Україна
17 червня 2010 р. справа № 2а-13520/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11.45
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Наумової К.Г.
при секретарі Мельникоій І.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом Макіївського міського відділу Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України Донецької області (м. Макіївка)
до ОСОБА_1 (м. Макіївка)
про видворення за межі України у примусовому порядку громадянина Азербайджану, -
за участю сторін
від позивача Дьоміна Я.О. за дов.
відповідач особисто
Позивач, Макіївське міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до громадянина Азербайджану ОСОБА_1 про видворення за межі України у примусовому порядку громадянина Азербайджану.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що громадянин Азербайджану ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, прибув на територію України 31.03.2010р. потягом з Азербайджану, пройшовши реєстрацію на КПП «Тополі». З того часу як приїхав, він мешкав за адресою: АДРЕСА_1. За час перебування в Україні працював різноробочим у кафе «Телець» м. Макіївки без оформлення відповідних документів на працю та без реєстрації в місцевих органах влади. Після закінчення відповідного терміну перебування в Україні ОСОБА_1 за межі України не вибув, із заявою про продовження терміну перебування в Україні до паспортної служби не звертався. 14.04.2010р. начальником Кіровського районного відділення Макіївського міського Управління Міністерства внутрішніх справ України Донецької області було прийнято рішення про видворення за межі України громадянина ОСОБА_1 з обов'язковим вибуттям до 19.04.2010р., однак гр. ОСОБА_1 до встановленого часу за межі України не виїхав.
Таким чином, відповідач порушив вимоги п.п. 18-33 Правил в'їзду іноземців в Україну, виїзду з України і транзитного проїзду через її територію. Позивач просить розглянути питання про видворення за межі території України у примусовому порядку громадянина ОСОБА_1.
У судовому засіданні представник позивача, що діє на підставі довіреності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі.
Вислухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Громадянин ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 прибув на територію України 31.03.2010р. з Азербайджану, про що здійснено відмітку у паспорті гр. ОСОБА_1.
Відповідач пояснив, що з моменту прибуття на територію України він мешкав за адресою: АДРЕСА_1. За час перебування в Україні працював різноробочим у кафе «Телець» м. Макіївки без оформлення відповідних документів на працю та без реєстрації в місцевих органах влади.
З висновку начальника СГІРФО Кіровського районного відділення Макіївського міського відділу Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецької області, який затверджено В.о. начальника Кіровського РВ Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області 14.04.2010р. вбачається наступне. За порушення правил перебування іноземців в Україні Кіровським РВ Макіївського МУ від 08.04.2010р. гр. ОСОБА_1 був скорочений термін перебування в Україні до 11.04.2010р. ОСОБА_1 було доведено, що він знаходиться в Україні незаконно і йому необхідно покинути територію України. Однак, в зазначений час гр. ОСОБА_1 за межі України не вибув, продовжував мешкати в Україні незаконно. ОСОБА_1 не має близьких родичів в Україні, не має законного джерела існування. Гр. ОСОБА_1 було зобов'язано покинути територію України самостійно до 19.04.2010р..
Відповідач пояснив у судовому засіданні, що у встановлений термін він не покинув територію України, оскільки не має можливості виїхати добровільно через відсутність коштів.
Громадянин Азербайджану ОСОБА_1 у встановлений строк не виїхав за кордон України.
Правовий статус, основні права, свободи та обов'язки іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, та порядок вирішення питань, пов'язаних з їх в'їздом в Україну або виїздом з України визначені Законом України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” № 3929 - ХІІ від 04.02.1994 року.
Відповідно до ч.5 ст.3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на іншій законній підставі (без дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне проживання), вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні. Вони зобов'язані в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, зареєструвати свої паспортні документи і виїхати з України після закінчення відповідного терміну перебування.
Таким чином ОСОБА_1 порушив термін перебування на території України, який передбачено Правилами в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 р. N 1074, що відповідно до ст.30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" є порушенням іноземцями встановленого порядку перебування в Україні.
Згідно п. 17 Правил в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою КМУ № 1074 від 29.12.1995 року визначено, що в'їзд в Україну та виїзд з України не дозволяється на підставах, установлених статтями 25 і 26 Закону України "Про правовий статус іноземців". Іноземцю та особі без громадянства може бути відмовлено з підстав, передбачених законами України, у в'їзді в Україну за результатами співбесіди, яка проводиться в пункті пропуску через державний кордон посадовою особою Державної прикордонної служби. У разі наявності підстав, передбачених частиною другою статті 25 зазначеного Закону, у паспортному документі іноземця та особи без громадянства службовими особами Державної прикордонної служби або органів внутрішніх справ ставиться штамп "Заборонено в'їзд в Україну терміном на ...". Цей термін встановлюється органом внутрішніх справ, Служби безпеки або Державної прикордонної служби залежно від обставин і характеру правопорушення від шести місяців до п'яти років. Якщо ці підстави продовжують існувати, термін може бути продовжено зазначеним органом. У таких випадках іноземці та особи без громадянства передаються представникам прикордонних органів суміжних держав або видворяються за межі України у порядку, встановленому цими Правилами.
Іноземець та особа без громадянства можуть бути видворенні за межі України з підстав та в порядку, що визначені статтею 32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
Рішення про видворення залежно від підстав приймають органи внутрішніх справ, органи охорони державного кордону, Служби безпеки України відповідно до статті 32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
Згідно з частиною 3 статті 32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземець та особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення.
Орган внутрішніх справ може затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду, як передбачено частиною 5 статті 32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
Таким чином, примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини: 1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про видворення за межі України; 2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про видворення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що такі особи будуть ухилятися від виїзду. Тобто обов'язковим є попереднє прийняття указаними органами рішення про видворення іноземця чи особи без громадянства.
Згідно з ч. 3 ст. 136 КАС України, судове рішення, в тому числі, у зв'язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими ст. 112 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 112 КАС України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.
Суд приймає визнання відповідачем адміністративного позову, оскільки визнання адміністративного позову відповідачем не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Враховуючи наведене, а також те, що вчинені органом внутрішніх справ дії, направлені на видворення за межі України громадянина ОСОБА_1, не дали жодного результату, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.256 КАС України постанова підлягає зверненню до негайного виконання.
Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, суд -
Позовні вимоги Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області до громадянина ОСОБА_1 про видворення за межі України у примусовому порядку громадянина Азербайджану - задовольнити у повному обсязі.
Громадянина Азербайджану ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 піддати адміністративному видворенню в примусовому порядку за межі України.
Звернути постанову до негайного виконання.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Наумова К.Г.