Справа № 640/11485/21 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.
30 листопада 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Лічевецького І.О.,
Мельничука В.П.,
При секретарі: Кузьмінської К.В.,
За участю представника позивача: Скрипаль О.В.,
представника відповідача: Бондарчук Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Конект Інвест Сервіс» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним і скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Конект Інвест Сервіс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00046310701 від 18.03.2021 про завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на загальну суму 297 697 грн за листопад 2020 року;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00046320701 від 18.03.2021 про збільшення грошового зобов'язання на суму 1 458 122 грн, з яких донарахування податку на додану вартість в розмірі 1 325 566 грн та штрафних санкцій в розмірі 132 556,60 грн в повному обсязі.
Позов обґрунтовано тим, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки №1307/10-36-07-01/42215526 від 05.02.2021.
Наголошено на тому, що податковий кредит позивачем було сформовано за реально здійсненими господарськими операціями з контрагентами ТОВ «ФГ імені Івана Завади» та ТОВ «ФГ Вранішня Зоря» та на підставі належним чином оформлених первинних документів, натомість висновки контролюючого органу про відсутність реальних правових наслідків за господарськими операціями є безпідставними та ґрунтуються виключно на аналізі внутрішніх баз даних ДПС України в розрізі діяльності контрагента скаржника.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року позовні вимоги - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №00046310701 від 18.03.2021 про завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на загальну суму 297 697 грн за листопад 2020 року.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №00046320701 від 18.03.2021 про збільшення грошового зобов'язання на суму 1 458 122 грн, з яких донарахувано податок на додану вартість в розмірі 1 325 566 грн та штрафних санкцій в розмірі 132 556,60 грн.
Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що первинні документи, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту не є належними оформленими документами.
На думку апелянта, оскільки до перевірки не було надано сертифікатів якості від виробника, вказане унеможливлює встановити дійсне походження сільськогосподарської продукції, яку ТОВ «ФГ імені Івана Завади» було продано позивачу.
Як зазначає відповідач, під час господарських операцій з ТОВ «ФГ Вранішня Зоря» також позивачем не було надано сертифікатів якості від виробника, та у такого контрагента відсутні основні фонди, земельні ділянки для вирощення сільськогосподарської продукції.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що жодних зустрічних перевірок щодо встановлення реальності чи нереальності господарських операцій з ТОВ «ФГ імені Івана Завади» та ТОВ «ФГ Вранішня Зоря» податковим органом проведено не було.
У даному випадку, анулювання свідоцтва ПДВ ТОВ «ФГ Вранішня Зоря» у 2019 році жодним чином не відноситься до перевірямого періоду, так як на момент виникнення спірних правовідносин, контрагенти позивача були зареєстровані як платники податків, та позивач сплатив кошти за поставлений товар та у подальшому реалізував його на адресу свого контрагента-покупця.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень від 25.01.2021 року №246 виданого Головним управлінням ДПС у Київській області та наказу ГУ ДПС у Київській області від 20.01.2021 №123-п, виданого на підставі п.п.20.1.4 п.20.1. ст..20, п..п.75.1.2 п. 75.1 ст.75, п.п. 78.1.8 п. 78.1, п. 78.4 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Конект Інвест Сервіс» (код ЄДРПОУ 42215526) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2020 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 21.12.2020 №9339581452 від'ємного значення з податку ПДВ, яке визначено з урахуванням від'ємного значення з ПДВ, декларованого у попередніх звітних періодах, за результатами якої складено акт перевірки №1307/10-36-07-01/42215526 від 05.02.2021.
Згідно висновків Акту, перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2020 року у декларації від'ємного значення ПДВ, встановлено порушення платником податків: п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.10.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 1325566 грн за листопад 2020 року та завищено від'ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 297697 грн. за листопад 2020 року.
На підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.03.2021:
- №00046310701, яким до ТОВ «Конект Інвест Сервіс» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 297697 грн.;
- №00046320701, яким ТОВ «Конект Інвест Сервіс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1458122,60 грн.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а також доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкових повідомлень-рішень №00046310701 від 18.03.2021 про завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на загальну суму 297 697 грн за листопад 2020 року та № 00046320701 від 18.03.2021 про збільшення грошового зобов'язання на суму 1 458 122 грн, з яких донарахування податку на додану вартість в розмірі 1 325 566 грн та штрафних санкцій в розмірі 132 556,60 грн. протиправними та їх скасування, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції в з огляду на таке.
У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.
За пп. 14.1.27 п. 14.1 статті 14 ПК України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Згідно п. 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
У силу вимог пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Підпунктом «а» п. 198.1, п.198.2, п.198.3 статті 198 ПК України закріплено право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до вимог п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.2 ст. 200 ПК України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.
У силу вимог п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Відповідно до статті 1 вказаного Закону - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно зі статтею 9 вказаного Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».
При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документа не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Таким чином, оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, які пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку, а також відповідають змісту й обсягу, відображеному в укладених платником податку договорах та складених на їх підставі первинних документах, тому у разі якщо певна господарська операція не здійснювалась, визначення податкового кредиту було б безпідставним і сума ПДВ не підлягала би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, а також доказів сплати постачальнику сум ПДВ у складі вартості товару.
Як свідчать матеріали справи, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фермерське господарство «Вранішня Зоря» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фермерське господарство імені Івана Завади».
Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фермерське господарство імені Івана Завади» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Конект Інвест Сервіс» укладено Договір поставки №1809-1 від 18.09.2020 року, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товари, разом з усіма його складовими та документами, що його стосуються, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п.1.2 Договору асортимент, кількість та ціни Товарів визначаються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.
На підтвердження виконання умов договору позивачем надано додатки до договору (специфікації), які є невід'ємною частиною договору, договір №18-09/20 про надання послуг відповідного зберігання від 18.09.2020 року, акти приймання-передачі товару до Договору про надання послуг відповідального зберігання №18-09/20 від 18.09.2020 року, видаткові накладні, платіжні доручення.
Крім того, 20.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фермерське господарство «Вранішня Зоря» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Конект Інвест Сервіс» (Покупець) укладено договір поставки №ВЗ20/10, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передати у власність (поставляти), а Покупець приймати та оплачувати товар.
Згідно з п.1.2 Договору найменування, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість товару, буде визначатися Сторонами у Специфікаціях та/або видаткових накладних, які будуть формуватись Постачальником з подальшим виставленням рахунків-фактур для здійснення оплати товару.
На підтвердження реальності виконання сторонами вказаних договорів позивачем було надано суду копії: додатку до договору поставки №ВЗ20/10 від 20.10.2020, видаткових накладних, договору №ВЗ20/10-2 про надання послуг відповідального зберігання від 20.10.2020 року, акт приймання-передачі товару до Договору про надання послуг відповідального зберігання №ВЗ20/10-02 від 20.10.2020 року.
При цьому, виписані податкові накладні, на підставі яких сформовано податковий кредит по господарським взаємовідносинам ТОВ «ФГ імені Івана Завади» та ТОВ «ФГ Вранішня Зоря», за перевіряємий період були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Однак, під час проведення перевірки контролюючим органом було встановлено відсутність джерела походження товару, відсутність власних або орендованих основних фондів, відсутність земельних ділянок для вирощення сільськогосподарської продукції, неможливість підтвердження факту придбання ТОВ «Конект Інвест Сервіс» сої у контрагента-постачальника ТОВ «ФГ імені Івана Завади».
Крім того, в періоді, що перевірявся у ТОВ «Фермерське господарство імені Івана Завади» відсутні основні фонди для здійснення фінансово-господарської діяльності, згідно даних ЄРПН ТОВ «Фермерське господарство імені Івана Завади» не встановлено залучення третіх осіб для надання допоміжних, сторонніх послуг щодо придбання, зберігання ТМЦ, які в подальшому були продані ТОВ «Конект Інвест Сервіс».
Як наслідок, контролюючий орган прийшов до висновку, що відсутнє джерело походження товару, відсутні власні або орендовані основні фонди, відсутні земельні ділянки для вирощення сільськогосподарської продукції, відсутня можливість транспортування перевіркою не підтверджено факт придбання ТОВ «Конект Інвест Сервіс» сої у контрагента- постачальника.
Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів та матеріально - технічного забезпечення, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки інформація про ознаки фіктивної діяльності контрагента (як-то: податковий стан платника податків, відсутність необхідних та достатніх матеріально-технічних ресурсів та персоналу тощо), одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації.
У той же час, всі операції з придбання товарно-матеріальних цінностей та отримання послуг відображені в бухгалтерському обліку та використані в господарській діяльності, що є відповідним доказом фактичного руху активів.
Оскільки господарські операції позивача з ТОВ «Фермерське господарство імені Івана Завади» та ТОВ «ФГ Вранішня Зоря» підтверджуються відповідними первинними документами, відображені у податкових накладних, зареєстрованих належним чином, розрахунки між сторонами доведені, господарська мета їх проведення, доцільність і економічний результат підтверджені, колегія суддів приходить до висновку, що висновки податкового органу щодо фіктивності таких операцій є безпідставними та необгрунтованими.
Належних доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем суду не надано.
При цьому, податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності в податковій накладній обов'язкових реквізитів.
Слід зазначити, що станом на момент розгляду справи відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та згідно акту перевірки ТОВ «Фермерське господарство імені Івана Завади» та ТОВ «ФГ Вранішня Зоря» зареєстровані як юридичні особи, не перебувають в процесі припинення, перебувають на податковому обліку.
Таким чином, на момент здійснення господарських операцій та складення згаданих вище первинних документів контрагенти позивача мали статус платника податка та були зареєстровані як юридичні особи у встановленому законодавством порядку.
Колегія суддів звертає увагу на те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.
Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
До того ж, контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов'язань тощо).
Отже, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.05.2020 у справі № 826/11267/16, від 02.06.2020 у справі № 620/1024/19, від 30.06.2020 у справі №440/2/426/19, від 10.07.2020 у справі № 120/4723/18-а, від 17.07.2020 у справі №804/625/16.
Посилання контролюючого органу на відсутність у контрагента позивача умов необхідних для ведення відповідної господарської діяльності з обсягом товару у відповідні строки, зокрема, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, колегія суддів оцінює критично, так як відсутність матеріальних та трудових ресурсів у контрагентів позивача не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).
Крім того, висновки відповідача про неправомірність формування позивачем податкового кредиту, крім іншого, ґрунтуються на підставі відсутності джерела походження товару (робіт, послуг) у постачальників, однак такі доводи податкового органу не приймаються до уваги, так як всі господарські операції позивача проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне отримання товару.
Усі надані позивачем первинні документи містять всі необхідні складові, які надають можливість ідентифікувати обсяги поставок товару, необхідну номенклатуру, часові межі їх здійснення та співставити зазначені в них відомості з відомостями, наведеними в інших первинних документах, зокрема податкових накладних, видатковими накладними, що відповідають договорам.
До того ж вказані договори були укладені з метою здійснення позивачем господарської діяльності, визначеної останнього, а доказами зміни в активах позивача за результатами виконання сторонами вказаних договорів є платіжні доручення, звіти про рух грошових коштів та укладені в подальшому договори.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до частини першоїст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.
За таких обставин, оскільки відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а також доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкових повідомлень-рішень №00046310701 від 18.03.2021 про завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на загальну суму 297 697 грн за листопад 2020 року та № 00046320701 від 18.03.2021 про збільшення грошового зобов'язання на суму 1 458 122 грн, з яких донарахування податку на додану вартість в розмірі 1 325 566 грн та штрафних санкцій в розмірі 132 556,60 грн. протиправними та їх скасування, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді І.О. Лічевецький
В.П. Мельничук