ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 22/66521.06.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями
«Дікергофф/Україна/»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ел-Інвест»
про стягнення заборгованості та штрафних санкцій
суддя Самсін Р.І.
Представники сторін:
від позивача: Корнієнко С.В. (довіреність від 24.02.2009р.);
Пляс С.А. (довіреність від 20.01.2010р.);
від відповідача: Сирота Т.О. (довіреність № 12/11/09 від 12.11.2009р.);
21.06.2010р. у судовому засіданні, за згодою представників сторін у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дікергофф/Україна/»(надалі ТОВ з іі «Дікергофф/Україна/», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ел-Інвест» (надалі ТОВ «Ел-Інвест», відповідач) суми основного боргу у розмірі 2 414 742, 83 грн., суми нарахованих 3% річних у розмірі 55 640, 50 грн., інфляційних збитків у розмірі 207 667, 88 грн. та пені у розмірі 426 553, 40 грн..
В ході розгляду справи позовні вимоги уточнювались, згідно з заявою за вих. 222 від 03.06.2010р., враховуючи прийняте судове рішення у справі 38/107, в межах поданого позову, на розгляд суду передані вимоги про стягнення з відповідача 2 400 745, 63 грн. основного боргу, 254 718, 48 грн. пені, 207 667, 88 грн. інфляційних втрат, 55 640, 50 грн. процентів річних.
Зазначена заява свідчить про нову ціну позову з якої і підлягає вирішенню спір у даній справі, і як про те зазначено у п. 6 Листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р., № 01-8/482 факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором поставки № 14/08-2008 від 14.08.2008р. не у повному обсязі виконані зобов'язання щодо оплати поставленого товару та наданих послуг по його транспортуванню. Також з урахуванням вимог Цивільного кодексу України заявлено до стягнення суму пені, інфляційних збитків та трьох процентів річних.
Відповідач надав відзив на позов у якому стверджував, що надані до матеріалів справи довіреності не можуть бути прийнятими судом, оскільки оформлені неналежним чином, представлені накладні не містять посилань на договір поставки, а тому до цих поставок не можуть бути застосовані положення договору поставки № 14/08-2008 від 14.08.2008р., в тому числі положення про порядок здійснення взаєморозрахунків та визначення строків оплати продукції.
Провадження у справі зупинялось у зв'язку з вирішенням справи № 38/107, та було поновлено згідно ухвали від 22.04.2010р..
Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі матеріали, господарський суд, -
14 серпня 2008р. між ТОВ «Ел-Інвест»та ТОВ з іі «Дікергофф (Україна)»укладено договір поставки № 14/08-2008 за яким у порядку та на умовах договору постачальник (позивач у справі) зобов'язувався поставити та передати у власність покупцю товарний бетон, визначений у п. 1.2 договору, а покупець (відповідач у справі) зобов'язувався прийняти і оплатити поставлену продукцію.
За умовами договору (п. 1.5) датою поставки є дата підписання товарно-транспортної накладної або товарної накладної.
Ціна продукції і порядок розрахунків по договору сторонами погоджений у розділі 5 договору, згідно з п. 5.1 якого ціна продукції, що постачається постачальником у власність покупця відповідно до умов договору, а також ціна відвантаження і перевезення продукції є твердою та визначена сторонами в додатку № 4 до договору та п. 5.1.1 договору.
У додатку № 3 до договору сторони визначили вартість транспортних послуг, а як те визначено наведеними положеннями договору додатком № 4 є протокол погодження договірної ціни.
Поставка товару з приводу оплати якого виник спір у справі підтверджується представленими накладними, про отримання вказаного у них товару відповідачем свідчать довіреності, що залучені до справи у належним чином засвідчених копіях.
Умови поставки сторонами погоджені у розділі 3 договору, згідно з п. 3.2 якого поставка продукції здійснюється шляхом поставки, доставки та відвантаження продукції на умовах DDP доставлений з оплатою мита до (м. Київ, вул. Глибочицька 43) відповідно до міжнародних Правил тлумачення термінів «Інкотермс» в редакції 2000 року.
В накладних окремо зазначено вартість поставленого товару, робіт по розвантаженню та транспортних послуг по бетону, що відповідає умовам договору (п. 5.3). Несплаченими відповідачем станом на час розгляду справи є накладні № СвРН-4295 від 20.09.2008р. на суму 1 322 327, 18 грн. (неоплачена на суму 704 324, 38 грн.); № СвРН-4335 від 30.09.2008р. на суму 398 132, 76 грн., № СвРН-4371 від 10.10.2008р. на суму 222 731, 19 грн., № СвРН-4444 від 20.10.2008р. на суму 363 922, 36 грн., № СвРН-4481 від 31.10.2008р. на суму 276 110, 25 грн., № СвРН-4521 від 10.11.2008р. на суму 180 982, 15 грн., № СвРН-4576 від 20.11.2008р. на суму 127 099, 87 грн., № СвРН-4608 від 30.11.2008р. на суму 95 792, 01 грн., № СвРН-4638 від 10.12.2008р. на суму 17 911, 06 грн., № СвРН-4658 від 20.12.2008р. на суму 27 736, 80 грн..
Відповідно до положень п. 10.8 договору сторони погодились, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2008р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань; якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не заявить про свій намір не продовжувати його дію, строк дії договору вважається продовженим на наступний календарний рік. Доказів розірвання договору, припинення договірних відносин в період здійсненої поставки товару з приводу оплати якого виник спір, за вказаним договором суду не представлено, у зв'язку з чим зазначені вище накладні свідчать про поставку продукції в межах укладеного договору.
Посилання відповідача викладені у відзиві на позов щодо поставки товару за вказаними накладними не в межах укладеного договору через відсутність у накладних посилання на договір, судом не приймаються та визнаються безпідставними, необгрунтованими та такими що спростовується матеріалами справи, оскільки а ні положення закону, а ні умови договору не визначають обов'язку постачальника зазначати в накладних реквізити договору.
Накладі є первинними документами, які підтверджують факт здійснення господарської операції, в даному випадку поставки товару про що в них і зазначено, а підставою такої поставки є укладений між сторонами договір, який є чинним та обумовлює наявність відповідних зобов'язань у сторін.
В матеріалах справи наявна відповідь на претензію (вих. № 55 від 09.10.2009р.) підписана генеральним директором ТОВ «Ел-Інвест», у якій зазначено, що претензія № 242 від 05.10.2009р. про перерахування оплати за бетон поставлений згідно договору поставки № 14/08-2008 від 14.08.2008р. підприємством розглянута і визнана повністю в сумі 2 414 742, 83 грн..
Таким чином, позиція відповідача щодо поставки товару за вказаними накладними не в межах договору була вироблена саме у зв'язку з розглядом спору в судовому порядку, і в даному випадку спростовується матеріалами справи.
При цьому, суд також бере до уваги твердження відповідача щодо непідтвердження з боку позивача отримання товару довіреностями, через наявність в журналі обліку інших відомостей, однак зазначене лишається на рівні тверджень окремого представника, оскільки жодних належних доказів у спростування факту поставки, тобто неотримання товару за накладними № СвРН-4295 від 20.09.2008р., № СвРН-4335 від 30.09.2008р., № СвРН-4371 від 10.10.2008р., № СвРН-4444 від 20.10.2008р., № СвРН-4481 від 31.10.2008р., № СвРН-4521 від 10.11.2008р., № СвРН-4576 від 20.11.2008р., № СвРН-4608 від 30.11.2008р., № СвРН-4638 від 10.12.2008р., № СвРН-4658 від 20.12.2008р. суду не представлено, факт отримання підприємством товару визнається останнім, зокрема при проведенні звірки взаєморозрахунків, акт складений станом на 31.12.2008р. підписаний обома сторонами, скріплений печатками підприємств, у належним чином засвідченій копії міститься в матеріалах справи. Представлені до справи довіреності серії НБК № 289082 від 01.09.2008р., серії НБК № 289079 від 03.10.2008р., серії НБК № 289083 від 01.11.2008р. виписані відповідачем на отримання товару, і жодних підстав вважати їх такими, що не підтверджують отримання товару від позивача в суду відсутні.
Згідно із п. 3 ст. 8 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99р. № 996-XIV (зі змінами та доповненнями) відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом установленого терміну, але не менше ніж три роки, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Посилання відповідача на вчинення інших записів у журналі видачі довіреностей свідчить лише про неналежне ведення підприємством бухгалтерського обліку та в даному випадку неналежне оформлення первинних документів і в свою чергу не може бути підставою для несплати за фактично поставлений підприємству товар. Наполягання на вказаних обставинах при виникненні спору, свідчить про неповагу до суду, а також до свого контрагента, яким виконані зобовязання перед відповідачем належним чином.
Так, при вирішенні спору, суд визнає представлені до матеріалів справи видаткові накладні належними доказами поставки відповідачу товарів оскільки, положеннями ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. На сторін процесуальним законом покладено саме обов'язок довести обставини на які вони посилаються належними засобами доказування, а не надавати оцінку доказам іншої сторони.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.
Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності з п. 5.2, 5.3 договору, покупець повинен сплатити вартість продукції згідно підписаних товарно-транспортних накладних та товарних накладних не пізніше двох банківських днів після закінчення відповідної декади місяця (1-10, 11-20, 21-31 числа), в якій було здійснено поставку продукції…; вартість транспортування продукції визначається в рахунку на оплату продукції окремим рядком та сплачується покупцем одночасно з оплатою вартості продукції, в той же строк, як це встановлено у п. 5.2 договору.
З урахуванням наведених положень договору строк виконання зобов'язань щодо оплати товару переданого згідно видаткових накладних № СвРН-4295 від 20.09.2008р., № СвРН-4335 від 30.09.2008р., № СвРН-4371 від 10.10.2008р., № СвРН-4444 від 20.10.2008р., № СвРН-4481 від 31.10.2008р., № СвРН-4521 від 10.11.2008р., № СвРН-4576 від 20.11.2008р., № СвРН-4608 від 30.11.2008р., № СвРН-4638 від 10.12.2008р., № СвРН-4658 від 20.12.2008р., по яким рахується заборгованість в сумі 2 400 745, 63 грн., станом на час вирішення спору є таким, що настав, розрахунок мав бути здійснений відповідачем не пізніше двох банківських днів після закінчення відповідної декади місяця (1-10, 11-20, 21-31 числа), в якій було здійснено поставку продукції.
У зв'язку з неотриманням коштів за поставлений товар позивач звернувся до відповідача з претензією (вих. 242 від 05.10.2009р.) у якій просив перерахувати 2 414 742, 83 грн.. Зазначена сума заборгованості підтверджена зокрема і актом звірки складеним на 31.12.2008р., який підписаний обома сторонами, містить печатки підприємств. Заборгованість у вказаному розмірі визнана відповідачем про що зазначено у відповіді на претензію за вих. № 55 від 09.10.2009р..
21.01.2010р. позивачем на банківський рахунок отримано 14 000 грн., що підтверджено банківською випискою залученою до справи, у зв'язку з чим заборгованість відповідача що є непогашеною в сумі 2 400 745, 63 грн. заявлена до стягнення, і вимоги щодо такої підлягають задоволенню, документів які б підтверджували наявність розбіжностей у сумі взаєморозрахунків, а також таких які б спростовували здійснений позивачем розрахунок суми боргу суду не представлено.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.
Згідно п. 7.2 договору № 14/08-2008 від 14.08.2008р. за прострочення терміну оплати (більше 2 банківських днів) продукції згідно підписаних товарно-транспортних накладних та товарних накладних, покупець сплачує постачальнику пеню за кожний день прострочення оплати виходячи з подвійного розміру облікової ставки НБУ, яка діяла під час прострочення оплати; пеня нараховується на розмір несплачених покупцем грошових сум з першого дня прострочення оплати.
Згідно з рішенням Господарського суду міста Києва у справі 38/107 від 18.03.2010р. надано тлумачення змісту п. 7.2 договору поставки № 14/08-2008 від 14.08.2008р. за яким зазначені положення слід розуміти так, що ТОВ «Ел-Інвест»за прострочення терміну оплати (більше 2 банківських днів) продукції, вартість якої вказана в товарних накладних без включення до неї вартості відвантаження та перевезення продукції, зобовязано сплатити відповідачу пеню за кожний день прострочення оплати, виходячи з подвійного розміру облікової ставки НБУ яка діяла під час прострочення оплати.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача розрахована позивачем у відношенні суми заборгованості саме за поставлений товар згідно з кожною накладною, за обліковими ставками встановленими Постановою НБУ № 107 від 21.04.2008р., листом НБУ від 16.02.2009р. № 14-011/778-2395 (12%), Постановою НБУ від 12.06.2009р. № 343 (11% в періоді з 15.06.2009р.) - в межах строку встановленого законом (не більше ніж за 6 місяців) та складає 254 718, 48 грн. (розрахунок суми пені із зазначенням періоду прострочення є додатком до заяви про уточнення та зменшення позовних вимог за вих. 222 від 03.06.2010р.).
Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вищевикладене та наявність у відповідному періоді заборгованості у відповідача перед позивачем, суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 207 667, 88 грн. та з розрахунком 3% річних у розмірі 55 640, 50 грн. наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.
Факту прострочення сплати суми заборгованості за договором № 14/08-2008 від 14.08.2008р. відповідачем не спростовано, доказів здійснення розрахунків у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 25 500 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ел-Інвест»(юрид. адреса: 01014, м. Київ, вул. Струтинського 8; адреса: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька 43, п/р 26005103105001 в ЗАТ «Альфа-Банк», МФО 300346, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 30969272) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дікергофф/Україна/»(03083, м. Київ, вул. Червонопрапорна 26, п/р 26000000412000 в АТ «Каліон Банк Україна»МФО 300379, ідент. код 31029255) 2 400 745, 63 грн. (два мільйони чотириста тисяч сімсот сорок п'ять гривень 63 копійки) основного боргу, 254 718, 48 грн. (двісті п'ятдесят чотири тисячі сімсот вісімнадцять гривень 48 копійок) пені, 207 667, 88 грн. (двісті сім тисяч шістсот шістдесят сім гривень 88 копійок) інфляційних втрат, 55 640, 50 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч шістсот сорок гривень 50 копійок) процентів річних, 25 500 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот гривень) витрат по сплаті державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя Р.І. Самсін
дата підписання рішення 29.06.2010