29.06.10 < копія >
26 квітня 2010 р. Справа № 2а-3115/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потолової Г. В. < Текст >
при секретаріІвановій І.О.
за участю:
< найм. Пр. > < ПІБ Пр. >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Західно-Донбаського науково-виробничого центру "Геомеханіка" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
04.03.2010 року ТОВ Західно-Донбаський науково-виробничий центр «Геомеханіка» (далі - TOB ЗДНВЦ „Геомеханіка") звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Західно-Донбаської ОДПІ №0000262342/0 від 23.02.2010 р. та №0000272342/0 від 23.02.2010 р., якими визначені податкові зобов'язання позивача, відповідно, з податку на прибуток приватних підприємств, з податку на додану вартість з урахування штрафних (фінансових) санкцій у загальній сумі 209316грн. 00коп.
Представники позивача підтримали позовні вимоги та просять суд задовольнити їх повністю.
Представники відповідача проти позовних вимог заперечують. В обгрунтування заперечень посилаються на результати перевірки, відповідно до яких, на думку відповідача, TOB ЗДНВЦ „Геомеханіка" здійснюючи операції з реалізації товарів за цінами, що є нижчими, ніж виробница собівартість виготовленої продукції отримує при цьому збитки. Продаж зі свідомо значимим від'ємним фінансовим результатом впливає на прибутковість господарської діяльності підприємства. Підприємство не отримує доходу та інших економічних вигод у своїй підприємницькій діяльності.
Також, відповідач посилається на те, що у податковому обліку до витрат, пов'язаних із здійсненням власної господарської діяльності, відносяться лише ті витрати, які платником податку понесені (спрямовані) у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) з метою отримання доходів. А на його думку, господарські операції TOB ЗДНВЦ „Геомеханіка" з реалізації виготовленої продукції не можуть вважатись пов'язаними із господарською діяльністю товариства.
Тому, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Західно-Донбаською ОДПІ проведена планова виїзна документальна перевірка з пи тань дотримання вимог законодавства за період з 01.04.2008р. по 30.09.2009р., за результатами якої складено акт перевірки від 03.02.2010 р. № 49-23/2-13432729.
Перевіркою встановлено, що TOB ЗДНВЦ „Геомеханіка" здійснювало операції по придбанню металевого профілю різної модифікації, замків, канатів для подальшого виробництва з них металічних кріплень та продажу підприємствам вугільно-видобувної промисловості. Проведеною перевіркою відображеного показника за перевіряємий період здійснено на підставі договорів купівлі-продажу, накладних на придбання товарів, журналу-ордеру 631, актів виконаних робіт, послуг, залізничних накладних та подорожніх листів.
Західно-Донбаська ОДПІ зазначає, що в порушення п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями) в редакції Закону України від 22.05.97 № 283/97-ВР (далі - Закон № 334) до складу валових витрат віднесені витрати, які не вважаються витратами пов'язаними з веденням господарської діяльності - реалізацію продукції за цінами, що є нижчими, ніж виробнича собівартість виготовленої продукції у загальній сумі 318283грн.
Також, перевіркою встановлено порушення платником п.п.17.2.а) Закону України від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон 2181), а саме: відповідачем зазначено, що підприємством в другому кварталі 2008 року двічі відображено в складі валових витрат витрати понесені в зв'язку зі сплатою відсотків по кредиту в сумі 47816 грн. Дане завищення валових витрат виявлено підприємством самостійно та відкориговано у третьому кварталі 2008 року. При цьому при самостійно виявленій помилці підприємством відповідно до плі.17.2.а) Закону 2181 не нараховані штрафні санкції у розмірі 5%.
Крім того, на думку відповідача, на порушення п.п.7.4.4 п.7 4. ст. 7 Закону України від 03.04.97р. № 168/97 -ВР "Про податок на додану вартість" (далі Закон №168), підприємством завищено суму податкового кредиту по тим матеріальним запасам, які використано не у господарській діяльності на загальну суму 55988грн., в т.ч. квітень 8058грн., червень 3282грн., липень 23230грн., вересень 5347грн., листопад 2565грн., грудень 13507грн., яку необхідно відкоригувати у податкових періодах, в яких ці матеріали були використані не у господарській діяльності.
Одночасно, відповідач, з посиланням на пп.4.3.1-4.3.3 ст.4 Закону 2181, зазначає, що в даному випадку до TOB ЗДНВЦ „Геомеханіка" не можуть бути застосовані непрямі методи.
На підставі акту перевірки від 03.02.2010 р. № 49-23/2-13432729 Західно-Донбаською ОДПІ надані TOB ЗДНВЦ „Геомеханіка" наступні по відомлення-рішення:
- від 23 лютого 2010 року №0000262342/0, яким відповідач визначив по зивачу суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств (3011021000) на загальну суму 125334грн. (у тому числі за основним платежем - 79571, за штрафними (фінансовими) санкці ями - 45763грн.);
- від 23 лютого 2010 року №0000272342/0, яким відповідач визначив по зивачу суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану ва ртість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (3014010100)на за гальну суму 83982грн. (у тому числі за основним платежем - 55988грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 27994грн.).
Не погоджуючись з винесеними по відомленнями-рішеннями, позивач звернувся за захистом своїх прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин до суду, посилаючись на те, що вони не відповідають вимогам чинного законодавства.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне.
В акті перевірки стверджується, що:
- підприємство здійснювало операції по придбанню металевого профі лю різної модифікації, замків, канатів для подальшого виробництва з них металічних кріплень та продажу підприємствам вугільно-видобувної про мисловості;
- згідно журналів «Головна книга» за період II-IV квартал 2008 року та 9 місяців 2009 року, журналів-ордерів та доданих до них первинних докумен тів, встановлено реалізацію за цінами, що є нижчими, ніж виробнича собівартість виготовленої продукції і, як наслідок, - отримання збиткових операцій на загальну суму - 318283 грн. Вищенаведені дані встановлені з даних журналів «Головна книга» за 2008 рік по рахункам: 701 «Дохід від реа лізації готової продукції», 901 «Собівартість реалізованої продукції», які в свою чергу, відображаються по рахунку 791 «Результати від основної дія льності»;
- методика розрахунку виробничої собівартості готової продукції здій снювалась у відсотковому співвідношенні, так як підприємство виготовляє готову продукцію не тільки з власної сировини, а й з давальницької. Прове дення такого розрахунку є необхідним, так як саме виробництво з власної сировини є збитковим;
- позивачем необґрунтовано віднесено до складу валових витрат ви трати, які не вважаються витратами пов'язаними з веденням господарсь кої діяльності - реалізація за цінами, що є нижчими, ніж виробнича собівар тість виготовленої продукції;
- на порушення п. п. 7.4.4 Закону України "Про податок на додану вар тість", підприємством завищено суму податкового кредиту по тим мате ріальним запасам, які використано не у господарській діяльності, на зага льну суму 55988 грн.
Проте, позивач зазначає, що згідно п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підпри ємств», об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зме ншення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону і суму амортизаційних відрахувань.
Позивач звертає увагу, що згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», собівартість виробництва не є складовою частиною валових витрат як елемента податкової бази та не є підставою для розрахунку будь-яких інших елементів, з яких формується оподатковуваний прибуток платни ка податку у звітному періоді.
Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку під приємств» передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріа льній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбава-ються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. При цьому відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
Позивач вказує, що його діяльність з придбання металевого профілю, замків, канатів для подальшого виробництва з них металічних кріплень, інших матеріалів та сировини направлена на отримання доходу та є прибутковою. Відповідно до вимог Закону України № 283/97-ВР така діяльність є господарською, а витра ти, понесені для виробництва кріплень є валовими витратами виробництва та обігу.
Також, звертає увагу, що діяльність TOB ЗДНВЦ „Геомеханіка" була прибутковою у всіх подат кових періодах, що перевірялися, про що свідчать дані декларацій про при буток підприємства за відповідні періоди, дані акту перевірки (розділ 3.1.4).
Викладені позивачем обставини підтверджуються матеріалами справи та поясненнями представників сторін у судовому засіданні.
Крім того, відповідач вказує, що згідно наданих до перевірки журналів «Головна книга» за період ІІ-ІV квартал 2008 року, журналів-ордерів та доданих до них первинних документів (рахунків, актів прийому-передачі продукції покупцям, актів прийомки ТМЦ, актів списання ТМЦ у виробництво (сировини, матеріа лів, енергоносіїв, тощо) витратних накладних, залізничних накладних, податкових накладних, встановлено реалізацію за цінами, що є нижчими, ніж виробнича собівартість виготовленої продукції.
Проте, як вбачається з матеріалів справи та свідчать пояснення представників відповідача у судовому засіданні, Західно-Донбаською ОДПІ не встановлено жодної господарської операції, в ході якої була би реалізована готова продукція за ціною, нижче вартості її вироб ництва, не наведений жодний первинний документ, який свідчить про здійс нення такої господарської операції, навіть не наведена назва такої готової продукції.
Замість цього, відповідач вказує, що методика розрахунку виробничої собівартості готової продукції здійснювалась у відсотковому співвідношенні.
Таким чином, фактично відповідачем застосований непрямий метод (аналітичний засіб розрахунку) при прямому обчислені податку на прибуток та податку на додану вартість.
Підпунктом 4.3.1 п.4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зо бов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, у разі якщо контролюючий орган не може самостій но визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з під пунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозді лів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначе них законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявни ми документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.
В ході судового засідання встановлено, що жодна за наведених обставин не була наявна під час проведення пере вірки. Тобто відповідач застосував непрямі методи за відсутності підстав, передбачених пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зо бов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р.
Відповідно до підпункту 4.3.5 пункту 4.3 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за мі сцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у під пункті 4.3 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використан ням непрямого методу здійснюється виключно податковим органом. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за по данням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.
Отже, відповідачем не був додержаний встановлений законодавством порядок визначення податкових зобов'язань за непрямими методами.
Крім того, за приписами Інструкції про застосування Плану рахунків бухгал терського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій під приємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291, на субрахунку 701 "Дохід від реалізації готової продук ції" узагальнюється інформація про доходи від реалізації готової продукції, на субрахунку 901 "Собівартість реалізованої готової продукції" ведеться облік виробничої собівартості реалізованої готової продукції.
Дані бухгалтерського обліку позивача свідчать про те, що у другому кварталі 2008 року дохід від реалізації готової продукції (pax.701) склав 5614835грн. 57коп., собівартість реалізо ваної готової продукції (pax.901) склала 5275584грн. 55коп., у зв'язку з чим, фінансовий результат - 339251грн. 02коп.
У третьому кварталі 2008 року дохід від реалізації готової продукції (pax.701) склав 10683999грн. 72коп., собівартість реалізо ваної готової продукції (pax.901) склала 10458386грн. 69коп., у зв'язку з чим, фінансовий результат - 225613грн. 03коп.
У четвертому кварталі 2008 року дохід від реалізації готової продукції (pax.701) склав 2403035грн. 03коп., собівартість реалізо ваної готової продукції (pax.901) склала 2218390грн. 63коп., у зв'язку з чим, фінансовий результат - 184644грн. 40коп.
Таким чином, за результатами роботи TOB ЗДНВЦ „Геомеханіка" у другому, третьому та четвертому кварталах 2008 року дохід від реалізації готової продукції (pax.701) склав 18701870грн. 32коп., собівартість реалізо ваної готової продукції (pax.901) склала 17952361грн. 87коп., у зв'язку з чим, фінансовий результат - 749508грн. 45коп.
Отже, з матеріалів справи вбачається та у судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що у позивача в перевіряємих періодах не бу ло операцій по реалізації готової продукції нижче вартості її виробництва. А відповідачем в ході перевірки у позивача вимагалися такі документи, які не ведуться та взагалі не повинні вестися відповідно до норм діючого законодавства України та з урахуванням діяльності позивача.
Таким чином, висновки акту перевірки помилково викладають фактичні результати господарської діяльності позивача та не відповідають вимогам Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Згідно пп.7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку при дбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до складу валових витрат виробництва (обігу) ) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
За приписами пп. 7.4.4 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не признача ються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то су ма податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Відповідач не визначив, які саме матеріальні та нематеріальні активи (послуги) придбавалися позивачем для їх використання не у межах госпо дарській діяльності; не визначив, чи придбавалися такі активи з ПДВ та чи збільшувався податковий кредит у зв'язку з таким придбанням; не визначив, що це за операції, які не відносяться до господарської діяльності та у яких такі активи були використані.
Отже, і дійсних порушень вимог пп. 7.4.1 та пп. 7.4.4 Закону Украї ни «Про податок на додану вартість» відповідач не встановив.
Проте, відповідачем для розрахунку бази, яка підлягає коригуванню по ПДВ по матеріалам, які використані не у господарській діяльності, застосований розрахунок матеріальної складової реалізованої готової продукції на пі дставі показників Головної книги по доходному рахунку 701 та рахунку 901.
Але така методика розрахунку податкового кредиту з ПДВ не передбачена приписами Закону України «Про податок на додану вартість», тобто відповідачем застосований непрямий метод визначення податкових зобов'язань.
Таким чином, як вже зазначено вище, відповідачем не додержано встановленого законодавством порядку визначення податкових зобов'язань за непрямими методами, що свідчить про неправомірність оспорюваних податкових повід омлень-рішень.
Що стосується визначення відповідачем в акті перевірки фактів про те, що:
- у другому кварталі 2008 року двічі відображено в складі валових ви трат витрати понесені в зв'язку зі сплатою відсотків по кредиту в сумі 47816 грн.;
- дане завищення валових витрат виявлено підприємством самостійно та відкориговане у третьому кварталі 2008 року;
- при цьому при самостійно виявленій помилці підприємством не нара ховані штрафні санкції у розмірі 5% на суму 5977 грн., слід зазначити наступне.
Відповідно до пп.17.2. Закону України «Про порядок погашення зобов'я зань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонда ми», платник податків, який до початку його перевірки контролюючим орга ном самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,
б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.
Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визна чені у цьому пункті, не застосовуються. Що позивачем і було зроблено.
Зі змісту пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вбачається, що обов'язок щодо слати штрафу за цією нормою Закону у платника податків виникає виключно за умови самостійного донараховання контролюючим органом суми податково го зобов'язання за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, тобто у разі, якщо дані документальних пе ревірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових де клараціях.
Отже, в даному випадку застосування відповідачем штрафних санкцій на підставі пп.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок по гашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними ці льовими фондами» до позивача є необґрунтованим та безпідставним.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З матеріалів справи та наданих представниками сторін у судовому засіданні пояснень вбачається, що суб'єкт владних повноважень (відповідач) діяв по відношенню до позивача не на підставі та не у межах повноважень і способу, що передбачені Конституцією та законами України.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Приймаючи до уваги викладене, враховуючи протиправність дій та рішень відповідача, а також те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, відповідних доказів суду не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути з Державного бюджету позивачу - TOB ЗДНВЦ „Геомеханіка", судові витрати у розмірі 3грн. 40коп., сплачені платіжним дорученням № 92 від 24.02.2010 р.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Західно-Донбаського науково-виробничого центру «Геомеханіка» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції №0000262342/0 від 23.02.2010 р. та №0000272342/0 від 23.02.2010 р.
Стягнути з Державного бюджету на користь Західно-Донбаського науково-виробничого центру «Геомеханіка» (51404, м.Павлоград, пр.Шахтобудівників, 3б) 3грн. 40коп. (три грн. 40коп.) судового збору.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Текст постанови у повному обсязі виготовлений 05.05.2010 р.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >Г. В. Потолова
< суддя учасник колегії >
< ПІБ Судді >
< ПІБ Судді >