91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
25.06.10 Справа № 17/71
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Белинда», м. Луганськ
до Міського комунального підприємства «Покоління», м. Луганськ
про стягнення 78493 грн. 18 коп.
Суддя Фонова О.С.
Представники:
від позивача -представник не прибув;
від відповідача -Андреєва О.М. - представник, довіреність № б/н від 01.06.2010.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію у сумі 63280,00 грн., інфляційних нарахувань у сумі 6476,40 грн., 3% річних у сумі 1894,72 грн. та пені у сумі 6842,06 грн.
Відповідач листом від 25.06.2010, зданим в судовому засіданні 25.06.2010, позовні вимоги визнає в сумі 2800 грн. по накладній № 34416 від 14.04.2009 на суму 2800 грн. Решту сум за накладними, за якими позивач просить стягнути борг, відповідач сплатив до подачі позову.
Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Белинда»(позивач у справі), як Постачальником, та Міським комунальним підприємством «Покоління»(відповідач у справі), як Замовником, укладено договір купівлі-продажу № 255 від 20.02.2009 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Замовника масло вершкове, а Замовник зобов'язується прийняти цей товар та оплатити.
Згідно пункту 1.2 Договору номенклатура та кількість товару визначені в Специфікації, що додається до Договору і є його невід'ємною частиною.
Пунктом 5.1Договору встановлено, що Покупець оплачує товар протягом 15 календарних днів з моменту поставки.
Позивач у справі в обґрунтування позову посилається на те, поставив відповідачу по видатковим накладним (перелік накладних доданий до позовної заяви) товар на загальну суму 63280,00 грн., однак, погашення заборгованості з боку відповідача не відбулось та на час розгляду справи заборгованість складає 63280,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.
Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 6842,06 грн., інфляційні нарахування у сумі 6476,40 грн. та 3% річних у сумі 1894,72 грн. за періоди згідно наданого розрахунку.
Відповідачем листом від 25.06.2010 повідомив суд про те, що позовні вимоги визнає в сумі 2800 грн. по накладній № 34416 від 14.04.2009. Решту сум за накладними, за якими позивач просить стягнути борг, відповідач сплатив до подачі позову.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.
Як встановлено статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 63280,00 грн., що підтверджується видатковими накладними за переліком на а.с.11 та доданими до матеріалів справи (а.с.12-32).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було сплачено частково товар на суму 60480 грн. до звернення позивача з позовом до суду, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, в призначенні платежу яких зазначений Договір та реєстри накладних. Також факт оплати підтверджується реєстрами накладних № 28 від 09.04.2009, № 31 від 10.04.2009, № 42 від 21.04.2009, № 49 від 23.04.2009, № 95 від 18.05.2009, № 121 від 26.05.2009, № 134 від 28.05.2009, № 147 від 11.06.2009, що містять штамп управління Державного казначейства України у Жовтневому районі м. Луганська, В даних реєстрах накладних є посилання на оплату всіх накладних, вказаних позивачем у переліку, доданому до позовної заяви, за якими утворилась заборгованість, окрім накладної № 34416 від 14.04.2009 на суму 2800,00 грн.
Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 60480 грн. слід припинити на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з тим, що відповідачем частково погашена заборгованість після звернення позивача до суду.
З огляду на викладене, до стягнення підлягає заборгованість у сумі 2800 грн., яка підтверджена матеріалами справи та визнана відповідачем.
Позивач також просить стягнути пеню у сумі 6842,06 грн. за період згідно наданого розрахунку, яка нарахована на всі накладні, за якими позивач заявив до стягнення суму 63280,00 грн.
Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачена сторонами у п. 5.2 Договору у вигляді пені в розмірі 0,5% від суми невиконаного грошового зобов'язання, за кожен день прострочення.
Однак, стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З огляду на це, позивачем вірно зазначена в розрахунку пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а не 0,5% несплаченої суми за кожен день прострочення, як зазначено в Договорі.
Однак, вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково з огляду на те, що заборгованість на час розгляду спору виникла тільки за накладною № 34416 від 14.04.2009 на суму 2800,00 грн. Тому пеня з урахуванням строку оплати протягом 15 календарних днів з моменту поставки, повинна нараховуватись на суму 2800,00 грн. за період з 30.04.2009 по 30.10.2009 (184 дні) та складає 308,37 грн.
У зв'язку з викладеним, вимога про стягнення пені у сумі 308,37 грн. є обґрунтовано заявленою, вірно нарахованою та такою, що підлягає задоволенню, в решті вимог щодо стягнення пені слід відмовити.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 6476,40 грн. та 3% річних у сумі 1894,72 грн. за періоди згідно наданого розрахунку.
Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.
Однак, вимоги позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань також підлягають задоволенню частково з тих самих підстав що і вимога про стягнення пені.
Отже, такими, що з відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та вірно нарахованими є сума інфляційних нарахувань - 280,00 грн. за період з травня 2009 року по березень 2010 року, та 3 % річних у сумі 83,31 грн. за період з 30.04.2009 по 26.04.2010 (362 дні).
З урахуванням викладеного, позов слід задовольнити частково. Задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 2800,00 грн., пені у сумі 308,37 грн., інфляційних нарахувань у сумі 280,00 грн. та 3% річних у сумі 83,31 грн. В решті позовних вимог слід відмовити.
Судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 78, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Міського комунального підприємства «Покоління», м. Луганськ, кв. Молодіжний, буд 14а, ідентифікаційний код 01549633, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Белинда», м. Луганськ, вул. Кримская, буд. 1ж, ідентифікаційний код 30761809, борг у сумі 2800,00 грн., пеню у сумі 308,37 грн., інфляційні нарахування у сумі 280,00 грн. та 3% річних у сумі 83,31 грн., витрати по сплаті держмита у сумі 34,72 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 10,44 грн., видати наказ.
3. В решті позовних вимог відмовити.
У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення: 30.06.2010.
Суддя О.С. Фонова