Справа № 320/13127/20 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д.
01 грудня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Київській області), в якому просить суд визнати незаконною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07 листопада 2020 року № Ф-133760-51 в сумі 35 588,39 грн.
Позов мотивовано тим, що відповідачем протиправно сформовано податкову вимогу №Ф-133760-51 від 07 листопада 2020 року, оскільки позивач не здійснює жодної адвокатської діяльності та доходу від такої діяльності не отримував.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску, незалежно від фактичного отримання доходу.
Cуд першої інстанції зазначив, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем за наявності законних підстав та відповідно до вимог законодавства, а позивач належними доказами не спростував висновки контролюючого органу.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 21 квітня 2021 року, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов повністю.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2021 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження з 22 вересня 2021 року.
Розпорядженням в.о. керівника апарату Шостого апеляційного адміністративного суду №6707 від 28 вересня 2021 року здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи 320/13127/20 за рішенням зборів суддів Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року у зв'язку із звільненням у відставку судді-доповідача ОСОБА_2.
Ухвалою колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року справу прийнято у провадження колегією суддів у складі: судді-доповідача Кузьмишиної О.М., суддів Є.І. Мєзєнцева., В.В. Файдюка, призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження.
До Шостого апеляційного адміністративного суду 08 вересня 2021 року надійшов відзив на апеляційну скаргу від Головного управління ДПС у Київській області, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши повноту встановлення Київським окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 має право на зайняття адвокатською діяльністю згідно свідоцтва № 3023 від 22 грудня 2005 року (а.с.14), також відповідно до посвідчення № НОМЕР_1 , позивач має ІІ групу інвалідності (а.с.15).
Головним управлінням ДПС у Київській області 07 листопада 2020 року сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-133760-51 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 35 588,39 грн. Вказана податкова вимога направлена відповідачем засобами поштового зв'язку та вручена особисто позивачу 26 листопада 2020 року.
Не погоджуючись із прийнятою податковим органом вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-133760-51 від 07.11.2020, вважаючи її протиправною та такою, що порушує законні права та інтереси, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно підпункту 14.1.226 пункту 14.1статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Згідно з п. 63.1. статті 63 Податкового кодексу України з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи ведеться облік платників податків.
Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VІ (надалі - Закон №2464-VІ).
Відповідно до п.п.2, 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VІ єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно із пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VІ платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Статтею 7 Закону №2464-VІ визначено базу нарахування єдиного внеску.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Системний аналіз наведених норм права свідчить, що до платників єдиного внеску законодавцем віднесено осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі, адвокатську та отримують дохід від цієї діяльності.
Отже, особи, які мають право здійснювати незалежну професійну діяльність, у тому числі, адвокатську діяльність, є платниками єдиного внеску та зобов'язані своєчасно, в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати його.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Статтею 9 Закону №2464-VІ визначено порядок обчислення і сплати єдиного внеску.
Згідно з частинами другою та третьою статті 9 Закону №2464-VІ, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до частини восьмої вказаної статті платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, визначені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2015 року (далі - Закон № 5076-VI).
Відповідно до статті 13 Закону № 5076-VI, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 31 вказаного Закону, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності. Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката (п. 1 ч. 3 ст.31).
Виходячи зі змісту частин п'ятої та шостої статті 31 Закону №5076-VI, протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв'язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з'їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.
Отже, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк.
Як встановлено колегією суддів, ОСОБА_1 не подавав заяви про зупинення адвокатської діяльності відповідно до вимог статті 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Матеріали справи свідчать про те, що позивач є фізичною особою, яка займається незалежною професійною діяльністю, якому за рішенням Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 22.12.2005 року № 134 видано свідоцтво на право на зайняття адвокатською діяльністю № 134 від 22 грудня 2005 року.
Позивач обліковується в контролюючому органі, як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю з 16.02.2006 та є платником єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Суд наголошує, що відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №2464 особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті звільняються від сплати за себе єдиного внеску, особи, які отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Проте, колегія суддів зазначає, що вказана норма не застосовується до осіб, які провадять незалежну професійну діяльність до яких і відноситься позивач, а тому останній мав нарахувати, обчислити та сплатити єдиний внесок навіть за умов, що ним не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.
Платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.
Посилання позивача у позовній заяві та в апеляційній скарзі на те, що останній є особою з інвалідністю внаслідок війни II групи, а відтак звільнений від сплати єдиного внеску в силу положень статті 4 Закону, колегія суддів вважає помилковим з огляду на таке.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 4 Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування та, як вже було зазначено вище, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З аналізу вказаної норми вбачається, що від сплати за себе єдиного внеску звільняються фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, а також члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, та за наявності двох обов'язкових умов: 1 - є пенсіонерами за віком або інвалідами, після законодавчих змін - отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», 2 - отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Крім цього, для пенсіонерів або осіб з інвалідністю чинним законодавством України не передбачено пільг у вигляді звільнення від сплати єдиного внеску при провадженні незалежної професійної діяльності.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 25 Закону № 2464, рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Оскільки позивачем не нараховано, не подано звіт і не сплачено ЄСВ, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про законність та обґрунтованість формування відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2020 року №Ф-133760-51 в сумі 35 588,39 грн.
Стосовно доводів позивача щодо включення органом Держовної податкової служби України в кожну нову вимогу суми з попередньої вимоги, колегія суддів звертає увагу позивача, що відповідно до пункту 7 розділу VI Інструкції №449 - якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження, вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).
Згідно із абзацом дев'ятим частини четвертої статті 25 Закону №2464 у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня отримання вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги, податковий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки.
Таким чином, обов'язковою умовою для звернення вимоги про сплату боргу з ЄСВ до виконання, є узгодження такої вимоги.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідач у відзиві на позовну заяву вказує на те, що контролюючий орган направляв на примусове виконання вимоги про сплату боргу тільки на суму зростання боргу (недоїмки).
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що Головне управління Державної податкової служби у Київській області діяло відповідно до Інструкції №449, в якій чітко вказано, що нова вимога може бути сформована тільки на ту суму боргу, яка виникла після сформування попередньої вимоги.
З огляду на наведені правові норми, фактичні обставини справи та враховуючи наявність недоїмки, слід погодитись з твердженням суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів наведених в апеляційній скарзі.
За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки колегією суддів не скасовується та не змінюється рішення суду першої інстакнції, підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року у справі №320/13127/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина
Судді Є.І. Мєзєнцев
В.В.Файдюк