вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
19.02.10Справа №2а-9085/08
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Кудряшової А.М. ,
при секретарі Дерюшковій І.А.,
за участю представників:
від позивача - Рогожина В.О., довіреність № 01-Д від 05.01.09р.;
від відповідача - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Закритого акціонерного товариства "Керченський завод будівельної кераміки "Сармат"
до Управління Пенсійного фонду України в м. Керч АР Крим
про скасування рішення № 881 від 18.09.2008 року,
Закрите акціонерне товариство "Керченський завод будівельної кераміки "Сармат" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом про скасування рішення № 881 від 18.09.2008 року УПФУ в м. Керч АР Крим про застосування фінансових санкції і нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальну суму 2205,89 гривень. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем прийнято дане рішення та викладене російською мовою, що є порушенням статті 10 Конституції України. Посилаючись на ст. 8 Конституції України згідно якої Конституція України має найвищу юридичну силу, а норми Конституції є нормами прямої дії, просили скасувати рішення № 881 від 18.09.2008 року, яке викладене на російської мові.
Під час розгляду справи позивач змінив підстави адміністративного позову та просив скасувати рішення № 881 від 18.09.2008 року УПФУ в м. Керч АР Крим з тих підстав, що відповідачем невірно проведені розрахунки суми боргу у розмірі 20358,02 гривень, з якою відповідно невірно було розраховано суму штрафної санкції. Крім того, невірно проведено зарахування грошових коштів, які сплачувались позивачем на рахунки відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив скасувати рішення № 881 від 18.09.2008 року, з підстав викладених у тексті зміненої позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні 02.02.10 року позовні вимоги не визнав з підстав викладених у письмових запереченнях від 01.02.2010 за вихідним № 1731/04-08, зазначив, що дії відповідача відповідають діючому законодавству та оспорюване рішення обґрунтовано та є таким, що відповідає чинному законодавству.
Відповідач явку свого представника у судове засідання, що відбулося 19.02.10 не забезпечив, про дату, час і місце слухання справи повідомлений належним чином. Надіслав 16.02.2010 року до суду клопотання про розгляд адміністративного позову за документами, що є в матеріалах справи, за відсутності представника відповідача.
Приймаючи до уваги, що відповідач є суб'єктом владних повноважень та його неявка не перешкоджає розглядові справи по суті, при цьому представником відповідача надано клопотання щодо розгляду справи за його відсутністю, суд, враховуючі думку представника позивача, вважає можливим на підставі ч.3 ст. 122, ст. 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представника відповідача, повідомленого належним чином, на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.
Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в м. Керч АР Крим у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являється органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень.
Отже, суд приходить до висновку, що зазначений спір має ознаки публічно-правового та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом АРК.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже “на підставі” означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Згідно з п.1 частини 1 статті 14 Закону України від 09.07.2003 року № 1058 - IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058- IV) страхувальниками визнаються роботодавці -підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Частиною 1 статті 15 Закону № 1058- IV визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені у статті 14 Закону.
Судом встановлено, що Закрите акціонерне товариство «Керченський завод будівельної кераміки «Сармат» являється юридичною особою, 30.12.1999 року зареєстрованою виконавчим комітетом Керченської міської ради АРК. Як свідчить довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ № 051049 від 15.08.2008 року (а.с.17) та свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 444369 (а.с.18), ЗАТ «Керченський завод будівельної кераміки «Сармат»- ідентифікаційний код 30697351 з 30.12.1999 року перебуває на обліку в реєстрі.
Судом встановлено, що позивач зареєстрований як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Керч АР Крим, що не заперечується сторонами.
Таким чином, позивач являється страхувальником та платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV із відповідними змінами та доповненнями.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, яке діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно цього Закону.
Стаття 3 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 визначає, що Пенсійний фонд і юридичні особи є суб'єктами системи пенсійного забезпечення в Україні.
Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками.
Згідно з п.п. 4,6 частини 2 статті 17 Закону №1058 страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Відповідно до частини 3 статті 20 Закону №1058 територіальні органи Пенсійного фонду мають право обчислювати страхові внески лише на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які нараховуються страхові внески.
Частиною 6 статті 20 Закону №1058 встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовий період для виду страхувальника, до якого відноситься позивач, встановлений зазначеною нормою закону -один календарний місяць.
Відповідно до абзацу 6 частини 6 статті 20 Закону №1058, п. 5.1.6. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 (далі Інструкція) перерахування страхових внесків здійснюється страхувальником одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці, у тому числі в безготівковій або натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг).
Частиною 2 статті 106 Закону №1058 встановлено, що суми страхових внесків, своєчасно не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до частини 10 статті 20 Закону №1058 якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом. Право застосування фінансових санкцій п. 6 частини 1 статті 64 Закону №1058 надано територіальним органам Пенсійного фонду. Частиною 17 статті 106 Закону №1058 встановлено, що від імені виконавчих органів Пенсійного фонду накладати фінансові санкції мають право начальники управлінь Пенсійного фонду в районах.
Відповідно до частини 13 статті 106 Закону №1058 про нарахування пені та накладення штрафів, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду виносять рішення.
Відповідно до п.2 частини 9 статті 106 Закону №1058 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:
- 10 відсотків своєчасно не сплачених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;
- 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;
- 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.
Відповідно до п. 6. ч. 2 ст. 17 Закону № 1058 страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати та сплачувати у встановлений термін та у повному обсязі страхові внески.
Частинами 6 та 12 ст. 20 Закону № 1058 передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Несвоєчасна сплата позивачем страхових внесків підтверджується розрахунком суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.03.2008 року по 01.05.2008 року та розрахунком фінансової санкції та пені по особовому рахунку 4%, 32%, 42% та по особовому рахунку 1-5%.
Згідно з ч. 5 ст. 106 Закону № 1058 за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником, або з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку перерахування (зарахування) відповідних сум, до дня їх фактичного перерахування (зарахування) банками та організаціями, які здійснюють виплату і доставку пенсій. (п. 1 ч. 10 ст. 106 Закону 1058).
При цьому відповідно до частини 1 статті 106 Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно сплатити їх з нарахуванням пені в розмірах, визначених законом.
Згідно з абзацом 2 пункту 2 частини 9 статті 106 Закону №1058 одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Розрахунок фінансової санкції у разі несвоєчасної сплати страхових внесків здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника, як встановлено абзацом 3 підпункту 9.3.2. пункту 9.3. Інструкції.
Судом встановлено, що рішенням № 881 від 18.09.2008 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків до ЗАТ «Керченський завод будівельної кераміки «Сармат» застосовані фінансові санкції у розмірі 2035,80 гривень та нарахована пеня у розмірі 170,09 гривень. Зазначене рішення 18.09.2008 року було одержано позивачем, що підтверджується вхідним № 212, що також позивачем не оспорюється.
Щодо правомірності правових підстав по винесенню рішення судом встановлено наступне.
Згідно з розрахунком фінансових санкцій та пені по особовому рахунку 4%, 32%, 42% ЗАТ «Керченський завод будівельної кераміки «Сармат» на 21.04.2008 року мав недоїмку зі сплати страхових внесків у загальній сумі 20358,02 гривень, яка була повністю погашена 13.05.2008 року з затримкою менш ніж 30 днів.
Підставою оскарження зазначеного рішення позивачем стало посилання на його невідповідність проведеним відповідачем розрахунків та відповідне невірне застосування фінансових санкцій у сумі 2035,80 гривень та пені у сумі 170,09 гривень. Позивач вказував на те, що дані розрахунки фінансових санкцій (а.с.7) не відповідають фактичним обставинам, оскільки згідно розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за березень місяць 2008 року визначених страхувальником самостійно його заборгованість складала 24845,49 гривень страхових внесків, але відповідачем зазначено лише 20358,02 гривень. Крім того, 23.04.2008 року позивачем не сплачувалось 1910,60 гривень, як це зазначено відповідачем, не відповідають дійсності і дані про сплату 25.04.2008 року суми 137,00 гривень, так як у цей день позивачем перераховано 15,00 гривень і 1,50 гривень, також різняться дані по сплаті 30.04.2008 року, оскільки позивачем сплачено 17316,00 гривень, а відповідачем зазначено 18239,00 гривень, аналогічно з оплатою проведеною 13.05.2008 року відповідачем зазначено про сплату 71,42 гривень, а позивачем сплачено 71,42 гривень і 4533,03 гривень та на підтвердження своїх доводів надав декілька платіжних доручень про сплату зазначених ним сум.
Судом встановлено, що позивачем дійсно самостійно визначена заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 24845,49 гривень, та у той же день провів оплату у розмірі 24845,49 гривень, з якої 20358,02 гривень погашено зобов'язання за лютий 2008 року, а залишок у сумі 4487,47 гривень зараховано на погашення страхових внесків за березень 2008 року, тому заборгованість за березень 2008 року, на яку нараховані фінансові санкції і пеня за рішенням № 881 склала 20358,02 гривень. Таким чином, відповідачем правомірно визначено суму страхових внесків, у розмірі 20358,02 гривень.
Щодо доводів позивача, що ним сплачено 25.04.2008 року страхових внесків у сумі 16,50 гривень, 30.04.2008 року позивачем сплачено 17316,00 гривень та кінцевий розрахунок проведено 13.05.2008 року у сумі 71,42 гривень, відповідачем не оспорюється та підвереджується витягом з картки особового рахунку страхувальника юридичної особи ЗАТ "КЗБК "САРМАТ" (32%,4%,42%) та сплата даних сум врахована відповідачем при розрахунку штрафних санкції та пені.
Однак, крім цього судом встановлено, що відповідачем 25 квітня 2008 року та 30 квітня 2008 року в інтересах позивача проведено перерозподіл страхових внесків у сумах 120,50 гривень та 923,00 гривень відповідно з особового рахунку 1,5-2%, на якому містилась переплата на особовий рахунок 32%, де утворилась недоїмка.
Таким чином, дії відповідача відповідають інтересам позивача, не вплинули на застосування фінансових санкції і пені та вчинені відповідачем відповідно до вимог ч. 5 ст. 106 Закону України № 1058.
За таких підстав суд дійшов висновку, що відповідач вірно провів розрахунки за рішенням № 881 від 18.09.2008 року
Ретельно дослідивши розрахунок та спірне рішення, суд звертає увагу позивача, що рішення № 881 від 18.09.208 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені до ЗАТ «Керченський завод будівельної кераміки «Сармат» прийнято за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 21.04.2008 року по дату фактичної сплати 13.05.2008 року, що підтверджується матеріалами справи.
Ніяких інших порушень законодавства позивач не наводив, у судовому засіданні суми штрафних (фінансових) санкції не оспорював.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в рішенні № 881 від 18.09.2008 року сума пені та фінансових санкцій зазначена вірно, тому з цих підстав зазначено рішення не може бути скасовано.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що дії відповідача - суб'єкта владних повноважень, є обґрунтованими, оскільки судом встановлено, що відповідач діяв неупереджено, обґрунтовано та з врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з дотриманням розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи, справедливо.
Рішення УПФУ в м. Керч АРК № 881 від 18.09.2008 року про застосування до ЗАТ «Керченський завод будівельної кераміки «Сармат» фінансових санкцій у розмірі 2035,80 гривень та нарахування пені у розмірі 170,09 гривень за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків не суперечить вимогам Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тому позовні вимоги позивача про його скасування задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, повно і всебічно оцінивши обставини по справі суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства «Керченський завод будівельної кераміки «Сармат» у повному обсязі.
Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судовим рішенням позивачеві відмовлено у задоволенні позову повністю, сплачений ним судовий збір не повертається.
Під час судового засідання, яке відбулось 19.02.2010 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 26.02.2009 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд -
Відмовити у задоволені позовних вимог повністю.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги). Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського адміністративного апеляційного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя Окружного
адміністративного суду
Автономної Республіки Крим Кудряшова А.М.