відкликання у разі відсутності документів, що підтверджують необхідність внесення таких змін або її відкликання; внесення змін до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа з метою подання відомостей у випадках, коли Митним кодексом України передбачена необхідність подання з цією метою додаткової декларації.
Отже, закон дозволяє внесення декларантом змін до митної декларації, прийнятої органом доходів і зборів, а також відкликання митної декларації до моменту завершення митного оформлення товарів. Закон забороняє внесення змін та відкликання митної декларації у разі виявлення порушень митних правил щодо задекларованих товарів до закінчення провадження у відповідних справах.
Випадок порушення митних правил фіксується у протоколі, з моменту складання якого провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим. Тому, до складання протоколу про порушення митних правил факт виявлення порушень таких правил щодо задекларованих у митній декларації товарів у цілях застосування частини десятої статті 269 МК допустимим доказом не підтверджується.
Відтак, заборона щодо внесення змін та відкликання митної декларації діє з моменту складання протоколу про порушення митних правил і до закінчення провадження у справі про порушення митних правил.
Тому, декларант має право до складання протоколу про порушення митних правил у разі виявлення технічних помилок у митній декларації відкликати митну декларацію та подати нову з достовірними відомостями, що і зробив в даному випадку позивач, а у контролюючого органу, який до того ж прийняв нову виправлену декларацію, були відсутні підстави для відмови у відкликанні попередньої.
Дії щодо допущення декларантом у митній декларації помилок, які можуть призвести до зменшення митних платежів, мають оцінюватися з огляду на усі наявні обставини і самі по собі не можуть безумовно свідчити про наявний склад правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України.
Адже, відповідно до частини першої статті 458 МК порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Згідно з частиною першою статті 485 МК порушенням митних правил визнається заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Установлені судом обставини свідчать, що позивач, будучи декларантом товару, допустив помилку, яка призводила до заниження митних платежів, проте своєчасно вжив заходів щодо її усунення та подав заяву про відкликання митної декларації з одночасним поданням нової, яка була прийнята контролюючим органом, що виключає висновок про заявлення позивачем в митній декларації неправдивих відомостей, саме з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру.
Враховуючи встановлення судом першої інстанції відсутності обґрунтованих доказів в підтвердження у даній справі умислу позивача на заниження митних платежів шляхом повідомлення недостовірної інформації про товар, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість спірної постанови митного органу та наявність підстав для скасування останньої.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 640/5084/17, від 09.07.2020 у справі №758/3820/16-а.
При цьому, інші аргументи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи. Крім того, апеляційна скарга не містить посилань на обставини, передбачені статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Також, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.
Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06 жовтня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: О.М. Ганечко
Я.Б. Глущенко