ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 46/9121.05.10
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Ренус Ревайвел”
До Товариства з обмеженою відповідальністю “Юнайтед Кемікалс”
Простягнення 15 237,86 грн.
Суддя Омельченко Л.В.
Представники:
Від позивачаВільчинська Н.І. -представник за довіреністю від 01.01.2010 р.
Від відповідача Невечеря С.Г. -представник за довіреністю від 22.03.2010 р.
21.05.2010 р. у судовому засіданні за згодою представника позивача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У лютому 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Ренус Ревайвел” звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Юнайтед Кемікалс” як замовника послуг 13 668,00 грн. заборгованості за договором від 27.07.2009 р. № 156/09, 904,70 грн. пені, 132,42 грн. 3 % річних, 532,74 грн. інфляційної складової боргу.
Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/91 від 03.03.2010 р., яку призначено до розгляду на 26.03.2010 р.
Ухвалами від 26.03.2010 р. та 09.04.2010 р. розгляд справи відкладався, зокрема для витребування додаткових доказів по справі.
23.04.2010 р. та 14.05.2010 р. в судових засіданнях оголошувалась перерва в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Під час розгляду спору по суті представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог, на порушення відповідачем умов договору щодо строків та повноти розрахунків за надані послуги.
Відповідач заперечував проти позову з мотивів, викладених у відзиві на позовні заяву, посилаючись на самовільне здійснення позивачем переміщення товару з митного ліцензійного складу на комерційний склад, що договором не передбачено та надання послуг, які підприємством не замовлялися.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
27.07.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Ренус Ревайвел” (виконавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю “Юнайтед Кемікалс” (замовник) уклали договір про надання послуг із зберігання на митному ліцензійному складі та надання митних послуг по декларуванню товару № 156/09 (надалі -Договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання за плату надати замовнику послуги по зберіганню товарів замовника під митним контролем на митному ліцензійному складі та складі тимчасового зберігання та митні послуги по декларуванню товару замовника, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до п. 1.2 договору до послуг по зберіганню товару на МЛС/СТЗ відносяться: прийом, оформлення, розміщення, а також зберігання товару замовника, що поступають на МЛС/СТЗ виконавця; сортування товару згідно з вимогами замовника; завантаження, розвантаження товару; здійснення кількісного обліку товару замовника, що зберігається на МЛС/СТЗ з метою його раціонального розміщення.
Відповідно до п. 3.1. договору ціна за послуги виконавця встановлюється відповідно до тарифів, зазначених у додатку № 2 до договору, який є його невід'ємною частиною.
Замовник, згідно з п. 2.6.3. договору прийняв на себе зобов'язання відшкодовувати виконавцеві витрати, пов'язані з митним оформленням товару, а також оплачувати послуги згідно з тарифами, вказаними в додатку № 2 до договору.
Як вбачається з матеріалів справи, керуючись пунктами 1.1., 1.2. договору та додатком № 2 до договору “тариф на розміщення, зберігання та митне оформлення вантажів»позивач надав відповідачу послуги з оформлення декларацій, послуги терміналу, підготовка документів до відповідних державних органів, проходження карантинного контролю, зберігання товару на митно-ліцензійному складі, що підтверджується актами здачі-прийому робіт № РЕ-0813/006 від 13.08.2009 р. на суму 5 247,08 грн., та № РЕ-0831/050 від 31.08.2009 р. на суму 11 268,00 грн., відповідно до чого позивач виставив відповідні рахунки № РЕ-0831/050 від 31.08.2009 р. на суму 11 268,00 грн. та № РЕ-0813/006 від 13.08.2009 р. на суму 5 247,08 грн.
Відповідно до п. 3.3 договору рахунки виставляються виконавцем за фактом виконання послуг, які підтверджуються актами виконаних робіт. Акт виконаних робіт вважається прийнятим та не підлягає оскарженню, якщо він не був опротестований протягом 5 календарних днів з моменту його отримання.
Рахунок № РЕ-0813/006 від 13.08.2009 р. та акт здачі-приймання виконаних робіт № РЕ-0813/006 від 13.08.2009 р. був отриманий замовником 16.09.2009 р., про що свідчить відповідна відмітка в накладній на кур'єрську доставку № 015432.
Рахунок № РЕ-0831/050 від 31.08.2009 р. та акт здачі-прийомки виконаних робіт № РЕ-0831/050 від 31.08.2009 р. був отриманий Замовником 11.09.2009 р., про що свідчить відповідна відмітка в накладній на кур'єрську доставку № 015462.
Надіслані акти виконаних робіт замовником підписані не були. Однак, замовник у встановлений Договором строк не оскаржив їх.
Позивач отримав лист від 17.09.2009 року № 090917/3, відповідно до якого відповідач повідомив, що сумнівається в причині виникнення рахунку № РЕ-0831/050 від 31.08.2009 р. та суми 2400,00 грн. по рахунку № РЕ-0813/006.
Як вже зазначалось вище, відповідно до умов договору акт виконаних робіт може бути опротестований протягом 5 календарних днів з моменту його отримання. Лист від 17.09.2009 р. № 090917/3 не являється опротестуванням актів виконаних робіт. В ньому лише повідомляється про виникнення сумнівів у Товариства з обмеженою відповідальністю “Юнайтед Кемікалс” стосовно виставлених рахунків, крім того лист був направлений в порушення термінів, передбачених договором на опротестування актів виконаних робіт.
Тому надані за договором послуги вважаються, відповідно до п. 3.3 договору, прийнятими та підлягають оплаті.
Відповідно до п. 3.4 договору рахунки, виставлені виконавцем, підлягають оплаті Замовником протягом 10-ти банківських днів з моменту їх отримання.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив часткову оплату 17.09.2009 р. у сумі 3 247,08 грн. по рахунку № РЕ-0813/006 від 13.08.2009 р., а рахунок № РЕ-0831/050 від 31.08.2009 на суму 11 268,00 грн. не оплатив.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що рахунок № РЕ-0813/006 від 13.08.2009 р. оплачено повністю, за виключенням послуг терміналу в сумі 2400,00 грн., оскільки на неодноразові звернення замовника, виконавцем документально не підтверджено факт оплати послуг терміналу.
Суд не погоджується з зазначеним твердженням відповідача виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3.1 договору ціна за послуги виконавця встановлюється відповідно до тарифів, зазначених у додатку № 2, який є невід'ємною частиною договору.
Послуги терміналу являються частиною послуг з декларування товару.
Відповідно до п. 5 додатку № 2 до договору № 156/09 від 27.07.2009 р. “Тариф на розміщення, зберігання та митне оформлення вантажів” вартість послуг терміналу за один транспортний засіб за 48 годин складає 600,00 грн.
Таким чином, умовами договору не передбачено необхідності документального підтвердження факту оплати послуг терміналу Товариством з обмеженою відповідальністю “Ренус Ревайвел”.
В процесі електронного листування відповідачу було надано детальне роз'яснення з підтверджуючими документами правомірності виставленого рахунку (копії електронних листів в матеріалах справи).
Підтвердженням надання Товариству з обмеженою відповідальністю “Юнайтед Кемікалс” послуг терміналу та внесення за відповідача платежів являються разові перепустки № 1465, № 1470, № 1472, № 1473, в яких зазначено дату та час в'їзду та вибуття на/з територію/ї ПЗМК чотирьох транспортних засобів, з товаром, що належить відповідачу, копії яких направлялися відповідачу електронним листом від 18.09.2009 р. та поштою.
Крім того, на підтвердження надання Товариству з обмеженою відповідальністю “Юнайтед Кемікалс” послуг терміналу Київська обласна митниця на запит суду також надала разові перепустки № 1465, № 1470, № 1472, № 1473.
Відповідач у відповіді на претензію позивача зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Ренус Ревайвел” самовільно здійснило переміщення товару з митного ліцензійного складу на комерційний склад, на підставі чого неправомірно виставило рахунок № РЕ-0831/050 від 31.08.2009 на загальну суму 11 268,00 грн.
Суд не погоджується з таким твердженням відповідача у зв'язку з наступним.
Відповідно до ст. 212 Митного кодексу України митним складом є митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання.
Згідно зі ст. 188 Митного кодексу України імпортом є митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень.
У ст. 189 Митного кодексу України встановлено, що ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає: 1) подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України; 2) сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України; 3) дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.
Згідно з пунктом 6.10 Положення про відкриття та експлуатацію митних ліцензійних складів, затвердженого наказом Держмитслужби від 31.12.1996 р. № 592, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.01.97 за № 5/1809, митне оформлення товарів, що випускаються з митного ліцензійного складу відповідно до обраного митного режиму, здійснюється за умови подання декларантом митному органу ВМД, заповненої в установленому законодавством порядку, а також комплекту документів, потрібних для здійснення митного оформлення цих товарів., і сплати всіх установлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів).
Таким чином, при заявлені декларантом до митного органу ВМД, заповненої у режимі “імпорт”, проходженні всіх митних процедур та сплаті всіх установлених законодавством податків і зборів, товар випускається у вільний обіг та здійснюється його переміщення з митно-ліцензійного складу.
З матеріалів справи вбачається, що 11.08.2009 р. відповідач надав позивачу розпорядження № 689 на оформлення вантажно-митної декларації в режим “імпорт” (згідно з класифікатором митних режимів, затвердженим наказом ДМСУ від 12.12.2007 р. № 1048 режим “імпорт” має позначення ІМ-40 (замовлення на відвантаження з митно-ліцензійного складу).
На підставі цього розпорядження позивач надав послуги з оформлення товару відповідача у вільний обіг (заповнення та оформлення ВМД ІМ-40, підготовка та оформлення документів у відділ митної вартості, підготовка та оформлення документів у відділ номенклатури) та виставив рахунок № РЕ-0820/001 від 20.08.2009 р., який відповідач повністю оплатив 17.09.2009 р.
Таким чином, відповідно до ст.ст. 189 та 212 Митного кодексу України, оформлений у вільний обіг товар (подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України та сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України) не може знаходитись у митному режимі «митний склад»і повинен бути переміщений з зони митного контролю (з митно-ліцензійного складу).
Також про це зазначається у пункті 6.1 наказу Державної митної служби “Про затвердження Положення про відкриття та експлуатацію митних ліцензійних складів” від 31.12.1996 р. № 592, відповідно до якого митний ліцензійний склад може використовуватися тільки для зберігання товарів, розміщених у митний режим митного складу.
Частиною 4 п. 4.1.1. додатку № 3 до договору “Стандартні та операційні процедури” передбачено, що прийом товару на комерційний склад з митно-ліцензійного складу по кількості здійснюється на підставі ВМД типу ІМ-40, за якістю - згідно з сертифікатом якості фірми-виробника, копія якого передається виконавцю.
Керуючись п. 4.1.1 додатку № 3 до договору позивач правомірно здійснив переміщення товару відповідача з митно-ліцензійного складу на комерційний склад.
Відповідач зазначає, що послуги по переміщенню товару з митно-ліцензійного складу на комерційний та збереження на комерційному складі не передбачені умовами договору в зв'язку з чим не підлягають оплаті, однак відповідно до п. 2.6.3 договору останній взяв на себе обов'язок відшкодовувати виконавцеві витрати, пов'язані з митним оформленням товару, а також оплачувати послуги згідно з тарифами, вказаними в додатку № 2 до договору.
Пунктом 4 додатку № 2 до договору № 156/09 від 27.07.2009 р. “Тариф на розміщення, зберігання та митне оформлення вантажів” передбачено послуги зі зберігання на комерційному складі та встановлено їх вартість. Пунктом 2 вищезазначеного додатку передбачено послуги зі складської обробки (вивантаження, завантаження) та встановлено їх вартість.
З наведено вище вбачається, що позивач діяв в інтересах відповідача в рамках договірних відносин та вимог чинного законодавства та виконав зобов'язання, взяті на себе відповідно до договору № 156/09 від 27.07.2009 р.
Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 13 668,00 грн. за договором № 156/09 від 27.07.2009 р. документально підтверджується, відповідачем не спростована, а тому підлягає сплаті останнім.
Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 904,70 грн. пені, 132,42 грн. 3 % річних, 532,74 грн. інфляційної складової боргу.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 13.3.1 договору у разі прострочення оплати рахунків виконавця замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від суми неоплачених рахунків за кожен день прострочення оплати.
Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи наведені норми законодавства та умови договору сторін заявлені в цій частині позовні вимоги є правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню відповідно до уточненого розрахунку, проведеного судом шляхом стягнення 897,22 грн. пені (за період з 22.09.2009 р. по 20.01.2010 р. на суму боргу 2 400,00 грн., за період 27.09.2009 р. по 20.01.2010 р. на суму боргу 11 268,00 грн.), 131,30 грн. 3 % річних (за період з 22.09.2009 р. по 20.01.2010 р. на суму боргу 2 400,00 грн., за період 27.09.2009 р. по 20.01.2010 р. на суму боргу 11 268,00 грн.), 396,37 грн. інфляційної складової боргу (за період з 22.09.2009 р. по 31.12.2009 р. на суму боргу 2 400,00 грн., за період 27.09.2009 р. по 31.12.2009 р. на суму боргу 11 268,00 грн.).
Виходячи з приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Юнайтед Кемікалс” (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, к. 4, ідентифікаційний код 35895462) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ренус Ревайвел” (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Будьонного, 33, ідентифікаційний код 24893416) 13 668 (тринадцять тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. основного боргу, 897 (вісімсот дев'яносто сім) грн. 22 коп. пені, 131 (сто тридцять одну) грн. 30 коп. 3 % річних, 396 (триста дев'яносто шість) грн. 37 коп. інфляційної складової боргу, 150 (сто п'ятдесят) грн. 93 коп. державного мита та 233 (двісті тридцять три) грн. 75 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя Л.В. Омельченко
Дата підписання: 29.06.2010 р.