Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" червня 2010 р. Справа № 45/102-10
вх. № 3160/5-45
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Трубчанінов С.О., довіреність від 24.03.2010 року, після перерви не з'явився
відповідача - Левченко Р.В., довіреність від 17.03.2010 року
розглянувши справу за позовом ВАТ "Олевська Райагропромтехніка", м. Олевськ
до ТОВ "Мереф'янська скляна компанія", м. Мерефа
про стягнення 170429,44 грн.
та зустрічну позову наяву ТОВ "Мереф'янська скляна компанія", м. Мерефа
до ВАТ "Олевська Райагропромтехніка", м. Олевськ
про визнання недійсним пункту 6.1 договору з моменту його укладення
Позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 127485,00 грн., пеню за несвоєчасну оплату за поставлений товар в розмірі 12485,50 грн., три проценти річних в розмірі 5246,96 грн. та збитки від інфляції в розмірі 25238,98 грн. мотивуючи невиконанням з боку відповідача своїх зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем товару по договору поставки № 140/09/2008ком від 11 вересня 2008 року, укладеного між позивачем та відповідачем. Також до стягнення заявлено державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 3000 грн. послуг адвоката.
Ухвалою суду від 07 квітня 2010 року про порушення провадження у справі № 45/102-10 розгляд справи було призначено на 28 квітня 2010 року об 11:50 год.
В судовому засіданні 28 квітня 2010 року позивач свої позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив їх задовольнити, надав суду частину витребуваних судом доказів по справі.
Відповідач в судове засідання 28 квітня не з'явився, відзив на позов та витребувані судом докази по справі не надав, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про його отримання 13 квітня 2010 року.
Враховуючи вищевикладене, ухвалою суду від 28 квітня 2010 року розгляд справи було відкладено на 31 травня 2010 року об 11:10 год.
В судове засідання 31 травня 2010 року позивач з'явився, свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, надав суду пояснення щодо позову.
Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, згідно наданого суду відзиву на позовну заяву (вх. № 2008 від 28.05.2010 року) факт існування заборгованості перед позивачем визнає, однак просить відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та річних та просить застосувати строк позовної давності щодо нарахування пені (заява за вх. № 12007 від 28.05.2010 року). Разом з тим, від відповідача на адресу суду надійшов зустрічний позов (вх. № 12004 від 28 травня 2010 року), відповідно до якого останній просить визнати недійсним пункт 6.1 договору постачання № 140/09/2008ком від 11 вересня 2008 року, який був укладено між ТОВ "Мереф'янська скляна компанія", м. Мерефа та ВАТ "Олевська Райагропромтехніка", м. Олевськ з моменту його укладення та покласти на відповідача за зустрічним позовом судові витрати. Крім зазначеного, від відповідача надійшла заява про перенесення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю явки представника відповідача в судове засідання призначене на 31 травня 2010 року.
Суд, розглянувши зустрічну позовну заяву, враховуючи, що предметом позовних вимог як за первісним позовом, так і за зустрічним позовом є саме договір постачання № 140/09/2008ком від 11 вересня 2008 року, відповідно до ст. 60 ГПК України, ухвалою суду від 31 травня 2010 року прийняв зустрічну позовну заяву до розгляду по справі № 45/102-10; розглянувши заяву відповідача про перенесення розгляду справи та клопотання позивача про продовження строків розгляду справи, якими сторони фактично узгодили питання щодо продовження строків розгляду справи, визнав заявлені клопотання сторін такими, що підлягають задоволенню, а строк розгляду справи - продовженим.
Ухвалою суду від 31 травня 2010 року розгляд справи було відкладено на 21 червня 2010 р. об 11:30.
В засіданні суду 21 червня 2010 року позивач первісний позов підтримує повністю, надав до матеріалів справи відзив на зустрічну позовну заяву за яким заперечив в повному обсязі проти зустрічних позовних вимог.
Відповідач за первісним позовом (позивач з зустрічним) підтримує наданий суду відзив на первісну позовну заяву та просить суд задовольнити зустрічний позов.
З метою виготовлення рішення суду по справі відповідно до ст. 84 ГПК України, в засіданні суду було оголошено перерву з 21 червня 2010 року по 29 червня 2010 року.
Розглянувши матеріли справи, вислухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, господарський суд встановив наступне:
11 вересня 2008 року між позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним) та відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним) було укладено договір постачання № 140/09/2008ком з додатком. Згідно умов договору позивач за первісним позовом зобов'язався поставити (передати у власність) відповідачу за первісним позовом піддони дерев'яні пласкі нові (надалі - товар), а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість з відстроченням платежу в 15 календарних днів з дати фактичного одержання товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача що вказаний у виставленому рахунку-фактурі позивача та у розділі 10 договору.
На виконання зобов'язань за договором позивач за первісним позовом за період з 24 вересня 2008 року по 10 жовтня 2008 року на виконання своїх зобов'язань за договором передав відповідачеві за первісним позовом (позивачу за зустрічним) товар загальною вартістю 127485 грн., про що свідчать накладні від 24 та 26 вересня 2008 р., від 03 та 10 жовтня 2008 року.
Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) одержав товар від позивача за первісним позовом через свого уповноваженого представника, який діяв на підставі доручень на отримання ТМЦ, оплату вартості товару не здійснив.
Відповідно п. п. 3.2, 3.4.1 договору вартість товару сплачується на підставі рахунків (рахунків-фактур).
Як свідчать матеріали справи, позивачем за первісним позовом не надано суду доказів виставляння відповідачу за первісним позовом рахунків (рахунків-фактур) на оплату, згідно до пояснень позивача за первісним позовом (вх. № 10300 від 31.05.2010 р.) рахунки на оплату (рахунки-фактури) ним відповідачу за первісним позовом не виставлялись. Проте, в матеріалах справи наявна претензія позивача за первісним позовом за № 131 від 09.07.2009 року, яка фактично є вимогою на оплату, і як направлялась відповідачеві за первісним позовом, про що в матеріалах справи наявне поштове повідомлення з відміткою відповідача про отримання - 14 липня 2009 року.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно статті 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивачем за первісним позовом були надані суду докази, про що зазначено вище, звернення до відповідача за первісним позовом з вимогою про сплату боргу. Така вимога була отримана відповідачем за первісним позовом, проте протягом встановленого строку (десять днів від дня отримання) відповідач не виконав свого обов'язку по оплаті.
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості визнана відповідачем за первісним позовом та ним не сплачена, відповідач за первісним позовом не надав на вимогу суду докази виконання своїх зобов'язань та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем за первісним позовом діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги позивача за первісним позовом по стягненню 127485 грн. боргу обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 193 ГУ України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 6.1 договору сторонами передбачено: у випадку прострочення оплати кожної отриманої партії товару, відповідно до п. 3.3 та п. 3.4 розділу 3 договору відповідач за первісним позовом сплачує позивачу за первісним позовом пеню в розмірі 2,5% від суми боргу за кожен день прострочення оплати, але не більше 10% від загальної вартості товару.
Згідно Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені по грошовим зобов'язанням не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.
З огляду на наявну в матеріалах справи вимогу позивача за первісним позовом на оплату товару (претензія № 131 від 09.07.2009 року), суд визнав позовні вимоги позивача за первісним позовом в частині 9523,69 грн. інфляційних, 2326,16 грн. річних та 12485,50 грн. пені (початок нарахування - 24 липня 2009 року) обґрунтованими та підлягаючими задоволенню. В решті позовних вимог позивач за первісним позовом щодо річних та інфляційних суд вважає за необхідне позивачу за первісним позовом відмовити у зв'язку з безпідставним пред'явленням до стягнення (невірний початок нарахування).
За таких обставин, враховуючи те, що позивачем за первісним позовом не порушено строки позовної давнини, про застосування яких клопоче відповідач за первісним позовом, його заява щодо застосування строків задоволенню не підлягаю.
Також суд вважає за необхідне вказати про те, що зустрічна позовна заява позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним) щодо визнання недійсним з моменту укладення п. 6.1 договору постачання № 140/09/2008ком від 11 вересня 2008 року задоволенню не підлягає. При цьому суд виходить з того, що відповідальність сторін у випадку порушення зобов'язань за договором встановлена його (договором) умовами, а також передбачена приписами Цивільного та Господарського кодексів України, зокрема ст. ст. 546 та 549 ЦК України, 230 ГК України. Водночас, згідно ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, правочин є дійсним, якщо він не суперечить діючому законодавству України; особа має необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину є вільним і відповідає його внутрішній волі; правочин вчинений у відповідній формі; спрямований на реальне настання правових наслідків.
Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ст. 6, ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Згідно ч. 1 ст. 624, ч. 2 ст. 625 ЦК України; ч. ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України, сторони господарського договору мають право самостійно встановлювати розмір штрафних санкцій у тексті договору, сплата яких є обов'язковою для сторін правочину.
Отже умови договору передбачають відповідальність сторін, в даному випаду позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним) у разі порушення ним умов договору щодо проведення оплати (розрахунку) і така відповідальність (стягнення пені) не протиричить приписам Закону. Суд також звертає увагу на те, що при розгляді питання щодо відповідальності сторони, яка порушила грошове зобов'язання, і яка (відповідальність) передбачена умовами договору, судом застосовуються приписи Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” відповідно до якого по грошовим зобов'язанням розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним позовом, а саме державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 1518,20 гривень, та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача. Судові витрати за зустрічним позовом суд покладає на позивача за зустрічним позовом.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 60, 77, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити відповідачу за первісним позовом у задоволенні заяви щодо застосування строків позовної давності.
Первісний позов задовольнити частково.
Стягнути з ТОВ "Мереф'янська скляна компанія", 62472, Харківська область, м. Мерефа, вул. Леонова, 84-а (в тому числі з р/р 26002036392400 у філії АКІБ ”УкрСібБанк” у м. Харкові, МФО 351005, код ЗКПО 32952061) на користь ВАТ "Олевська Райагропромтехніка", 11000, Житомирська область, м. Олевськ , вул. Покальчука, 15 (р/р 26006187732 в ВАТ ”РБ Аваль” м. Київ, МФО 380805, код ЗКПО 03740507) 127485 грн. боргу, 9523,69 грн. інфляційних, 2326,16 грн. річних, 12485,50 грн. пені, 1518,20 грн. державного мита та 236,00 грн. судових витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті первісного позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
Суддя
Повний текст рішення по справі № 45/102-10 виготовлено, підписано та проголошено в судовому засіданні 29 червня 2010 року.