Справа № 320/3735/21 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:
Кушнова А.О.
Іменем України
01 грудня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сорочка Є.О.,
суддів Федотова І.В.,
Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ергопак» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ергопак» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування картки відмови, зобов'язання вчинити певні дії,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ергопак» звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00224;
- зобов'язати Київську митницю Держмитслужби підготувати висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Ергопак» суми надмірно сплачених митних платежів (податку на додану вартість) у розмірі 166603,28 грн за митною декларацією №UA100300/2020/418729 та подати його у встановленому порядку для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для повернення на банківський рахунок ТОВ «Ергопак» IBAN НОМЕР_1 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що митний орган не врахував наданих позивачем документів, які підтверджують його право на тимчасове звільнення від оподаткування податком на додану вартість товару, що ввозився позивачем, та безпідставно відмовив йому в митному оформленні (випуску) товару за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100300/2020/418545 від 15.09.2020 шляхом прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00224 від 16.09.2020. Позивач також зазначив про існування правових підстав для зобов'язання відповідача в судовому порядку підготувати висновок про повернення позивачу суми надмірно сплачених митних платежів (податку на додану вартість) у розмірі 166603,28 грн за митною декларацією №UA100300/2020/418729 від 16.09.2020 та подати його у встановленому порядку для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для повернення на банківський рахунок позивача.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що митний орган дійшов хибного висновку про відсутність у позивача права на тимчасове звільнення від оподаткування податком на додану вартість товару, що ввозився позивачем, та безпідставно відмовив йому в митному оформленні (випуску) товару за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100300/2020/418545 від 15.09.2020, оскільки товариством надано усі необхідні документи на підтвердження відповідності ввезеного товару певному переліку.
Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ергопак» (місцезнаходження: 08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Соборності, 36, ідентифікаційний код 31364122) зареєстроване в якості юридичної особи 20.02.2001, номер запису 13391200000001621 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Між Wuxi Fangqian Plastic Working Glove Co., Ltd., компанією, зареєстрованою в Китайській Народній Республіці, (далі - продавець), та ТОВ «Ергопак» 01.12.2017 укладений контракт №12/17, відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 3.1, 9.1 та 9.2 якого відповідно до умов та положень контракту продавець поставляє, а позивач приймає й оплачує рукавички латексні виробництва продавця.
Асортимент, кількість і вартість товару вказуються в проформі-інвойсі, який вважається невід'ємною частиною контракту.
Товари постачаються партіями згідно з умовами доставки FOB порт Шанхай, Китайська Народна Республіка як передбачено Правилами Incoterms 2010. FOB має тлумачитись згідно з Incoterms в редакції 2010 року за винятком того, якщо пункти, прямо передбачені в контракті, суперечать Incoterms 2010, то перевага надається таким прямо зазначеним положенням контракту.
Контракт діє з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
У разі якщо жодна зі сторін не заявила про припинення контракту до закінчення строку його дії, контракт вважається продовженим (пролонгованим) на кожен наступний рік на таких же умовах, що викладені в контракті.
Продавець 24.07.2020 виставив позивачу до сплати інвойс №JUA191206, JUA200401 на загальну суму 26724,30 долари США, в якому міститься посилання на контракт. Відповідно до інвойса №JUA191206, JUA200401 від 24.07.2020 продавець постачає позивачу латексні господарські рукавички.
Головне управління Держпраці у Київській області 14.09.2020 своїм листом №11/3/20/13868, адресованим на ім'я позивача, за результатами опрацювання поданих документів повідомило позивача про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №761 від 27.08.2008, але використання яких необхідне в інтересах охорони здоров'я за наступними характеристиками: назва виробу - рукавички латексні неопудрені; код згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) - 4015190000; інформація щодо виробника - продавець; номери партій або серійний номер - JUA191206, JUA200401; обсяг партії - 116700 пар; дані щодо призначення виробу та способу дії - згідно з інформацією від виробника на використання рукавичок у супроводжуючих документах; інформація про відповідність / невідповідність вищезазначених засобів індивідуального захисту рекомендованим характеристикам - не зазначено; найменування суб'єкта господарювання - ТОВ «Ергопак», код ЄДРПОУ 31364122.
Позивачем 15.09.2020 до Київської митниці Держмитслужби було подано митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100300/2020/418545, у графі 31 якої позивачем був зазначений товар, придбаний за інвойсом №JUA191206, JUA200401 від 24.07.2020, а саме: товар №1 - рукавички господарські, виготовлені з натурального міцного латексу з бавовняним напиленням зеленого кольору, в асортименті, код товару згідно з УКТ ЗЕД 4015190000, загальною вартістю 26724,30 долари США.
Відповідно до граф 20, 22 та 42 митної декларації ІМ40ДЕ №UA100300/2020/418545 від 15.09.2020 загальна вартість товару складає 26724,30 долари США, а його поставка відбувалася на умовах FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка.
У той же час, з матеріалів справи слідує, що позивач здійснив перевезення товару (оплатив транспортні послуги) з порту Шанхай, Китайська Народна Республіка до місця ввезення на митну територію України та сплатив роялті. Розмір таких витрат склав 1500,00 доларів США та 53,44 долари США відповідно.
Таким чином, загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту), склала в гривневому еквіваленті станом на день подання позивачем митної декларації щодо товару 15.09.2020 - 791785,20 грн ((26724,30 долари США + 1500,00 доларів США + 53,44 долари США) х 28,0003).
Відповідно до графи 36 митної декларації ІМ40ДЕ №UA100300/2020/418545 від 15.09.2020 позивачем задекларовано товар з урахуванням преференції (пільги) по сплаті податку на додану вартість за кодом 203 згідно з Класифікатором звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, затверджених Наказом Міністерства фінансів України №1011 від 20.09.2012, тобто пільги, передбаченої пунктом 71 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України.
На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема: (0271) пакувальний лист продавця б/н від 24.07.2020; (0380) рахунок-фактура (інвойс) №JUA191206, JUA200401 від 24.07.2020; (0705) коносамент №COSU6269904360 від 31.07.2020; (0730) автотранспортна накладна №044539 від 08.09.2020; (0861) сертифікат про походження товару №20C3202C3103/00014 від 30.07.2020; (3000) заявка-розрахунок позивача б/н від 10.09.2020 до інвойса №JUA191206, JUA200401 від 24.07.2020; (3007) документ, що підтверджує вартість перевезення товару, - довідка Дочірнього підприємства «Інтегровані логістичні системи» №03/09-1 від 03.09.2020; (4104) контракт; (4301) генеральний договір на транспортно-експедиторське обслуговування при комбінованих перевезеннях експортно-імпортних та транзитних вантажів №1103-2019 від 11.03.2019, укладений між Дочірнім підприємством «Інтегровані логістичні системи» та позивачем; (9000) лист Головного управління Держпраці у Київській області №11/3/20/13868 від 14.09.2020.
Київська митниця Держмитслужби 16.09.2020 провела огляд товару позивача, задекларованого в митній декларації ІМ40ДЕ №UA100300/2020/418545 від 15.09.2020, за результатами якого склала акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA100300/2020/418545 від 16.09.2020.
Відповідно до граф 8.3.3 та 8.3.4 акту Київської митниці Держмитслужби про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA100300/2020/418545 від 16.09.2020 відповідач, зокрема, підтвердив опис товару, зазначеного позивачем у графі 31 митної декларації ІМ40ДЕ №UA100300/2020/418545 від 15.09.2020 та встановив, що товар відповідно до наявного маркування та характерних ознак являє собою вироби з гуми з написом на пакуванні (рукавички універсальні господарські, призначені для роботи на кухні, городі та в садку, прибирання та мийки автомобіля, ремонтних робіт) із маркуванням «Мелочи Жизни». Вантаж оглядався вибірково, без повного вивантаження та перерахунку.
Київська митниця Держмитслужби 16.09.2020, розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації ІМ40ДЕ №UA100300/2020/418545 від 15.09.2020 митної вартості товару, нарахованих (визначених) позивачем митних платежів до сплати з урахуванням преференцій (пільг) по їх сплаті, а саме ввізного мита в розмірі 39589,26 грн (791785,20 грн х 5%), прийняла картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00224, якою відмовила позивачу в митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100300/2020/418545 від 15.09.2020.
Обґрунтовуючи підстави для прийняття відповідачем картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00224 від 16.09.2020 митний орган зазначив, що до митного оформлення не надано документи, що підтверджують ввезення медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної інфекції (COVID-19), спричиненої коронавірусом SARS CoV-2, та які звільняються від оподаткування податком на додану вартість, а також документів, зазначених у графі 44 митної декларації ІМ40ДЕ №UA100300/2020/418545 від 15.09.2020.
З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною другою статті 263 Митного кодексу України, позивач з урахуванням картки відмови відповідача у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00224 від 16.09.2020 подав нову митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100300/2020/418729 від 16.09.2020, у якій ним було нараховано (визначено) до сплати наступні суми митних платежів: 39667,45 грн ввізного мита (793348,96 грн х 5%) та 166603,28 грн податку на додану вартість ((793348,96 грн + 39667,45 грн) х 20%).
Відповідач 16.09.2020 здійснив митне оформлення митної декларації ІМ40ДЕ №UA100300/2020/418729 від 16.09.2020.
Позивач 05.10.2020 скористався своїм правом, передбаченим положеннями статей 24-26 МК України, та оскаржив у досудовому порядку до Київської митниці Держмитслужби оскаржувану ним до суду картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00224 від 16.09.2020.
У своїй скарзі №287 від 05.10.2020 позивач також просив відповідача повернути суму надмірно сплачених митних платежів (податку на додану вартість) у сумі 166603,28 грн.
Київська митниця Держмитслужби 23.10.2020 за результатами розгляду скарги позивача №287 від 05.10.2020 (вх. №36845/11 від 09.10.2020) на оскаржувану ним до суду картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00224 від 16.09.2020 надала свій лист №7.8-3/28.7/11/20955, яким, зокрема, відмовила позивачу в задоволенні його скарги.
Позивач 26.11.2020 скористався своїм правом, передбаченим положеннями статей 24-26 МК України, та оскаржив у досудовому порядку до Державної митної служби України оскаржувану ним до суду картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00224 від 16.09.2020.
У своїй скарзі №373 від 26.11.2020 позивач також просив Державну митну службу України повернути суму надмірно сплачених митних платежів (податку на додану вартість) за митною декларацією №UA100300/2020/418729 у сумі 166 603,28 грн. на банківський рахунок позивача IBAN НОМЕР_1 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614.
Державна митна служба України 31.12.2020 за результатами розгляду скарги позивача №373 від 26.11.2020 (вх. №30422/13 від 30.11.2020) на оскаржувану ним до суду картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00224 від 16.09.2020 надала свій лист №08-1/15-01/13/18143, яким, зокрема, відмовила позивачу в задоволенні його скарги.
Не погоджуючись із карткою відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та неповерненням відповідачем сплаченого позивачем податку на додану вартість у розмірі 166603,28 грн за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100300/2020/418729 від 16.09.2020, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що позивачем не доведено суду, що надані ним документи до митного оформлення містять об'єктивні дані, які надавали йому право на тимчасове звільнення від оподаткування податком на додану вартість спірного товару при його ввезенні на митну територію України відповідно до пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
МК України №4495-VІ від 13.03.2012 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно із статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).
Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Відповідно до частин першої та другої статті 270 МК України правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом, крім особливих видів мита, встановлюються цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Правила оподаткування особливими видами мита встановлюються законами України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «;Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту», «;Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», окремим законом щодо встановлення додаткового імпортного збору.
Правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, іншими (крім мита) митними платежами встановлюються Податковим кодексом України з урахуванням особливостей, що визначаються цим Кодексом.
Статтями 292 та 294 МК України визначено, що митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України: 1) товари не є об'єктом оподаткування митними платежами; 2) щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв'язку з якими його надано; 3) при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень цього Кодексу не передбачає сплату митних платежів, - на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму; 4) коли загальна фактурна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України громадянами, не перевищує обсягів, які не є об'єктом оподаткування митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу.
Об'єкт та база оподаткування митними платежами під час переміщення товарів через митний кордон України визначаються відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України.
Згідно з положеннями пункту 185.1 статті 185, пункту 190.1 статті 190 та пункту 194.1 статті 194 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 391 цього Кодексу.
Операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.
Податок становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.
З метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам митний орган здійснює перевірку митної декларації.
Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.
Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.
Митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу (частини п'ята, шоста, восьма - дванадцята статті 264 МК України).
Відповідно до статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.
У відповідності до пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.
У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій.
Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17 березня 2020 року.
На виконання вищезазначених положень пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова «Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість» №224 від 20.03.2020.
Відповідно до примітки 1 Постанови 224 коди згідно з УКТЗЕД наводяться у цьому переліку довідково. Основною підставою для звільнення від оподаткування податком на додану вартість товарів, що ввозяться на митну територію України, є відповідність таких товарів назві товару (медичного виробу, основного компонента), міжнародному непатентованому найменуванню (назві) лікарського засобу, які зазначені в переліку.
Згідно з приміткою 3 Постанови 224 для віднесення товарів, зазначених у розділі «Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», до товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість, повинно бути: подано декларацію про відповідність та нанесено на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом, знак відповідності технічним регламентам згідно з правилами та умовами його нанесення, визначеними у Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 753 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3046), Технічному регламенті щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 754 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3047), Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 755 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3048), Технічному регламенті засобів індивідуального захисту, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 р. № 761 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 66, ст. 2216); або подано повідомлення Міністерства охорони здоров'я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів (медичних виробів для діагностики in vitro, активних медичних виробів, які імплантують), стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, або повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів.
Відтак, суб'єкту господарювання, який бажає скористатися тимчасовим звільненням від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), передбаченим пунктом 71 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, необхідно довести на виконання примітки 1 Постанови 224, що назва товару, який ввозиться на митну територію України, відповідає назві товару, передбаченому в переліку товарів, затверджених Постановою 224.
Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №211 від 11.03.2020 (далі - Постанова 211) в редакції, чинній станом на 10.09.2020, встановлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України карантин.
Водночас, відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №760 від 26.08.2020, встановлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22.05.2020 до 31.10.2020 на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого Постановою 211.
Отже, станом на день подання позивачем до Київської митниці Держмитслужби митної декларації №UA100300/2020/00224 від 16.09.2020 він мав право за умови дотримання положень Постанови 224 на тимчасове звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з ввезення на митну територію України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), передбачене пунктом 71 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України.
При цьому судом першої інстанції вірно встановлено, що серед медичних виробів, медичного обладнання та інших товарів, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затверджених Постановою 224, є рукавички латексні неопудрені (код згідно з УКТ ЗЕД 4015).
Опис спірного товару, наведений позивачем у графі 31 митної декларації №UA100300/2020/00224 від 16.09.2020, містить такі обов'язкові характеристики товару (рукавичок) як «латексні».
Разом із тим, суд першої інстанції виходив з того, що ані положення контракту, ані інвойс №JUA191206, JUA200401 від 24.07.2020, ані опис спірного товару, наведений позивачем у графі 31 митної декларації ІМ40ДЕ №UA100300/2020/418545 від 15.09.2020, не містять такої обов'язкової характеристики товару (рукавичок) як «неопудрені», що свідчить про недотримання позивачем при поданні митної декларації ІМ40ДЕ №UA100300/2020/418545 від 15.09.2020 положень примітки 1 Постанови № 224.
Суд першої інстанції також зазначив, що в матеріалах справи містяться митна декларація ІМ40ДЕ №UA100300/2021/001879 від 28.01.2021, видаткові накладні №113022131 від 26.01.2021, №113022281 від 28.01.2021, №113022534 від 03.02.2021, №113023781 від 24.02.2021 та №113025851 від 31.03.2021, відповідно до яких позивач в іншій поставці ввозив на митну територію України та реалізовував на митній території України саме рукавички латексні неопудрені на відміну від рукавичок латексних, які ввозилися позивачем на митну територію України у спірному випадку.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до листа Головного управління Держпраці у Київській області №11/3/20/13868 від 14.09.2020, за результатами опрацювання поданих документів Головне управління повідомляє про введення ТОВ «Ергопак» в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2008 №761, але використання яких необхідне в інтересах охорони здоров'я за наступники реквізитами: назва виробу - рукавички латексні неопудрені; код згідно УКТЗЕД - 4015190000; інформація про виробника - Wuxi Fangqian Plastic Working Glove Co., Ltd., Китай; номер партій або серійний номер - №JUA191206, JUA200401; обсяг партії - 116700 пар.
Суд апеляційної інстанції вказує, що відповідно до примітки 3 Постанови 224 саме Державній служби з питань праці надано повноваження вводити в обіг засоби індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, шляхом надання повідомлень, тобто відповідач, як митний орган, не наділений повноваженнями ставити під сумнів повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів.
Також, колегія суддів зазначає, що назва «неопудрені» - це характеристика товару, яка означає, що рукавички латексні не містять пудри.
Натомість митним органо не доведено, що товар позивача не відповідає зазначений характеристиці чи відноситься до іншої категорії товарів, що не відповідає коду 4015, тому відсутність в митній декларації такої характеристики товару, як «неопудрені» з урахуванням всіх інших наданих до митного оформлення документів, не може бути підставою для прийняття картки відмови.
Крім того, відповідно до листа виробника товару Wuxi Fangqian Plastic Working Glove Co., Ltd. (т.2 а.с. 8-9) зазначено, що відповідно до інвойсу№JUA191206, JUA200401 від 24.07.2020 було здійснено поставку товару, а саме рукавичок латексних неопудрених, що відповідає назві товару, зазначеній у постанові №224
За таких обставин колегія суддів не погоджується з висновком відповідача, наведеним в оскаржуваній картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00224, про те, що позивачем до митного оформлення не надано документи, що підтверджують ввезення медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної інфекції (COVID-19), спричиненої коронавірусом SARS CoV-2, та які звільняються від оподаткування податком на додану вартість відповідно до пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митних платежів відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на їх розмір судом не встановлено.
З оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100300/2020/418545 від 15.09.2020.
Враховуючи вищевикладене, відповідач неправомірно відмовив позивачу в митному оформленні (випуску) товару за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100300/2020/418545 від 15.09.2020 та прийняв оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00224.
Разом із тим, у випадку визнання протиправною та скасування в судовому порядку картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення додаткового визнання митної вартості, заявленої позивачем, та/або митних платежів, нарахованих (визначених) позивачем до сплати, не вимагається, адже оскаржувана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення скасовується з набранням законної сили рішенням суду.
Суд також зазначає, що відповідно до частин першої та третьої статті 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до пункту 43.4 статті 43 Податкового кодексу України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.
Таким чином, колегія суддів вказує на передчасність позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача підготувати висновок про повернення ТОВ «Ергопак» суми надмірно сплачених митних платежів (податку на додану вартість) у розмірі 166603,28 грн за митною декларацією №UA100300/2020/418729 та подати його у встановленому порядку для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для повернення на банківський рахунок ТОВ «Ергопак», адже станом на день звернення позивачем до суду з даним адміністративним позовом позивач не звертався до відповідача з заявою про повернення надмірно сплачених ним митних платежів у зв'язку зі скасуванням оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00224.
При цьому суд не може втручатися в дискрецію органів виконавчої влади та зобов'язувати митний орган повернути позивачу переплачені ним митні платежі, так як митний орган може на підставі поданої позивачем заяви про повернення надмірно сплачених митних платежів підготувати висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подати його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, або відмовити в підготовці такого висновку.
При цьому виключно до компетенції органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, належить повернення надмірно сплачених митних платежів на підставі відповідних висновків митних органів.
Щодо позовної вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу, колегія суддів вказує на відсутність в матеріалах справи документального підтвердження понесення таких витрат, тому у задоволення даної вимоги відмовлено.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов частковому задоволенню.
Згідно частин першої, шостої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки за подання позовної заяви позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 4770,00 грн, а за подання апеляційної скарги 7155,00 грн, то наведені кошти підлягають стягненню за рахунок відповідачів в порядку їх розподілу.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ергопак» - задовольнити частково.
Скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ергопак» задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00224.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Змінити розподіл судових витрат.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ергопак» (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Соборності, 36; код ЄДРПОУ 31364122) сплачений судовий збір у розмірі 11925 (одинадцять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-А; код ЄДРПОУ 43337359).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Є.О. Сорочко
Суддя І.В. Федотов
Суддя Є.В. Чаку