16 червня 2010 р. Справа № 2-а-1911/10/0270 м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича,
при секретарі судового засідання: Гонті Інні Олександрівні
за участю представників сторін:
позивача : Сломінської Л.П., Сваричевського Р.О.
відповідача : Рибака Ю.І., Довбенка І.О.
третьої особи : не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: дочірнього підприємства "Монтажник" сільськогосподарського акціонерного товариства "Браїлівське"
до: Державної інспекції по контролю за цінами у Вінницькій області
про: скасування рішення про застосування економічних санкцій
До суду звернулось дочірнє підприємство «Монтажник» сільськогосподарського акціонерного товариства «Браїлівське» (далі - позивач) з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області (далі - відповідач) про скасування рішення про застосування економічних санкцій, мотивуючи позовні вимоги наступним.
16.02.2010 року посадовою особою Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області проводилась перевірка ДП «Монтажник» СВАТ «Браїлівське» з питань застосування та формування цін на природний газ для різних категорій споживачів, за результатами якої складений відповідний акт.
Згідно з актом перевірки перевіряючий дійшов висновку, що підприємство застосовувало завищені тарифи на природний газ для бюджетних організацій внаслідок застосування тарифів, визначених нечинною постановою НКРЕ від 20.01.2009 р. №56.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін №1Ц-02-12/18 від 17.02.2010 року, яким у позивача вилучено в дохід держави 82720 грн. та накладено на останнього штраф в сумі 165440 грн.
Позивач вважає, що відповідачем неправомірно прийнято зазначене рішення з огляду на те, що висновки, які знайшли своє відображення у відповідному акті перевірки, не відповідають вимогам чинного законодавства України з наступних підстав.
ДП «Монтажник» СВАТ «Браїлівське» працює на ринку постачання та транспортування природного газу за регульованим тарифом з 2000 р. В 2009 році підприємство отримувало природний газ від ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», для подальшої реалізації установам та організаціям, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів на підставі договору №06/08-2363 від 31.12.2008 р.
На момент підписання договорів зі споживачами на початок 2009 року, роздрібна ціна природного газу складала 1858,01 грн. за 1000 м.куб. та включала в себе вартість газу - 1152,00 грн., цільову надбавку (12% від вартості газу) - 138,24 грн., витрати на реалізацію природного газу НАК «Нафтогаз України» - 121,00 грн., компенсацію витрат власника газу по транспортуванню магістральними газопроводами - 6,40 грн., транспортування розподільним газопроводами - 115,60 грн., постачання природного газу - 15,10 грн., ПДВ - 309,67 грн.
Згідно постанови № 56 від 29.01.2009 р. Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України, яка має виключне право затвердження граничних рівнів цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, ціна природного газу без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природній газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу для бюджетних установ з 1 січня 2009 була встановлена на рівні 2020,25 грн. за 1000 м.куб., що було оформлено відповідними додатковими угодами №1 до договорів на постачання природного газу, в тому числі додатковою угодою №1 від 30.01.2009 р. до договору №06/08-2363 від 31.12.2008 р., укладеного між ДП «Монтажник» СВАТ «Браїлівське» та ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України». При цьому роздрібна ціна природного газу згідно додаткових угод № 1 становила 2588,82 грн. за 1000 м.куб. та включала в себе вартість газу - 2020,25 грн., компенсацію витрат власника газу по транспортуванню магістральними газопроводами - 6,40 грн., транспортування розподільним газопроводами - 115,60 грн., постачання природного газу -15,10 грн., ПДВ - 431,47 грн.
Позивач зазначає, що в 2009 році реалізація природного газу споживачам здійснювалась на підставі договорів та додаткових угод до них, при цьому при ціноутворенні підприємство керувалося постановою Кабінету Міністрів України №605 від 29.04.2006 р., та постановами Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України, а саме: № 56 від 29.01.2009 р., № 194 від 19.02.2009 р., № 647 від 01.06.2009 р., № 768 від 01.07.2009 р., № 901 від 31.07.2009 р., № 1003 від 01.09.2009 р., № 1126 від 01.10.2009 р., № 1251 від 30.10.2009 р., №1371 від 01.12.2009 р., № 1555 від 30.12.2009 р.
З огляду на вищевикладене позивач вважає невірним твердження відповідача про те, що ДП «Монтажник» СВАТ «Браїлівське» за період з 01.01.2009 р. по 18.02.2009 р. незаконно отримало виручку в сумі 82720 грн. внаслідок реалізації природного газу по ціні 2588,82 грн. за 1000 м.куб., адже підприємство здійснює свою діяльність за регульованим тарифом, встановленим НКРЕ України, і при формуванні відпускної ціни для споживачів враховує вартість газу отриманого від постачальника, тариф на транспортування та постачання газу, а також тариф на транспортування газу магістральними газопроводами.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи.
Представник відповідача надав суду свої заперечення проти адміністративного позову (а.с.22-24), згідно з якими Державною інспекцією з контролю за цінами у Вінницькій області цілком правомірно винесене рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін №1Ц-02-12/18 від 17.02.2010 р. на підставі виявлених порушень, що обґрунтовується наступним.
Держінспекція вважає, що позивачем за період з 01.01.2009 р. по 18.02.2009 р. застосовано завищені тарифи на газ природній для бюджетних організацій внаслідок застосування тарифів, визначених нечинною постановою НКРЕ від 29.01.2009 р. №56. Саме цією постановою була встановлена ціна на природній газ для бюджетних організацій на рівні 2020,25 грн. за 1000 м.куб.
Однак, відповідач посилається на ту обставину, що дана постанова НКРЕ не була погоджена з Міністерством економіки, як того вимагає постанова КМУ від 25.12.1996 р. №1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)», а тому є нечинною та не підлягає виконанню. При цьому постанова НКРЕ, якою встановлена вартість газу природного для бюджетних організацій на рівні 2020,25 грн. за 1000 м.куб. була прийнята та узгоджена з Мінекономіки лише 19.02.2009 р., а саме постанова НКРЕ №194 від 19.02.2009 р. «Про затвердження граничних рівнів цін на природній газ для установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів на 2009 рік».
Таким чином відповідач вважає, що ДП «Монтажник» СВАТ «Браїлівське» за період з 01.01.2009 р. по 18.02.2009 р. реалізовувало природній газ без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природній газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за ціною 2020,25 грн. за 1000 м.куб. замість визначеної чинними нормативними актами ціни у 1152,00 грн. за 1000 м.куб.
Внаслідок вищевикладених дій підприємство необґрунтовано отримало виручку за вказаний період в сумі 82720 грн., яка підлягає вилученню в дохід держави разом із застосованими штрафними санкціями в розмірі 200% від суми такої виручки згідно зі ст. 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення».
В судовому засіданні представники відповідача просили в задоволенні позовних вимог відмовити, надавши пояснення, аналогічні викладеним у наданих письмових запереченнях.
За мотивованою заявою позивача (а.с.31) до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залучено ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (а.с.46).
Однак, ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» письмових пояснень щодо обставин справи суду не надала, в судове засідання свого повноважного представника не направила, хоча повідомлялась завчасно та належним чином про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними у ній доказами.
Заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оглянувши та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
16.02.2010 року працівниками Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області проведено перевірку ДП «Монтажник» СВАТ «Браїлівське» з питань застосування та формування цін на природний газ для різних категорій споживачів.
За результатами перевірки складено акт №000076 від 16.02.2010 р. (а.с.26-28), згідно з висновками якого встановлені порушення позивачем вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 р. №1548 та постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2006 р. №605, а саме застосування завищених тарифів на природній газ для бюджетних організацій та установ за період з 01.01.2009 р. по 18.02.2009 р., в результаті чого підприємство незаконно отримало виручку у розмірі 82720 грн.
На підставі вищезазначеного акту перевірки 17.02.2009 року відповідачем прийнято рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін №1Ц-02-12/18 від 17.02.2010 року, яким у позивача вилучено в дохід держави 82720 грн. та накладено на останнього штраф в сумі 165440 грн. (а.с.25).
Судом також встановлено, що відповідачем по відношенню до позивача виставлялась претензія №Щ-01-15-2/292 від 17.02.2010 р. про сплату в 10-денний термін від дня отримання рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін (а.с.30).
В судовому засіданні досліджено наступні матеріали та документи, а саме: договір №06/08-2363 від 31.12.2008 р. (а.с.8-12), додаткова угода №1 від 30.01.2009 р. до договору поставки природного газу №06/08-2363 від 31.12.2008 р. (а.с.13), акти передачі-приймання природного газу за січень та лютий 2009 року між ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» та ДП «Монтажник» СВАТ «Браїлівське» (а.с.14,15), довідка про рух грошових коштів на поточному рахунку із спеціальним режимом використання ДП «Монтажник», що надійшли від бюджетних установ та організацій, які фінансуються з державного та місцевого бюджетів, протягом 2009 року (а.с.38).
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.
Указом Президента України від 14.03.1995 р. №213/95 затверджене Положення про Національну комісію з регулювання електроенергетики України (далі - Положення).
У відповідності до п. 3 Положення одним із завдань НКРЕ є забезпечення проведення цінової і тарифної політики в електроенергетиці та нафтогазовому комплексі, а згідно з п. 4 Положення комісія відповідно до покладених на неї завдань формує в межах своєї компетенції державну політику щодо встановлення цін на електроенергію, газ, нафту та нафтопродукти, тарифів на їх транспортування, зберігання, постачання та розподіл, а також транспортування трубопроводами інших речовин.
Постановою Кабінету Міністрів України №36 від 28.01.2009 р. доповнено абзац в п. 8 додатку до Постанови Кабінету Міністрів України №1548 від 25.12.1996 р. «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» в наступній редакції: «Національна комісія регулювання електроенергетики регулює тарифи на електроенергію, що відпускається населенню для побутових потреб, єдині тарифи на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім тарифів на електричну енергію, що відпускається на побутові потреби населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, та встановлює граничні рівні цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, а також граничні рівні цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання за погодженням з Мінекономіки».
Згідно з Постановою КМУ від 29.04.2006 року № 605 «Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» із змінами та доповненнями внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 998 від 30.10.2008 року ціна за природний газ з 15.11.2008 року складає 1152 грн. за 1 тис. куб.м. без ПДВ.
Постановою НКРЕ №56 від 29.01.2009 р. затверджено граничний рівень цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів на 2009 рік без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природній газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання на рівні 2020,25 грн. за 1000 м.куб. При цьому обчислення календарного року розпочинається з 01 січня 2009 року.
Сторонами не заперечувалась та обставина, що постанова НКРЕ №56 від 29.01.2009 р. не була погоджена з Мінекономіки, як того вимагає чинне законодавство України.
Постанова НКРЕ №56 від 29.01.2009 р. втратила чинність на підставі аналогічної за змістом постанови Комісії №194 від 19.02.2009 р., яка була погоджена з Міністерством економіки України.
Оцінюючи доводи відповідача щодо визнання постанови НКРЕ №56 від 29.01.2009 р. нечинною та, як наслідок, такою, що не підлягає виконанню, з тієї лише підстави, що вона не погоджена з Мінекономіки, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 13 Положення про НКРЕ Комісія в межах своїх повноважень на основі та на виконання законодавства приймає рішення у вигляді постанов і розпоряджень. Рішення Комісії, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, які здійснюють діяльність на оптовому ринку електроенергії, ринках газу, нафти та нафтопродуктів.
Крім того, пунктом 2 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. №731, передбачено, що державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.
Згідно з пунктом 5 вказаного Положення на державну реєстрацію не подаються, зокрема акти, спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм.
Враховуючи положення вищевикладених нормативно-правових актів суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати нечинною постанову НКРЕ №56 від 29.01.2009 р. до її визнання такою постановою Комісії №194 від 19.02.2009 р., з огляду на лише факт її непогодження з Міністерством економіки України.
Крім того, при вирішенні справи суд керується наступним.
Як вбачається із актів передачі-приймання природного газу за січень та лютий 2009 року, укладених між ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» та ДП «Монтажник» СВАТ «Браїлівське», ціна природного газу на рівні 2020,25 грн. за 1000 куб.м. для бюджетних організацій встановлюється саме ДК «Газ України». Саме ж підприємство - ДП «Монтажник» СВАТ «Браїлівське» повну вартість природного газу, отриманого для реалізації бюджетним споживачам за період з 01 січня по 18 лютого 2009 року перерахувало постачальнику відповідно до актів прийому-передачі від ДК “Газ України”, а в розпорядженні підприємства залишались тільки кошти отримані від наданих послуг в частині транспортування та постачання розподільними газопроводами відповідно до доведеного НКРЕ тарифу.
Судом встановлено, що ДП «Монтажник» СВАТ «Браїлівське» працює за регульованим тарифом, встановленим НКРЕ України, і при формуванні відпускної ціни для споживачів враховує вартість газу отриманого від постачальника, тариф на транспортування та постачання природного газу, а також тариф на транспортування природного газу магістральними газопроводами.
Відповідно до постанови КМ України від 26.03.2008 р. № 247, якою затверджений Порядок проведення розрахунків за природній газ, кошти від бюджетних установ та організацій, як оплата за спожитий природний газ надходять на розподільчий рахунок підприємства, відкритий в уповноваженому банку (в даному випадку - ВАТ «Державний ощадний банк України»)
Так, відповідно до п.п. 5, 6 Порядку проведення розрахунків за природній газ газопостачальні підприємства розраховують нормативи перерахування коштів відповідно до затвердженого НКРЕ алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки, та подають їх щомісяця до п'ятого числа до НКРЕ для затвердження. Нормативи перерахування коштів доводяться НКРЕ до відома уповноваженого банку не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку місяця, в якому застосовуватимуться такі нормативи.
У разі неподання газопостачальним підприємством до НКРЕ розрахованих нормативів перерахування коштів у встановлений пунктом 5 цього Порядку строк або подання їх з порушенням вимог алгоритму розподілу коштів розраховані газопостачальним підприємством нормативи перерахування коштів не затверджуються.
У такому разі в установі уповноваженого банку акумулюють усі кошти, що надійшли за спожитий населенням і бюджетними установами природний газ, на відповідних поточних рахунках, відкритих газопостачальними підприємствами, до отримання затвердженого НКРЕ нормативу перерахування коштів.
Таким чином суд дійшов висновку, що грошові кошти, отримані на відшкодування витрат на реалізацію природного газу ДК «Газ України» не є виручкою позивача, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ населенням та установами і організаціями, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів» за №247 від 26.03.2008 року, зазначені кошти того ж дня перераховуються уповноваженим банком на розрахунковий рахунок власників природного газу.
З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідач прийшов до помилкового висновку про необґрунтоване отримання виручки позивачем внаслідок застосування завищених тарифів на природній газ, а тому, як наслідок, наявні підстави для визнання протиправною та скасування рішення про застосування економічних санкцій.
В силу ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В той же час згідно з ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Правомірність винесення оскаржуваного рішення відповідачем наявними у справі матеріалами не доведена.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінивши доводи сторін, перевіривши рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін №1Ц-02-12/18 від 17.02.2010 р. відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність його скасування в повному обсязі.
Суд вважає, що заявлені позовні вимоги є повністю обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні за участю присутніх учасників процесу, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат відповідно до ст. 94 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати із Державного бюджету України. Платіжним дорученням №311 від 05.05.2010 р. документально підтверджено судові витрати здійснені позивачем в розмірі 3,40 грн., а тому вони підлягають стягненню з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати незаконним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № ІЦ-02-12/18 до дочірнього підприємства «Монтажник» сільськогосподарського акціонерного товариства «Браїлівське» (23130, вул. Заводська, 7, смт. Браїлів, Жмеринський район, Вінницька область, ЄДРПОУ 23065137).
Стягнути з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства «Монтажник» сільськогосподарського акціонерного товариства «Браїлівське» судові витрати в сумі 3 (три) грн. 40 коп.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено 21 червня 2010 року.
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович