ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 17/17816.06.10
За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»
До Відділу культури, туризму та охорони культурної спадщини виконавчого органу Дарницької районної в м. Києві ради (Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації)
Простягнення 69900,42 грн.
Суддя Удалова О.Г.
Представники сторін:
Від позивача Іваненко І.П. (за дов.)
Від відповідача Лузя Ю.К. ( начальник)
До Господарського суду міста Києва звернулася з позовом акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до відділу культури, туризму та охорони культурної спадщини виконавчого органу Дарницької районної в м. Києві ради (Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації) про стягнення 69900,42 за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 9588011 від 01.06.2002 р., а саме: 65012,50 грн. основного боргу, 1954,79 грн. інфляційних 374,44 грн. трьох процентів річних та 2558,69 грн. пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2010 р. порушено провадження у справі № 17/178 та призначено її до розгляду на 19.05.2010 р..
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2010 р. розгляд справи відкладався на 07.06.2010 р., у зв'язку з неявкою відповідача на розгляд справи.
У судовому засіданні 07.06.2010 р. оголошено перерву до 16.06.2010 р..
У судовому засіданні 16.06.2010 р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що прострочення платежів за спожиту теплову енергію виникло у відповідача через відсутність бюджетного фінансування, доказом чого є зареєстрована органами Державного казначейства України кредиторська заборгованість, саме тому таке порушення договірних зобов'язань не може тягнути за собою накладення на відповідача будь-яких штрафних санкцій. Крім того, відповідач зазначив, що заборгованість за спожиту теплову енергію погасив у повному обсязі.
Крім того, відповідач надав суду клопотання про зменшення розміру пені вдвічі, враховуючи відсутність фінансування та неможливістю сплатити борг вчасно.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
01.06.2002 р. між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(енергопостачальною організацією) та відділом культури, туризму та охорони культурної спадщини виконавчого органу Дарницької районної в м. Києві ради (Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації) (абонентом) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору (п. 1.1) предметом останнього є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених Договором.
Згідно з п. 2.2.1 Договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року; в кількості та обсягах згідно з Додатком № 1 до Договору.
Відповідно до п. 5.1 Договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом (по приладах обліку).
Згідно з Додатком № 3 до Договору розрахунки за відпущену теплову енергію здійснюються на підставі тарифів, встановлених та затвердженими Київською міською державною адміністрацією.
Пунктом 2 додатку № 4 до Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включена вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.
Згідно з пунктом 3 додатку 4 до Договору, абонент здійснює оплату не пізніше 25 числа поточного місяця.
Відповідно до умов вказаного Договору позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії за період з 01.10.2009 р. по 01.02.2010 р. на суму 107663,00 грн., що підтверджується табуляграмами споживання теплової енергії, відомостями обліку та розрахунком основного боргу, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.
Відповідач за поставлену теплову енергію розрахувався частково в сумі 41 528,31 грн., внаслідок чого за період з 01.10.2009 р. по 01.02.2010 р. виникла заборгованість за використану теплову енергію в сумі 65012,50 грн.
Як встановлено судом, платіжними дорученнями від 17.03.2010 р. № 357 в сумі 19 334,12 грн., від 21.04.2010 р. в сумі 12 244,18 грн. відповідач перерахував позивачеві борг за спожиту теплову енергію в сумі 31578,30 грн., що не заперечується сторонами.
Враховуючи те, що вказані кошти сплачені відповідачем до подачі позову до суду (до 27.04.2010 р.), позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів в сумі 31578,30 грн. задоволенню не підлягають як необґрунтовані.
Як встановлено судом, відповідач в рахунок сплати боргу за спожиту теплову енергію (під час розгляду справи в суді) платіжними дорученнями від 20.05.2010 р. № 782 в сумі 23 592,80 грн., від 31.05.2010 р. в сумі 229,90 грн., 14.06.2010 р. в сумі 7617,98 грн. перерахував кошти в сумі 31 440,68 грн.
Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
З врахуванням того, що відповідач самостійно перерахував кошти в сумі 31 440,68 грн. в рахунок сплати боргу за спожиту теплову енергію, предмет спору в цій частині позовних вимог відсутній, а тому провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 31 440,68 грн. за спожиту теплову енергію підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Інших доказів погашення заборгованості за спожиту теплову енергію відповідачем не надано.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за Договором за спожиту теплову енергію в сумі 1993,52 грн. належним чином доведений, документально обґрунтований і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 1993,52 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), отже, є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 374,44 грн. ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача, перевіреним судом.
Вимоги позивача про стягнення збитків від інфляції в сумі 1 954,79 грн. ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з п. 3.5. Додатку 4 до Договору у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 3 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Враховуючи положення п. 3 статті 83 ГПК України, норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», пункт 3.5. додатку 4 до Договору, враховуючи специфіку діяльності відповідача, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені до 1279,35 грн.
Посилання відповідача на те, що прострочення платежів за спожиту теплову енергію виникло у відповідача через відсутність бюджетного фінансування, а тому таке порушення договірних зобов'язань не може тягнути за собою накладення на відповідача будь-яких штрафних санкцій не приймаються судом з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 7 ст. 51 Бюджетного кодексу України визначено, що після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання, розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 36 ст. 2 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.
Згідно з приписами частин п'ятої та шостої статті 51 Бюджетного кодексу України: розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами; будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями; витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.
Отже, враховуючи те, що відносини, які виникли між сторонами, є майновими відносинами, заснованими на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, тобто цивільними відносинами, суд відзначає, що після підписання відповідачем Договору на постачання теплової енергії у нього виникли безумовні зобов'язання виконання умов договору та оплати електричної енергії, при цьому чинним законодавством не передбачено звільнення відповідача, який є бюджетною установою, від виконання своїх зобов'язань в зв'язку з відсутністю фінансування.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог в наступному порядку: на позивача -в частині вимог про стягнення з відповідача боргу за спожиту теплову енергію в сумі 31578,30 грн., на відповідача - в іншій частині позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з відділу культури, туризму та охорони культурної спадщини Дарницької районної в м. Києві ради (Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації) (02068, м. Київ, вул. О. Кошиця, буд. 11, рахунок 254298802в АППБ «Аваль», МФО 322971, код 26078005) на користь акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, рахунок 260070130718 в АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627, код 00131305) 1993,52 грн. основного боргу, 374,44 грн. трьох процентів річних, 1 954,79 грн. інфляційних збитків, 1 279,35 грн. пені, 383,22 витрат по оплаті державного мита, 129,38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 31 440,68 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя О.Г. Удалова
Рішення підписано 29.06.2010 р.