18 жовтня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/324/21
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Боровця Я.Я.
за участю секретаря судового засідання Сиротюк К.В.
Розглянув справу в порядку загального позовного провадження
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОКОМ СЕРВІС", вул. Михайлівська, 24А, м. Київ
до відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль, вул. Галицька, 1, м. Тернопіль
про визнання укладеним Договору №37 від 01.04.2019 (з додатками) між ТОВ "ЕНЕРГОКОМ СЕРВІС" та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Тернопіль та стягнення заборгованості в розмірі 240 829,03 грн.
за участю Тернопільської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону на стороні відповідача, проспект Злуки, 47в, м. Тернопіль .
За участю учасників судового процесу:
від позивача: Оплачко В.О. - адвокат,
від відповідача: Надвинична Т.Я. - представник,
Маланчук В.М. - представник,
від прокуратури: Троян Р.Б. - прокурор.
Судові процедури
Судом роз'яснено форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах даної справи згідно до вимог ГПК України.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд", відповідно до вимог статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України.
Для розгляду справи в режимі відеоконференцзв'язку використовуються засоби для здійснення фіксації судового процесу в режимі відеоконференц-прийому "EASYCON".
Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.
Суть справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОКОМ СЕРВІС", м. Київ звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль, м. Тернопіль про визнання укладеним Договору №37 від 01.04.2019 (з додатками) між ТОВ "ЕНЕРГОКОМ СЕРВІС" та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Тернопіль та стягнення заборгованості в розмірі 240 829,03 грн, з яких: 198 782,71 грн - борг; 20 275,76 грн - пеня; 16 876,59 грн - інфляційні збитки та 4 893,97 грн - 3% річних.
Відкриття провадження у справі.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 24.05.2021, для розгляду справи №921/324/21 визначено суддю Боровця Я.Я.
Ухвалою суду від 31.05.2021 відкрито провадження у справі №921/324/21 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 24.06.2021.
Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.
Підготовче провадження.
Підготовче засідання вперше призначене на 24.06.2021.
Протокольною ухвалою від 24.06.2021 підготовче засідання відкладалося на 10.08.2021.
У підготовчих засіданнях 10.08.2021, 17.08.2021 та 26.08.2021 судом оголошувались перерви відповідно до 17.08.2021, до 26.08.2021 та до 16.09.2021 , про що зазначено у протоколах судових засіданнях.
Згідно статті 177 ГПК України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Ухвалою суду від 10.08.2021 продовжено строк підготовчого провадження у справі №921/324/21 на 30 днів, відповідно до вимог статті 177 ГПК України.
Пунктом 3 частини 2 статті 185 ГПК України встановлено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 16.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/324/21 до судового розгляду по суті на 05.10.2021.
Розгляд справи по суті.
У судовому засіданні - 05.10.2021 розпочато розгляд справи по суті.
У судовому засіданні 05.10.2021 судом оголошувалась перерва до 18.10.2021, про що зазначено у протоколі судового засідання.
При розгляді справи по суті, суд з'ясував обставини справи, дослідив докази у справі, заслухав обґрунтування позовних вимог представника позивача, його вступне та заключне слово та заперечення позовних вимог представника відповідача, його вступне та заключне слово.
У судовому засіданні 18.10.2021, після з'ясування обставин справи та дослідження доказів у справі, суд, після виходу із нарадчої кімнати, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Інші процесуальні дії.
Ухвалою суду від 26.08.2021 задоволено заяву керівника Тернопільської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону про вступ у справу №921/324/21 на стороні відповідача. Допущено Тернопільську спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону до участі у розгляді справи №921/324/21.
Згідно до статті 197 ГПК України, ухвалами суду від 07.10.2021, від 03.08.2021 від 16.08.2021, від 25.08.2021, від 30.09.2021, від 12.10.2021 заяви представника ТОВ "ЕНЕРГОКОМ СЕРВІС" - адвоката Оплачко В.О. про участь у судових засіданнях відповідно - 24.06.2021, 10.08.2021, 17.08.2021, 26.08.2021, 05.10.2021, 18.10.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, задоволено.
Аргументи сторін
Правова позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на обставину неналежного виконання відповідачем, взятих на себе зобов'язань, а саме: не підписання Договору №37 від 01.04.2019 та додатків до нього та прострочення виконання зобов'язання зі сплати виконаних робіт з підстав, викладених у позовній заяві, додаткових поясненнях вх. №6503 від 09.08.2021 та вх. №7136 від 01.09.2021.
В якості правових підстав позову позивач вказує зокрема норми Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.
Просить суд позов задоволити.
Заперечення відповідача.
Представник відповідача заперечує проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. №5170 від 18.06.2021) та додаткових поясненнях (вх. №6923 від 26.08.2021). Зокрема зазначає, що позивачем не дотримано порядку укладення договору, встановленого Законом України "Про публічні закупівлі", а сам проєкт даного правочину позивачем було надіслано на адресу відповідача лише 16.06.2021, тобто більше ніж через рік після нібито виконаних позивачем робіт. Окрім того вказує, що надсилання позивачем електронних листів про надання допуску на територію військового містечка не може свідчити про надання такого допуску (дозволу). Звертає увагу суду на те, що факт виконання робіт зі сторони позивача належним чином не підтверджено.
Просить в позові відмовити.
Пояснення прокуратури.
Прокурор з даними позовними вимогами не погоджується з підстав, викладених у письмових поясненнях щодо позову (вх. №7262 від 06.09.2021).
Фактичні обставини, встановлені судом.
Як стверджує позивач, у березні-квітні 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОКОМ СЕРВІС" та Квартирно-експлуатаційним відділом м.Тернопіль було досягнуто домовленості щодо виконання послуг (робіт) з гідрохімічного очищення котлів Ніісту 5 - 4 шт. військового містечка в/ч 3200 в м.Бережани з оплатою після виконання робіт у відповідності до ДБН України..
В подальшому позивачем передано відповідачу підписаний проєкт Договору №37 від 01.04.2019 з додатками (в двох екземплярах), а саме: Зведений кошторисний розрахунок вартості об'єкта; Договірна ціна; Локальний кошторис на роботи №2-1-1; Дефектний акт.
Позивач вказує, що відповідач акцептував дану пропозицію та вчинив дії для допуску позивача (режимний об'єкт) до виконання послуг (робіт) з гідротехнічного очищення котлів Ніісту 5 - 4 шт. військового містечка в/ч 3200 в м.Бережани.
25 квітня 2019 року ТОВ "ЕНЕРГОКОМ СЕРВІС" повністю виконало роботи, про що сторони підписали Бригадний акт здачі-прийняття виконаних робіт.
А тому, позивачем передано відповідачу Акт виконаних робіт за формою КБ-2в та Довідку про вартість виконаних робіт та витрати за формою КБ-3, відповідно до яких вартість виконаних робіт складає 198 782,71 грн.
Проте ні Договір з додатками, ні Акт виконаних робіт за формою КБ-2в, ні Довідка про вартість виконаних робіт та витрати за формою КБ-3 відповідачем не були підписані, посилаючись на відсутність фінансування на такий тип робіт/послуг, а також на те, що ним вчиняються дії щодо отримання додаткового фінансування.
Відповідач факт виконання робіт не визнав.
Як зазначає позивач, 29.03.2019 КЕВ м.Тернопіль звернувся з листом №1/603 до Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління м.Львів, у якому зазначено інформацію щодо необхідності проведення промивки системи центрального опалення на об'єктах КЕВ м.Тернопіль (всього на загальну суму 1074,4 тис.грн), з визначенням орієнтовної вартості робіт по кожному об'єкту, в тому числі: Промивка та ремонт котлів Ніісту 5 - 4 шт. військової частини НОМЕР_1 в м.Бережани, орієнтовна вартість 198,8 тис.грн.
12.04.2019 листом за №515/2/1739/308 Західне територіальне квартирно-експлуатаційне управління (м.Львів) звернулося до Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України щодо виділення додаткових кошторисних призначень та коштів на проведення ремонту, гідрохімічного очищення внутрішніх мереж теплопостачання та зовнішніх каналізаційних мереж на загальну суму 3608,612 тис.грн, в тому числі по КЕВ м.Тернопіль загальна потреба 1074,4 тис.грн.
05.06.2021 ТОВ "ЕНЕРГОКОМ СЕРВІС" направило КЕВ м.Тернопіль вимогу №37 щодо підписання Договору №37 від 01.04.2019, Зведеного кошторисного розрахунку вартості об'єкта, Акту виконаних робіт за формою КБ-2в та надіслання другогу екземплярів таких на адресу ТОВ "ЕНЕРГОКОМ СЕРВІС"; сплати грошових коштів в розмірі 198 782,71 грн (з ПДВ) на підставі рахунку №296 від 28.05.2020 протягом 7 банківських днів з дати отримання даної Вимоги.
В якості додатків до Вимоги №37 на адресу КЕВ м.Тернопіль позивачем направлено відповідачу: Договір №37 від 01.04.2019 (в 2 екз.), Зведений кошторисний розрахунок вартості об'єкта (в 2 екз.), Акт виконаних робіт за формою КБ-2в (в 2 екз.), а також Договірна ціна (в 2 екз.), Локальний кошторис (в 2 екз.), Дефектний акт (в 2 екз.), Акт КБ-2В (в 2 екз.), Довідка КБ-3 (в 2 екз.), копія Бригадного акту від 16(25).04.2019, Підсумкова відомість (в 2 екз.), рахунок №296 від 28.05.2020 (опис вкладення у цінний лист від 16.06.2020).
Отже, відповідач Договір №37 від 01.04.2019 з додатками та Акт виконаних робіт (форми КБ-2в) не підписав, грошові кошти за фактично виконані роботи не сплатив, та й зауважень щодо неналежного виконання послуг (робіт) не надіслав.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.
Зміст спірних правовідносин, які склались між сторонами.
Визначаючи правову природу спірних правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини між сторонами, регулюються положеннями Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України.
Норми права, які застосував суд.
Мотивована оцінка судом аргументів наведених учасниками справи.
Щодо вимоги про визнання укладеним Договору №37 від 01.04.2019 з додатками між ТОВ "ЕНЕРГОКОМ СЕРВІС" та Квартирно-експлуатаційним відділом м.Тернопіль.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній до внесення змін згідно із Законом №738-IX від 19.06.2020) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Так, відповідно до частин 1, 2 статті 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Частиною 1 статті 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Загальний порядок укладання господарських договорів визначено в статті 181 Господарського кодексу України.
Так, статтею 181 Господарського кодексу України (в редакції чинній до 16.08.2020, до внесення змін згідно із Законом №738-IX від 19.06.2020) передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
За змістом частин 2, 3 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Як слідує із матеріалів справи, підписаний зі сторони позивача Договір №37 від 01.04.2019 з додатками, а саме: Зведений кошторисний розрахунок вартості об'єкта, Договірна ціна, Локальний кошторис на роботи, Дефектний акт, Акт приймання виконаних робіт за формою КБ-2в, Довідка про вартість виконаних робіт форми КБ-3, надіслано позивачем на адресу КЕВ м.Тернопіль з вимогою від 16.06.2020.
Позивач вказує, що такі документи в червні 2020 року направлялись відповідачу повторно, оскільки вже передавались останньому раніше, проте доказів в підтвердження наведеного, як і дати передання таких документів відповідачу (як пропозиції укласти договір) матеріали справи не містять.
У проєкті Договору №37 від 01.04.2019 викладені його істотні умови, зокрема: предмет договору "Послуги з гідрохімічного очищення котлів Ніісту 5 - 4 шт. військового містечка в/ч 3200"; ціну Договору - 198 782,71 грн (в т.ч. ПДВ 20% - 33 130,45 грн); умови оплати (в т.ч. проведення кінцевого розрахунку не пізніше 31.12.2019 після повного виконання послуг); строк дії Договору (з моменту підписання обома сторонами і до 31.12.2019, при умові повного виконання сторонами своїх зобов'язань по Договору).
Отже, пропозиція укласти договір №37 від 01.04.2019 зроблена позивачем саме 16.06.2020, без встановлення відповідачу строку на відповідь.
Згідно частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до статті 644 Цивільного кодексу України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.
Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону та залежно від встановлених обставин вирішити питання щодо наслідків його часткового чи повного виконання сторонами. У такому разі визнання вказаного договору укладеним не буде належним способом захисту (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17).
Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач відповіді на пропозицію укласти договір позивачу не надіслав, підписаного зі своєї сторони примірника Договору №37 від 01.04.2019 з додатками не повернув.
Також, в матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідачем фактичних дій на виконання вказаних у пропозиції умов договору, які б засвідчували його бажання укласти договір (як прийняття пропозиції, акцепту) після отримання проекту Договору (тобто після 16.06.2020).
Щодо направлення КЕВ м.Тернопіль листа №1/603 від 29.03.2019 до Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління м.Львів, у якому зазначено інформацію щодо необхідності проведення промивки системи центрального опалення на об'єктах КЕВ м.Тернопіль, з визначенням орієнтовної вартості робіт по кожному об'єкту, в тому числі: Промивка та ремонт котлів Ніісту 5 - 4 шт. військової частини НОМЕР_1 в м.Бережани, орієнтовна вартість 198,8 тис.грн, то таке мало місце раніше, більш, ніж за рік до направлення позивачем проєкту Договору №37 від 01.04.2019 з додатками відповідачу. Крім того, в листі йдеться про необхідність проведення робіт по об'єктах, а не підтверджується їх фактичне виконання.
Отже, сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, у зв'язку з чим Договір №37 від 01.04.2019 з додатками слід вважати неукладеним (таким, що не відбувся).
При цьому суд враховує, що надіслана позивачем у червні 2020 року вимога щодо укладення Договору не ґрунтується на процедурах та не відповідає порядку укладення договорів, що визначені Законом України "Про публічні закупівлі", який є спеціальним та підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.
До того ж, направлення в червні 2020 року проєкту Договору, датованого від 01 квітня 2019 року (тобто більш ніж через рік з дати його складення та можливого виконання робіт) суперечить встановленому законодавством порядку оформлення договірних відносин між сторонами.
Відповідно до частн 1, 2 статті 14 Цивільного Кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Статтею 187 Господарського кодексу України визначено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Таким чином, оскільки договір, визнання укладеним якого з додатками є предметом даної справи, не є обов'язковим для укладання сторонами в силу прямої норми закону чи попереднього договору, по суті договір є не акцептований відповідачем і сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, відсутні правові підстави вважати спірний договір укладеним у відповідній редакції позивача.
Також, не може свідчити про оформлення договірних стосунків між сторонами у спрощений спосіб шляхом складання Бригадного акту здачі-прийняття виконаних робіт від 25.04.2019.
Згідно частини 2 статті 184 Господарського кодексу України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України (в редакції чинній до 16.08.2020, до внесення змін згідно із Законом №738-IX від 19.06.2020) було передбачено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до частини 8 статті 181 ГК України (у вказаній вище редакції) у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Статтями 180, 189 Господарського кодексу України визначено, що однією з істотних умов господарського договору є ціна договору, яка визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.
Проте, як вбачається із змісту Бригадного акту здачі-прийняття виконаних робіт від 25.04.2019, копію якого долучено до матеріалів справи, останній не містить умови щодо ціни перелічених в ньому робіт (послуг). Отже, сторонами вартість виконуваних робіт (послуг) не погоджувалася.
Частинами 1, 4 статті 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частини1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України).
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами (частини 1, 2 статті 843 Цивільного кодексу України).
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує, що в своїй роботі використовує ліцензоване програмне забезпечення "Комп'ютерна програма "Інпроект - Випуск Кошторисів", за допомогою якої проводився розрахунок вартості робіт (послуг) з урахуванням ДБН. Як вбачається з Договірної ціни, яка є додатком до Договору №37 від 01.04.2019, розрахунок вартості робіт (послуг) здійснено згідно з ДСТУ Б Д.1.1-2013. Даний Державний стандарт враховує вимоги, які передбачені ДБН Д.2.4.-2000 "Ресурсні елементні кошторисні норми на ремонтно-будівельні роботи" та ВБН Д.2.8-204.01.01-2003 "Відомчі ресурсні елементні кошторисні норми на роботи з ремонту устаткування та обладнання, які виконуються на об'єктах житлово-комунального господарства", які затверджені Наказами Держжитло-комунгоспу України від 16.01.2004 №5 та від 23.08.2005 №133. Таким чином, вважає, що розрахунок Договірної ціни здійснено у відповідності до чинного законодавства України.
Оцінивши надані позивачем документи, за відсутності факту погодження сторонами вартості запланованих чи виконаних робіт (послуг) та за відсутності доказів в підтвердження фактично понесених позивачем витрат у зв'язку з виконанням таких робіт (послуг), суд дійшов висновку, що позивачем у встановленому порядку не обґрунтовано їх вартість в сумі 198 782,71 грн. При цьому, така вказується позивачем, виходячи із умов Договору №37 від 01.04.2019 та додатків до нього, в т.ч. Акту приймання виконаних робіт за формою КБ-2в, Довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3, які направлялись відповідачу більш, ніж через рік з дати складення Бригадного акту.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України).
Згідно статтею 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
Стаття 203 Цивільного кодексу України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Так, частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину (частина 1 статті 215 Цивільного кодексу України).
Слід зазначити, що такий документ як "бригадний акт", до числа документів на підтвердження виконання робіт чи надання послуг, Методичними рекомендаціями щодо переліку підтверджених документів для реєстрації бюджетних зобов'язань та проведення платежів, затвердженими наказом Державної казначейської служби України від 29.04.2013 за №68 чи іншими нормативно-правовими актами не відноситься.
Зазначений Бригадний акт не є належним та допустимим доказом в підтвердження фактичного виконання позивачем робіт (послуг) на суму 198 782,71 грн, оскільки такий не є належним чином оформленим первинним бухгалтерським документом, що підтверджує проведення господарської операції відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", із зазначенням обсягу господарської операції, її одиниці виміру, зі сторони відповідача підписаний належним чином не уповноваженою на те особою.
До того ж, всупереч статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" "Бригадний акт", не містить відтиску печатки відповідача; відомостей про посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції; зі сторони позивача підписаний невстановленою особою, зі сторони відповідача - не уповноваженою на те особою.
При цьому, суд враховує твердження відповідача про те, що згідно Положення про Квартирно-експлуатаційний відділ м.Тернопіль, лише начальник КЕВ м.Тернопіль наділений повноваженнями на укладення договорів відповідно до чинного законодавства України та візування відповідних документів.
Не може додатково підтверджувати виконання робіт (послуг) згідно Бригадного акту від 25.04.2019 і направлення листа КЕВ м.Тернопіль №1/603 від 29.03.2019 до Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління м.Львів, оскільки у ньому лише вказується про необхідність проведення робіт на об'єктах КЕВ м.Тернопіль, в т.ч. - Промивка та ремонт котлів Ніісту 5 - 4 шт. військової частини НОМЕР_1 в м.Бережани, із зазначенням їх орієнтовної вартості 198,8 тис. грн, і такий лист направлено до складання Бригадного акту.
Таким чином, факт виконання позивачем робіт на об'єкті відповідача на суму 198 782,71 грн та факт їх належного прийняття зі сторони відповідача є сумнівним та документально не підтвердженим.
Суд вважає вірогідним складення такого Акту сторонами як дефектного акту, з метою попереднього визначення об'ємів виконуваних робіт, при наявності фінансування, і на підставі якого виконується розрахунок договірної ціни.
Щодо вимоги про стягнення грошових коштів в розмірі 240 829,03 грн, суд зазначає таке.
Оскільки судом встановлено відсутність договірних відносин між сторонами щодо виконання послуг (робіт) з гідрохімічного очищення котлів Ніісту 5 - 4 шт. військового містечка в/ч 3200 в м.Бережани, а також відсутність належним чином оформленого та підтвердженого факту виконання таких робіт на суму 198 782,71 грн, належного обґрунтування зі сторони позивача їх вартості, суд вважає у встановленому порядку не доведеними позовні вимоги щодо стягнення 198 782,71 грн - вартості таких робіт (послуг), 16 876,59 грн - інфляційних збитків (нарахованих за період з серпня 2020 року по квітень 2021 року), 4893,97 грн - 3% річних (нарахованих за період з 17.07.2020 по 12.05.2021), а також 20 275,76 грн пені (нарахованої в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на підставі п.п.6.4, 6.7, 8.4 Договору №37 від 01.04.2019, який сторонами не укладено).
З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов'язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.
Враховуючи наведене, виходячи із вищезазначених норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставин, якими останній обґрунтовує свої вимоги: укладення договору з відповідачем, погодження усіх істотних умов договору (підряду), факту виконання робіт, а тому позов є необґрунтованим і до задоволення не підлягає.
Висновок суду.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Судові витрати.
Щодо судового збору у розмірі 5882,44 грн та щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 210, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОКОМ СЕРВІС", вул. Михайлівська, 24А, м. Київ до відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль, вул. Галицька, 1, м. Тернопіль про визнання укладеним Договору №37 від 01.04.2019 (з додатками) між ТОВ "ЕНЕРГОКОМ СЕРВІС" та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Тернопіль та стягнення заборгованості в розмірі 240 829,03 грн, відмовити.
2. Судові витрати у складі судового збору у розмірі 5882,44 грн та у складі витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256 -257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до п.17.5 Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, а саме до 15.12.2017 року. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Примірник рішення надіслати учасникам справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:
Позивачу: Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОКОМ СЕРВІС", вул. Михайлівська, 24А, м. Київ.
Відповідачу: Квартирно-експлуатаційному відділу м. Тернопіль, вул. Галицька, 1, м. Тернопіль.
Тернопільській спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері Західного регіону, проспект Злуки, 47в, м. Тернопіль .
Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повне рішення складено та підписано "02" грудня 2021 року.
Суддя Я.Я. Боровець