79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
27.05.10 Справа№ 19/58
За позовом: ПП “Львівський дистриб'ютор”, м.Львів;
До Відповідача: ДП ТзОВ “УРС” “Єврогурт”, м.Львів;
Про: стягнення 3487,83грн.
Суддя Левицька Н.Г.
Секретар судового засідання: Байко А.Я.
В судовому засіданні взяли участь представники:
Позивача: Чорний Т.З.- предст. (дов. б/н від 01.03.2010р.);
Відповідача: не з'явився;
Предствнику позивача, який взяв участь у справі, роз'яснено зміст ст.ст. 20, 22 ГПК України, а саме, його процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи
Предствник позивача відмовився від здійснення технічного запису судового процесу.
Суть спору:
ПП “Львівський дистриб'ютор”, м.Львів, звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з відповідача: ДП ТзОВ “УРС” “Єврогурт”, м.Львів про стягнення 3487,83грн. - заборгованості за поставлений товар, а також судові витрати у справі.
Обставини справи:
Ухвалою від 29.03.2010р. судом порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено до судового розгляду на 12.05.2010р.
В зв'язку із неявкою представника відповідача та невиконанням позивачем та відповідачем вимог ухвали суду, розгляд справи було відкладено на 27.05.2010р.
В судове засідання 27.05.2010р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали виконав.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, витребувані ухвалою суду матеріали не подав.
Суд, оглянувши подані сторонами докази, оцінивши їх у сукупності, прийшов до висновку про те, що у справі достатньо доказів для розгляду справи за наявними у ній матеріалами, згідно із вимогами ст. 75 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
21.12.2007р. між ПП “Львівський дистриб'ютор” та ТзОВ “УРС” “Єврогурт” було укладено Договір купівлі-продажу №07-00028/08-00025, відповідно до якого позивач (Продавець за договором) зобов'язався передати у власність, а відповідач прийняти та оплатити продукти харчування (Товар) на умовах, визначених даним Договором.
На виконання умов Договору, позивачем поставлено відповідачу товар загальною вартістю 5587,18грн., що підтверджується товаро-транспортними накладними:
- № -000004346 від 19.06.2009р. на суму 1552,01грн.;
- № -000004929 від 13.07.2009р. на суму 2825,81грн.;
- № -000004930 від 13.07.2009р. на суму 653,16грн.;
- № -000004931 від 13.07.2009р. на суму 556,20грн.
скріпленими мокрою печаткою та підписом представника Відповідача.
Відповідно до п.5.1 договору покупець здійснює розрахунки за товар протягом 14-ти календарних днів з дати прийому-передачі товару.
Враховуючи те, що відповідач всупереч умов договору повної оплати товару не провів, внаслідок чого заборгував позивачу на момент подання позову 3487,83грн., позивач звернувся до суду із позовом про примусове стягнення заборгованої суми, що складає 3487,83грн.
Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 837, 844, 854, 875 ЦК України, ст.ст. 317, 321 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов»язання які мають ознаки договору купівлі-продажу. Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За правовою природою договір купівлі-продажу є консенсуальним, двохстороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що продавцеві сплачується вартість відчужуваного майна у грошовому вираженні.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
У відповідності до вимог частини 2 статті 692 ЦК України, покупець зобов"язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Оплата проводиться у строки визначені умовами договору.
Відповідно до ст.ст. 509, 525, 526 ЦК України, зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений термін, при чому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За вимогами ч.2 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 173, 193 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Проте, всупереч згаданим приписам закону, положенням укладеного між сторонами Договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань перед позивачем щодо проведення вчасного розрахунку за товар.
Згідно з вимогами ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно із ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідач в судове засідання не з'явився, свою правову позицію суду не представив, вимог ухвал суду не виконав.
Судом розглянута спарва за наявними у ній документами, керуючись вимогами ст.75 ГПК України.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про під ставність та обґрунтованість позовних вимог, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Зважаючи на те, що спір виник з вини Відповідача, судові витрати слід покласти на нього, керуючись ст. 49 ГПК України.
Керуючись вимогами ст.ст.1, 2, 4, 32, 33, 43, 49, 69, 82, 84, 85 ГПК України,-
суд,-
1.Позовні вимоги задоволити повністю.
2.Стягнути з Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю “УРС” “Єврогурт” (м.Львів, вул. Каховська, 34, код ЄДРПОУ 20826400) на користь Приватного підприємства “Львівський дистриб'ютор” (м.Львів, пл. Маланюка, 3 код ЄДРПОУ 30162780) 3487,83грн.-основного боргу, 102,00грн.- державного мита та 236,00грн.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.
Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.
Суддя