номер провадження справи 5/130/21
22.11.2021 Справа № 908/2671/21
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інженерне підприємство "Укртехенерго" (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Лісова, буд. 5, кв. 3, код ЄДРПОУ 33466264)
До відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ 19355964)
про стягнення 170483,82 грн.
Без виклику представників сторін
17.09.2021 р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інженерне підприємство "Укртехенерго" від 14.09.2021 р. за вих. №14-09/21-01 (вх. №2853/08-07/21 від 17.09.2021 р.) до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" про стягнення 170 483,82 грн.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2021 р. справу №908/2671/21 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.09.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2671/21 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 19.10.2021; присвоєно справі номер провадження - 5/130/21.
Оскільки 60-денний строк розгляду справи у спрощеному провадженні припадає на неділю 21.11.2021 р., то рішення по суті спору прийнято судом 22.11.2021р., шляхом проголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 26.05.2020 р. між ТОВ "Виробничо-інженерне підприємство "Укртехенерго" та ДП "НАЕК" "Енергоатом" в особі ВП "ЗАЕС" укладено договір про надання послуг №75/114-20 від 15.05.2020 р. №48-121-01-20-09387. Позивач надав послуги відповідачу на загальну суму 691548,00 грн., що підтверджується Актом №01 від 21.12.2020 р. здачі-приймання наданих послуг, який підписаний та скріплений печатками Замовника та Виконавця. На виконання вимог п. 4.5. договору податкова накладна зареєстрована та направлена на електронну адресу відповідача. Враховуючи, що відповідачем лише частково здійснено оплату за отримані послуги, то в нього існує заборгованість в розмірі 156290,00 грн. У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати за отримані послуги позивачем нараховано 3% річних на суму 5534,49 грн. та інфляційні втрати в сумі 8659,33 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 3, 11, 599, 625, 631, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 181, 222 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.
Відповідач заперечив проти позовних вимог зазначивши у відзиві від 12.10.2021р., що ВП ЗАЕС та ТОВ «ВІП «Укртехенерго», уклавши Договір про надання послуг № 75/114-20/48-121-01-20-09387 від 26.05.2020, досягли згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі щодо строків і порядку оплати за надані послуги. 21.12.2020 Сторонами, на виконання умов Договору, підписаний Акт здачі-приймання наданих послуг по Договору, згідно з яким вартість наданих послуг складає 576 290,00 грн., крім того ПДВ- 115 258,00 грн. Відповідач у строк, встановлений Договором, не здійснив оплату наданих послуг за Договорам в зв'язку із скрутним фінансовим станом. Позивач на електронну адресу ВП ЗАЕС направив електронну податкову накладну на суму 115 258,00 грн., зареєстровану в ЄРПН 11.01.2021. Проте, оскільки строк виконання зобов'язання щодо оплати суми ПДВ в Договорі не встановлений, здійснення Відповідачем оплати ПДВ є його правом, а не обов'язком. Позивач в позовній заяві зазначає, що ВП ЗАЕС 22.04.2021 платіжним дорученням № 6700 сплатив суму ПДВ в розмірі 115 258,00 грн., отже, залишилися несплаченими надані послуги за Договором в розмірі 156 290,00 грн. Проте, з доданої до позовної заяви копії платіжного доручення № 6700 від 22.04.2021 вбачається, що ВП ЗАЕС сплачений ПДВ в розмірі 19 209,67 грн., що суперечить вимогам, зазначеним Позивачем в позовній заяві. До позовної заяви додані копії платіжних доручень, в яких також вбачається про часткову оплату ПДВ на рахунок Позивача. Враховуючи вищевикладене, твердження Позивача про прострочення ВП ЗАЕС оплати наданих послуг (без ПДВ), не відповідає фактичним обставинам та доказам, наданим Позивачем до позовної заяви. Враховуючи вищезазначене, ТОВ «ВІП «Укртехенерго», неправильно визначивши порядок та строки оплати наданих послуг, дійшло необґрунтованих висновків про порушення ВП ЗАЕС господарського зобов'язання зі сплати наданих послуг. Позивач в розрахунку 3% річних (додаток до позовної заяви) зазначає період прострочення оплати наданих послуг (включно) з 20.04.2021. Проте, 20.04.2021 - останній 120 день для розрахунку наданих послуг за Договором. Отже, Позивач безпідставно включив до розрахунку 20.04.2021, в зв'язку з чим невірно розрахував 3% річних та кількість днів прострочки (2 дня) на суму 691 548,00 грн., в зв'язку з чим заявлена сума не підлягає задоволенню. Також Позивачем, в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства, порядок досудового врегулювання спору не дотриманий. В наданому Договорі № 02-02/21 від 02.02.2021 про надання правової допомоги ТОВ «ВІП «Укртехенерго» Адвокатським об'єднанням «Лохматов і партнери».не зазначена вартість послуг, які надає Адвокатське об'єднання, а тому ВП ЗАЕС заперечує проти заявленої Позивачем вартості витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн. Просить у задоволенні позову відмовити.
У відповіді на відзив від 22.10.2021р. Позивач, посилаючись на п. 2.2 Договору та ч. 1 ст. 530 ЦК України, стверджує, що строк оплати вартості фактично наданої послуги погоджено сторонами шляхом визначення її протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів з моменту підписання Сторонами акту здачі-приймання наданих послуг, а вказівка на оплату частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ шляхом вказівки на подію - після отримання податкової накладної. При цьому, в даному випадку сторонами врегульовано не строки сплати ПДВ, а строк оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ, тому строки сплати цієї суми регулюються виключно умовами договору між сторонами та нормами цивільного і господарського законодавства, а не податкового законодавства. У вказаному пункті Договору чітко вказано, що оплата Покупцем частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Продавця податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку. Вказане свідчить про визнання ВП ЗАЕС обов'язку негайного виконання зобов'язання щодо оплати частини вартості послуг в розмірі суми ПДВ одразу після отримання Замовником від Виконавця зареєстрованої податкової накладної. Обов'язки за Договором щодо реєстрації податкової накладної та її направлення на електрону адресу Замовника з боку ТОВ «ВІП «УКРТЕХЕНЕРГО» виконані в повному обсязі, а тому строк оплати ПДВ настав починаючи з 12.01.2021. Позивач неодноразово звертався до Господарського суду Запорізької області із заявами про видачу судових наказів про стягнення частини вартості послуг за Договором. Судові накази по справам №908/1714/21 та №908/2235/21 не були скасовані з підстав повної або часткової необґрунтованості вимог стягувача (ТОВ «ВІП «У кртехенерго»). Розрахунки 3% річних та індексу інфляції здійсненні Позивачем вірно з урахуванням останньої правової позиції Верховного Суду (постанова від 03.02.2021 у справі №910/14761/19 (пункт 4.14)). Посилаючись на Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) вказує, що відсутність досудового врегулювання спору не позбавляє позивача права на судовий захист порушених прав. Законодавцем не встановлено обов'язковості досудового врегулювання спору. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Отже відсутність досудового врегулювання спору не позбавляє позивача права на судових захист порушених прав. Відповідач повинен був поновити порушені права позивача не чекаючи пред'явлення претензії чи позову. Доводи Відповідача щодо відмови в задоволенні вимоги щодо стягнення розміру заявлених Позивачем витрат на правову допомогу базуються виключно на суб'єктивній думці відповідача про складність виконаної адвокатом роботи. Жодних обставин або доказів, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, нерозумність, нереальність понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та/або неналежне оформлення документів, Відповідачем не наведено. У позові ТОВ «ВІП «УКРТЕХЕНЕРГО» повідомив про попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, які понесе Позивач у зв'язку з розглядом у справі №908/2671/21, складає в сумі 18 557,27 грн. Остаточний документально підтверджений розмір понесених судових витрат, пов'язаних із розглядом даної справи, буде визначений та наданий Суду до закінчення судових дебатів або невідкладно після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Також, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанови об'єднаної палати КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19; від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19; додаткова постанова КГС ВС від 01.11.2018 у справі № 911/3650/17; постанова КГС ВС від 26.03.2019 у справі № 904/1798/18). Оскільки Відповідачем не доведено неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу адвоката, то вказані заперечення є безпідставними та необґрунтованими. Також вважає, що повноваження представника Відповідача у справі №908/2671/21 мають бути підтвердженні належним чином у відповідності до вимог статті 56 Господарського процесуального кодексу України.
Заперечення Відповідача на відповідь на відзив до суду не надходили.
Наявні матеріали дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи суд
26.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-інженерне підприємство «Укртехенерго» (Виконавець) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Замовник) укладений Договір про надання послуг №75/114-20 від 15.05.2020 реєстраційний номер НАЕК №48-121-01-20-09387 від 26.05.2020.
Відповідно до п. 1.1 Договору, Виконавець приймає на себе зобов'язання надати Замовнику наступні послуги: «Код ДК 021:2015 - 71340000-3 Комплексні інженерні послуги (послуга: «Проведення налагодження та випробувань локалізуючих систем безпеки енергоблоків та їх елементів. Проведення контрольно-профілактичних робіт на системах переднапруження захисних оболонок енергоблоків. Енергоблок № 2»).
Місце виконання послуг: Енергоблок №2 «Запорізька АЕС», вул. Промислова, 133, м. Енергодар Запорізької області.
Згідно з п. 2.1 Договору, вартість послуг згідно з цим договором визначається відповідно до Протоколу узгодження договірної ціни (невід'ємний Додаток №1 до договору), та складає: 576 290,00 грн. крім того: ПДВ 20% 115 258,00 грн., разом: 691 548,00 грн.
Пунктом 2.2 Договору визначено, що оплата за надані послуги здійснюється за фактично наданий обсяг послуг протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів з моменту підписання Сторонами акту здачі-приймання наданих послуг, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.
Пунктом 2.2.1 Договору встановлено, що оплата Замовником частини вартості послуги в розмірі ПДВ здійснюється після отримання ним від Виконавця податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в ЄРПН у встановлених ПК України випадках та порядку.
Відповідно до п. 3.1 Договору, Виконавець зобов'язується надати послуги в строк: червень-грудень 2020.
Згідно з пунктами 4.1 та 4.2 Договору, при завершенні надання послуг Виконавець надає Замовникові документи згідно з розділами 11,12 Технічних вимог та акт здачі-приймання наданих послуг в 4-х екземплярах для оформлення. Замовник протягом 10 днів від дня одержання акта здачі-приймання наданих послуг зобов'язаний повернути Виконавцю підписаний один примірник акта здачі-приймання наданих послуг або надати мотивовану відмову від приймання результатів послуг.
Відповідно до п. 4.5 Договору, Виконавець зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронну адресу Замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mdw.npp.zp.ua.
Відповідно до п. 5.3 Договору, Замовник зобов'язується:
5.3.1 Вчасно прийняти послуги, надані Виконавцем відповідно до умов даного договору, оглянути їх і, у випадку виявлення будь-яких недоліків, недоробок негайно заявити про них Виконавцю.
5.3.2 Здійснювати оплату наданих послуг відповідно до умов даного договору.
5.3.3 Прийняти надані послуги по акту здачі-приймання наданих послуг.
Згідно з п. 6.6 Договору, у випадку відсутності реєстрації у ЄРПН Виконавцем електронної податкової накладної, Замовник має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, передбачену п. 2.1 цього Договору на суму ПДВ від вартості послуг, по яким допущене таке невиконання.
Пунктом 10.2 Договору встановлено, що даний договір може бути змінений, розірваний або визнаний недійсним за підставами, передбаченими чинним законом України.
Строк дії Договору - до 30.04.2021 (п. 11.1).
На виконання умов договору 21.12.2020 між Позивачем та Відповідачем підписаний двосторонній Акт №01 здачі-приймання наданих послуг по Договору №75/114-20 від 15.05.2020 реєстраційний номер НАЕК №48-121-01-20-09387 від 26.05.2020, в якому зазначено, що надані послуги задовольняють умовам договору та технічного завдання та належним чином оформлені. Претензій до якості наданих послуг Замовник не має.
Загальна вартість наданих послуг склала 691 548,00 грн., в тому числі ПДВ - 115258,00 грн.
Акт №01 від 21.12.2020 здачі-приймання наданих послуг підписаний та скріплений підписами уповноважених осіб та печатками Замовника і Виконавця.
Також Позивачем (Виконавцем) видана податкова накладна № 1 від 21.12.2020р. на суму 591548,00 грн., в тому числі ПДВ - 115258,00 грн.
Вказана податкова накладна на виконання вимог п. 4.5 Договору зареєстрована в ЄРПН, реєстраційний номер 9356833665, що підтверджується копією квитанції №1 від 11.01.2021.
Таким чином, у Відповідача виник передбачений пунктами 2.2 та 5.3.2 Договору обов'язок щодо розрахунку за надані послуги.
Відповідач платіжним дорученням №6700 від 22.04.2021 на суму 115258,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 115258,00 грн.) частково сплатив вартість робіт за проведення налагодження.
У зв'язку з відсутністю повної оплати за Договором Позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з заявою №08-06/21 від 08.06.2021 про видачу судового наказу про стягнення з Відповідача частини вартості наданих послуг за Договором №75/114-20 від 15.05.2020 реєстраційний номер НАЕК №48-121-01-20-09387 від 26.05.2020 в розмірі 200 000,00 грн.
14.06.2021 Судом по справі №908/1714/21 виданий судовий наказ, який набрав законної сили 06.07.2021. Сума заборгованості за судовим наказом від 14.06.2021 по справі №908/1714/21 сплачена Відповідачем в повному обсязі 09.07.2021, що підтверджується платіжним дорученням №11563 від 09.07.2021 на суму 200000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 33333,00 грн.
28.07.2021 Позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з заявою №28-07/21 від 28.07.2021 про видачу судового наказу про стягнення з Відповідача частини вартості наданих послуг за Договором №75/114-20 від 15.05.2020 реєстраційний номер НАЕК №48-121-01-20-09387 від 26.05.2020 в розмірі 220 000,00 грн.
04.08.2021 Судом по справі №908/2235/21 виданий судовий наказ, який набрав законної сили 30.08.2021. Сума заборгованості за судовим наказом від 04.08.2021 по справі №908/2235/21 сплачена в повному обсязі 28.08.2021, що підтверджується платіжним дорученням №13931 від 28.08.2021 на суму 220000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 36666,67 грн.
Таким чином, не сплачена Відповідачем заборгованість за Договором на дату прийняття цього рішення складає 156 290,00 грн.
Приймаючи рішення суд враховує, що статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Зобов'язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.
Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або ін. подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.
За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, на підставі вказаних вище дій позивача, який поставив товар, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов'язки: у позивача - право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача - обов'язок сплатити вартість отриманого товару.
За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З матеріалів справи вбачається, що Позивач на виконання умов Договору надав Відповідачу послуги, які Відповідач прийняв без зауважень на загальну суму 691548,00 грн., в т.ч. ПДВ - 115258,00 грн., що також визнається самим Відповідачем і не підлягає доведенню в силу положень ч. 1 ст. 75 ГПК України.
Крім того, позивач з урахуванням вимог п. 201.10 статті 201 ПК України (складення та реєстрації податкових накладних) зареєстрував податкову накладну № 1 від 21.12.2020 (внесення відомостей 11.01.2021) у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанцією № 1 про її реєстрацію (реєстраційний номер документа: 9356833665).
Відповідно до п. 14 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.
Відповідно до п. 25 вказаного Порядку, платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.
Відповідно до п. 188.1. Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу Українидо податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.
Отже, податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до положень пункту 201.10 статті 210 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована після 1 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відповідно до п.18 Постанови КМУ №1246 від 29.12.2010 р. на момент прийняття у встановленому порядку рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування щодо таких податкової накладної та/або розрахунку коригування проводяться перевірки, визначені пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого). За результатами таких перевірок формується квитанція про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, яка надсилається платнику податку разом з відповідним рішенням.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт дотримання Позивачем умов договору щодо реєстрації податкової накладної. Вказаний факт сам по собі не заперечується і відповідачем.
Листом від 06.04.2021р. № 56/04-21 Позивач повідомив Відповідачу про факт реєстрації вказаної податкової накладної у ЄРПН та просив сплатити частину вартості послуг у розмірі суми ПДВ 115258,00 грн.
Саме на виконання цього листа Відповідач платіжним дорученням №6700 від 22.04.2021 на суму 115258,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 115258,00 грн.) частково сплатив вартість робіт за проведення налагодження, що відповідає частини вартості послуг в сумі ПДВ.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Суд погоджується з доводами Позивача відносно того, що в даному випадку строк оплати вартості фактично наданої послуги погоджено сторонами шляхом визначення її протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів з моменту підписання Сторонами акту здачі-приймання наданих послуг (п. 2.2 Договору) , а вказівка на оплату частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ шляхом вказівки на подію - після отримання податкової накладної. При цьому, в даному випадку сторонами врегульовано не строки сплати ПДВ, а строк оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ, тому строки сплати цієї суми регулюються виключно умовами договору між сторонами та нормами цивільного і господарського законодавства, а не податкового законодавства.
Крім цього суд враховує, що Відповідач, який у відзиві не заперечив відносно того, що йому відомо про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, а тому він мав право і можливість доступу до вказаного реєстру з метою перевірки факту реєстрації податкової накладної. Проте Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів як на спростування доводів Позивача в цій частині, так і доказів звернення до Позивача з приводу відсутності реєстрації податкової накладної.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що включене до змісту Договору положення про обов'язок постачальника направити покупцю копію податкової накладної само по собі не свідчить, навіть у випадку не направлення постачальником податкової накладної, про порушення прав покупця (Відповідача у справі), який у відповідності до законодавства як платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних.
Положення договору, які визначають його ціну (вартість товару), що підлягає сплаті надані послуги, не розділяють вартість самого товару та суму ПДВ, що підлягає сплаті. Аналіз положень договору дає змоги суду дійти висновку, що сума податку на додану вартість, зазначена у п. 2.1. договору включається до загальної вартості робіт, а тому вказана сума підлягає сплаті у повному обсязі у складі загальної суми виконаних робіт.
Отже, зауваження в п. 2.2.1 договору щодо оплати Замовником частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ після реєстрації постачальником податкової накладної в ЄРПН не змінює строку щодо оплати повної вартості послуг, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни послуг і не підлягає відокремленню.
Належними та допустимими доказами надання послуг є акт приймання-передачі, а податкові накладні є підставою для здійснення розрахунків з бюджетом, і дотримання сторонами вимог податкового законодавства щодо реєстрації податкових накладних не має значення для визначення початку строку виконання цивільних (господарських) зобов'язань.
В даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної, на підставі якої Покупець (Відповідач) має право включити суму ПДВ до податкового кредиту та здійснювати розрахунки з бюджетом. Проте здійснити повну оплату за надані послуги з урахуванням ПДВ він має в межах визначеного Договором строку - 120-ти календарних днів з дати підписання акту приймання-передачі.
Також суд враховує, що Відповідач не сплатив навіть частину заборгованості без суми ПДВ і на дату прийняття цього рішення
Статтею 599, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань підтверджено матеріалами справи. Доказів повної оплати основного боргу за Договором відповідачем суду не надано.
Таким чином, аявлені позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача суми заборгованості на суму 156290,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також Позивачем заявлено вимоги про стягнення з Відповідача 3% річних у розмірі 5534,49 грн. та суму інфляційних втрат в розмірі 8659,33 грн.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В цій частині суд враховує, що перебіг визначеного п.2.2 Договору 120-денного строку оплати поставленого товару починається з наступного дня від дати підписання акта приймання-передачі наданих послуг від 21.12.2020р.- тобто з 22.12.2020р., а останній 120 день завершення строку оплати наданих послуг - 20.04.2021р., включно. Отже строк порушення зобов'язання з оплати товару має відліковуватись з 21.04.2021р., а день оплати не входить до періоду нарахування відсотків та інфляційних втрат.
З урахуванням здійснених Відповідачем часткових оплат за надані послуги, судом здійснено за допомогою інформаційної системи "Законодавство" перевірку нарахованих позивачем сум та встановлено, що загальна сума 3% річних за період з 21.04.2021р. по 10.09.2021р. становить 5477,65 грн., яка підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача з відмовою у стягненні 56,84 грн.
Щодо нарахування індексу інфляції суд зазначає, що інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
При розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Така правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 і в даному випадку Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності від неї відступати.
Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Водночас, на практиці існують різні підходи до застосування механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов'язання становить неповний місяць.
З огляду на таке, Об'єднана палата Касаційного господарського суду вважає за доцільне роз'яснити, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця.
За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше пів місяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Судом здійснено за допомогою інформаційної системи "Законодавство" перевірку розрахованих Позивачем інфляційних нарахувань з травня по червень 2021р. включно виходячи з суми заборгованості 576290,00 грн., та встановлено, що сума втрат від інфляційних процесів розрахована Позивачем вірно та складає 8659,33 грн., яка підлягає стягненню з Відповідача.
Також у позовні заяві Позивач вказав, що ч. 10 ст. 238 ГПК України встановлено що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
При цьому вказав, що застосування зазначеної норми є доцільним і справедливим, оскільки це сприятиме найскорішому виконанню Відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, що, у свою чергу, можливо виключить необхідність у відкритті виконавчого провадження, оскільки Відповідач буде намагатися виконати рішення добровільно; це відповідатиме завданню господарського судочинства, що полягає в ефективному захисті прав Позивача (ч. 1 ст. 2 і ч. 3 ст. 236 ГПК України); Позивач позбавиться необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з Відповідача додатково нарахованих процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення. Такі проценти розрахує і стягне з нього виконавець, що передбачано ч.ч. 11 і 12 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження»:
11. Якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі.
12. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
У зв'язку з наведеним Позивач просив суд вказати в резолютивні частині рішення наступне: «Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати нараховування 3% річних на суму боргу з 11.09.2021 до моменту остаточного виконання рішення суду. Нарахування 3% річних необхідно здійснювати за наступною формулою: Сума 3% річних = С х 3 х Д / 365 / 100, де: С - сума основного боргу, Д - кількість днів прострочення.»
Враховуючи викладене, а також те, що сума 3% річних стягнута з Відповідача судом у цій справі за період часу, який завершується 10.09.2021р. включно, з огляду на відповідність запропонованої Позивачем формули розрахунку суми 3% річних вимоги чинного законодавства, суд також вважає за можливе задовольнити позовні вимоги і в цій частині.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: в частині судового збору сплаченого Позивачем платіжним дорученням № 274 від13.09.2021р. у сумі 2557,27 грн., з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню - 2556,50 грн.
Також у позовній заяві Позивачем зазначено попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 16000 грн..
На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу Позивачем надано: договір про надання правової допомоги № 02-02/21 від 02.02.2021, укладений з Адвокатським об'єднанням "Лохматов і партнери"; договір про співробітництво № 22-10/20, укладений між Адвокатським об'єднанням "Лохматов і партнери" та адвокатом Кравцовим Андрієм Віталійовичем, за умовами якого адвокатське об'єднання за необхідності залучає Адвоката до виконання укладених АО договорів про надання правової Допомоги; свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю ЗП 001577 від 28.02.2018р. на ім'я Кравцова Андрія Віталійовича; ордер на надання правової допомоги ЗП № 042375 від імені ТОВ "ВІП "Укртехенерго" на ім'я Кравцова А.В. від 30.08.2021р.
Доказів виконання робіт за вказаними договорами та понесення відповідних витрат Позивачем на дату прийняття цього рішення суду не надано.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 126 ГПК України
1. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
2. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
1) для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
3. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Оскільки на дату прийняття цього рішення докази на підтвердження розміру понесених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду не надані, то вказане питання може бути вирішено судом в порядку ст. ст. 126, 129, 244 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71504, код ЄДРПОУ 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інженерне підприємство "Укртехенерго" (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Лісова, буд. 5, кв. 3, код ЄДРПОУ 33466264) основної заборгованості з оплати наданих послуг за Договором №75/114-20 від 15.05.2020 реєстраційний номер НАЕК №48-121-01-20-09387 від 26.05.2020 в розмірі 156 290 (сто п'ятдесят шість тисяч двісті дев'яносто) грн. 00 коп.; 3% річних в розмірі 5477,65 (п'ять тисяч чотириста сімдесят сім) грн. 65 коп.; індекс інфляції в розмірі 8 659 (вісім тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 33 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 2556 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 50 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати нараховування 3% річних на суму боргу з 11.09.2021 до моменту остаточного виконання рішення суду. Нарахування 3% річних необхідно здійснювати за наступною формулою: Сума 3% річних = С х 3 х Д / 365 / 100, де: С - сума основного боргу, Д - кількість днів прострочення.»
4. В іншій частині позову відмовити.
У повному обсязі рішення складено та підписано 29.11.2021.
Суддя К.В.Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.