вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"19" листопада 2021 р. Справа № 911/2768/21
Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В., за участю секретаря судового засідання Андрух Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”
до Комунально-побутового підприємства “Теплоенергопостач” Ірпінської міської ради
про стягнення 77 509,68 грн
за участю представника позивача: Войтанович О.Й. (довіреність № 14-180 від 30.09.2021)
20.09.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі - АТ «НАК «Нафтогаз України»/позивач) до Комунально-побутового підприємства “Теплоенергопостач” Ірпінської міської ради (далі - КПП "Теплоенергопостач" ІМР/відповідач) про стягнення 77 509,68 грн збитків.
Позовні вимоги обґрунтовано обставинами порушення відповідачем умов договору постачання природного газу № 2513/18-ТЕ-17 від 03.10.2018 щодо споживання у жовтні 2018-квітні 2019 року погоджених сторонами об'ємів газу.
Господарський суду Київської області ухвалою від 27.09.2021 прийняв позовну заяву Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до розгляду, відкрив провадження в справі № 911/2768/21 за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 22.10.2021 та надав відповідачу строк на подання відзиву до 22.10.2021.
Господарський суд Київської області ухвалою від 22.10.2021 відклав підготовче засідання на 05.11.2021.
25.10.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який було подано 21.10.2021, про що свідчать відомості органу зв'язку на конверті, у якому він надійшов, тому суд дійшов висновку, що строк на подання відзиву не закінчився та прийняв такий відзив до розгляду.
01.11.2021 на електронну адресу Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив.
Господарський суд Київської області від 05.11.2021 закрив підготовче провадження в справі № 911/2768/21, призначив справу до судового розгляду по суті на 19.11.2021.
У судове засідання 19.11.2021 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час, дату та місце проведення судового засідання Комунально-побутове підприємство “Теплоенергопостач” Ірпінської міської ради було повідомлене належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване поштове повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103280340964.
У судовому засіданні 19.11.2021 після закінчення з'ясування обставин та дослідження доказів судом оголошено про перехід до судових дебатів, по закінченні яких суд вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд
03.10.2018 між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, найменування якого надалі змінено на Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, як постачальником та Комунально-побутовим підприємством “Теплоенергопостач” Ірпінської міської ради як споживачем укладено договір постачання природного газу №2513/18-ТЕ-17 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Згідно пп. 1.2, 6.1 та 12.1. договору природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2018 по 17.10.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Надалі, 19.10.2018, 27.10.2018, 01.11.2018 між сторонами укладено додаткові угоди відповідно №№ 1-3, якими сторони погодили змінити, зокрема, строк дії договору, який згідно додаткової угоди № 3 визначено в частині реалізації газу з 01.10.2018 по 30.11.2018 (включно).
23.11.2018 між сторонами укладено додаткову угоду №4, якою сторони погодили викласти розділи 1-12 договору у новій редакції, зокрема у пунктах 1.1., 2.1., 5.1. та 11.1. зазначено відповідно, що:
- постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору;
- постачальник передає споживачу в період з 01.10.2018 по 30.04.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 6140,175 тис. куб. метрів;
- оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу;
- договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
20.03.2019 між сторонами укладено додаткову угоду № 5, якою сторони погодили, що:
- пункти 2.3, 3.2.2., 3.4.2., 3.8.2, абз.2) підп. 3.9.2 п. 3.9., 3.13, 5.7, абз. 5 підп. 5 п. 6.2., підп. 8 п. 6.2, підп. 4 п. 6.3, абз. 3 підп. 2 п. 6.4 цього договору застосовуються сторонами з 01.03.2019;
- пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз.1 підп. 3.9.2 п.3.9, абз. 4 підп. 5 п.6.2, абз. 2 підп. 2 п. 6.4. цього договору з 01.03.2019 втрачають чинність.
19.04.2019 між сторонами укладено додаткову угоду № 7, якою сторони погодили викласти в п. 2.1. розділу 2 замовлений споживачем на квітень 2019 року обсяг (об'єм) природного газу, зазначений в таблиці цього пункту у новій редакції: обсяг за квітень 2019 становить 0,6 тис. куб. метрів. Сторони домовились, що загальний обсяг (об'єм) природного газу, який постачальний передає споживачу з 01.10.2018 по 30.04.2019 (включно) визначається з врахуванням вищезазначених змін.
Копії вказаних вище договору та додаткових угод до нього наявні в матеріалах справи.
В обґрунтування поданого позову АТ “НАК “Нафтогаз України” зазначило, що власні договірні зобов'язання виконало належним чином та протягом жовтня 2018 року - квітня 2019 року передало відповідачу за умовами договору природний газ загальною вартістю 40 264 189,10 грн, що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на актах приймання-передачі природного газу:
- б/н від 31.10.2018 на суму 1 780 157,82 грн,
- б/н від 30.11.2018 на суму 7 439 661,80 грн,
- б/н від 31.12.2018 на суму 8 645 986,07 грн,
- б/н від 31.01.2019 на суму 9 780 402,42 грн,
- б/н від 28.02.2019 на суму 6 917 712,20 грн,
- б/н від 31.03.2019 на суму 5 697 253,30 грн,
- б/н від 30.04.2019 на суму 3 015,49 грн, (далі - акти/акти приймання-передачі газу), копії яких містяться в матеріалах справи.
Так, посилаючись на обставини споживання відповідачем у березні-квітні 2019 року газу в обсягах, менших ніж погоджено договором, позивач просить стягнути з відповідача 77 509,68 грн збитків.
В обґрунтування вказаної вище вимоги позивач зазначив, що згідно п. 2.1. договору у редакції додаткової угоди № 4 від 23.11.2018 сторонами погоджено до поставки, зокрема, у березні 2019 року 1100,0 тис. куб. м. газу, та згідно п. 2.1. договору у редакції додаткової угоди № 7 від 19.04.2019 сторонами погоджено до поставки, зокрема, у квітні 2019 року 0,6 тис. куб. м. газу, тоді як відповідачем згідно актів приймання-передачі фактично прийнято газ в менших обсягах, а саме: 761,399 тис. куб. м. за березень 2019, тобто на 338,601 тис. куб. м. (30,78%) менше від погодженого та 0,403 тис. куб. м. за квітень 2019, тобто на 0,197 тис. куб. м. (32,83%), що також менше ніж погоджено.
З огляду на вказані обставини, посилаючись на пп. 3.13, 5.7. договору та п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, позивач надіслав відповідачу акт-претензію № 26-1538-19 від 21.05.2019 на суму 912 102,92 грн збитків.
Надалі позивач надіслав відповідачу акт-претензію № 26-2422-19 від 20.06.2019 на суму 515,93 грн збитків.
19.11.2019 позивачем надіслано відповідачу листи №№ 26-3621-19,26-3619-19 про перерахунок по актах-претензіях, відповідно до яких розмір збитків становив 77 466,27 грн та 43,41 грн відповідно.
Копії вказаних вище акті-претензій, листів про перерахунок по актах-претензіях та доказів їх надіслання відповідачу наявні в матеріалах справи.
В розрізі обставин виникнення у відповідача обов'язку по відшкодуванню вказаних вище сум збитків позивач посилається на пункт 3.13 та пункт 5.7. договору в редакції додаткової угоди №4 від 23.11.2018, які узгоджуються з положеннями пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496.
За доводами позивача, хоча вказаними вище Правилами постачання природного газу визначено поняття збитків у сфері постачання природного газу, порядок їх розрахунку та відшкодування, так і порядок доказування розміру таких збитків, однак за своїм правовим змістом термін «збитки» відповідає визначенню штрафної санкції та немає спільних індивідуалізуючих кваліфікуючих ознак зі збитками в розумінні ст. 224 Господарського кодексу України та ст. 22 Цивільного кодексу України.
Відповідно до викладеного, на думку позивача, до таких правовідносин потрібно застосовувати положення статтей 546, 547, 548, 549 Цивільного кодексу України та статтей 199, 230, 231, 232 Господарського кодексу України
З огляду вказаного вище позивач зазначив, що збитки доведено актами приймання-передачі природного газу, з яких вбачається споживання природного газу у меншому обсязі від замовленого та, як наслідок, у результаті такої бездіяльності позивачу нанесено збитки у сумі 77 509,68 грн.
Відповідач своєю чергою, заперечуючи проти задоволення позову, зазначив, що зазначене в договорі та Правилах постачання природного газу право на відшкодування збитків не тягне за собою автоматичне/безумовне їх стягнення, оскільки вказане право не звільняє постачальника від обов'язку доведення наявності таких збитків, тоді як на думку останнього позивачем не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, що виключає можливість стягнення збитків.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представника позивача, суд дійшов таких висновків.
Згідно пункту 5 розділу І, пунктів 1-3 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, підтверджений обсяг природного газу - плановий об'єм (обсяг) природного газу, обумовлений договором постачання природного газу між споживачем та постачальником на відповідний розрахунковий період, який має бути поставлений споживачу відповідно до умов цього договору.
Розрахунковий період - газова доба та/або газовий місяць, визначені Кодексом газотранспортної системи на ринку природного газу, щодо якої (якого) між споживачем та його постачальником визначаються певні обсяги відбору/споживання природного газу та здійснюються відповідні розрахунки.
Відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках, зокрема якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.
У договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені пунктом 1 цього розділу.
За результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія, який оформлюється з урахуванням таких вимог, зокрема форма акта-претензії є довільною.
Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов'язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування.
У випадку нереагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.
Так, згідно пунктів 3.13, 3.13.1, 5.7. договору, в редакції додаткової угоди № 4 від 23.11.2018, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1. цього договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному п. 5.7. цього договору.
При цьому розмір збитків визначається наступним чином, зокрема якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період.
Відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 договору, здійснюється наступним чином:
- постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив п. 3.9 Договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 Договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1 або 3.13.2 п. 3.13 договору;
- постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;
- споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов'язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.
У разі, якщо протягом зазначеного періоду споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) постачальнику збитки, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України.
Водночас згідно пп. 2.2., 2.4., підп. 4, 8 п. 6.2. договору в редакції додаткової угоди №4 від 26.11.2018, сторони погоди відповідно, що:
- споживач самостійно визначає обсяги, визначені у п. 2.1.цього договору, і несе відповідальність за правильність їх визначення;
- перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися за ініціативою споживача шляхом підписання додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду (в даному випадку й надалі по тексту договору - газовий місяць в значенні Кодексу ГТС). Для цього споживач зобов'язаний надати постачальнику не пізніше ніж за три робочих дні до кінця місяця постачання газу два екземпляри належним чином оформленої додаткової угоди. Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно надавати додаткові угоди на корегування замовлених обсягів за цим договором;
- споживач зобов'язаний: самостійно контролювати власне використання природного газу за цим договором і не допускати відхилення фактичних обсягів використання газу більше ніж на 5% від замовлених без їх коригування шляхом підписання додаткової угоди; відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до п. 3.13. цього договору.
Приписам статтей 73, 74, 76 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Як слідує зі змісту наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі природного газу, відповідачем у березні 2019 прийнято 761,399 тис. куб. м. природного газу та у квітні 2019 прийнято 0,403 тис. куб. м. природного газу, тобто за відповідний розрахунковий період відповідачем використано природний газ у обсягах, що є меншим від підтвердженого обсягу природного газу, а вказані відхилення складають 338,601 тис. куб. м. та 0,197 тис. куб. м., тобто на 30,78% та 32,83% відповідно від підтвердженого обсягу.
Водночас суду не надано належних та допустимих доказів повідомлення відповідачем позивача у встановленому договором порядку про необхідність коригування та перегляду замовлених на відповідні місяці обсягів газу.
З огляду на вказане вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про порушення відповідачем умов договору та споживання у розрахунковому періоді природного газу в обсягах, що більше ніж на 5% відрізняються від підтвердженого обсягу газу на відповідний період.
Поряд з тим при винесенні рішення суд має встановити правову природу відповідальності, яка передбачена сторонами у договорі.
Приписами статей 224, 225 Господарського кодексу України унормовано, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.
Зазначені вище норми кореспондують з частиною першою статті 22 ЦК України, згідно з якою збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Отже, підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої вищевказаними нормами законодавства, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки та причинний зв'язок між ними, а також вина.
Так, протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).
Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб'єкт права свідомо порушує норму права. Необхідною ознакою протиправності є нормативність, тобто закріплення моделі поведінки нормою права.
Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків, а тому важливим є встановлення, що протиправна дія чи бездіяльність особи є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Поряд з цим саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Натомість вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім і невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди за наявності усіх чотирьох елементів складу правопорушення.
Збитки ж, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку, є опосередкованими та відшкодуванню не підлягають.
Приписами статей 611, 627, 629 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Поряд з тим відповідно до приписів ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230, ч. 1, 3, 4 ст. 231 штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
З системного аналізу викладеного вище вбачається, що передбачене вказаними пунктом 3.13.1. договору та Правилах постачання природного газу право постачальника на відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період за правовим змістом не відповідає правовій категорії збитків згідно ст.ст. 224, 225 ГК України та ст. 22 ЦК України, а є договірною санкцією, передбаченою за споживання природного газу в меншому від підтвердженого обсягу природного газу, порядок застосування якої відповідає наведеним нормам розділу VI Правил постачання природного газу.
Означене своєю чергою спростовує доводи відповідача щодо необхідності позивачу доводити наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення.
За таких обставин умовою застосування до боржника такої договірної санкції є: по-перше, наявність порушення боржником зобов'язання, а по-друге, така санкція за порушення зобов'язання має бути передбачена договором.
Водночас судом враховано, що статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 643/17966/14-ц.
Розрахунок такої санкції у разі споживання природного газу в меншому від підтвердженого обсягу природного газу передбачений укладеним між сторонами чинним договором, який відповідач підписав, відтак погодився із вказаними у договорі умовами та Правилами постачання природного газу.
Належних та допустимих доказів визнання недійсними договору чи вказаних положень цього договору, або будь-яких інших доказів нечинності відповідних пунктів договору суду не надано.
Сторонами також не заперечувались показники, наведені у зазначеному розрахунку, а відповідні показники підтверджуються умовами укладеного договору та додаткових угод до нього (щодо обсягів та вартості), актами прийому - передачі природного газу у спірні місяці (стосовно фактично переданих обсягів природного газу).
Водночас суд звертає увагу на те, що пунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу передбачено лише максимально допустимий розмір, а саме розмір, що не є більшим подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.
Як вбачається з долученого до позовної заяви розрахунку, позивач при здійсненні розрахунку збитків за формулою, визначеною відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, не вийшов за межі подвійної облікової ставки Національного банку України березня-квітня 2019 року.
Поряд з тим здійснений позивачем розрахунок збитків у формі нарахування подвійної облікової ставки НБУ на вартість недовикористаного обсягу газу за кожний день протягом місяця, що є розрахунковим періодом, не відповідає передбаченому підпунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу алгоритму визначення максимально допустимого до стягнення розміру збитків, який визначається як одноразовий добуток показника подвійної облікової ставки Національного банку України та вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.
Оскільки заявлений до стягнення розмір збитків, обрахований судом з урахуванням вказаних вище законодавчих приписів, є арифметично правильним, суд дійшов висновку про обґрунтованість та задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 77 509,68 грн збитків.
Витрати позивача по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 12, 129, 233, 236, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства “Теплоенергопостач” Ірпінської міської ради (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Ярославська, буд. 9, ідентифікаційний код 32973584) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) 77 509 (сімдесят сім тисяч п'ятсот дев'ять) грн 68 коп. збитків та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 01.12.2021.
Суддя П.В.Горбасенко