Справа № 320/2317/21 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.
01 грудня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі- відповідач, ГУ ПФУ у Київській області), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати з 01.01.2014 по 02.08.2014 пенсії по інвалідності із розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, проживаючому на території радіоактивного забруднення, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати у відповідності до ст. ст. 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплатити з 01.01.2014 по 02.08.2014 пенсію по інвалідності із розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, проживаючому на території радіоактивного забруднення, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати у відповідності до ст. ст. 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше сплачених сум.
Позов вмотивовано тим, що позивач є непрацюючим пенсіонером, отримує доплату за проживання на території радіоактивного забруднення, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, а також пенсію по інвалідності відповідно до статей 39, 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796). У січні 2021 року стало відомо про те, що за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідач нарахував та виплатив позивачу пенсію та доплату у розмірі, що є меншим за розмір, визначений Законом № 796, оскільки положеннями Закону України «Про Державний бюджет на 2014 рік» від 16.01.2014 №719-VII в редакції, чинній у період з 01.01.2014 по 02.08.2014, не передбачено жодних обмежень щодо застосування статей 39, 50 та 54 Закону №796.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року позов задоволено повністю.
Не погодившись з таким рішенням, ГУ ПФУ у Київській області подало апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального та матеріального права, не враховано, що постановами КМУ №745 від 06.07.2011 та №1210 від 23.11.2011 визначені мінімальні розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв'язку з чим розмір пенсії позивачу встановлено з урахуванням зазначених постанов.
Посилаючись на такі та інші обставини, позивач просить задовольнити апеляційну скаргу.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ у Київській області, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження з 20 жовтня 2021 року.
За розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 28 вересня 2021 року №6707 у зв'язку із звільнення у відставку судді-доповідача ОСОБА_2 , здійснено повторний автоматизований розподіл справи №320/2317/21, визначено для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: судді-доповідача Кузьмишиної О.М., суддів Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року справу №320/2317/21 прийнято до провадження визначеною колегією суддів.
ОСОБА_1 правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами в порядку письмового провадження.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як встановлено судом першої інстанції, згідно з експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв'язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС № 8802-9889 від 10.04.2007 центральною міжвідомчою експертною комісією на засіданні № 23 від 03.04.2007 встановлено ОСОБА_1 основний діагноз: «гіпертонічна хвороба ІІІ ст. Наслідки перенесеного ГПМК (2006 р.) за ішемічним типом у вигляді дизартрії, сенсо-моторної афазії. Дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст. з ХНМК ІІ ст. з вираженим вестибуло-координаторними порушеннями, вираженим церебрастенічним синдромом, інтелектуально-мнестичним зниженням. ІХС. Стенокардія напруги, ФКІІ, СНІІА ст.». З експертного висновку вбачається, що захворювання пов'язане з роботами з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
На підставі зазначеного висновку позивачу з 01.06.2007 та довічно встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії КИО-І №295248.
ОСОБА_1 має статус інваліда війни другої групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 14.03.2014, виданим Управлінням соціального захисту населення Бородянської РДА, що дає право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. Також, позивач є пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 від 23.04.2008, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує доплату за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, а також пенсію по інвалідності відповідно до статей 39, 50, 54 Закону № 796.
За результатами розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ у Київській області листом від 02.02.2021 № 1054-977/Г-02/8-1000/21 повідомило позивачу про відсутність підстав для здійснення перерахунку та виплати доплати за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та пенсії по інвалідності відповідно до статей 39, 50 та 54 Закону № 796 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, оскільки відповідні виплати здійснюються у порядку та розмірах, передбачених положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення».
Не згода з відмовою у перерахунку виплат стала передумовою звернення позивача до суду з адміністративним позовом, який розглянутий ухваленням оскаржуваного у даній справі рішенням суду першої інстанції від 16 квітня 2021 року.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що згідно з частинами першою та другою статті 39 Закону № 796 (у редакції, чинній у період з 01.01.2014 по 02.08.2014) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до статті 49 Закону № 796 пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно зі статтею 50 Закону № 796 особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах:
- інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком;
- інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком;
- інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Частиною четвертою статті 54 Закону № 796 передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
При цьому вихідним критерієм розрахунку пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України. Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Верховною Радою України 14.06.2011 прийнято Закон України № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» (далі - Закон № 3491-VI), яким розділ VІІ Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4 такого змісту: «Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік».
Положення пункту 4 розділу VІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011.
Аналогічні положення передбачені в Законах України про Державний бюджет України на 2012 рік, на 2013 рік.
На виконання п. 7 Закону № 3491-VI Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 06.07.2011 № 745, яка набрала чинності з 23.07.2011.
У зв'язку з прийняттям зазначеного нормативно-правового акту застосування положень статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796-ХІІ, статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 23.07.2011 здійснюються у порядку та розмірах, встановлених наведеним Законом, а з 23.07.2011 у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Кабінетом Міністрів України 23 листопада 2011 року прийнято постанову №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої і визначається розмір пенсії позивача (далі - Порядок № 1210).
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31 липня 2014 року, який набрав чинності 3 серпня 2014 року, доповнено Розділ «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» пунктом 67, яким встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення».
Також, 28 грудня 2014 року прийнято Закон України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», пунктом 9 Прикінцевих положень якого встановлено, що норми і положення, зокрема, статей 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII, який набув чинності 1 січня 2015 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З 01 січня 2014 року Закон України від 16 січня 2014 року № 719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не передбачав жодних змін чи обмежень для застосування розмірів додаткової пенсії та доплати за проживання на території радіоактивного забруднення, встановлених статтями 39, 50, 54 Закону № 796. Чинним залишався й Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Проте, враховуючи принцип пріоритетності Закону № 796 над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком № 1210, з 1 січня 2014 року нарахування та виплата доплати за проживання на території радіоактивного забруднення, щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, а також пенсії по інвалідності мали здійснюватися у розмірі та на підставі статей 39, 50, 54 Закону № 796.
З 3 серпня 2014 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 39, 50, 54 Закону № 796, розміри виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Отже, в період з 1 січня по 2 серпня 2014 року нарахування та виплата особі доплати за проживання на території радіоактивного забруднення, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, а також пенсії по інвалідності мають здійснюватися у розмірах, які визначені статтями 39, 50, 54 Закону № 796, а не Порядком №1210.
Вказаний висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 21 лютого 2018 року у справі № 619/2262/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72366914), від 19 червня 2018 року у справі № 344/14522/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 74820849), від 11.09.2018 у справі № 522/6810/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 76397714) та інших.
Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження нарахування та виплати позивачу у розмірах, визначених Законом № 796:
- доплати за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю відповідно до статті 39 Закону № 796 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014;
- додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та пенсії по інвалідності відповідно до статей 50, 54 Закону № 796 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.
Таким чином, обставини нездійснення відповідачем виплати позивачу у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 доплати за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та пенсії по інвалідності у розмірах, визначених Законом №796, слід вважати підтвердженими, що дає підстави для висновку про наявність протиправної бездіяльності ГУ ПФУ у Київській області, яка полягає у нездійсненні нарахування та виплати позивачу за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно доплати за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком та пенсії по інвалідності у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Інші висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні від 16 квітня 2021 року колегія суддів не оцінює, оскільки щодо них апелянтом не висловлено жодних доводів та аргументів в апеляційній скарзі.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного та виправданого висновку про обґрунтованість позовних вимог, та, відповідно, правильно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.
Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно та всебічно розглянуто справу, надано оцінку кожному доводу позивача та відповідача, у зв'язку з чим підстав для скасування, внесення змін до рішення суду першої інстанції від 16 квітня 2021 року не вбачається.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Оскільки колегія суддів залишає рішення суду першої інстанції без змін, відсутні підстави для перерозподілу судових витрат у даній справі.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року у справі №320/2317/21 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина
Судді Є.І. Мєзєнцев
В.В. Файдюк