29.11.2021 року м.Дніпро Справа № 904/4361/21
м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 207
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач),
суддів Іванова О.Г., Кощеєва І.М.
при секретарі судового засідання Ковзикові В.Ю.
Представники сторін:
від позивача: Трикоза Т.В., ордер серії ДП №2794/004 від 01.06.2020 р., адвокат;
представник відповідача не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений судом належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води", смт.Царичанка
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2021 року у справі №904/4361/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Преформ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води"
про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 340 128, 73 грн.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Преформ" звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води" із позовом про стягнення 314 423,65 грн. - заборгованості за договором поставки, 2 636,62 грн. - 3% річних, 11 328,64 грн. - пені, 11 739,82 грн. - інфляційних витрат.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2021 року у справі №904/4361/21 позов задоволено в повному обсязі.
Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Преформ" 314 423, 65 грн. - заборгованості, 2 636, 62 грн. - 3% річних, 11 328, 64 грн. - пені, 11 739, 82 грн. - інфляційних витрат та судовий збір у сумі 5 101, 93 грн.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2021 року у справі № 904/4361/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В обгрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необгрунтованим та таким, що винесено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, не з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.
Зокрема, апелянт посилається на те, що суд ухвалив рішення на підставі видаткової накладної, яка складена з порушенням вимог податкового законодавства та Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки у наданих позивачем видаткових накладних № 301208 від 30.12.2020р. та № 100206 від 10.02.2021р. місцем складання (поставки Товару) визначене місто Дніпро, що суперечить п.3.1. Договору поставки, в якому зазначено, що поставка здійснюється на умовах DAP- склад покупця відповідно до Правил «Інкотермс» у редакції 2010 року.
Також апелянт зазначає, що видаткові накладні, надані Позивачем, не містять інформації, яка дозволяє ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції та в них відсутня відмітка про довіреність, яка видана уповноваженій особі Покупця на отримання Товару, що суперечить п.3.5. Договору поставки.
Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2021 року у справі №904/4361/21 та прийняття нового рішення про відмову у позові.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.09.2021 року розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 09.11.2021 року о 09:30 год. в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал судових засідань №207.
09.11.2021 року у зв'язку з відпусткою головуючого судді Березкіної О.В. (доповідача) розгляд справи № 904/4361/21 не відбувся.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.11.2021 року розгляд справи призначено на 29.11.2021рік.
За розпорядженням керівника апарату суду від 26.11.2021, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Дарміна М.О. - члена колегії суддів, відповідно до пункту 2.4.6. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 зі змінами, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду справи №904/4361/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Березкіна О.В. (доповідач), судді - Іванов О.Г., Кощеєв І.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2021.
29 листопада 2021 року до суду надійшло клопотання представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ПРЕФОРМ" про залишення без розгляду апеляційної скарги ТОВ "Царичанський завод мінеральної води".
Розглянувши дане клопотання, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення, оскільки з клопотання не вбачається процесуальних норм, на підставі яких апеляційна сарга відповідача може бути залишена без розгляду.
В судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, а представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений судом належним чином.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
В судовому засіданні 29.11.2021року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови по справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 01.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ПРЕФОРМ" (далі-Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води" (далі-Відповідач, Покупець) укладено Договір №11120/20 постачання (далі-Договір, а.с.10-13).
Відповідно до п.1.1 Договору, предметом даного Договору є преформа, кришка для пляшок, (далі-Товар).
Товар має відповідати вимогам ТУ У 22.2-39632675-001:2016 для преформи та/або ТУ У 22.2-39632675-002:2016 для кришки та ручки.
Постачальник зобов'язується поставляти й передавати у власність Покупцеві Товар для використання його в господарській діяльності, а Покупець зобов'язується приймати Товар й оплачувати його вартість. (п.1.2 Договору).
В п.2.2. Договору, асортимент, кількість, одиниця виміру, ціна одиниці, загальна вартість партії Товару вказується у видаткових накладних щодо кожної партії Товару, за попереднім узгодженням між Сторонами.
Згідно п.3.4 Договору, Постачальник зобов'язаний підготувати для відвантаження Товар протягом 14 календарних днів, що вираховуються із дня отримання Замовлення від Покупця.
У відповідності до п.3.5. Договору, Товар вважається переданим Постачальником та прийнятим Покупцем по кількості та по якості з моменту його фактичної передачі в пункті поставки та підписання видаткової накладної уповноваженою особою Покупця, яка має належним чином оформлену довіреність на отримання Товару.
Приписами п.4.5. Договору визначено умови відтермінування платежу протягом 30 календарних днів з моменту отримання Продукції Покупцем.
Форма оплати - безготівковий розрахунок платіжним дорученням, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника грошових коштів згідно виставленого рахунку (п.4.6 Договору).
Пунктом 3.1 передбачено, що товар, зазначений у п.1.1. даного договору, поставляється на умовах DAP- склад покупця відповідно до Правил «Інкотермс» у редакції 2010 року або на інших умовах за згодою сторін.
Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води" із позовом про стягнення 314 423,65 грн. - заборгованості, 2 636,62 грн. - 3% річних, 11 328,64 грн. - пені, 11 739,82 грн. - інфляційних витрат, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю « Завод Преформ» посилався на неналежне виконанням Відповідачем зобов'язань за Договором №11120/20 постачання від 01.11.2020 в частині повної оплати поставленого товару.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що
що відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару не вконав у повному обсязі, що є підставою для стягнення суми заборгованості та нарахованих на суму боргу пені та сум, передбачених ст. 625 ЦК України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач свої зобов'язання щодо поставки продукції виконав в повному обсязі та поставив товар за період з грудня 2020 по лютий 2021 на суму 534 423,65 грн., що підтверджується видатковою накладною №301208 від 30.12.2020, №100206 від 10.02.2021 та товарно-транспортною накладною №100208 від 10.02.2021 (а.с.14-16).
В той же час, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару виконав не повністю, внаслідок чого господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення суми неоплаченого товару у розмірі 314 423,65 грн.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 7.1 договору, у випадку прострочення в оплаті поставленого товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості неоплаченого товару за кожний день порушення строків оплати.
Оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару, господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 11 328,64 грн. за загальний період з 30.01.2021 по 20.04.2021.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки судом встановлено прострочення виконання грошового зобов'язання, суд першої інстанції обгрунтовано стягнув на користь позивача 3% річних за загальний період прострочення з 30.01.2021 по 20.04.2021 у сумі 2 636,62 грн. та інфляційні втрати в межах заявлених вимог в сумі 11 739,82 грн., оскільки за період з лютого 2021 по березень 2021 розмір інфляційних є більшим, ніж заявлена позивачем сума.
При цьому, доводи апелянта про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на недоліки видаткової накладної є безпідставними з огляду на наступне.
Так, відповідач не заперечує факт отримання товару від позивача, а той факт, що в видатковій накладній місцем складання зазначено місто Дніпро, не свідчить про порушення бухгалтерського законодавства та не спростовує обов'язок відповідача оплатити поставлений товар.
Відсутність у видатковій накладній відмітки про довіреність, яка видана уповноваженій особі Покупця на отримання Товару не є обов'язковою умовою, не дотримання якої свідчить про недійсність господарської операції.
Інші доводи апелянта є неспроможними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.
Таким чином, господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно, об'єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води"- залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2021 року у справі № 904/4361/21- залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку та випадках, передбачених ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 02.12.2021року.
Головуючий суддя О.В.Березкіна
Суддя О.Г.Іванов
Суддя І.М.Кощеєв