Справа №620/7456/21 Суддя (судді) першої інстанції: Клопот С.Л.
01 грудня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Беспалова О.О.,
Грибан І.О.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому просив суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 06.03.2021 по день фактичного розрахунку 25.06.2021.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2021 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2021 та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.
В апеляційній скарзі позивач вказує, що огляду на не врегулювання питання щодо порядку виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей при вирішенні вказаного питання підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України, що також відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 17.02.2015 у справі №21-8а 15, та Верховного Суду, висловленій у постанові від 30.01.2019 у справі №806/2164/16. Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівнику його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Обов'язок виплатити компенсацію за затримку розрахунку при звільненні покладено саме на роботодавця, тож, якщо позивача звільнено зі служби, тобто припинено трудові правовідносини, за наказом відповідача, то і обов'язок виплатити належне позивачу грошове забезпечення в тому числі і одноразової допомоги при звільненні, як і наслідки за неналежне виконання цього обов'язку, теж покладено на нього.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2021 відкрито провадження у даній справі та призначено до судового розгляду на 01.12.2021.
Відзив на апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Керуючись частинами 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Матеріалами справи підтверджено, що з 07.11.2015 позивач проходив службу в Національній поліції на посаді начальника Коропського відділення Бахмацького відділу ГУ НП в Чернігівській області.
Наказом від 04.03.2021 №60 о/с ОСОБА_1 був звільнений зі служби 05.03.2021 за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Одноразова грошова допомога при звільненні зі служби позивачу була нарахована в розмірі 264 552,65 грн. та перерахована на картковий рахунок 25.06.2021 в сумі 260 584,36 грн. (з утриманням суми «військового збору»).
Вважаючи свої права порушеними ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що одноразова грошова допомога при звільненні, яка передбачена пунктом 10 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» №393, не входить до складових грошового забезпечення поліцейських, вона нараховується при настанні юридичного факту - звільненні поліцейського зі служби за станом здоров'я, та сплачується відповідно до умов, встановлених Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за №669/28799.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач помилково дорівнює ситуацію зі строками проведення виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, яка регулюється спеціальними нормативними актами, з імперативним обов'язком роботодавця провести остаточний розрахунок при звільненні робітника зі служби, визначений ст. 116 Кодексу законів про працю України. Такі обставини свідчить про відсутність правових підстав визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача, в частині не проведення виплати позивачу грошової допомоги при звільненні, саме у день його звільнення зі служби.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На виконання частин 1, 4, 5 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-XII) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Службою судової охорони, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.
Поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, співробітникам Служби судової охорони, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.
Порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні поліцейським визначено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі - Порядок №393).
Відповідно до статті 94 Закону України «Про Національну поліцію», постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських Наказом Міністерства Внутрішніх Справ України від 06.04.2016 №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок №260). Видатки, пов'язані з набранням чинності цим наказом, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення, передбачених у державному бюджеті на утримання Національної поліції (крім поліції охорони, яка утримується за рахунок коштів від надання послуг з охорони, які здійснюються на договірних засадах), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.
Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Отже, урахуванням положень п. 3 розділу І Порядку №260, колегія суддів погоджується з доводами позивача в цій частині та приходить до висновку, що до складу грошового забезпечення входять, зокрема, одноразові додаткові види грошового забезпечення. Отже, одноразова грошова допомога при звільненні зі служби також є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення і Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, у структурі якого працював ОСОБА_1 , як роботодавець, і як орган, до відання якого віднесено виплату цієї допомоги, зобов'язане її виплатити.
Сторонами у справі не заперечується, що позивач був звільнений зі служби 05.03.2021, а одноразова грошова допомога при звільненні виплачена йому 25.06.2021.
Колегія суддів звернула увагу, що суд першої інстанції прийшов до висновку, що одноразова грошова допомога при звільненні не входить до складових грошового забезпечення поліцейських, втім, враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає такий висновок помилковим та вважає за необхідне виключити його з оспорюваного рішення, шляхом зміни мотивувальної частині рішення суду першої інстанції.
Надаючи оцінку вимозі позивача щодо протиправного порушення строку виплати такої допомоги з вини відповідача, колегія суддів виходить з наступного.
На виконання п. 1 Розділу VI Порядку №260 поліцейським, які звільняються із служби через хворобу (за станом здоров'я), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
За приписами п. 7 Розділу VI Порядку №260 у наказі про звільнення підрозділом кадрового забезпечення в разі необхідності виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зазначається стаж служби для її виплати. Крім того, у разі необхідності в наказі про звільнення додатково вказується підстави для проведення відрахувань з грошового забезпечення та інших виплат.
Як вбачається з частин 1 та 4 ст. 15 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №988 територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.
Штатний розпис (штат) та кошторис територіальних органів поліції затверджує керівник поліції.
Як вбачається з витягу з Наказу від 04.03.2021 ГУ НП в Чернігівській області, вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення у календарному обчисленні для виплати одноразової грошової допомоги при звільнення становить 29 років 06 місяців 03 дні.
Керуючись п. 8 Розділу VI Порядку №260 одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п'яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.
Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи позивача щодо неврегульованості питання порядку виплати одноразової допомоги при звільненні та необхідності застосувати до правовідносин між позивачем та відповідачем у даній справі приписи Кодексу законів про Працю України.
Як підтверджено матеріалами справи, відповідач листом від 17.03.2021 №450/124/01/21-2021 звернувся до Національно поліції України та просив надати погодження та додаткове фінансування за березень 2021 року на виплату одноразової допомоги при звільненні по КПКВ 1007020 «Забезпечення діяльності підрозділів, установ та закладів Національної поліції України» по КЕКВ 2112-1275,9 тис.грн.
25.06.2021 відповідач отримав довідку про зміну кошторису на 2021 рік №2782/29/1/01-2021.
25.06.2021 відповідач склав Відомість №135 на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні за червень 2021 щодо ОСОБА_1 .
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не зволікав з виплатою ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні та дотримався приписів Порядку №260, зокрема 17.03.2021 звернувся до вищестоящого органу з питанням щодо виділення додаткового фінансування для виплати такої допомоги, та після затвердження зміни кошторису (25.06.2021) в той же день перерахував суму такої допомоги позивачу, що ним не заперечується.
Отже, колегія суддів вважає доводи позивача щодо порушення строку здійснення з ним повного розрахунку в день звільнення помилковими, оскільки Порядок №260 передбачає певну процедуру та умови виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.
Втім, доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, зокрема щодо помилковості висновку суду першої інстанції, що одноразова грошова допомога при звільненні не включається до складу грошового забезпечення поліцейського, та є підставою для зміни рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині. В іншій частині оспорюване рішення слід залишити без змін.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу - задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - змінити у мотивувальній частині. В іншій частині залишити оскаржуване рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року змінити в мотивувальній частині, з урахуванням висновків Шостого апеляційного адміністративного суду, викладених у даній постанові.
В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.Ю. Ключкович
Судді О.О. Беспалов
І.О. Грибан