Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" листопада 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3898/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шатернікова М.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку ч. 5 ст. 252 ГПК України, справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альянс" (49044, м. Дніпро, бульвар Катеринославський, 2, оф. 603; ідент. код 32495221)
до Приватного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 63; ідент. код 21186813)
про стягнення 77300,64 грн.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альянс" 27.09.2021 р. звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія", в якій просить суд стягнути з останнього суму страхового відшкодування у розмірі 71439,96 грн., пеню в розмірі 4073,06 грн., 3% річних в розмірі 786,82 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1000,80 грн. Також просить стягнути судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 2270,00грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що ним виплачено страхувальнику - ОСОБА_1 страхове відшкодування відповідно до договору страхування транспортного засобу № 23.0022622.03 від 06.04.2020 р., за яким страховик застрахував ризик пошкодження транспортного засобу (CADILLAC XTS, д/н НОМЕР_1 ), внаслідок чого у відповідача виникло зобов'язання перед позивачем відшкодувати завдані в результаті ДТП, яка сталась 31.08.2020 р. о 18:35, збитки в межах ліміту відповідальності передбачених полісом АО 1725234, проте відповідач не сплатив позивачу страхове відшкодування.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.09.2021 позовну заяву ПАТ "Страхова компанія "Альянс" прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3898/21. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив.
Клопотання від сторін, в порядку ч. 5 ст. 252 ГПК України, щодо проведення розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Так, ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 30.09.2021 було направлено на адресу відповідача - 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 63, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як адреса місцезнаходження юридичної особи.
Проте вищезазначену поштову кореспонденцію повернуто на адресу суду 11.10.2021 без доказів вручення з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою)".
Суд зазначає, що згідно із ч.1 ст.10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За таких підстав, враховуючи те, що ухвала про відкриття провадження у справі № 922/3898/21 завчасно була направлена відповідачу на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, проте не виявив бажання надати відзив на позовну заяву у строк встановлений судом, що є суб'єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав, а відтак суд вирішує справу в порядку ч. 9 ст. 165 ГП України за наявними в ній матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
06.04.2020 між позивачем, як страховиком, та ОСОБА_1 , як страхувальником, було укладено договір № 23.0022622.03 добровільного страхування наземного транспорту, а також добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом автомобілем марки CADILLAC XTS, д/н НОМЕР_2 , 2018 року випуску.
Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, дорожньо-транспортна пригода.
Строк дії договору встановлено з 10.04.2020 по 09.04.2021.
31.08.2020 р. о 18 год. 35 хв. на вул. Академіка Заболотного, 37 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пошкоджено автомобіль CADILLAC XTS, д/н НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , та застрахований в ПРАТ "СК "Альянс" за Договором страхування транспортного засобу № 23.0022622.03 від 06.04.2020 р.
Розмір завданих ОСОБА_1 внаслідок ДТП збитків відповідно до Звіту серії SL № 24896 від 10.09.2020 р. склав 71439 грн. 96 коп.
Вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП автомобіля CADILLAC XTS, д/н НОМЕР_1 , згідно Рахунку-фактури № 19092020 від 19.09.2020 р. ФОП Загорулько М.М, склала 99032 грн. 00 коп.
23.09.2020 позивачем був складений та підписаний страховий акт №23.0321.20, згідно з яким пошкодження транспортного засобу марки CADILLAC XTS, д/н НОМЕР_2 внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 99032,00 грн.
24.09.2020 страхувальник звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 23.0022622.03 від 06.04.2020 на рахунок СТО.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 25.09.2020 р. у справі № 752/17992/20 винним у скоєнні ДТП визнано водія автомобіля MAN, д/н НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , який не врахував дорожньої обстановки при перестроюванні та не надав перевагу в русі автомобілю CADILLAC XTS, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтись, допустив зіткнення з даним автомобілем, внаслідок чого відбулося пошкодження транспортних засобів, тобто порушив вимоги п.п. 2.3б), п. 10.3 Правил дорожнього руху України, у зв'язку з чим його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
На підставі складеного страхового акту № 23.0321.20 від 30.09.2020 позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземного транспорту № 23.0022622.03 від 06.04.2020, перерахував на рахунок СТО - ФОП Загорулько М.М. суму страхового відшкодування в розмірі 99032,00 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 574 від 30.09.2020.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно зі статтями 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Отже, з огляду на положення ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» підставою для набуття позивачем права вимоги щодо виплати страхового відшкодування (в порядку заміни кредитора в зобов'язанні) є факт фактичної виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування
Таким чином, до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альянс" перейшло в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як вбачається з довідки Управління патрульної поліції в м. Києві Національної поліції України № 45893/41/11/5-20, транспортний засіб марки MAN, д/н НОМЕР_3 , яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю марки CADILLAC XTS, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить ОСОБА_3 та знаходився під керуванням ОСОБА_2 .
Згідно із ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина ОСОБА_2 встановлена в судовому порядку.
Доказів наявності вини інших осіб в ДТП, що відбулася 31.08.2020 суду не надано.
Під час розгляду справи встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля MAN, державний номерний знак НОМЕР_3 на момент скоєння вищезгаданої дорожньо-транспортної пригоди була застрахована Приватним акціонерним товариством "Харківська муніципальна страхова компанія" відповідно до полісу № АО 01725234.
При цьому, згідно п.п. 1.1, 1.4 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п. 12.1 ст. 12 зазначеного вище Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
При цьому, доказів того, що вказаним договором (поліс № АО 01725234) було встановлено розмір франшизи, до матеріалів справи не надано.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки CADILLAC XTS, д/н НОМЕР_2 встановлено позивачем на підставі Звіту серії SL № 24896 від 10.09.2020 р., та становить 71439,96 грн, а відтак до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах вказаної суми на підставі ст. 1187, 1188 ЦК України, ст. 3, 22, 29 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" до ПАТ "ХМСК".
03.02.2021 позивач направив на адресу відповідача заяву за вих. № 16 від 22.01.2021 з вимогою про відшкодування шкоди, пов'язаної з пошкодженням у ДТП авто CADILLAC XTS, д/н НОМЕР_2 . Зазначену заяву відповідач отримав 08.02.2021.
Однак відповідач у встановлений законом строк відшкодування не здійснив.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 71439,96 грн є обґрунтованою, вимоги позивача не спростовані відповідачем та є такими що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення відповідачем строків виплати страхового відшкодування суд зазначає наступне.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
За приписами пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
При цьому, пунктом 36.5 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Відповідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Відповідачем не спростовано факт отримання заяви про виплату страхового відшкодування 08.02.2021.
Отже, у відповідності до вимог чинного законодавства, відповідач зобов'язаний був сплатити страхове відшкодування не пізніше 09.05.2021.
Відтак, позивач правомірно нарахував пеню за період з 10.05.2021 по 20.09.2021 у розмірі 4073,06 грн.
Окрім того, оскільки відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3 % річних в сумі 786,82 грн та інфляційні втрати у розмірі 1000,80 грн.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019 та у постанові Верховного Суду України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат у межах заявленого періоду, суд дійшов висновку про те, що він є арифметично вірним, обґрунтованим та здійснений у відповідності до приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.
При цьому, судом звернуто увагу, що при розрахунку інфляційних втрат позивачем здійснено нарахування виходячи з відомих на час складання позовної заяви індексів інфляції за період з травня 2021 по серпень 2021 р.
Разом з тим, в частині заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, суд керується ч. 2 ст. 237 ГПК України, якою унормовано, що при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, а відтак в цій частині вимоги підлягають задоволенню у розмірі заявленому позивачем.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Позивачем належними та допустимими доказами доведено факт порушення відповідачем своїх зобов'язань в частині своєчасної сплати страхового відшкодування, в той час як відповідач під час розгляду справи не надав суду належних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.
Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, пов'язаних з несвоєчасною сплатою страхового відшкодування, що змусило позивача звернутися до суду за захистом свого порушеного права, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат зі сплати судового збору в сумі 2270,00 грн.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 126, 129, 231, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 63; ідент. код 21186813) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альянс" (04044, м. Дніпро, бульвар Катеринославський, 2, оф. 603; ідент. код 32495221) страхове відшкодування в розмірі 71439,96 грн. пеню у розмірі 4073,06 грн, 3% річних у розмірі 786,82 грн, інфляційні втрати у розмірі 1000,80 грн, а також судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягувач: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альянс" (04044, м. Дніпро, бульвар Катеринославський, 2, оф. 603; ідент. код 32495221).
Боржник: Приватне акціонерне товариство "Харківська муніципальна страхова компанія" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 63; ідент. код 21186813).
Рішення набирає законної сили в строк та порядку, визначеними ст. 241 ГПК України і може бути оскаржене в стоки і в порядку, визначеними ст. 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено "29" листопада 2021 р.
Суддя М.І. Шатерніков