Справа № 640/10583/20 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.
01 грудня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т.,
секретаря Строяновської О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві до Академії праці, соціальних відносин і туризму про застосування заходів реагування, за апеляційною скаргою Академії праці, соціальних відносин і туризму на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року, -
У травні 2020 року Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві (далі - позивач, ГУ ДСНС у м. Києві) звернулось у суд з позовом до Академії праці, соціальних відносин і туризму (далі - відповідач, Академія) про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівлі гуртожитка шляхом знеструмлення та накладення печаток на головний електрощит корпуса до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками позапланової перевірки відповідача виявлено ряд порушень, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей, що перебувають на території гуртожитка навчального закладу.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне з'ясування обставин справ, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом не повідомлено відповідача про відкриття провадження у справі, що позбавило Академію можливості скористатися правом на подання відзиву на позов. Також місцевим судом неправильно зазначено адресу гуртожитка, що на переконання відповідача, свідчить про нікчемність судового рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач наголошує, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу потрібно частково задовольнити, а рішення суду - скасувати, з наступних підстав.
Судом установлено, що у період з 11 по 14 лютого 2020 року посадовою особою позивача проведено позаплановий захід державного нагляду щодо дотримання Академією вимог законодавства в сфері техногенної та пожежної безпеки.
Результати перевірки оформлені актом від 14 лютого 2020 року №169.
Перевіркою виявлено 25 (двадцять п'ять) порушень Академією вимог законодавства в сфері пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, всі з яких створюють загрозу життю та здоров'ю людей.
У зв'язку з виявленням зазначених порушень, ГУ ДСНС у м. Києві звернулося у суд з позовом щодо застосування до Академії заходів реагування в сфері державного нагляду.
Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що порушення, встановлені позивачем під час перевірки та не усунуті відповідачем на час розгляду справи судом, створюють загрозу життю і здоров'ю людей.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.
Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до частини 2 статті 19 Основного Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з абзацем 2 статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року №877-V (далі - Закон України №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Державний нагляд (контроль) серед іншого здійснюється за принципами пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров'я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності; гарантування прав та законних інтересів кожного суб'єкта господарювання; презумпції правомірності діяльності суб'єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків суб'єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю); недопущення встановлення планових показників чи будь-якого іншого планування щодо притягнення суб'єктів господарювання до відповідальності та застосування до них санкцій; здійснення державного нагляду (контролю) на основі принципу оцінки ризиків та доцільності (частина 1 статті 3 Закону України №877-V).
Згідно з частиною 1 статті 4 цього Закону державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 7 статті 7 Закону України №877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.
Статтею 2 Закону України «Про пожежну безпеку» встановлено, що забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладається на їх керівників і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором.
Своєю чергою, відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту регулює Кодекс цивільного захисту України (далі - КЦЗ України).
Приписами пункт ів 2 та 3 частини 1 статті 50 КЦЗ України визначено, що джерелами небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру є будівлі та споруди з порушенням умов експлуатації та суб'єкти господарювання з критичним станом виробничих фондів та порушенням умов експлуатації.
Згаданим Кодексом визначено, що саме загроза життю та/або здоров'ю людей, а не факт порушення законодавства з питань цивільної безпеки, техногенної безпеки, пожежної безпеки тощо, визнана законодавцем у якості підстави для постановлення судом рішення про застосування заходів державного реагування.
Відповідно до частини 3 статті 55 КЦЗ України забезпечення пожежної безпеки суб'єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб'єктів господарювання.
Частинами 1 та 2 статті 64 КЦЗ України визначено, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.
Положенням про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого Указом Президента України від 16 січня 2013 року № 20/2013 визначено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій є центральним органом виконавчої влади та здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, за діяльністю аварійно-рятувальних служб.
До повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить: звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей (пункт 12 частини 1 статті 67 КЦЗ України).
Відповідно до частини 2 статті 68 КЦЗ України у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.
Згідно із статтею 70 КЦЗ України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є, зокрема, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами.
З аналізу наведених норм колегія суддів приходить до висновку, що встановлення факту порушення вимог законодавства в сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, та у подальшому може призвести до тяжких наслідків у цій сфері, є достатньою підставою для застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежо-небезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту. Своєю чергою адміністративний суд, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що виявлені органом державного нагляду (контролю) порушення вимог законодавства не були усунуті суб'єктом господарювання, має ухвалити рішення про вжиття відповідних заходів реагування, в тому числі шляхом повного зупинення експлуатації (роботи) будівель.
Пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов'язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю (пункт 33 частини 1 статті 1 КЦЗ України).
Згідно з пунктом 24 вище зазначеної правової норми надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб'єкті господарювання на ній або водному об'єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров'ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об'єкті, провадження на ній господарської діяльності.
Таким чином, настання реальної загрози життю та здоров'ю людей від пожежі або надзвичайної ситуації з обставинами, які можуть призвести до займання, розповсюдження вогню та вплив небезпечних факторів пожежі (продуктів горіння, чадного газу та підвищених температур) створюють реальну загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Правила пожежної безпеки в Україні, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року № 1417, є обов'язковими для виконання суб'єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.
Пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж (пункт 4 розділа І вказаних Правил).
Отже, у випадку наявності підстав для застосування одного з таких заходів реагування як повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, орган контролю звертається до суду із адміністративним позовом.
Поряд з тим суд не наділений повноваженнями органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, які в свою чергу є дискреційними, а тому не може надавати оцінку якості виконаних та усунутих порушень відповідачем.
Із акта, складеного за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства в сфері техногенної та пожежної безпеки за № 169 від 14 лютого 2020 року убачається, що приміщення гуртожитка Академії експлуатується з порушенням вимог законодавства в цій сфері, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей, а саме:
1) приміщення не забезпечені відповідними знаками безпеки, чим порушено пункт 2 розділа ІІ ППБУ;
2) не проводяться один раз на півроку практичні тренування всіх задіяних працівників щодо забезпечення безпечної та швидкої евакуації людей, чим порушено пункт 5 розділа ІІ ППБУ;
3) не всі посадові особи пройшли навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки, чим порушено пункт 16 розділа ІІ ППБУ;
4) допускається куріння за межами спеціально відведених місць (коридори, житлові кімнати та інше), чим порушено пункт 1.19 розділа ІІІ ППБУ;
5) комунікаційні отвори в протипожежних перешкодах в підвальних приміщеннях не зашпаровані наглухо негорючим матеріалом, який забезпечує межу вогнестійкості та димогазонепроникнення, що вимагається будівельними нормами для цих перешкод, чим порушено пункт 2.4 розділа ІІІ ППБУ;
6) підвальні приміщення захаращені матеріальними цінностями, чим порушено пункт 2.11, 2.13 розділа ІІІ ППБУ;
7) допускається встановлення на вікнах грати які не виконані розпашними, легкозємними або розсувними в приміщеннях, де перебувають люди, чим порушено пункт 2.16 розділа ІІІ ППБУ;
8) допускається встановлення на вікнах грати які не виконані розпашними, легкозємними або розсувними в приміщеннях, де перебувають люди, чим порушено пункт 2.33 розділа ІІІ ППБУ;
9) допускається зняття пристроїв для самозачинення дверей сходових кліток, коридорів, холів, тамбурів, чим порушено пункт 2.37 розділа ІІІ ППБУ;
10) на шляхах евакуації допускається улаштування турнікетів, чим порушено пункт 2.37 глав 2 розділа ІІІ ППБУ;
11) допускається захаращення шляхів евакуації меблями в загальних коридорах, чим порушено пункт 2.37 розділа ІІІ ППБУ;
12) допускається облицювання стін на шляхах евакуації горючими матеріалами на всіх поверхах гуртожитку, чим порушено пункт 2.37 розділа ІІІ ППБУ;
13) в ліфтових холах допускається влаштовування підсобних приміщеннь, чим порушено пункт 2.37 розділа ІІІ ППБУ;
14) допускається експлуатація тимчасових дільниць електромережі (в житлових кімнатах), чим порушено пункт 1.18 розділа ІV ППБУ;
15) електророзетки (в підвальному приміщенні) встановлені на горючі основи (конструкції) без підкладанням під них суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити апарата не менше ніж на 0,01 метра, чим порушено пункт 1.17 розділа ІV ППБУ;
16) допускається експлуатація частини світильників зі знятими ковпаками (підвальне приміщення), чим порушено пункт 1.18 розділа ІV ППБУ;
17) двері електрощитової не виконані протипожежними 3 межою вогнестійкості не менше ЕІ30, чим порушено пункт 1.24 розділа ІV ППБУ;
18) існуюча система протипожежного захисту (далі - СПЗ) знаходиться в неробочому стані та не готова до виконання покладених на неї функцій, чим порушено пункт 1.1 розділа V ППБУ;
19) приміщення гуртожитку не обладнані системою оповіщення про пожежу та гучномовним зв'язком відповідно до вимог ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту», чим порушено пункт 1.2 розділа V ППБУ;
20) технічне обслуговування існуючої СПЗ не проводиться відповідно до вимог ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту», чим порушено пункт 1.4 розділа V ППБУ;
21) у житлових номерах, кімнатах будинків для тимчасового проживання людей відсутні вивішені на видимих місцях: план евакуації з відповідного поверху із зазначенням даного номера, кімнати, евакуаційних виходів та шляхів руху до них, місць розміщення первинних засобів пожежогасіння та ручних пожежних сповіщувачів, а також необхідний пояснювальний текст і пам'ятка про дії на випадок виникнення пожежі; стисла пам'ятка для мешканців про правила пожежної безпеки, чим порушено пункт 5.1 розділа VІ ППБУ;
22) не забезпечено черговий персонал готелів та готельних комплексів з кількістю місць для проживання 50 осіб і більше, а також мешканців цих об'єктів засобами індивідуального захисту органів дихання для саморятування людей під час пожежі, для організації евакуації людей у разі виникнення пожежі, чим порушено пункт 5.6 розділа VІ ППБУ;
23) допускається у будинках для постійного та тимчасового проживання людей користування безпосередньо в номерах готелів, житлових кімнатах гуртожитків, кемпінгів, туристичних баз, спальних приміщеннях закладів соціального призначення, санаторіїв, будинків відпочинку, дитячих таборів відпочинку та інших таких об'єктів електронагрівальними приладами. Для цієї мети адміністрацією повинні бути обладнані спеціальні місця, чим порушено пункт 5.7 розділа VІ ППБУ;
24) не здійснено навчання керівного складу, працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної безпеки, чим порушено пункт 8 статті 20 КЦЗ України;
25) не розміщено інформацію про заходи безпеки та відповідну поведінку населення в разі виникнення аварії, чим порушено пункт 3 частини1 статті 20 КЦЗ України.
Означені порушення обумовили звернення ГУ ДСНС у м. Києві в суд з позовом щодо застосування до Академії заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю).
Станом на час розгляду справи судом апеляційної інстанції виявлені контролюючим органом порушення не усунені. Відповідачем не надано належних доказів протилежного.
Додатково колегія суддів зазначає, що захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення відповідачем виявлених порушень.
До того ж, застосований до скаржника захід реагування має також спонукаючий характер, направлений на забезпечення суб'єктом господарювання виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки на об'єкті підвищеної небезпеки.
Відповідач у разі усунення недоліків в повному обсязі, виявлених ГУ ДСНС у м. Києві, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей, не позбавлений можливостей звернутись до позивача із повідомленням про усунення усіх установлених судом порушень, яке, в силу положень частини 5 статті 4 Закону України №877-V є підставою для відновлення експлуатації гуртожитка.
Варто також зазначити, що такий захід реагування, як повне або часткове зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту - не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров'ю населення.
Вищевказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.02.2019 року по справі №810/2400/18.
Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.
Надаючи оцінку доводам відповідча в частині не отримання ухвали про відкриття провадження у справі та позбавлення його можливості скористатися правом на подання відзива, колегія суддів уважає за необхідне зазначити наступне.
У статті 6 Конвенції закріплено принцип доступу до правосуддя, що є здатністю особи безперешкодно отримати судовий захист за наслідками незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Тобто праву особи на судовий захист кореспондує обов'язок суду з дотримання встановлених законом процедур розгляду відповідних категорій справ.
Згідно з частиною 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Відповідно до частини 1 статті 44 цього Кодексу учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Кодекс адміністративного судочинства України встановлює для судів певну процедуру надсилання процесуальних документів учасникам справи.
Так, відповідно до положень частини 5 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Оскільки матеріали справи не містять інформації про офіційну електрону адресу відповідача, копія ухвали про відкриття провадження у справі мала бути направлена йому поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Однак матеріали справи не містять доказів виконання наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України місцевим судом.
Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З метою безумовного дотримання цього конституційного принципу в частині третій статті 2 та статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.
Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.
На сьогодні Європейським судом з прав людини сформовані вже сталі підходи до розуміння принципу змагальності як однієї з базових гарантій права особи на справедливий суд, що може та, певною мірою, повинна враховуватися судами України при розгляді справи та винесенні рішень.
У справі Салов проти України (заява №65518/01, пункт 87) Суд зробив висновок, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (Руїс-Матеос проти Іспанії (Ruiz-Mateos v. Spain), заява №12952/87, пункт 63).
У справі Лазаренко та інші проти України (№70329/12, пункт 37) Суд нагадує, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Окрім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, невід'ємними частинами права на суд необхідно розглядати, зокрема, такі вимоги, як змагальність процесу (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden), заява №10563/83, пункти 24-33) та право на ефективну участь (T. проти Сполученого Королівства (T. v. the United Kingdom), заява №24724/94, пункти 83-89).
Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття право на справедливий суд , що гарантоване Конвенцією.
Відповідно до пункта 3 частини 3 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Як убачається з доводів апеляційної скарги, відповідач зауважує на допущенні порушення процесуального права щодо розгляду справи без належного його повідомлення, що є порушенням його прав.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті рішення допустив порушення норм процесуального права, що є безумовною підставою для його скасування.
Керуючись статтями 33, 34, 243, 311, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Академії праці, соціальних відносин і туризму задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року скасувати.
Позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві задовольнити.
Застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації роботи гуртожитку Академії праці соціальних відносин і туризму, розташованого за адресою: Кільцева дорога, 3-Б у Голосіївському районі м. Києва, до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки, шляхом знеструмлення та накладання печаток на головний електрощит корпусу гуртожитку.
Обов'язок щодо забезпечення виконання судового рішення шляхом опечатування та відімкнення від джерел електроживлення покласти на Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві.
Контроль за виконанням судового рішення щодо усунення Академією праці соціальних відносин і туризму порушень вимог пожежної та техногенної безпеки та погодження термінів усунення порушень за письмовим зверненням суб'єкта господарювання, в тому числі право відтермінування зупинення експлуатації приміщень, покласти на Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
Судді О.Є. Пилипенко
Л.Т. Черпіцька