17 червня 2010 р. Справа № 2-а-1566/10/0270
м.Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Сторчака Володимира Юрійовича, при секретарі судового засідання: Гонті Інні Олександрівні
за участю представників сторін:
позивача : Гришицький С.А., Ворона В.А. - представники
відповідача : Пастернак Д.О. - представник
третя особа: Рябоконь Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Калинівського сільського споживчого товариства
до: Козятинської об"єднаної державної податкової інспекції (Калинівське відділення)
про: визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Калинівське сільське споживче товариство з позовом до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції (Калинівське відділення) про визнання протиправним та скасування рішення №0000482306 від 01.04.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 52435,00 грн..
Позовні вимоги мотивовані тим, що перевірка проведена з перевищенням повноважень відповідача та з порушенням встановленої процедури, а тому рішення, яке прийняте за наслідками такої перевірки позивач вважає незаконним та необгрунтованим, також вважає що рішення, яке прийняте відповідачем на підставі акту від 01.04.2010 року, суперечить вимогам Закону України від 06.07.95 р. N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити з підстав викладених в адміністративному позові.
Представник відповідача в судовому засіданні не погодився з заявленими позовними вимогами з мотивів, викладених в наданих суду письмових запереченнях. Крім того, зазначив, що Козятинська об'єднана державна податкова інспекція, приймаючи рішення про застосування штрафних санкцій, діяла згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов Калинівського сільського споживчого товариства не підлягає задоволенню.
Третя особа - ДПА у Вінницькій області письмових заперечень на позовну заяву з нормативно-документальним обґрунтуванням суду не надала, її повноважний представник в судовому засіданні проти позову заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Старшим державним податковим ревізором-інспектором Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Броновицьким В.А. на підставі направлення №181359 від 22.03.2010 року та старшим державним податковим ревізором-інспектором Державної податкової адміністрації у Вінницькій області Поповим В.М.. на підставі направлення №181363 від 22.03.2010 року, проведено перевірку з метою здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання вимог Законів України від 06.07.95р. № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 23.03.96р. № 98/96-ВР "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", від 19.12.95р. № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етиловий коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 01.06.00р. № 1775-ІП. Постанови правління НБУ України від 15.12.04р. №637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" господарської одиниці - магазину, що належить Калинівському сільському споживчому товариству, розташованої за адресою: вул.Леніна, 56, с.Дружелюбівка, Калинівського району, Вінницької області.
За результатами перевірки складено акт від 22.03.2010р., в якому зафіксовані порушення п.п. 9, 10, 11, 13 ст. З Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", зокрема, не забезпечено щоденний друк на реєстраторах розрахункових операцій фіскальних звітних чеків; не забезпечено зберігання контрольних стрічок протягом встановленого терміну, а саме: відсутні контрольні стрічки в кількості 299 штук; не забезпечено відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунку та виявлено проведення розрахункової операції через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування.
Відповідачем на підставі висновків складеного акта та відповідно до статті 17 та 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій N 0000482306 від 01.04.2010 р. згідно якого застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 52345 грн..
Основним нормативним документом який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій є Закон України від 06.07.95р. № 265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Так, з акту перевірки судом встановлено, що відповідачем виявлено не забезпечення зберігання контрольних стрічок РРО в кількості 299 штук. При цьому, розмір штрафних санкцій визначається відповідачем -10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за невиконання друку окремо кожної контрольної стрічки та її не зберігання.
Згідно розрахунку штрафних (фінансових) санкцій наданого відповідачем відповідно до ст. 17 вказаного Закону, застосовано штрафні (фінансові) санкції, а саме:
Стаття 3 п.9 - не забезпечено щоденний друк на реєстраторах розрахункових операцій фіскальних звітних чеків.
Відповідальність за вказане порушення встановлюється відповідно ст.17 п.4 Закону, тобто, двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та складає 3 х (20x17) = 1020 грн..
Стаття 3 п.10 - не забезпечено зберігання контрольних стрічок протягом трьох років
Відповідальність за вказане правопорушення встановлюється відповідно ст.17 п.5 Закону, а саме, десять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та складає 299 ( кількість не збережених контрольних стрічок)х 170 = 50830 грн.
Стаття 3 п. 11 - проведення розрахункової операції через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування.
Відповідальність за вказане правопорушення встановлюється відповідно ст. 17 п.6 Закону, а саме, п'ять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та складає 5x17 = 85 грн.
Стаття 3 п.13 - незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунку.
Відповідальність за вказане правопорушення встановлюється відповідно ст.22 Закону, тобто, у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність та складає 82,00 грн. (сума невідповідності готівкових коштів) х 5 = 410 грн..
Таким чином, відповідно до розрахунку відповідача, загальна сума штрафних санкцій складає 50830,00 грн. + 1020,00 грн. + 85, 00 грн. + 410 грн. = 52345,00 грн..
Суд, не погоджується з даною позицією відповідача і розмір штрафних санкцій вважає завищеним, виходячи з наступного.
У відповідності до ст. З Закону № 265, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:
друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років (п. 10 ст. 3) Закону;
Відповідальність за вказане порушення визначена ст. 17 Закону № 265 в таких розмірах: - десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання друку контрольної стрічки або її не зберігання протягом встановленого терміну (п. 5 ст. 17).
Враховуючи наведене, у разі встановлення факту не роздрукування контрольної стрічки або її незбереження протягом трьох років до суб'єкта господарювання застосовується фінансова санкція. При цьому вищевказаним законом не передбачено стягнення вказаної фінансової санкції за кожен день не зберігання контрольної стрічки.
Крім того, з акту перевірки від 22.03.2010 року встановлено, що відповідачем виявлено не забезпечення зберігання контрольних стрічок РРО, відсутні 299 контрольних стрічки РРО. При цьому, розмір штрафних санкцій визначається відповідачем -10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за невиконання друку окремо кожної контрольної стрічки та її не зберігання.
Виходячи із загальних підстав притягнення до юридичної відповідальності, обов'язковою умовою являється вина особи, яка відображається у ставленні особи до вчинюваного нею діяння. Так, позивачем вчинено порушення п.п. 9, 10, 11, 13 ст. 3 Закону № 265, разово. Проте, не вбачаючи в своїх діях порушень закону позивач протягом певного періоду дублював це порушення, внаслідок чого воно стало систематичним. Проте, визначена ст. 17 Закону № 265 відповідальність не дає підстав притягувати позивача до відповідальності визначеної в оскарженому рішенні.
При цьому, судом встановлено, що оспорюване рішення прийняте на підставі акту перевірки від 22.03.2010, а відтак факт будь-яких порушень з боку позивача був встановлений саме 22.03.2010 року.
Відповідно до п. 10 Наказу ДПА України № 110 від 17.03.2001 «Про затвердження Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 року за № 268/5459, факти порушень податкового та іншого законодавства посадова особа органу державної податкової служби оформляє актом перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказуються конкретні їх пункти і статті. Такий акт підписується посадовими особами контролюючого органу та підприємства.
У разі порушення юридичними особами та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності норм, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", законами з питань зовнішньоекономічної діяльності та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на органи державної податкової служби, штрафні санкції застосовуються в розмірах, передбачених відповідними законодавчими актами (п. 6.5 Інструкції № 110).
Відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 р., за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання (п. 1.3 Порядку № 327).
Умовою застосування даного положення Закону є здійснення суб'єктом господарювання розрахункової операції з видачею розрахункового документа.
Акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства (п. 1.5 Порядку № 327).
За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства (п. 1.6 Порядку № 327).
Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п. 1.7 Порядку № 327).
Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.
В супереч вищевикладеному, в акті перевірки від 22.03.2010 року відображена лише загальна кількість контрольних стрічок, проте не відображено з чого відповідачем зроблено висновок про наявність таких стрічок саме в кількості 996 шт. та не зазначено період за який вони мали роздруковуватись.
З акту перевірки судом також встановлено, що перевіряючими зафіксовано не забезпечення позивачем відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, які зазначені в останньому Х-звіті РРО, чим порушено п.13 ст. 3 Закону України "Про РРО", відповідно до якої суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Проте жодного доказу ( останнього Х-звіту РРО) що підтверджував би порушення позивачем вищезазначеної норми ні до акту перевірки ні до матеріалів справи не додано, чим порушено п. 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, де чітко зазначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.
Крім того, у відповідності до ст. 15 Закону № 265, контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України (ч. 1 ст. 15).
Згідно ст. 16 Закону № 265, контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону. Планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5-9 статті 9 цього Закону.
Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 11-1 Закону, плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
Як видно з матеріалів справи, підставою для проведення планової перевірки стали план перевірок суб'єктів господарської діяльності, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг на березень місяць 2010 року, затверджений Першим заступником голови 26.02.2010 року. Згідно даного плану визначено провести перевірку позивача. З цією метою головному державному податковому ревізору-інспектору Броновицькому В.А. та Попову В.М.. видані направлення №181359 від 22.03.2010 року та №181363 від 22.03.2010 року. Вказані направлення зареєстровані в журналі обліку направлень.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Відповідач та третя особа у справі заперечують проти позову, проте не надали суду доказів того, що позивача, як платника податків, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 11-1 Закону № 509 було повідомлено про перевірку.
Відповідно до ст. 13 Закону № 509, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Враховуючи викладене, планову перевірку посадовими особами ДПА України Вінницької області проведено із порушеннями вимог ст.ст. 11, 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”. А тому, дії посадових осіб щодо проведення вказаної перевірки є протиправними, перевірку здійснено не у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.
Отже, з огляду на викладені положення законодавства та встановлені фактичні обставини справи, неправильність визначення розміру штрафних санкцій, відсутність підстав для проведення перевірки, суд вважає, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000482306 від 01.04.2010 року являється протиправним.
Виходячи з наведеного, відповідачем не надано достатніх доказів які б обґрунтовували правомірність прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та не надано переконливих доказів, які б спростовували доводи позивача. Заперечення відповідача щодо позову не знайшли свого підтвердження доказами в судовому засіданні та спростовуються вищенаведеним обґрунтуванням.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому необхідно стягнути з Державного бюджету України на користь позивача сплачене ним державне мито в розмірі 3 грн. 40 коп..
З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 11, 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, ст. ст. 238, 239, 250 ГК України, Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, Інструкцією про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суд -
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
1.Позов задовольнити.
2.Визнати протиправним та скасувати рішення Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції (Калинівське відділення) про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000482306 від 01.04.2010 року.
3.Стягнути з Державного бюджету на користь Калинівського сільського споживчого товариства документально підтверджений розмір судових витрат, відповідно до задоволених позовних вимог в розмірі 3,40 грн..
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 23.06.10
Суддя Сторчак Володимир Юрійович
17.06.2010