ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 листопада 2021 року м. Київ № 826/13926/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління ДФС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка,
33/19)
третя особа Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (03150, м. Київ, вул. Ковпака,
буд. 29)
про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від
13 травня 2014 року №0000441701, податкової вимоги від 04 серпня 2014 року
№6390-25, рішення про опис майна у податкову заставу від 04 серпня 2014
року,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач) з позовом до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (правонаступник Головне управління ДФС у місті Києві, надалі по тексту також - відповідач), третя особа - ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 травня 2014 року №0000441701, податкової вимоги від 04 серпня 2014 року №6390-25 та рішення про опис майна у податкову заставу від 04 серпня 2014 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що відповідно до діючого законодавства анульовані (прощенні) проценти за кредитним договором є додатковим благом, яке підлягає декларуванню фізичною особою з відповідним його подальшим оподаткуванням.
Постановою Верховного Суду від 05 листопада 2019 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на передчасність висновків судів попередніх інстанцій, а також у зв'язку з тим, що ними не встановлювались обставини щодо сум по тілу кредиту, по відсоткам, по штрафам.
Відповідною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2019 року справу №826/13926/14 прийнято до провадження.
Судом встановлено, що заявлені вимоги обґрунтовані хибністю висновків акта перевірки від 22 квітня 2014 року №1005/26-55-17-01-2114406579 щодо отримання ним протягом 2012 року доходу у вигляді додаткового блага в сумі 797 297,11 грн. (відсотки за користування кредитом, що були нараховані банком відповідно до умов договору про надання відновлювальної кредитної лінії за №380/2134/08-Пі від 18 серпня 2008 року та згодом анульовані за його рішенням). На думку позивача, сума таких нарахованих відсотків за кредитним договором не є доходом платника податків у вигляді додаткового блага, що підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, в розумінні норм Податкового кодексу України. Більш того заборгованість ОСОБА_1 як позичальника за кредитним договором перед банком за основним зобов'язанням відсутня, а суму коштів в розмірі 797 297,11 грн. позивач фактично не отримував. Також, позивач вважає помилковими висновки контролюючого органу про невиконання ОСОБА_1 податкового обов'язку щодо подання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2012 рік, оскільки протягом цього року позивач будь-якого доходу, окрім заробітної плати не отримував.
У відзиві на адміністративний позов представник відповідача вказав, що в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання ОСОБА_1 вимог податкового законодавства по податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік встановлений факт нарахування ПАТ «Укрсоцбанк» на користь названої фізичної особи суму доходу в розмірі 797 297,11 грн. у вигляді боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням. Сума такого анульованого боргу була включена банківською установою до податкового розрахунку (форми № 1-ДФ). Разом з тим в порушення норм пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 179.1 і п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України, ОСОБА_1 до податкової інспекції декларацію про майновий стан та доходи за 2012 рік не подав, та відповідно відомості про отримання суми доходу в розмірі 797 297,11 грн. від банку не задекларував. Тобто, оскаржувані рішення є правомірними та такими, що прийняті з урахуванням всіх обставин справи.
З огляду на викладене вище та відсутність підстав для розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.
При цьому, суд враховує подане представником податкового органу клопотання про прискорення розгляду справи.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що в період з 08 березня 2014 року по 14 квітня 2014 року контролюючим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складений відповідний акт від 22 квітня 2014 року №1005/26-55-17-01-2114406579.
В ході перевірки встановлено, що відповідно до наявної податкової інформації (лист ПАТ «Укрсоцбанк» від 14 лютого 2014 року №11.1-186/79-183 та відомості по формі №1ДФ) ОСОБА_1 протягом 2012 року отримав дохід у вигляді додаткового блага в сумі 797 297,11 грн. (а саме - анульована сума заборгованості), який згідно норм Податкового кодексу України підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податку в річній податковій декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік.
Однак всупереч вимог пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 179.1 і п. 179.7 ст. 179 цього Кодексу позивач річну податкову декларацію за 2012 рік до податкової інспекції не подав та оподатковувану суму доходу не відобразив, податок на доходи фізичних осіб з суми отриманого доходу в розмірі 797 297,11 грн. до бюджету не сплатив.
За результатами проведеної перевірки позивачу визначений податок на доходи фізичних осіб за 2012 році в сумі 135 325,91 грн. та на підставі акта від 22 квітня 2014 року №1005/26-55-17-01-2114406579 прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000441701, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 169 327,39 грн. (в т.ч. 135 325,91 грн. за основним платежем і 34 001,48 грн. за штрафними санкціями).
Надалі, в порядку норм ст.ст. 59, 89 Податкового кодексу України податковим органом позивачу виставлено податкову вимогу від 04 серпня 2014 року №6390-25 про сплату податкового боргу по податку на доходи фізичних осіб в сумі 169 327,39 грн. та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 04 серпня 2014 року.
Незгода позивача із вказаними рішеннями зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Податковий кодекс України (далі - ПК України, в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.
Відповідно до підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК України платником податку є, зокрема, податковий агент.
Згідно пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
За змістом пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.
Відповідно до статті 605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
З наявних матеріалів справи вбачається, що 18 серпня 2008 року між позивачем та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №380/2134/08-Пі.
За умовами договору Банк (Кредитор) зобов'язувався надати Позичальнику ( ОСОБА_1 ) кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті у сумі 455000,00 доларів США, під 14% річних на поточні потреби, а Позичальник, в свою чергу, - прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит (проценти) в порядку та на умовах, визначених у даному Договорі. Нарахування процентів за користування кредитними коштами нараховуються щомісяця на суму фактичної заборгованості за кредитом.
Факт отримання кредитних коштів в іноземній валюті в сумі 455000,00 дол. США визнається позивачем, а порядок і розмір нарахованих Банком відсотків за користування кредитними коштами позивачем не оспорюються.
В подальшому, Банк надав позивачу згоду на дострокове погашення кредитної заборгованості за договором від 18 лютого 2008 року №380/2134/08-Пі та про часткове списання заборгованості у разі погашення 100% основної суми кредиту та 50% нарахованих і несплачених відсотків (на дату здійснення операції), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією листа ПАТ «Укрсоцбанк» від 30 липня 2012 року №19.1-01/5467.
28 листопада 2012 року Банк анулював кредитну заборгованість позивача по кредитному договору від 18 лютого 2008 року №380/2134/08-Пі в сумі 797291,11 грн. (що включає суму нарахованих відсотків), про що повідомив ОСОБА_1 листом-повідомленням від 28 листопада 2012 року № 10.1-12.
Згодом, ПАТ «Укрсоцбанк» у відповідь на запит від 07 лютого 2014 року №4195/10/26-55-17-03-10 надало до податкової інспекції лист від 14 лютого 2014 року №11.1-186/79-183, яким повідомило про анулювання заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 18 лютого 2008 року №380/2134/08-Пі та про відображення в своєму податковому розрахунку за формою 1-ДФ за звітний період 4-ий квартал 2012 року відомостей щодо нарахування та виплати позивачу доходу за ознакою « 126» (без зазначення конкретної суми коштів).
Таким чином, шляхом надсилання письмового повідомлення, кредитор повідомив позивача про прощення боргу за кредитним договором.
Суд зазначає, що перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 162.2.17 пункту 16.2 статті 162 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є вичерпним, до якого згідно з підпунктом "д" включається суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Згідно з підпунктом "б" підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання.
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першої статті 546 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Аналіз наведених норм законів дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід.
Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.
Відтак, визначення природи боргу (основна частина, проценти, штрафні санкції), прощеного банком, є однією із визначальних обставин, які підлягають з'ясуванню для встановлення дійсного податкового обов'язку платника в межах розглядуваних правовідносин.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року в справі №821/3224/15-а.
Так, наявними матеріалами справи, зокрема листом ПАТ «Укрсоцбанк» від 30 липня 2012 року №19.1/5467 підтверджується, що Банком надано погодження на здійснення дострокового погашення кредитної заборгованості позивача за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №380/2134/08-Пі від 18 серпня 2008 року при виконанні наступних умов:
- добровільне погашення позичальником 100 % тіла кредиту та 50 % нарахованих та несплачених відсотків на дату здійснення операції;
- укладення з позичальником угоди щодо черговості погашення заборгованості (в першу чергу - тіло кредиту);
- після погашення заборгованості 100 % тіла кредиту та 50 % нарахованих та несплачених відсотків (на дату здійснення операції) зняти заборони, накладені банком на забезпечення;
- після погашення заборгованості (100 % + 50%) залишок нарахованих та несплачених відсотків списати, не застосовувати пені та штрафи;
- підписання Позичальником листа про анулювання частини його заборгованості перед Банком відповідно до вимог п. 164.2.17 статті 164 Податкового кодексу України.
Аналіз наведених умов свідчить, що Банком могло бути прощено виключно лише частину нарахованих та несплачених відсотків, адже 100 % тіла кредиту та 50 % відсотків зобов'язувався сплатити позичальник.
Відповідно до листа ПАТ «Укрсоцбанк» №10.1-12/96-15885 від 28 листопада 2012 року позивача повідомлено, що 28 листопада 2012 року банком здійснено анулювання кредитної заборгованості по кредитному договору №380/2134/08-Пі (що включає відсотки) в сумі 797 297,11 грн.
Також, відповідно до витягу з протоколу №9 засідання Правління ПАТ «Укрсоцбанк» від 23 липня 2012 року, ПАТ «Укрсоцбанк» надано дозвіл на списання залишку заборгованості та незастосування пені, штрафів боржників фізичних та/або юридичних осіб, зокрема, ОСОБА_1 списано згідно договору №3802134/08-Пі від 18 серпня 2008 року нараховані та несплачені відсотки; пеню та штрафи не застосовувати.
Тобто, наявними матеріалами справи підтверджується, що Банком прощено позивачу суму заборгованості по нарахованих та несплачених відсотках.
При цьому, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.
Враховуючи наведене, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вказує, що прощені (анульовані) банком за його рішенням проценти за користування кредитом та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходом платника податків та, як наслідок, не підлягають оподаткуванню та декларуванню.
З огляду на те, що проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку, то у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.
Відтак, суд приходить до висновку про безпідставність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 13 травня 2014 року №0000441701, яким позивачу визначено податок на доходи фізичних осіб.
З урахуванням висновків суду щодо протиправності податкового повідомлення-рішення, судом вбачаються підстави для скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу від 04 серпня 2014 року, як вимоги, які є похідними від основної.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень обов'язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних рішень не виконав.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 9, 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 травня 2014 року №0000441701.
Визнати протиправними та скасувати податкову вимогу від 04 серпня 2014 року №6390-25 та рішення про опис майна у податкову заставу від 04 серпня 2014 року.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя А.Б. Федорчук