Справа № 580/1999/21 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:
Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ
Іменем України
01 грудня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сорочка Є.О.,
суддів Федотова І.В.,
Коротких А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 26 листопада 2020 року №13850707 про застосування до позивача фінансових (штрафних) санкцій у розмірі 10592, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що не надання накладних на товар на суму 5296,00 грн під час проведення перевірки не може бути підставою для застосування до неї фінансової санкції, встановленої статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що суд першої інстанції необгрунтовано взяв до уваги документи, які не були надані позивачем під час проведення перевірки.
Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 21.05.2003, за видами економічної діяльності: обслуговування напоями КВЕД 56.30, роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах КВЕД 47.26, роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах КВЕД 47.25, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами КВЕД 47.11, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах КВЕД 47.19, діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування КВЕД 56.10.
Позивач здійснює господарську діяльність за адресою: 20214, Черкаська область, Звенигородський район, с. Шевченкове.
Для здійснення господарської діяльності, позивачем отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями - №23120308202001655 термін дії з 28.06.2020 до 28.06.2021.
Відповідно до наказу Головного управління ДПС у Черкаській області від 27.10.2020 №1845-п та направлень на перевірку від 27.10.2020 №916 та №917, працівниками контролюючого органу проведено фактичну перевірку діяльності ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання вимог законодавства в частині виробництва та обігу підакцизних товарів, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, мінімальних оптово - відпускних і мінімальних роздрібних цін на алкогольні напої, наявності марок акцизного податку встановленого зразка, внесення даних про реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій до відповідних ліцензій, відображення та правильності обрахунку акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів в розрахункових документах та фіскальних звітах, наявності документів, що підтверджують походження підакцизних товарів.
З наказом від 27.10.2020 №1845-п та направленнями на перевірку від 27.10.2020 №916 та №917, позивач ознайомилась особисто, що підтверджується її підписами на вказаних направленнях.
За результатами фактичної перевірки складено акт від 06.11.2020 №399/23/23/07/ НОМЕР_1 , яким зафіксовано порушення п.12 ст. 3 Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у редакції Закону України №1776-111 від 01.06.2000 із змінами та доповненнями, а саме реалізація товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 10592,00 грн (5296,00 грн х2) та встановлено, що позивач здійснила продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці, а саме горілки Хортиця з вмістом спирту 40% об. зі скляної пляшки у скляний посуд в кількості 0.1 л, що підтверджено даними фіскального чека від 28.10.2020 №00000157.
Згідно акту від 06.11.2020 №51/23-00-07-07-21 позивач відмовилася від підписання матеріалів перевірки.
На підставі акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 26.11.2020 № 13850707 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 10592,00 грн за порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 зі змінами і доповненнями та №13860707 про застосування штрафних санкцій на суму 6800,00 грн за порушення вимог ч. 6 ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР.
Вказані податкові повідомлення-рішення направлені позивачу рекомендованим повідомленням та отримано останньою 01.12.2020.
Позивачем 08.12.2020 направлено скаргу до Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення - рішення ГУ ДПС у Черкаській області від 26.11.2020 №13850707 та податкового повідомлення - рішення ГУ ДПС у Черкаській області від 26.11.2020 №13860707.
Рішенням ДПС України від 15.03.2021 №5807/6/99-00-06-03-01-06 скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Черкаській області від 26.11.2020 №13860707 та залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Черкаській області від 26.11.2020 №13850707.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 26.11.2020 №13850707 про застосування до позивача фінансових (штрафних) санкцій у розмірі 10592,00 грн протиправним, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що наданими до суду позивачем документами підтверджується належне введення обліку товару, який реалізовувалися позивачем в кафе Олімп за адресою: 20214, Черкаська область, Звенигородський район, с. Шевченкове, тому відсутній склад порушення п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР у зв'язку з наявністю первинних документів щодо обліку товарів, які реалізує позивач.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий контроль здійснюється шляхом, зокрема, перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно підпункту 80.1. статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Згідно пункту 80.2. статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.
Згідно пункту 80.5. Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
З матеріалів справи встановлено, що фактичну перевірку діяльності позивача щодо дотримання вимог законодавства в частині виробництва та обігу підакцизних товарів, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, мінімальних оптово - відпускних і мінімальних роздрібних цін на алкогольні напої, наявності марок акцизного податку встановленого зразка, внесення даних про реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій до відповідних ліцензій, відображення та правильності обрахунку акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів в розрахункових документах та фіскальних звітах, наявності документів, що підтверджують походження підакцизних товарів здійснено контролюючи органом відповідно до наказу Головного управління ДПС у Черкаській області від 27.10.2020 №1845-п та направлень на перевірку від 27.10.2020 №916 та №917. Перевірку проведено за період діяльності позивача з 06.11.2020 по 05.11.2020.
Згідно п. 80.7 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
З наказом від 27.10.2020 №1845-п та направленнями на перевірку від 27.10.2020 №916 та №917 позивач ознайомилась особисто, що підтверджується її підписами на зазначених документах.
Відповідно до п. 80.1 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки (п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України).
Згідно з п. 80.7 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Пунктом 85.2. статті 85 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Згідно з п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
До суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) (ст. 20 Закону №265/95-ВР).
Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
З акту перевірки від 06.11.2020 №399/23/23/07/2663305380 вбачається, що позивачем здійснено реалізацію товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 5293,00 грн. На підставі вказаного акта винесено податкове повідомлення-рішення від 26.11.2020 № 13850707 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 10592,00 грн. Посадовими особами Головного управління ДПС у Черкаській області складено акт зняття залишків товарних запасів на торговельному об'єкті вартість яких становить 8389,00 грн.
Суд першої інстанції вказав, що відповідальність відповідно до частини 20 Закону №265/95-ВР підлягає застосуванню у разі неведення суб'єктом господарювання товарних запасів. Натомість, з наданих позивачем первинних документів вбачається, що вона такий облік вела.
На підтвердження введення обліку товару позивачем до суду надано наступні документи: видаткову накладну № 18437/17284 від 18.06.2020 постачальник ТОВ «Баядеpa Логістик» на суму 1218,54 грн; видаткову накладну №АУФ-006059 від 19.06.2020 постачальник ПП «Торговий ПОЛЯКОВ» на суму 271,91 грн; видаткову накладну №24418/22638 від 06.08.2020 постачальник ТОВ «Баядеpa Логістик» на суму 1856,46 грн; видаткову накладну № 218537 від 19.08.2020 постачальник ПСП «НЬЮТОН» на суму 169,56 грн; видаткову накладну № 26256/24460 від 20.08.2020 постачальник ТОВ «Баядеpa Логістик» на суму 223,86 грн; видаткову накладну № 12450 від 25.08.2020 постачальник постачальник Філія Статус» ТОВ «Петрус-Алко» на суму 642, 66 грн; видаткову накладну № 27046/25100 від 27.08.2020 постачальник ТОВ «Баядеpa Логістик» на суму 1359,66 грн; видаткову накладну № 15261 від 13.10.2020 постачальник філія «Статус» ТОВ Петрус-Алко» на суму 1278,72 грн; видаткову накладну № 33084/30885 від 15.10.2020 постачальник ТОВ «Баядеpa Логістик» на суму 132,66 грн; видаткову накладну № 33079/30881 від 15.10.2020 постачальник ТОВ «Баядеpa Логістик» на суму 1344,90 грн; видаткову накладну № 16061 від 28.10.2020 постачальник філія « Статус» ТОВ «Петрус-Алко» на суму 167, 04 грн; видаткову накладну № 16064 від 28.10.2020 постачальник філія «Статус» ТОВ «Петрус-Алко» на суму 859,08 грн.
На переконання суду першої інстанції, вказаними документами підтверджується належне введення обліку товару, який реалізовувалися позивачем в кафе Олімп за адресою: 20214, Черкаська область, Звенигородський район, с. Шевченкове.
Разом із тим, колегія суддів вказує, що з огляду на приписи пункту 44.6 статті 44 ПК України документи, які не були надані під час перевірки (чи на протязі 5 днів після її проведення) вважаються відсутніми у такого платника податків.
Колегія суддів не погоджується з твердженням позивача, що відповідні документи подавалися під час перевірки, оскільки в акті перевірки, який не містить жодних зауважень чи заперечень від позивача, зазначено про їх відсутність.
Так у постановах від 21 липня 2020 року у справі № 815/986/16, від 11 лютого 2021 року у справі № 820/10136/15 Верховним Судом сформовано висновки відповідно до яких обов'язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів.
Норми Податкового кодексу України кореспондуються із нормою частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наведені норми вимагають наявність документів на час складення податкової звітності, встановлюють правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила - виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності. Вони є складовою механізму правового регулювання податкового обліку і не входить в будь-яку конкуренцію з процесуальними нормами, якими встановлені правила доказування в адміністративному судочинстві.
Платник податків не може посилатися в судовому процесі на документи, які не були надані під час перевірки або впродовж п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №160/8441/18, від 14.06.2021 у справі №140/893/19.
Оскільки на виконання завдань адміністративного судочинства при перевірці правомірності рішення суб'єкта владних повноважень суд має враховувати лише ті обставини та документи, на підставі яких таке рішення було прийнято, а при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 26 листопада 2020 року №13850707 відповідні накладні відповідачем не досліджувались, внаслідок їх відсутності у платника податків, і це стало наслідком недобросовісної поведінки самого позивача, то підстав для дослідження та врахування таких первинних документів під час судового розгляду цієї справи не було.
З огляду на ненадання позивачем, в порядку, встановленому ПК України до перевірки відповідних документів, їх відсутність як під час перевірки, складання Акту перевірки та прийняття податкових повідомлень-рішень, процедури адміністративного оскарження, а відтак відсутність оцінки уповноваженим державним органом, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про протиправність прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області - задовольнити.
Скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Є.О. Сорочко
Суддя І.В. Федотов
Суддя А.Ю. Коротких