ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 50/22316.06.10
За позовом відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської
міської філії
до товариства з обмеженою відповідальністю "Медичні центри "Макс -
Велл"
про стягнення 635,89 грн.
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники:
Від позивача Скрекотень О.В. (дов. від 15.10.2009)
Від відповідача Олександров С.О. (дов. № 02-2010 від 01.04.2010р.)
В судовому засіданні 16.06.2010 на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської міської філії до товариства з обмеженою відповідальністю "Медичні центри "Макс -Велл" про стягнення 635,89 грн. за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором про надання телекомунікаційних послуг № 2864049 від 18.09.2008.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.04.2010 порушено провадження у справі № 50/223 та призначено її до розгляду на 28.04.2010.
28.04.2010 у судове засідання з'явилися представники сторін та надали пояснення по справі. Представник відповідача у судовому засіданні подав відзив на позовну заяву.
У судовому засіданні була оголошена перерва на 17.05.2010.
17.05.2010 в судове засідання з'явилися представники сторін та дали пояснення по справі.
У судовому засіданні була оголошена перерва на 26.05.2010.
Представник відповідача у судове засідання 26.05.2010 не з'явився, всіх необхідних доказів суду не надав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
У судове засідання представник позивача з'явився, дав пояснення по справі та подав клопотання про продовження строку розгляду справи на більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Суд задовольнив дане клопотання.
В зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 16.06.2010.
У судове засідання 16.06.2010 з'явились представники сторін та надали додаткові пояснення по суті справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -
18.09.2008 між відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»в особі Київської міської філії (далі - підприємство зв'язку) та товариством з обмеженою відповідальністю "Медичні центри "Макс -Велл" (далі - споживач) був укладений договір про надання телекомунікаційних послуг № 2864049 (далі договір), за умовами якого позивач зобов'язався надавати відповідачу телекомунікаційні послуги, а відповідач прийняти надані послуги та сплатити їх вартість відповідно до діючих тарифів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за укладеним договором щодо оплати наданих позивачем послуг, чим порушив норми чинного законодавства України.
Відповідно до пункту 2.1.1 договору підприємство зв'язку зобов'язалось забезпечувати безперебійне і якісне надання послуг телефонного зв'язку, а згідно з пунктом 3.2.8 договору споживач зобов'язаний своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону
Пунктом 4.3 договору передбачено, що споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги. Розрахунок абонплати за користування місцевим телефонним зв'язком здійснюється за сталою (без почасової оплати) або за змінною (з почасовою) величиною, якщо остання передбачена технічними можливостями обладнання АТС.
Умовами договору сторони передбачили, що у разі відсутності потреби в послугах електрозв'язку, споживач має право відмовитися від їх отримання та припинити дію договору. Споживач повинен повідомити дату відмови підприємству зв'язку письмовою заявою не пізніше ніж за десять днів (п.3.1.2. договору).
Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст 628 ЦК України).
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно положень п. 11 ст. 32 Закону України “Про телекомунікації” від 18.11.2003, споживач має право на відмову від телекомунікаційних послуг, у порядку встановленому договором про надання телекомунікаційних послуг.
Відповідно до частини 1 статті 206 ГК України господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 2 - 4 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Згідно з ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Положеннями п. 14 ст. 32 Закону України “Про телекомунікації” визначене право споживача на відмову від оплати телекомунікаційної послуги, яку вони не замовляли.
Судом встановлено, що 30.01.2008 відповідачем був укладений договір оренди нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, пр-т Повітрофлотський, буд.58. У зв'язку з тим, що виділені позивачем лінії зв'язку були закріплені за даним приміщенням, на вимогу та за згодою орендодавця під час оренди зазначеного нежитлового приміщення між позивачем та відповідачем був укладений відповідний договір про надання телекомунікаційних послуг.
30.04.2009 договір оренди нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, пр-т Повітрофлотський, буд.58, був розірваний за згодою сторін та приміщення, за яким були закріплені телефонні номери , було звільнено.
Матеріали справи свідчать, що у зв'язку із вищезазначеним, 23.11.2009, відповідно до п. 3.1.2. договору та ст. 188 ГК України позивачу був направлений лист з пропозицією про дострокове розірвання договору по закінченню тридцятиденного терміну із моменту отримання повідомлення. Лист щодо розірвання був отриманий відповідачем 30.11.2009, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Письмового заперечення щодо дострокового розірвання договору від ВАТ «Укртелеком»не надходило.
Як вбачається з листа № 12 від 14.05.2010 ВАТ «Укртелеком», 16.09.2009 ЦПП № 6, згідно «Порядку взаємодії структурних підрозділів КМФ ВАТ «Укртелеком», який затверджено наказом ВАТ «Укртелеком»17.06.2009р за № 575 було розірвано вищевказаний договір з 28.07.2009. Отже надалі нарахування не проводились, але номери залишались у користуванні вказаної організації.
Проте, в порушення норм чинного законодавства та за відсутності письмової згоди чи заявки споживача, 09.12.2009 на підставі інформації про включення телефонів, ЦПП № 6, у відповідності з наказом ВАТ «Укртелеком»від 17.06.2009 № 575, було відновлено договір та виконано перерахунок абонплати за період з 28.07.2009 по 01.12.2009 в сумі 550,80грн.
У відповідності до положень ч.1 ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд вважає, що позивач не надав суду належних доказів на підтвердження існування договірних відносин між сторонами у спірний період та на підтвердження правомірного нарахування позивачеві абонентної плати за користування телефонними номерами.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позивач належними доказами не довів свого порушеного права, не надав документів на яких ґрунтуються вимоги, тому правові підстави для задоволення вимог позивача відсутні.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 47, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд-
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
2. Рішення може бути оскаржене у десятиденний термін в порядку, визначеному законодавством України.
3. Копію рішення розіслати сторонам.
Суддя Головатюк Л.Д.
Дата підписання рішення 30.06.2010