вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"02" грудня 2021 р. м. Київ Справа № 911/3043/21
Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Манілець А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лембергбуд», м. Львів,
до відповідача приватного підприємства «Термобуд-Київ», м. Ірпінь, смт. Ворзель Київської області,
про стягнення 51 857,10 грн.
без виклику представників;
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Лембергбуд», м. Львів (далі по тексту - ТОВ «Лембергбуд») звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 24.09.2021 до відповідача - приватного підприємства «Термобуд-Київ», м. Ірпінь, смт. Ворзель Київської області (далі по тексту - ТОВ «Термобуд-Київ»), в якому просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 51857,10 грн., у тому числі 45742,26 грн. основного боргу за договором поставки від 20.12.2016 №46/20122016, 914,84 грн. штрафу відповідно до пункту 5.1 договору, 5200,00 грн. витрат на професійну правову допомогу та витрати по сплаті судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання за договором поставки від 20.12.2016 № 46/20122016 щодо оплати товару, поставленого позивачем згідно видаткових накладних від 17.11.2020 № 3732 на суму 1 048,51 грн., від 18.11.2020 № 3746 на суму 13 928,71 грн., від 19.11.2020 № 3777 на суму 6 216,54 грн., від 24.11.2020 № 3829 на суму 8 876,45 грн., від 26.11.2020 № 3864 на суму 1 512,00 грн., від 01.12.2020 № 3931 на суму 8 876,45 грн., від 07.12.2020 № 3969 на суму 5 283,60 грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 20.10.2021 позовну заяву ТОВ «Лембергбуд» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №911/3043/21, за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику представників).
04.11.2021 від позивача ТОВ «Лембергбуд» до господарського суду надійшло клопотання про доручення документів до матеріалів справи, а саме витребуваних ухвалою від 20.10.2021 копій рахунків, які виставлялись відповідачу згідно договору.
Відповідно до частини 9 ст. 80 ГПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
11.11.2021 від відповідача ПП «Термобуд-Київ» до господарського суду надійшов відзив від 02.11.2021 №68/11 на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позову. Відповідач твердить, що відповідно до надісланого позивачем Акту звірки взаєморозрахунків за період 01.11.2020 по 29.09.2021 ТОВ «Лембергбуд» підтвердило, що заборгованість ПП «Термобуд-Київ» становить 30 000,00 грн. оплата заборгованості в сумі 15.742,26 грн. здійснена платіжним дорученням від 13.09.2021. Разом із тим, отримавши ухвалу про відкриття провадження у справі, відповідач сплатив суму заборгованості у повному обсязі платіжним дорученням від 28.10.2021, відтак, ПП «Термобуд-Київ» повністю виконало свої зобов'язання перед ТОВ «Лембергбуд».
Також відповідач заперечив проти відшкодування суми судового збору та витрат на правову допомогу, мотивуючи тим, що позивачем навмисно проігноровано переговорну процедуру, що передбачена розділом 7 договору поставки. Відповідач вважає вартість послуг адвоката неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг. Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що до Акту здачі-приймання виконаних адвокатом послуг включено пункт, який не стосується справи про стягнення заборгованості з ПП «Термобуд-Київ».
18.11.2021 від позивача надійшла відповідь від 12.11.2021 на відзив, відповідно до якої позивач вказує на безпідставність та необґрунтованість доводів відзиву. Позивач твердить, що відповідач не оплатив суму штрафу за прострочення оплати 914,84 грн., крім того, наполягає на відшкодуванні за рахунок відповідача 2270,00 грн. судового збору та 5200,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).
У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши позов ТОВ «Лембегрбуд» до відповідача - ПП «Термобуд-Київ», всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд
відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).
20.12.2016 між ТОВ «Лембергбуд» (продавець) та ТОВ «Термобуд-Київ» (покупець) укладено договір поставки №46/20122016 (далі по тексту - Договір), згідно з яким продавець зобов'язується передати у власність покупцю товар згідно рахунку на передоплату та супровідної накладної, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити ціну, визначну у рахунку на передоплату до кожної поставки (пункт 1.1).
Покупець зобов'язаний провести передоплату за партію товару в розмірі 100 відсотків його вартості протягом 3 банківських днів з моменту отримання рахунку на передоплату (2.1).
При наявності простроченої дебіторської заборгованості в межах даного договору, а також інших договорів постачання, продавець на власний розсуд зараховує отримані від покупця кошти у будь-якому порядку і послідовності на погашення існуючої заборгованості покупця за попередніми поставками по всіх договорах, не беручи до уваги призначення платежу, зазначеного у платіжному дорученні (пункт 2.3).
Право власності на товар та всі ризики, пов'язані з його транспортуванням та подальшим збереженням, переходять до покупця з моменту отримання товару та підписання накладної (3.3).
У разі прострочення сплати за товар покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день такого прострочення, а також, якщо прострочив сплату вартості поставленого товару більш як на 80 календарних днів з моменту одержання - штраф у розмірі 2% від суми заборгованості (пункт 5.1).
Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2016. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від повного виконання всіх передбачених договором зобов'язань (8.1). У разі, якщо жодна із сторін не пізніше як за 10 днів до закінчення терміну дії договору не заявить про небажання продовжувати співпрацю, дія договору буде продовжена на наступний рік без обмеження кількості таких продовжень (8.2).
Усі зміни та доповнення до Договору здійснюються тільки у письмовій формі зі скріпленням печатками та підписами уповноважених представників сторін (8.3).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На виконання Договору у листопаді-грудні 2020 позивач поставив, а відповідач прийняв товар вартістю 45 742,26 грн., про що свідчать належним чином оформлені, підписані обома сторонами та скріплені печатками обох сторін видаткові накладні:
від 17.11.2020 №3732 на суму 1 048,51 грн.;
від 18.11.2020 №3746 на суму 13 928,71 грн.;
від 19.11.2020 №3777 на суму 6 216,54 грн.;
від 24.11.2020 №3829 на суму 8 876,45 грн.;
від 26.11.2020 №3864 на суму 1 512,00 грн.;
від 01.12.2020 №3931 на суму 8 876,45 грн.;
від 07.12.2020 №3969 на суму 5 283,60 грн.
Факт прийняття товару відповідачем не заперечується.
Відповідно до частини 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Інше встановлено укладеним між сторонами договором, а саме умовами пунктів 1.1, 2.1 сторонами узгоджено оплату товару у порядку 100% передоплати на підставі виставлених рахунків протягом 3 банківських днів з моменту отримання рахунку.
До матеріалів справи додано копії рахунків на оплату №2165 від 17.11.2020 на суму 14 977,22 грн., №2175 від 17.11.2020 на суму 6216,54 грн.; №2230 від 24.11.2020 на суму 8 876,45 грн.;№2249 від 25.11.2020 на суму 1512,00 грн., №2286 від 01.12.2020 на суму 8 876,45 грн., №2314 від 07.12.2020 на суму 5 283,60 грн., у яких зазначено, що вони чинні протягом трьох робочих днів.
Разом із тим, доказів направлення (вручення) таких рахунків відповідачу матеріали справи не містять. Додані первинні документи свідчать про те, що поставка за вищенаведеними накладними здійснена без отримання передоплати.
Відповідно до частини 4 ст. 538 ЦК України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
З огляду на викладене, після отримання товару без передоплати у відповідача виник обов'язок його оплатити.
Згідно із статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відтак за видатковою накладною від 17.11.2020 №3732 на суму 1 048,51 грн. для відповідача 18.11.2020 настав строк оплати, а з 19.11.2020 настало прострочення;
за видатковою накладною від 18.11.2020 №3746 на суму 13 928,71 грн. 19.11.2020 настав строк оплати, а з 20.11.2020 настало прострочення;
за видатковою накладною від 19.11.2020 №3777 на суму 6 216,54 грн. 20.11.2020 настав строк оплати, а з 21.11.2020 настало прострочення;
за видатковою накладною від 24.11.2020 №3829 на суму 8 876,45 грн. 25.11.2020 настав строк оплати, а з 26.11.2020 настало прострочення;
за видатковою накладною від 26.11.2020 №3864 на суму 1 512,00 грн. 27.11.2020 настав строк оплати, а з 28.11.2020 настало прострочення;
за видатковою накладною від 01.12.2020 №3931 на суму 8 876,45 грн. 02.12.2020 настав строк оплати, а з 03.12.2020 настало прострочення;
за видатковою накладною від 07.12.2020 №3969 на суму 5 283,60 грн. 08.12.2020 настав строк оплати а з 09.12.2020 настало прострочення.
Відповідач сплатив за отриманий товар платіжним дорученням від 13.09.2021 №676426 суму 15 742,26 грн.
Відтак, станом на дату звернення позивача з позовом до суду (15.10.2021 згідно календарного штемпеля на поштовому конверті, у якому до суду надійшла позовна заява) основний борг відповідача за отриманий товар, строк оплати якого настав, становив 45 742,26 - 15 742,26 = 30 000,00 грн., а не 45 762,26 грн., як зазначив позивач у прохальній частині позову.
За таких обставин, у задоволенні частини позовних вимог про стягнення з відповідача 15 742,26 грн. основного боргу належить відмовити.
Після відкриття провадження у справі ухвалою від 20.10.2021 відповідач платіжним дорученням від 28.10.2021 №676507 сплатив залишок основного боргу в сумі 30 000,00 грн.
За приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду викладена у постанові від 03.05.2018 у справі № 404/251/17).
Відповідно до частини 3 статті 232, пункту 1 частини 5 статті 238 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. У резолютивній частині рішення зазначаються висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог.
Отже, Господарський процесуальний кодекс України не передбачає можливість включення до резолютивної частини рішення висновків з питань, не пов'язаних з вирішенням справи по суті, зокрема щодо закриття провадження щодо частини позовних вимог.
Крім того, у частині 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України також передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
За таких обставин, провадження у справі у частині стягнення 30 000,00 грн. основного боргу належить закрити відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору шляхом постановлення відповідної ухвали. Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №903/181/19.
Щодо вимог про стягнення з відповідача 914,84 грн. штрафу, суд встановив таке.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
За таких обставин умовою застосування до боржника неустойки у вигляді штрафу є: по-перше, наявність порушення боржником зобов'язання, а по-друге, така неустойка (штраф) за порушення зобов'язання має бути передбачена Договором.
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що у разі прострочення сплати за товар покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, а також, якщо прострочив оплату більш як на вісімдесят календарних днів з моменту одержання товару - штраф у розмірі двох відсотків від суми заборгованості.
Вбачається, що за всіма спірними накладними прострочення оплати становить більше восьмидесяти календарних днів, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2% від суми заборгованості в сумі 914,84 грн. є обґрунтованими, законними та такими, що належать до задоволення.
Суд відхиляє посилання відповідача на відсутність досудового претензійного врегулювання заборгованості як на підставу для звільнення відповідача від відповідальності. У відносинах поставки, заснованих на господарському договорі №46/20122016 від 20.12.2016, строки виконання зобов'язань встановлені договором та наведеними статтями 538, 692 ЦК України, та не залежать від направлення чи не направлення сторонами одна одній претензій, чи проведення переговорів.
За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов ТОВ «Лембергбуд» частково та ухвалює рішення про стягнення з ПП «Термобуд-Київ» 914,84 грн. штрафу.
Оскільки спір у справі виник у результаті неправильних дій відповідача, який допустив значне прострочення оплати отриманого товару, що призвело до необхідності позивачу звертатися до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору у мінімальному встановленому законом розмірі 2270,00 грн. повністю.
Позивач також просить суд включити до судових витрат та стягнути з відповідача 5200,00 грн. витрат на професійну правову допомогу. Щодо зазначених вимог суд встановив таке.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
На підтвердження витрат на професійну правову допомогу позивач подав:
договір №19/07/21/2 про надання адвокатом правової допомоги від 19.07.2021, укладений між позивачем (замовник) та адвокатським бюро «Масюк та Партнери» (виконавець), який передбачає представництво інтересів замовника в судах всіх інстанцій та юрисдикцій, органах державної виконавчої служби з приводу стягнення заборгованості із ПП «Термобуд-Київ». Розділом 4 договору передбачено сплату 5200,00 грн. авансу за підготовку та подання позовної заяви;
Акт здачі-приймання виконаних послуг по договору від 15.09.2021 на суму 5200,00 грн., підписаний між ТОВ «Лембергбуд» та Адвокатським бюро «Масюк та Партнери»;
копію платіжного доручення від 04.08.2021 №2426 на суму 5200,00 грн., відповідно до якого позивач здійснив оплату за юридичні послуги;
копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №022 від 31.10.2013 адвоката Масюка М.В.; ордер ЛВ№112349 від 19.07.2021, відповідно до якого адвокат Масюк М.В. уповноважений представляти інтереси ТОВ «Лембергбуд» у господарському суді Київської області.
Відповідно до частин 4, 5, 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд відхиляє заперечення відповідача проти відшкодування витрат на професійну правову допомогу, обґрунтоване їх не співмірністю з обсягом наданих адвокатом послуг, оскільки таке посилання ґрунтується на власних суб'єктивних уявленнях відповідача та не підтверджено жодними доказами.
Так, розмір авансу (5200,00 грн.) передбачений пунктом 4.1 договору №19/07/21/2 про надання адвокатом правової допомоги від 19.07.2021 та фактично сплачений платіжним дорученням від 04.08.2021 зі посиланням у призначенні платежу на реквізити договору.
Суд враховує, що у підписаному сторонами 15.10.2021 за фактом подання позову Акті здачі-приймання виконаних послуг дійсно наведено зайвий рядок «- Приватного підприємства «ТМ Фасад». Однак вказаний рядок є технічною опискою, позаяк не має змістового зв'язку із текстом акту та договору.
З огляду на викладене, суд включає до складу судових витрат по справі 5200,00 грн., сплачені позивачем в оплату витрат на професійну правову допомогу, та покладає їх відшкодування на відповідача пропорційно задоволеним вимогам (914,84 грн.) та вимогам, які відповідачем були погашені після відкриття провадження у справі (30 000,00 грн.), а саме у сумі 3 445,50 грн.
Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Лембергбуд» задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного підприємства «Термобуд-Київ» (08296, Київська область, м. Ірпінь, смт. Ворзель, проспект Свободи, буд. 35, ідентифікаційний код 33699440)
на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лембергбуд» (79066, м. Львів, вул. Ґрунтова, буд. 5, ідентифікаційний код 40248785)
914,84 грн. (дев'ятсот чотирнадцять гривень вісімдесят чотири копійки) штрафу,
2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень нуль копійок) судового збору,
3 445,50 грн. (три тисячі чотириста сорок п'ять гривень п'ятдесят копійок) витрат на професійну правову допомогу,
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволенні позовних вимог про стягнення 15 742,26 грн. основного боргу відмовити.
Дане рішення господарського суду складено 01.12.2021, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Конюх