вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
12.05.10Справа №2а-1840/10/10/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Кудряшової А.М.,
при секретарі Дєрюшковій І.А.,
за участю представників сторін:
від позивача - Гафаров С.І., довіреність № 2 від 05.01.09 року;
від відповідача - Лук'янець О.Ю., довіреність № б/н, від 13.11.08 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Малого приватного підприємства "Стимул"
до Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим
про визнання частково неправомірним та частково скасування рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін № 88 від 31.08.2009 року,
Мале приватне підприємство "Стимул" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим про визнання неправомірним та скасування рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін № 88 від 31.08.2009 року в частині стягнення у дохід Державного бюджету України 4000,00 гривень та штрафу в сумі 8000,00 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, приймаючи рішення, яке є предметом позову, невірно розрахував торгівельну надбавку, не врахував витрати підприємства на фасування цукру, а відповідно суми економічної санкції і штрафу необґрунтовано завищені. Крім того, зазначає, що при проведені позивачем позапланової перевірки порушено п.п.1 п. 1 Постанови КМУ від 21.05.2009 року № 502, згідно якого проведення позапланових перевірок суб'єктів господарювання здійснюється лише за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог закону або по поданому суб'єктом господарювання у відповідний орган письмовій заяви про проведення перевірки за його бажанням. Згідно акту перевірки від 28.08.2009 року перевірка проводилась на підставі спільного наказу центральних органів виконавчої влади і доручення Держценінспекції, тому вважає позапланову перевірку від 28.08.09 року та прийняте за її результатами рішення є неправомірними.
Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та наполягав на задоволенні позову.
Відповідач проти позову заперечував, надав письмові заперечення та обґрунтування своїх заперечень, в яких просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки встановлено порушення порядку формування роздрібних цін на цукор - пісок, всупереч вимогам п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 588 від 13.06.2009 року "Деякі питання реалізації цукру з державного продовольчого резерву".
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст. 13 Закону України від 03.12.1990 №507-ХІІ “Про ціни і ціноутворення” державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів.
При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.
Відповідно до п. п. 1, 11 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 №1819 Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом, що діє у системі Мінекономіки, відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний Міністрові економіки. Держцінінспекція має територіальні органи - державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 цього Положення, зокрема, приймати відповідно до законодавства рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів).
Враховуючи викладене, відповідач, під час здійснення владних управлінських функцій у спірних відносинах, є суб'єктом владних повноважень, спір, що виник, відповідає визначенню справи адміністративної юрисдикції і його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.
Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже “на підставі” означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Як встановлено судом під час розгляду справи, у період з 25 серпня 2009 по 28 серпня 2009 року посадовими особами відповідача проведено позапланову перевірку позивача за період з 01.08.2009 року по 25.08.2009 року з питань дотримання державної дисципліни цін, дотримання порядку постанов КМУ від 13.06.09 року № 588 та від 01.07.09 року № 722, постанов Ради Міністрів АР Крим від 12.02.08 року № 69 та від 10.02.2009 року № 57.
При цьому суд вважає необхідним зазначити, що підстав для застосування у спірних правовідносинах постанови Кабінету Міністрів України №502 від 21.05.2009 року за наявності інших діючих законодавчих актів, що встановлюють підстави та порядок проведення перевірок в сфері контролю за цінами, зокрема, постанова не зупиняє дію Закону України «Про ціни і ціноутворення», Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 року № 1819 "Питання Державної інспекції з контролю за цінами" тощо, у зв'язку з чим доводи позивача щодо протиправності спірного рішення з підстав проведення позапланової перевірки відповідачем у порушення п.п.1 п. 1 Постанови КМУ від 21.05.2009 року № 502 суд вважає необґрунтованими та такими, що не заслуговує уваги.
Судом встановлено, що за результатами перевірки складений Акт № 0345 від 28 серпня 2009р. (а.с.9-10), в висновках якого зафіксовано порушення п. 3 Постанови КМУ від 13.06.2009 року № 588 "Деякі питання реалізації цукру з державного продовольчого резерву" із змінами і доповненнями внесеними постановою КМУ від 1 липня 2009 року № 722 при формуванні ціни реалізації цукру, в власній торгівельній мережі, в наслідок зазначеного порушення МПП "Стимул" необґрунтовано отримало виручку в розмірі 4200,00 гривень.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято спірне рішення № 88 від 31 серпня 2009 року (а.с.11) про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін: вилучення в дохід Державного бюджету 4200,00 гривень необґрунтовано отриманої виручки та вилучити в дохід Державного бюджету штраф в сумі 8400,00 гривень.
Враховуючи, що позивачем визнані висновки акту перевірки в частині необґрунтованості отримання виручки у розмірі 200,00 гривень, а також той факт, що зазначене рішення оспорюється позивачем по даної справі лише в частині застосування економічних санкцій в сумі 4000,00 гривень економічних санкцій за порушення державної політики цін та штрафу в розмірі 8000,00 гривень (4000 х 2), то законність цього рішення в частині вилучення до Державного бюджету виручки в сумі 200,00 гривень та штрафу в розмірі 400,00 гривень судом не перевіряється.
Вирішуючи питання про законність застосування до МПП "Стимул" економічних санкцій в розмірі 4000,00 гривень та штрафу в розмірі 8000,00 гривень, судом встановлено наступне.
Пунктом 1 Постанови КМУ № 588 від 13.06.2009р. «Деякі питання реалізації цукру з державного інтервенційного фонду» продаж населенню цукру з Аграрного фонду повинна проводиться тільки через підприємства роздрібної торгівлі. Пунктом 3 Постанови КМУ № 588 від 13.06.2009р. «Деякі питання реалізації цукру з державного інтервенційного фонду» із змінами, внесеними згідно з постановами КМУ від 01.07.2009 р. № 722, від 23.07.2009 р. № 847, встановлено, що реалізація цукру здійснюється без права експорту та перепродажу на умовах попередньої оплати з торговельною надбавкою до ціни реалізації цукру з державного інтервенційного фонду, яка не повинна перевищувати 15 відсотків оптово-відпускної ціни Аграрного фонду без урахування витрат з його транспортування у міжміському сполученні.
Умови роздрібної продажі цукру встановлені п. 3 "Крупи, макаронні вироби, борошно, крохмаль, цукор та кухонна сіль" Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки і з питань європейської інтеграції України N 185 від 11.07.2003 року. Згідно пункту 3.10 вагові товари відпускають у чистому пакувальному матеріалі (пакетах, папері).
Судом встановлено, що на виконання вимоги п. 3.10 Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки і з питань європейської інтеграції України N 185 від 11.07.2003 року, тому підприємство провело необхідне фасування цукру у пакети. Суд вважає, що дії позивача з фасування цукру у пакети вчинені на виконання вимог діючого законодавства, а тому витрати пов'язані з таким фасуванням є необхідними витратами і є вловимі витратами підприємства. Згідно п. 5.2.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" N 334/94-ВР від 28.12.1994 року до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці і тощо.
Судом встановлено, що витрати пов'язані з фасуванням цукру склали 4000,56 гривень, з яких:
- вартість пакетів 40 тис. шт. х 54,17 (за 1 тис.) х 1,2 (ПДВ) = 2600,16 гривень;
- заробітна плати працівників, зайнятих фасуванням цукру = 1023,75 гривень;
- нарахування на заробітну плату працівників 376,75 гривень.
Зазначені витрати були віднесено на валові витрати та включені позивачем до вартості цукру у склад якої з розрахунку на 1 кг. увійшли:
- витрати на закупку 3,50 грн./кг. с ПДВ;
- витрати на транспортування 0,37 грн./кг;
- витрати на фасування 0,10 грн./кг.;
- торговельна надбавка 0,53грн./кг.,
Загальна вартість - 4,50 гривень.
Підпунктом 1.2 п. 1 Постанови Ради Міністрів АР Крим № 57 від 10.02.09р. передбачено, що граничний (максимальний) рівень торгової надбавки у розмірі 15 відсотків до оптової ціни виробника або митної вартості товару при формуванні роздрібних цін на крупу ману, крупу гречану, рис, цукор, макогоні вироби, муку пшеничну суб'єктами господарської діяльності всіх форм власності, незалежно від кількості посередників.
Відповідно до п. 2 Постанови Ради Міністрів АР Крим № 57 від 10.02.09р. документальні затрати, які підтверджують доставку із-за меж Автономної Республіки Крим продовольчих товарів, вказаних зокрема у п.п. 1.2 п. 1 даної постанови, включаються у роздрібну ціну понад встановленого рівня торгової надбавки, але не більш 5 відсотків до оптової ціни виробника або митної вартості товару.
Аналізуючи зазначені норми суд дійшов висновку, що розрахунок ціни реалізації цукру повинен складатись з собівартості цукру, торгівельної надбавка 15%, транспортних витрат на доставку цукру та витрат на пакування товару.
Як вбачається з акту перевірки в основу висновку відповідача про необґрунтоване отримання позивачем виручки в розмірі 4200,00 гривень покладені наступні обставини.
Мале приватне підприємство "Стимул" згідно з укладеним договором від 23.07.2009 року № 134 про «Реалізацію цукру державного продовольчого резерву" придбало цукор, вироблений з цукрових буряків відповідно до пункту 3 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства», з державного продовольчого резерву Аграрного фонду 40 т цукру за ціною 3500 грн/т (з урахуванням ПДВ) на загальну суму 140000,00 гривень (з ПДВ).
Згідно з видатковою накладною від 05.08.09 року № 230Ц цукор в кількості 40т зберігався на складі в ТОВ «РАЙЗ-ЦУКОР» м. Червонозаводське Полтавської області.
При завантаженні цукру позивач за роботи сплатив 2800,00 гривень (з урахуванням ПДВ) ТОВ «РАЙЗ-ЦУКОР» згідно з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 13.08.09 року № 196 та рахунку-фактури від 13 серпня 2009 року № 01-0000877.
Перевезення цукру з місця зберігання позивач здійснював своїм транспортом. Згідно розрахунку транспортних витрат МПП "Стимул" витрати склали 14695,44 гривень з ПДВ.
За наданими до перевірки позивачем документами встановлено, що до калькуляції валових витрат включено затрати по фасуванню цукру-піску, згідно калькуляції витрат на фасування цукру-піску, наданої позивачем до перевірки витрати склали 4000,65 гривень.
Перевіркою зазначеної вартості реалізації цукру, згідно наданих сторонами доказів, товарно-транспортних накладних, встановлено, що МПП "Стимул" було проведено реалізацію цукру закупленого у Аграрному фонді, всього 40 тон цукру.
В порушення п. 3 Постанови КМУ від 13.06.2009 року № 588 «Деякі питання реалізації цукру з державного продовольчого резерву» із змінами і доповненнями внесеними постановою КМУ від 1 липня 2009 року № 722, позивачем ціна реалізації цукру була розрахована всупереч діючому законодавству, а саме торгівельну надбавку завищено на 0,005 гривень в результаті чого позивачем необґрунтовано отримано виручку у розмірі 200,00 гривень.
Відповідно до зазначених правових актів, а саме: Постанови КМУ від 13.06.2009 року № 588 «Деякі питання реалізації цукру з державного продовольчого резерву» та "Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами", затверджених наказом Міністерства економіки і з питань європейської інтеграції України N 185 від 11.07.2003 року ціна реалізації цукру повинна становити 3,50грн. + 0,525грн. + 0,37грн. + 0,10 грн. = 4,45 грн./кг. Завищення ціни реалізації склало 0,005 грн./кг.
Формування ціни на цукор-пісок, в частині включення вартості фасування до вартості цукру, який реалізувався МПП "Стимул" за договором від 29.07.2009р. № 134 про «Реалізацію цукру державного продовольчого резерву», проведено у відповідності до вимог діючого законодавства, з урахуванням інтересів позивача та покупців.
За таких обставин, рішення відповідача, щодо вилучення у МПП "Стимул" в доход Державного бюджету 4000,00 гривень та штрафних санкцій у розмірі 8000,00 гривень в доход держави не може бути визнано обґрунтованим.
Більш того, суд звертає увагу відповідача на те, що одним з основних принципів адміністративного судочинства є пропорційність, тобто дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване судове рішення. Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи.
Суд вважає, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню принцип пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, оскільки відсутня шкода чи загроза її завдання державі або якій-небудь конкретній особі, а застосовані відповідачем заходи не відповідають переслідуваній меті.
Принцип пропорційності зокрема передбачає, що:
- здійснення повноважень, як правило, не повинно спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, які заплановано досягти;
- якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані не обхідністю досягнення більш важливих цілей;
- несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії;
- для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш “шкідливі” засоби.
Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення, з приводу чого слід врахувати наступне.
Відповідно до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Такі міжнародні договори підлягають переважному застосуванню перед актами національного законодавства (ст.19 Закону України „Про міжнародні договори України”).
Таким міжнародним договором у даному випадку є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ст.1 Першого протоколу до названої Конвенції ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства. Встановлено також виняток, відповідно до якого позбавлення майна держава може передбачити, якщо це необхідно для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Це означає, що ст.1 Першого протоколу слід розуміти так, як вона розуміється в практиці Європейського Суду з прав людини.
Зокрема, у багатьох рішеннях Європейського Суду з прав людини під майном розуміється будь-який економічний актив. Наприклад, у справі „Шмалько проти України” Європейський Суд з прав людини кваліфікував тривале невиконання судового рішення на користь заявника як втручання у його право на мирне володіння майном у розумінні статті Першого протоколу. У даному випадку застосування фінансових санкцій передбачає вилучення у позивача грошових коштів у зазначеній сумі. Це дає підстави для кваліфікації оспорюваного рішення відповідача, як його втручання у право власності позивача.
У справі „Джеймс та інші проти Сполученого Королівства” (1986 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що має бути обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, яку намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
Приймаючи до уваги зазначене, суд вважає, що застосування до МПП "Стимул" на підставі рішення № 88 від 31.08.2009 року адміністративно-господарських санкції шляхом вилучення у позивача в доход Державного бюджету 4000,00 гривень та застосування штрафу у сумі 8000,00 гривень слід кваліфікувати як таке, що порушує принцип пропорційності, а матеріалами справи не підтверджується нанесення позивачем будь-якої шкоди інтересам держави, суспільства або споживачів.
В силу викладеного, суд приходить до висновку, що в умовах відсутності такої шкоди чи загрози її завдання, до позивача були застосовані явно неспіврозмірні фінансові санкції. Слід також враховувати, що під час проведення перевірки відповідачем не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про намір позивача порушити інтереси споживачів, діяти всупереч діючому законодавству, необґрунтовано сформувати ціну реалізації цукру, в наслідок чого на підставі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, суд вважає, що рішення № 88 від 31 серпня 2009 року в частині вилучення у МПП "Стимул" в доход Державного бюджету 4000,00 гривень та штрафних санкцій у розмірі 8000,00 гривень є протиправним та підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач діяв необґрунтовано, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації та без досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Суд зазначає, що як встановлено під час розгляду справи при прийнятті рішення відповідач не врахував положення "Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами", затверджених наказом Міністерства економіки і з питань європейської інтеграції України N 185 від 11.07.2003 року, якими передбачений обов'язок позивача відпускати товар у чистому пакувальному матеріалі (пакетах, папері), що знайшло відображення при формуванні позивачем роздрібної ціни на цукор-пісок.
Згідно частини 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи наведене, суд вважає, що підстави для застосування до позивача зазначених штрафних санкцій за порушення вимог діючого законодавства при формуванні роздрібної ціни на цукор-пісок відсутні.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), тому з урахуванням задоволення позовних вимог з Державного бюджету України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 03 гривень 40 копійок.
Вступна та резолютивна частини постанови оголошені у судовому засіданні 12.05.10р. Постанова складена у повному обсязі та підписана 17.05.10р.
Керуючись ст.ст. 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд -
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим № 88 від 31 серпня 2009 року в частині застосування до Малого приватного підприємства "Стимул" економічних санкцій в сумі 4000,00 гривень та штрафу в розмірі 8000,00 гривень.
2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Малого приватного підприємства "Стимул" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 (три) гривень 40 копійок.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського адміністративного апеляційного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя Кудряшова А.М.