01.12.2021 м. Дніпро Справа № 904/3635/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.,
секретар судового засідання Мацекос І.М.,
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2021 (повний текст складено 06.07.2021, суддя Васильєв О.Ю.) за скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії приватного виконавця у справі № 904/3635/19
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теро ЛТД", м. Дніпро
про стягнення 869 410, 73 грн.
1. Зміст і мотиви оскаржуваного рішення у справі.
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із скаргою на дії (бездіяльність) приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Хорішко О.О. про визнання неправомірною бездіяльності приватного виконавця при примусовому виконанні наказу господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.19р. у справі №904/3635/19; зобов'язання приватного виконавця усунути порушення прав стягувача у виконавчому провадженні ВП №63536308 та провести виконавчі дії у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження».
Скарга на бездіяльність приватного виконавця мотивована тим, що виконавець не вчинив належних, повних та об'єктивних виконавчих дій щодо примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровській області по цій справі, що свідчить про порушення державним виконавцем принципів неупередженості, своєчасності та повноти проведення виконавчих дій, встановлених нормами статей 10, 18,19, 26, 48 Закону України «Про виконавче провадження» щодо примусового виконання рішення суду. Також зазначає, що останні дії, які вчиняв приватний виконавець були 06.11.20р., після чого останній не здійснює жодних дій по виконанню наказу.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2021 у справі № 904/3635/19 у задоволенні скарги АТ НАК Нафтогаз України на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Хорішка О.О. відмовлено у повному обсязі.
Оскаржувана ухвала господарського суду мотивована тими обставинами, що законом не передбачено конкретних строків, на протязі яких приватний виконавець повинен здійснити всі необхідні заходи в межах виконавчого провадження щодо фактичного виконання наказу суду. Разом із тим, відповідно до статті 2 Закону «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням, окрім іншого, таких засад як обов'язковість виконання рішень та розумності строків виконавчого провадження.
Здійснивши оцінку наявних у справі доказів, господарський суд вказав про відсутність підстав для задоволення скарги, оскільки приватним виконавцем доведено вжиття заходів виявлення та розшуку майна боржника, перевірки його майнового стану, направлення запитів до органів, установ, які можуть володіти інформацією стосовно активів боржника, здійснення перевірки отриманої інформації, з огляду на що суд не вбачав ознак неправомірної бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка О.О. у виконавчому провадженні щодо виконання наказу господарського суду від 26.11.2019 року по справі № 904/3635/19.
Суд зауважив, що за змістом положень ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» вирішення питання щодо необхідності вчинення тих чи інших виконавчих дій віднесено виявлення майна боржника, віднесено до повноважень виконавця, який самостійно вирішує черговість та необхідність вжиття таких заходів виконавчого провадження, і суд не повинен втручатися в повноваження виконавця, який самостійно визначає обсяг заходів виконавчого провадження (виконавчих дій), які необхідно вчинити з метою виконання того-чи іншого рішення суду, з урахуванням фактичних обставин виконавчого провадження.
2. Короткий і узагальнений зміст апеляційної скарги.
Не погодившись з рішенням господарського суду, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2021 у справі № 904/3635/19; задовольнити скаргу на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Хорішка О.О. при примусовому виконанні наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2019 у справі №904/3635/19. Визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Хорішка О.О. при примусовому виконанні наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2019 у справі №904/3635/19.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилався на наступні обставини.
Відмовляючи в задоволенні скарги, суд припустився порушення ч. 3. ст. 343 ГПК України, оскільки, встановивши факт бездіяльності виконавця з 06.11.2020 по 16.06.2021, не вказав, відповідно до якого закону узгоджується така бездіяльність.
Суд неправомірно посилався на ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» в обґрунтування дискреційності повноважень виконавця та відсутності чітко встановлених строків для здійснення кожної виконавчої дії, послідовності вчинення та переліку таких дій.
Відповідно до частини 3 Закону України «Про виконавче провадження» будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону про виконавче провадження, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.
Таким чином, на думку скаржника, законом визначено ряд дій з чітко встановленими строками, що виключає дискрецію повноважень виконавця.
Згідно частини 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.
Про наявне у боржника майно (транспортний засіб) стало відомо 06.11.2020, факт недостатності коштів виявлено в середині листопада 2020, відповідно обов'язок звернути стягнення на виявлене майно виник негайно. Проте майно оголошено в розшук 16.06.2021, через 6 місяців.
Відповідно до п.8 ст. 48 Закону про виконавче провадження виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка провадиться 1 раз на 2 тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж 1 раз на 3 місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Доказів вжиття заходів, визначених п. 8 ст. 48 зазначеного Закону не надано.
На думку скаржника, вказані обставини підтверджують бездіяльність державного виконавця під час виконання судового рішення. Тобто приватним виконавцем не вжито заходів примусового виконання у строки, визначені законом.
3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець Хорішко Олександр Олександрович просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду - без змін з підстав, викладених у відзиві, просив розгляд апеляційної скарги здійснити без участі приватного виконавця.
У відзиві вказав, що станом 29.09.2021:
- транспортний засіб боржника органами Національної поліції не розшукано;
- нерухоме майно за боржником не зареєстровано;
- нові рахунки боржником не відкривались;
- кошти на рахунках відсутні;
- поштова кореспонденція боржником не отримується;
- вимоги приватного виконавця не виконуються.
Погоджується з позицією суду першої інстанції.
4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.09.2021 у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Верхогляд Т.А., Чередка А.Є. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2021 у справі №904/3635/19, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.11.2021.
У судовому засіданні 03.11.2021 відкладено розгляд апеляційної скарги на 01.12.2021 о 16:00 год.
У судовому засіданні представник позивача надав пояснення у справі та навів обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства. Представник відповідача та приватний виконавець у судове засідання не з'явились.
01.12.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні ним ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2021 у справі №904/3635/19 скасувати, ухвалити нове рішення у справі, з наступних підстав.
5. Встановлені та неоспорені обставини і відповідні їм правовідносини.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2019 у справі №904/3635/19 позовні вимоги задоволено у повному обсязі; стягнуто з відповідача - ТОВ «Теро ЛТД» на користь позивача - АТ НАК «Нафтогаз України» : 660 515, 69 грн. - заборгованості за договором;94 780, 57 грн. - пені; 82 100, 01 грн. - інфляційних втрат; 32 014, 47 грн. - 3% річних та 13 041, 16 грн. - витрат на сплату судового збору.
Постановою ЦАГС від 18.02.20р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.19р. у справі №904/3635/19 залишено без змін.
26.11.19р. на виконання рішення суду було видано відповідний наказ.
06.11.20р. АТ «НАК «Нафтогаз України» (позивач) звернувся до приватного виконавця виконавчого округу м. Київа - Хорішка О.О. із заявою про примусове виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.19р. по справі №904/3635/19 (а.с .42-44).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Київа - Хорішка О.О. від 06.11.20р. за результатами розгляду заяви позивача відкрито виконавче провадження ВП №63536308 з виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 904/3635/19 від 26.11.19р. про стягнення з ТОВ «Теро ЛТД» на користь АТ НАК «Нафтогаз України»: 660 515, 69 грн. - заборгованості за договором; 94 780, 57 грн. - пені; 82 100, 01 грн. - інфляційних втрат; 32 014, 47 грн. - 3% річних та 13 041, 16 грн. - витрат на сплату судового збору. (т.2, а.с.47).
06.11.20р. приватний виконавець виконавчого округу міста Київа Хорішко О.О. виніс постанову про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 88 245, 19 грн. (т.2, а.с.48), в той же день приватний виконавець виніс постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та про арешт коштів боржника (т.2, а.с.52).
Через шість місяців з моменту відкриття виконавчого провадження 16.06.21р. приватний виконавець виніс постанову про оголошення в розшук майна боржника: легкового автомобіля марки ВАЗ (модель ТЗ: 21053, 1994 ріку виробництва (т.2, а.с.53); та постанову про арешт майна боржника - легкового автомобіля Марки ВАЗ (модель ТЗ: 21053, 1994 ріку виробництва)(т.2, а.с.54); а 24.06.21р. - постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних боржника (т.2, а.с.55).
Звертаючись зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця, скаржник зазначав, що виконавець не вчинив належних, повних та об'єктивних виконавчих дій щодо примусового виконання наказу господарського суду, які, зокрема, передбачені статями 10, 18,19, 26, 48, Закону України «Про виконавче провадження».
6.Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно зі ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
За приписами ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини 1, п. 1 ч. 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначені обов'язки і права виконавців, де чітко визначені обов'язки та права виконавця.
Нормами частини 2 статті 38 Закону України «Про виконавче провадження», визначено, що розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
Частиною 2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», визначено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
За змістом положень ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Згідно частини 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.
Судом встановлено, що 06.11.20р. АТ «НАК «Нафтогаз України» (позивач) звернувся до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва - Хорішка О.О. із заявою про примусове виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.19р. по справі №904/3635/19 (а.с .42-44).
На підставі заяви позивача відкрито виконавче провадження ВП №63536308 з виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 904/3635/19 від 26.11.19р. про стягнення з ТОВ «Теро ЛТД» на користь АТ НАК «Нафтогаз України»: 660 515, 69 грн. - заборгованості за договором; 94 780, 57 грн. - пені; 82 100, 01 грн. - інфляційних втрат; 32 014, 47 грн. - 3% річних та 13 041, 16 грн. - витрат на сплату судового збору. (т.2, а.с.47).
06.11.20р. приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника (т.2, а.с.52).
Відповідно до частини 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у десятиденний строк з дня відкриття виконавчого провадження. В подальшому така перевірка проводиться не рідше, ніж 1 раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого і рухомого майна боржника.
Тобто, відкривши виконавче провадження 06.11.2020 року, виконавець був зобов'язаний протягом 10 днів, тобто до 16.11.2020 року здійснити перевірку майнового стану боржника, і відповідно до приписів частини 5 статті 48 Закону невідкладно звернути стягнення на майно боржника або вжити заходів щодо його розшуку, чого зроблено не було.
Лише 16.06.21р. приватний виконавець виніс постанову про оголошення в розшук майна боржника : легкового автомобіля марки ВАЗ (модель ТЗ: 21053, 1994 ріку виробництва, н.з. НОМЕР_1 ) (т.2, а.с.53); та постанову про арешт майна боржника - легкового автомобіля Марки ВАЗ (модель ТЗ: 21053, 1994 ріку виробництва, н.з. НОМЕР_1 )(т.2, а.с.54); а 24.06.21р. - постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних боржника (т.2, а.с.55).
Тобто, про наявне у боржника майно (транспортний засіб) стало відомо 06.11.2020, факт недостатності коштів виявлено в середині листопада 2020, відповідно, обов'язок звернути стягнення на виявлене майно виник негайно. Проте майно оголошено в розшук 16.06.2021, через 6 місяців.
Доказів своєчасності вжиття виконавцем заходів, визначених п. 8 ст. 48 зазначеного Закону матеріали справи не містять, натомість переконливих обґрунтувань, чим саме було зумовлено зволікання під час виконання судового наказу, - приватним виконавцем не наведено.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний керуватися, зокрема, таким засадами, як верховенства права, обов'язковість виконання рішень та дотримання розумності строків виконавчого провадження.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку. Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Стаття 6 Конвенції розповсюджує свою дію і на стадію виконання судового рішення. У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини нагадує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід'ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції. ("Іммобільяре Саффі" проти Італії" , 22774/93, 28.07.1999, § 63; рішення Горнсбі проти Греції від 19.03.1997, § 40.).
Відповідно до ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За змістом статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до присів ч. 1 ст. 275, ст. 277 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На думку апеляційного господарського суду, обставини, встановлені судом, свідчать про ухилення приватного виконавця від вчинення виконавчих дій відповідно до вимог Закон України «Про виконавче провадження», тому колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність ознак неправомірної бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка О.О. у виконавчому провадженні щодо виконання наказу господарського суду від 26.11.2019 року по справі № 904/3635/19, натомість докази у справі свідчать про наявність підстав для визнання бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Хорішка О.О. при примусовому виконанні наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2019 у справі №904/3635/19 про стягнення з ТОВ «Теро ЛТД» на користь АТ НАК «Нафтогаз України»: 660 515, 69 грн. - заборгованості за договором; 94 780, 57 грн. - пені; 82 100, 01 грн. - інфляційних втрат; 32 014, 47 грн. - 3% річних та 13 041, 16 грн. витрат на сплату судового збору неправомірною.
7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу апеляційної скарги.
У відповідності до положень статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (ст. 76 ГПК України).
Враховуючи встановлені судом обставини справи, перевіривши докази, що їх підтверджують, надавши оцінку аргументами скаржника, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що під час здійснення апеляційного перегляду справи обставини, викладені в апеляційній скарзі, підтвердились, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.
8. Коли і ким були порушені, оспорені або невизнані права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд наголошує, що внаслідок неправомірної бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Хорішка О.О. відбулось порушення прав Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на своєчасне виконання судового рішення у відповідності до вимог закону під час здійснення примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2019 у справі №904/3635/19 про стягнення з ТОВ «Теро ЛТД» на користь АТ НАК «Нафтогаз України»: 660 515, 69 грн. - заборгованості за договором; 94 780, 57 грн. - пені; 82 100, 01 грн. - інфляційних втрат; 32 014, 47 грн. - 3% річних та 13 041, 16 грн. витрат на сплату судового збору.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2021 у справі № 904/3635/19 задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2021 у справі № 904/3635/19 скасувати.
Скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Хорішка О.О. при примусовому виконанні наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2019 у справі №904/3635/19 про стягнення з ТОВ «Теро ЛТД» на користь АТ НАК «Нафтогаз України»: 660 515, 69 грн. - заборгованості за договором; 94 780, 57 грн. - пені; 82 100, 01 грн. - інфляційних втрат; 32 014, 47 грн. - 3% річних та 13 041, 16 грн. витрат на сплату судового збору задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Хорішка О.О. при примусовому виконанні наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2019 у справі №904/3635/19 про стягнення з ТОВ «Теро ЛТД» на користь АТ НАК «Нафтогаз України»: 660 515, 69 грн. - заборгованості за договором; 94 780, 57 грн. - пені; 82 100, 01 грн. - інфляційних втрат; 32 014, 47 грн. - 3% річних та 13 041, 16 грн. витрат на сплату судового збору.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів у відповідності до статті 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 02.12.2021
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя А.Є. Чередко