91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
25.06.10 Справа № 17/64.
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України»в особі філії -Стаханівського відділення №3114 Відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України», м. Стаханов Луганської області
до Акціонерної страхової компанії «Оранта-Лугань», м. Луганськ
про стягнення 6499 грн. 94 коп.
Суддя Фонова О.С.
Представники:
від позивача -Осмоловська Ю.Ю., довіреність № 361 від 15.02.2010;
від відповідача - Анненкова А.А., довіреність № б/н від 22.09.2009
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача страхової виплати у сумі 6499,94 грн. за договором добровільного страхування ризику неповернення грошового кредиту № 036229 від 30.10.2007.
Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що не отримував всіх передбачених договором добровільного страхування документів для перевірки настання страхового випадку та здійснення страхової виплати.
Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд
Між Акціонерною страховою компанією «Оранта-Лугань»(позивач у справі), як Страховиком, та Відкритим акціонерним товариством «Державний Ощадний банк України»в особі філії -Стаханівського відділення №3114 Відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» (відповідач у справі), як Страхувальником, був укладений договір добровільного страхування ризику неповернення грошового кредиту № 036229 від 30.10.2007 (далі -Договір страхування).
Згідно пункту 1.1 Договору, предметом договору є захист майнових інтересів Страхувальника, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням позичальником договірних зобов'язань по сплаті платежів у відповідності до кредитного договору №4339 від 30.10.2007.
Пунктами 2.1-2.2 Договору встановлено, що об'єктом страхування є сума зобов'язань позичальника перед Страхувальником у відповідності з кредитним договором № 4339 від 30.10.2007 -5523,84 грн.
Ліміт відповідальності Страховика дорівнює залишку заборгованості по кредиту та нарахованим відсоткам у відповідності з розрахунком Страхувальника, здійсненим на момент оплати Страховиком страхової суми після настання страхового випадку.
Як встановлено у пунктах 2.3-2.4 Договору, Страховим випадком є непогашення або неповне погашення позичальником платежів по кредиту и відсотків у встановлені кредитним договором строки.
Страховий випадок вважається таким, що настав, якщо: а) позичальник не здійснив погашення в повному обсязі чергового щомісячного платежу та/або відсотків за користування кредитом; б) не сплатив повністю останній платіж по поверненню кредиту та/або відсотків за користування кредитом.
Відповідно до пункту 4.1 Договору, при настанні страхового випадку Страхувальник протягом 30 робочих днів надає в письмовій формі безпосередньо або по факсу Страховику заяву про настання страхового випадку. До заяви про настання страхового випадку додається довідка про заборгованість позичальника на момент настання страхового випадку.
Пунктом 4.3 Договору встановлено, що після отримання заяви від Страхувальника, Страховик приймає заходи, що забезпечують погашення заборгованості позичальника перед Страхувальником, готує документи для своєчасної виплати страхового відшкодування та Акт про настання страхового випадку протягом періоду очікування 10 банківських днів.
Згідно пункту 5.2 Договору, Страхувальник зобов'язаний при настанні страхового випадку діяти у відповідності з вимогами розділу 4 Договору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між ним та фізичною особою Голубєвим А.Ю. було укладено кредитний договір № 4339 від 31.10.2007 (далі -Кредитний договір). Кредит у сумі 4932 грн. був наданий Голубєву А.Ю. на 12 місяців з терміном остаточного погашення не пізніше 30.10.2008, під 25 % річних, зі сплатою 448,36 грн. щомісячно рівними частинами, на придбання вікон металопластикових.
30.10.2007 між сторонами у справі було укладено договір добровільного страхування ризику неповернення грошового кредиту № 036229.
Оскільки договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхового платежу (п.3.2 Договору страхування), то неспівпадіння у датах кредитного договору та договору страхування, дата якого є ранішою, не впливає на його дійсність.
Оскільки Голубєв А.Ю. систематично порушував умови Кредитного договору, то позивач вважаючи, що настав страховий випадок, звернувся 24.12.2007 до Страховика з відповідною заявою.
Однак, на час подання позову до суду від відповідача не надійшло жодної відповіді та не сплачено страхове відшкодування, яке позивач визначив у сумі 4932 грн. -основний борг по кредиту, 1169,54 грн. -несплачені відсотки за користування кредитом та пеня за несвоєчасне погашення кредиту 398,40 грн., всього -6499,94 грн.
У зв'язку з викладеним позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення страхових виплат у сумі 6499,94 грн.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених вище.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи представників сторін та надані ними докази на їх підтвердження, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), яка кореспондується зі статтею 374 Господарського кодексу України (далі -ГК України), за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 990 Цивільного кодексу України унормовано, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Як встановлено у статті 25 Закону України „Про страхування” здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Згідно статті 26 Закону України „Про страхування”, підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:
1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;
2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;
3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;
4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;
5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;
6) інші випадки, передбачені законом.
Судом встановлено, що у зв'язку з невиконанням Голубєвим А.Ю. умов Кредитного договору, позивач 24.12.2007 звернувся до відповідача з заявою, в якій повідомив його про настання страхового випадку по договору добровільного страхування ризику неповернення кредиту від 24.12.2007.
Крім того, у вказаній заяві зазначено, що позичальником є Голубєв Андрій Юрійович, кредитний договір № 4339 від 31.10.2007.
Як передбачено пунктом 4.1 Договору страхування, до заяви про настання страхового випадку додається довідка про заборгованість позичальника на момент настання страхового випадку.
Однак, доказів на підтвердження факту надання вказаної довідки позивач не надав, заява про настання страхового випадку не містить даних про додатки до неї.
Пунктом 4.6 Договору страхування встановлено, що розмір страхового відшкодування визначається як сума загальної заборгованості позичальника перед Страхувальником з урахуванням відсотків за користування кредитом на момент виплати страхового відшкодування.
Проте без довідки про заборгованість позичальника на момент настання страхового випадку відповідач не може встановити розмір страхового відшкодування, яке по суті є рівним такій заборгованості.
До того ж, відповідач у заяві про настання страхового випадку посилається на договір добровільного страхування ризику неповернення кредиту від 24.12.2007 без зазначення його номеру, що взагалі не дає можливості його якось ідентифікувати, адже Договір страхування № 036229 містить дату -30.10.2007.
Позивачем також включено до суми страхових виплат пеню за несвоєчасне погашення кредиту -398,40 грн., однак, Договір страхування, зокрема, пункт 2.3, визначає, що страховим випадком є непогашення або неповне погашення позичальником платежів по кредиту та відсотків у встановлені кредитним договором строки, тобто взагалі не передбачає наявність зобов'язання по сплаті пені.
Отже, позивачем не виконано зі свого боку всіх умов Договору страхування, не надано всіх необхідних документів, щоб надало змогу відповідачу встановити настання страхового випадку та розмір страхового відшкодування.
Відсутність відповіді на заяву позивача про настання страхового випадку з боку відповідача не впливає на безпідставність вимог позивача, з огляду на порушення ним умов Договору страхування, що унеможливило його виконання позивачем.
З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача страхових виплат у сумі 6499,94 грн. слід відмовити, з віднесенням судових витрат на позивача, згідно статті 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення: 30.06.2010.
Суддя О.С. Фонова