вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
08.06.10Справа №2а-15043/09/6/0170
(16 г. 06 хв.)
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Латиніна Ю.А. ,
при секретарі Усковій О. І.,
за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Закир'яєва З. Ф.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
до Республіканського комітету АР Крим лісового та мисливського господарства
про визнання протиправними дії та спонукання до виконання певних дій
Суть спору: фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулася до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Республіканського комітету з лісового і мисливського господарства АР Крим, в якому просить: визнати протиправними дії Республіканського комітету з лісового і мисливського господарства АР Крим щодо відмови фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 в узгоджені зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,25 га, яка розташована в АР Крим, м. Алушта, с. Малий Маяк, для надання в оренду для обслуговування міні пансіонату в с. Малий Маяк; зобов'язати Республіканський комітет з лісового і мисливського господарства АР Крим узгодити фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 зміну цільового призначення земельної ділянки площею 0,25 га, яка розташована в АР Крим, м. Алушта, с. Малий Маяк, для надання в оренду для обслуговування міні пансіонату в с. Малий Маяк; cудові витрати покласти на відповідача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в результаті розгляду заяви позивача про узгодження зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,25 га, яка розташована в АР Крим, м. Алушта, с. Малий Маяк, в оренду для обслуговування міні-пансіонату в с. Малий Маяк., листом вих. № 05-1/189 від 23.09.2009 р. Республіканський комітет з лісового і мисливського господарства АР Крим відмовив позивачу в узгодженні зміни цільового призначення запитуваної земельної ділянки, посилаючись на Розпорядження Кабінету Міністрів України “Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками”від 10.04.2008 р. № 610-р, відповідно до якого зупинена видача узгоджень на вилучення лісових земельних ділянок, їх передача у власність та оренду із зміною цільового призначення до законодавчого врегулювання цих питань, що на думку позивача є незаконним і зумовило його звернутися до суду за захистом свого порушеного інтересу.
У судовому засіданні представник позивача на позовних вимогах наполягав з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що фізична особа - підприємець ОСОБА_3 зверталася до відповідача із заявою про надання висновку щодо узгодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, втім у своєму позові просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в узгодженні зміни цільового призначення земельної ділянки, отже Рескомліс не розглядав питання можливості зміни цільового призначення вищевказаної земельної ділянки. Крім того, представник Рескомлісу посилається на те, що земельна ділянка не має статусу лісогосподарського призначення, а відтак не може узгоджуватися відповідачем. У задоволенні адміністративного позову просить відмовити у повному обсязі.
Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з п. 4 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Правове положення Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по лісовому і мисливському господарству унормовано Положенням про Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з лісового і мисливського господарства, затвердженим Постановою Ради міністрів АР Крим від 11.07.2006 р. № 383.
Так, згідно п. п. 1-4 цього Положення, Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з лісового і мисливського господарства (далі - Рескомліс) є органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового і мисливського господарства, діяльність якого направляється і координується Радою міністрів Автономної Республіки Крим і Державним комітетом лісового господарства України.
Рескомліс підконтрольний, підзвітний і відповідальний перед Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Державним комітетом лісового господарства України.
Рескомліс забезпечує на території Автономної Республіки Крим реалізацію державної політики, а також повноважень Автономної Республіки Крим у сфері лісового і мисливського господарства, здійснює керування в цій сфері, а також міжгалузеву координацію і функціональне регулювання з питань, віднесеним до його компетенції.
Рескомліс у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, Конституцією Автономної Республіки Крим, актами Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншими нормативними актами України й Автономної Республіки Крим, а також дійсним Положенням.
У межах своїх повноважень Рескомліс організує виконання нормативно-правових актів України й Автономної Республіки Крим, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.
Відповідно до п. 5 Положення про Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з лісового і мисливського господарства, затвердженого постановою Ради міністрів АР Крим від 11.07.2006 р. № 383, Рескомліс, у відповідності з покладеними на нього завданнями безпосередньо, а також через підприємства, зокрема, здійснює в межах своїх повноважень державне регулювання і контроль у сфері лісового і мисливського господарства; визначає основні напрямки і здійснює проведення єдиної технічної політики з питань відтворення лісів і мисливської фауни, лісовпорядкування, обліку лісових ресурсів і ресурсів мисливських тварин, їхнє раціональне використання; а також надає у встановленому законодавством порядку висновки щодо можливості зміни цільового призначення земель, зайнятих лісами.
Отже, Республіканський комітет АР Крим лісового та мисливського господарства у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктом владних повноважень.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2010 від 01.04.2010 р. у справі № 1-6/2010 за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, в аспекті конституційного подання:
- положення частини першої статті 143 Конституції України, згідно з якими територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування "вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції", слід розуміти так, що при вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як суб'єкти владних повноважень;
- положення пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень.
- положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Згідно пункту 5 цього Рішення, Конституційний Суд України вважає, що вирішення земельних спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів, крім публічно-правових спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (частина друга статті 4, пункт 1 частини першої, частина друга статті 17 Кодексу).
Отже, суд приходить до висновку, що зазначений спір має ознаки публічно-правового та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом АРК.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.
Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо законності дій відповідачів, які є суб'єктами владних повноважень, суд зобов'язаний перевірити, чи здійснено такі дії на підставі закону в межах повноважень, безсторонньо та добросовісно.
Статтею 93 Земельного Кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
Відповідно до ч. ч. 1 та 3 ст. 124 Земельного Кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Зокрема, частиною 1 статті 123 Земельного Кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 Земельного Кодексу України, особа зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом її відведення, звертається з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 123 Земельного кодексу України, вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому статтею 151 цього Кодексу.
Так, згідно ч. 4 ст. 151 Земельного кодексу України, особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, звертаються із заявою (клопотанням) про вибір місця розташування земельних ділянок до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. Клопотання щодо вибору місця розташування земельних ділянок за рахунок земель, вилучення (викуп) яких провадиться Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою Автономної Республіки Крим, подаються відповідно до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Відповідно до ч. 7 ст. 151 Земельного кодексу України, відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування згідно із своїми повноваженнями розглядає заяву (клопотання) і в тижневий строк з дня її реєстрації направляє її копії на розгляд територіальних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів, а також до відповідних територіальних органів виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду).
У разі вилучення органами виконавчої влади земельних ділянок державної власності у межах населеного пункту матеріали заяви (клопотання) подаються для розгляду до відповідного органу місцевого самоврядування.
Зазначені органи протягом трьох тижнів з дня одержання заяви (клопотання) надають відповідній сільській, селищній, міській, районній, обласній раді чи Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевій державній адміністрації висновок про можливість відведення земельної ділянки для цілей, зазначених у заяві (клопотанні), граничні розміри земельної ділянки та її площу, склад угідь земель, вимоги щодо відведення земельної ділянки.
Вимоги щодо відведення земельної ділянки надаються цими органами у межах їх повноважень, визначених законом.
Склад та зміст вимог щодо відведення земельної ділянки, які надаються уповноваженими органами, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. 10 ст. 151 Земельного кодексу України, після отримання висновків органів, зазначених у частині сьомій цієї статті, про можливість відведення земельної ділянки для цілей, зазначених у заяві (клопотанні), та рішення Верховної Ради України (у разі необхідності) відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування, згідно із своїми повноваженнями, у двотижневий строк розглядає матеріали вибору земельної ділянки і приймає рішення про затвердження зазначених матеріалів та надає дозвіл і вимоги на розроблення проекту відведення земельної ділянки або мотивоване рішення про відмову.
Відповідно до ч. 6 ст. 123 Земельного Кодексу України, розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду).
Так, на підставі заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, рішенням 14 сесії 05 скликання Маломаяцької сільської ради АР Крим № 14-40 від 28.12.2007 р., позивачу надано дозвіл на підготовку проекту землеустрою щодо надання додаткової земельної ділянки в оренду для обслуговування міні-пансіонату площею до 0,25 га, за рахунок земель Маломаяцької сільської ради не наданих у власність або постійне користування.
В порядку визначеному Земельним кодексом України, з метою погодження розробленого землеустрою щодо відведення земельної ділянки, фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулася до відповідача із заявою, в якій просила узгодити зміну цільового призначення земельної ділянки площею 0,25 га, яка розташована в АР Крим, м. Алушта, с. Малий Маяк, в оренду для обслуговування міні-пансіонату в с. Малий Маяк.
Проте, листом вих. № 05-1/189 від 23.09.2009 р. Республіканський комітет з лісового і мисливського господарства АР Крим відмовив позивачу в узгодженні зміни цільового призначення запитуваної земельної ділянки, посилаючись на Розпорядженням Кабінету Міністрів України “Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками”від 10.04.2008 р. № 610-р, відповідно до якого зупинена видача узгоджень на вилучення лісових земельних ділянок, їх передача у власність та оренду із зміною цільового призначення до законодавчого врегулювання цих питань.
Так, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України “Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками”від 10.04.2008 р. № 610-р, заходи щодо зупинення прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення та відкликання раніше наданих згод на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення вживалися до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері.
Проте суд зауважує, що чинне на момент звернення до відповідача земельне законодавство вже перетерпіло істотних змін.
Відповідно до пп. 5 п. 2 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”від 28.12.2007 р. № 107-VI, частину першу статті 124 Земельного кодексу України було доповнено абзацами другим та третім, які передбачали набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності виключно на аукціонах, крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб і в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі.
Згідно п. 2 розділу ІІІ “Прикінцеві положення”Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”від 28.12.2007 р. № 107-VI, розділ II цього Закону набрав чинності з 1 січня 2008 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2008 р. № 394 було затверджено “Порядок проведення у 2008 році земельних аукціонів”, який залишається чинним і по сьогоднішній день.
На підставі Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”від 03.06.2008 р. № 309-VI, зазнали змін статті 124, 127, 128, 129, 134, 135, 137 Земельного кодексу України, стаття 6 Закону України “Про оренду землі”від 06.10.1998 р. № 161-XIV.
На підставі Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву”від 16.09.2008 р. № 509-VI, зазнали змін статті 118, 122-124, 127-129, 134, 136, 137, 151 Земельного кодексу України, стаття 81 Закону України “Про оренду землі”від 06.10.1998 р. № 161-XIV.
На підставі Закону України “Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва”від 25.12.2008 № 800-VI, зазнали змін статті 134, 136 Земельного кодексу України.
На підставі Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо права релігійних організацій на постійне користування земельною ділянкою”від 15.01.2009 р. № 875-VI, зазнали змін статті 92, 141 Земельного кодексу України.
На підставі Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок”від 05.03.2009 р. № 1066-VI, зазнали змін статті 110, 125, 126 Земельного кодексу України.
На підставі Закону України “Про структуру, повноваження та особливості правового і економічного режиму майнового комплексу Національного виробничо-аграрного об'єднання "Масандра"”від 04.06.2009 р. № 1442-VI, зазнала змін ст. 150 Земельного кодексу України.
На підставі Закону України “Про внесення змін до Закону України "Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні та інших законодавчих актів України”від 05.06.2009 р. № 1474-VI, зазнали змін статті 134, 146 Земельного кодексу України.
На підставі Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”від 11.06.2009 р. № 1509-VI, знову зазнала змін стаття 6 Закону України “Про оренду землі”від 06.10.1998 р. № 161-XIV.
Загалом, в результаті удосконалення процедури розпорядження ділянками, на момент виникнення спору між сторонами було запроваджено передачу в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності за результатами проведення земельних торгів (аукціонів), крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України), встановлено заборону право на оренду таких земель та їх передання до статутного фонду, заставу.
Таким чином, враховуючи удосконалення процедури розпорядження ділянками, відмова Республіканського комітету АР Крим з лісового і мисливського господарства із посиланням на Розпорядження Кабінету Міністрів України “Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками”від 10.04.2008 р. № 610-р є необґрунтованою.
Крім того, суд також приймає до уваги те, що запитувана земельна ділянка є додатковою, та межує з іншою земельною ділянкою, яка вже надана позивачу в оренду для будівництва міні-пансіонату.
Так, рішенням 26 сесії 24 скликання Маломаяцької сільської ради АР Крим № 26-43 від 03.09.2004 р. фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 було надано дозвіл на підготовку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель запасу Маломаяцької сільської ради в с. Малий Маяк, площею 0,12 га для будівництва міні-пансіонату.
На підставі вищевказаного рішення були отримані погодження усіх необхідних інстанцій в тому числі й Республіканського комітету по лісовому і мисливському господарству АР Крим.
Відповідно до висновку Республіканського комітету по лісовому і мисливському господарству АР Крим № 05-1/121 від 04.09.2006 р., Республіканський комітет по лісовому і мисливському господарству АР Крим не заперечує проти зміни цільового призначення земельної ділянки загальною 0,12 га, розташованої в АР Крим, м. Алушта, с. Малий Маяк, з урахуванням дотримання вимог чинного законодавства України.
В результаті, рішенням 08 сесії 05 скликання Маломаяцької сільської ради АР Крим № 8-39 від 27.04.2007 р. було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 0110391800:01:002:0141 площею 0,1200 га, з них: за рахунок земель Маломаяцької сільської ради, не наданих у власність або користування 0,1200 га гастр.96ф.6-зем у тому числі угіддя: землі вкриті лісною рослинністю гр.23 ф.6зем/-0,1000 га, відкриті землі без рослинного покрову, кам'янисті місця -0,0200 га /гр. 68 ф.6-зем/ для будівництва міні пансіонату код УКЦІЗ-1, 11,6 -інше комерційне призначення, що розташована за адресою: с. Малий Маяк, Маломаяцька сільська рада, м. Алушта, та передано в оренду строком на 49 років.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що фізична особа - підприємець ОСОБА_3 зверталася до Республіканського комітету по лісовому і мисливському господарству АР Крим із заявою про надання висновку щодо узгодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, втім у своєму позові просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в узгодженні зміни цільового призначення земельної ділянки, отже Рескомліс не розглядав питання можливості зміни цільового призначення вищевказаної земельної ділянки, оскільки, по-перше, згідно листа вих. № 05-1/189 від 23.09.2009 р. Республіканський комітет з лісового і мисливського господарства АР Крим відмовив позивачу саме в узгодженні зміни цільового призначення запитуваної земельної ділянки, по-друге, згідно Земельного кодексу України питання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є біль широким поняттям, та у разі перебування земельної ділянки по за землекористувань, передбачає саме узгодження зміни цільового призначення.
Що стосується посилань Рескомлісу на те, що земельна ділянка не має статусу лісогосподарського призначення, а відтак не може узгоджуватися відповідачем, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 5 Положення про Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з лісового і мисливського господарства, затвердженого постановою Ради міністрів АР Крим від 11.07.2006 р. № 383, Рескомліс, у відповідності з покладеними на нього завданнями безпосередньо, а також через підприємства, зокрема, здійснює в межах своїх повноважень державне регулювання і контроль у сфері лісового і мисливського господарства; визначає основні напрямки і здійснює проведення єдиної технічної політики з питань відтворення лісів і мисливської фауни, лісовпорядкування, обліку лісових ресурсів і ресурсів мисливських тварин, їхнє раціональне використання; а також надає у встановленому законодавством порядку висновки щодо можливості зміни цільового призначення земель, зайнятих лісами. Отже, необхідність погодження спірного питання із відповідачем обумовлюється не перебуванням земельної ділянки у тому або іншому призначенні, а знаходженням на ній лісу, що, насамперед, підтверджується доданою до матеріалів справи довідкою Алуштинського міського управління земельних ресурсів № 580 від 10.07.2008 р.
Суд зазначає, що ст.71 КАС України передбачає обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
У ході розгляду справи, відповідач не надав достатніх доказів правомірності своєї діяльності, не довів, що діяв правомірно, тобто на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги встановлені судом факти та відповідні їм правовідносини, оцінюючи наведені сторонами докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги засновані на законі є доведеними у ході розгляду справи , а тому підграють задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому за результатами розгляду справи належить до стягнення на користь позивача сума здійснених ним судових витрат у розмірі 3,40грн., яка підтверджена платіжним дорученням про сплату судового збору.
Під час судового засідання, яке відбулось 08.06.2010 року р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 08.06.2010 року.
Керуючись ст. ст. 94, 160-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Республіканського комітету АР Крим з лісового і мисливського господарства щодо відмови фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 в узгоджені зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,25 га, яка розташована в АР Крим, м. Алушта, с. Малий Маяк, для надання в оренду для обслуговування міні пансіонату в с. Малий Маяк, визнати протиправними.
Зобов'язати Республіканський комітет АР Крим з лісового і мисливського господарства розглянути питання про узгодження фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,25 га, яка розташована в АР Крим, м. Алушта, с. Малий Маяк, для надання в оренду для обслуговування міні пансіонату в с. Малий Маяк.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 3,40 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Окружний адміністративний суд АР Крим в 10-ти денний строк з дня проголошення (складення в повному обсязі) постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Латинін Ю.А.