Справа №826/5272/18 Суддя (судді) першої інстанції: Костенко Д.А.
01 грудня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Беспалова О.О.,
Грибан І.О.,
за участю
секретаря судового засідання Вітчинкіної К.О.,
представника позивача Мельника О.В.,
представника відповідача Федоровського Б.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0011774106, -
Дочірнє підприємство «КиївГазЕнерджи» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.12.2017 №0011774106.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2018 адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 15.12.2017 №0011774106 у частині застосування штрафних санкцій: у розмірі 10% у сумі 130,32 грн., у розмірі 30% у сумі 3,02 грн., у розмірі 40% у сумі 3112,51 грн., а разом - 3245,85 грн.;
- відмовлено Дочірньому підприємству «Київгазенерджи» у задоволенні адміністративного позову в іншій частині;
- стягнуто на користь Дочірнього підприємства «Київгазенерджи» з бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби судовий збір у сумі 48,69 грн. (сорок вісім гривень 69 копійок).
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2018 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 15.12.2017 №0011774106 протиправним та таким що підлягає скасуванню, оскільки контролюючим органом при проведенні камеральної перевірки було перевищено делеговані йому повноваження та не було дотримано вимог чинного законодавства, були порушені законні права та інтересе позивача.
На думку позивача, відповідачем було безпідставно, неправомірно та необґрунтовано застосовано до платника податків відповідальність за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, оскільки при проведенні камеральної перевірки контролюючим органом було порушено норми Конституції України та чинного законодавства, що призвело до ухвалення протиправних висновків та безпідставного нарахування штрафних санкцій.
Позивач вважає, що предметом камеральної перевірки може бути лише податкова звітність, тобто відомості, зазначені у відповідній податковій звітності, відтак камеральна перевірка не може проводитись з питань своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. В акті за результатами проведення камеральної перевірки можуть бути зафіксовані лише встановлені помилки (порушення) у податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності. Термін реєстрації податкової накладеної або розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не є даними податкової звітності, які досліджуються під час податкової перевірки.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2021 відкрито апеляційне провадження у даній справі та призначено до судового розгляду на 01.12.2021.
01.11.2021 до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій ГУ Держпродспоживслужби в Черкаській області просить залишити таку без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
В судове засіданні 01.12.2021 з'явились представники позивача та відповідача. Представник відповідача заявив клопотання про заміну Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби його правонаступником Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків. При вирішенні вказаного клопотання позивач не заперечив та поклався на розсуд суду. Зважаючи на загальновідому інформацію щодо створення відокремленого підрозділу ДПС України з 30.09.2020, колегія суддів прийшла до висновку про обґрунтованість клопотання відповідача та протокольною ухвалою постановила задовольнити клопотання про заміну відповідача його правонаступником. Представник позивача підтримав апеляційну скаргу, представник відповідача заперечив проти задоволення такої, представники сторін надали пояснення по справі, правом подання додаткових пояснень не скористались, виступили в судових дебатах.
Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби провів камеральну перевірку своєчасності реєстрації ДП «КиївГазЕнерджи» податкових накладних в ЄРПН за період з 01.01.2017 по 27.03.2017, результати якої оформлено актом від 28.11.2017 №4475/28-10-41-06/39835779.
За висновками акту встановлено порушення позивачем п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, а саме реєстрації податкових накладних з порушенням законодавчо встановлених термінів:
- від 1 до 15 календарних днів на загальну суму ПДВ 13 549 325,94 грн.;
- від 16 до 30 календарних днів на загальну суму ПДВ 58 784,90 грн.;
- від 31 до 60 календарних днів на загальну суму ПДВ 53 774,52 грн.;
- від 61 календарних днів на загальну суму ПДВ 7 793,28 грн.
Рішенням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 26.12.2017 №66688/10/28-10-41-06 залишено без розгляду заперечення ДП «КиївГазЕнерджи» на вказаний акт.
В подальшому, на підставі акта Офіс великих платників податків ДФС виніс податкове повідомлення-рішення від 15.12.2017 №0011774106, яким застосував до позивача штрафу на загальну суму 1 385 939,24 грн., а саме:
- за затримку реєстрації до 15 календарних днів - штраф у сумі 1 354 932,59 грн.;
- за затримку реєстрації від 16 до 30 календарних днів - штраф у сумі 11 756, 98 грн.;
- за затримку реєстрації від 31 до 60 календарних днів - штраф у сумі 343,61 грн.;
- за затримку реєстрації від 61 календарних днів - штраф у сумі 3 117,31 грн.
ДП «КиївГазЕнерджи» оскаржило вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, втім рішенням ДФС України від 15.03.2018 №9041/6/09-99-11-0301-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.
ДП «КиївГазЕнерджи» не погодившись із податковим повідомленням-рішенням від 15.12.2017 №0011774106 звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у відповідача не було підстав для встановлення порушень, які не охоплені періодом проведення перевірки, і для застосування до позивача штрафних санкцій за такі порушення.
Відмовляючи в задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що доводи позивача про неправомірність проведення відповідачем камеральної перевірки з питань своєчасності реєстрації позивачем податкових накладних та/або розрахунків коригування прямо суперечать приписам пп. 75.1.1 75.1 ст. 75 ПК України, тому відхиляються судом.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині задоволених позовних вимог, то в цій частині таке судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пунктів 1.1. та 1.3. ст. 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції на час правовідносин у даній справі) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
За приписами підпунктів 16.1.3. та 16.1.7. п. 16.1. ПК України платник податків зобов'язаний:
подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;
подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством.
Відповідно до підпунктів 191.1.1. та 191.1.2. п. 19.1. ст. 19 ПК України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 193 цього Кодексу:
здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків;
контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів;
Як вбачається з підпунктів 20.1.4., 20.1.6., 20.1.19., 20.1.43., 20.1.44. п. 20.1. ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право:
проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення;
запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи;
застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України;
проводити у визначеному законодавством порядку перевірку показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування та із своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, виконанням законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
проводити перевірку правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
За визначенням, що міститься в абз. 1 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» від 29.12.2010 №1246 податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
За приписами, що міститься в п. 201.1. ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Абзац 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлює, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до пп. 75.1.1. п. 75.1. ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Керуючись пунктами 76.1. та 76.2. ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Отже, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що доводи позивача про неправомірність проведення відповідачем камеральної перевірки з питань своєчасності реєстрації позивачем податкових накладних та/або розрахунків коригування прямо суперечать приписам пп. 75.1.1 75.1 ст. 75 ПК України
Відповідно до Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого Указом Президента України від 18.03.2013 №141, та з метою забезпечення наповнення бюджетів усіх рівнів, удосконалення процесів адміністрування податків та зборів, встановлення єдиного порядку відображення результатів камеральних перевірок платників податків Наказом Міністерства доходів і зборів України 14.06.2013 №165 затверджено Методичні рекомендації щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до розділу ІІІ Методичних рекомендацій податкова звітність, подана платником ПДВ, проходить арифметичний та логічний контроль - автоматизовану перевірку, складовими якої є, серед іншого:
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Кодексу у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в ЄРПН покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. При цьому в обов'язковому порядку перевіряється реєстрація такого постачальника платником податку на додану вартість (наявність у Реєстрі платників податку на додану вартість). До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг;
відпрацювання сум податку на додану вартість, які формують податковий кредит за податковими накладними, не зареєстрованими в ЄРПН.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Кодексу відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Комплексне відпрацювання платників податку на додану вартість, які декларують за звітний період податковий кредит, сформований за рахунок податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, проводиться відповідно до вимог Методичних рекомендацій №420;
відпрацювання руху імпортованих та/або підакцизних товарно-матеріальних цінностей. Таке відпрацювання проводиться шляхом звірки кодів УКТ ЗЕД, зазначених в:
імпортних ВМД платника податку та податкових накладних, виписаних покупцю;
податкових накладних, отриманих від постачальника, та податкових накладних, виписаних платником податку.
У разі виявлення невідповідності кодів УКТ ЗЕД товарів, імпортованих та/або підакцизних та поставлених контрагентам, такі платники підлягають відпрацюванню;
перевірка правильності відображення даних, задекларованих в уточнюючому розрахунку. Камеральна (електронна) перевірка уточнюючого розрахунку проводиться протягом 30 днів, наступних за днем фактичного його подання.
Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Кодексу якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за чинною на час подання уточнюючого розрахунку формою.
При цьому необхідно звернути увагу на таке:
у разі подання платником уточнюючих розрахунків до податкової декларації з податку на додану вартість, відповідно до яких змінюються показники розрахунків з контрагентами, необхідно перевірити:
а) дати виписки податкових накладних (з метою недопущення включення до податкового зобов'язання та/або податкового кредиту податкових накладних з датою виписки раніше ніж 365 календарних днів (пункт 198.6 статті 198 Кодексу));
Проаналізувавши вказані норми, колегія суддів відхиляє доводи позивача, що Методичні рекомендації регулюють лише питання податкової звітності, як необґрунтовані, оскільки з вказаного вище вбачається, що податкові накладні також досліджуються контролюючим органом, як самостійно так і в сукупності під час аналізу податкової звітності.
Посилання позивача на Регламент опрацювання податкових декларацій з податку на додану вартість, за якими задекларовано від'ємне значення та/або бюджетне відшкодування податку на додану вартість, затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів України №522 від 19.06.2012, колегія суддів вважає не доречний у розрізі предмету даного спору, оскільки вказаний Регламент прийнятій з метою удосконалення механізму адміністрування відшкодування податку на додану вартість, налагодження ефективного контролю за станом та порядком організації перевірок правомірності нарахування від'ємного значення податку на додану вартість та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість відповідно до статей 78, 200 Податкового кодексу України.
Отже, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; добросовісно, крім того, позивач не заперечив будь-яким чином щодо встановлених контролюючим органом порушень.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Решта доводів апеляційної скарги висновків колегії суддів не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Відтак, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, судом повно з'ясовано обставини справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 310, 315-316, 321-322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 01 грудня 2021 року.
Головуючий суддя В.Ю. Ключкович
Судді О.О. Беспалов
І.О. Грибан