вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" грудня 2021 р. Справа№ 910/7002/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Чорногуза М.Г.
Мальченко А.О.
Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,
Представники сторін в судове засідання не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ-АВТОСЕРВІС"
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 (повний текст рішення складено 03.08.2021)
у справі № 910/7002/21 (суддя Ягічева Н.І.)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВГАЗТРЕЙД"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ-АВТОСЕРВІС"
про стягнення 495 410,73 грн., -
У 2021 році Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВГАЗТРЕЙД"" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ-АВТОСЕРВІС" про стягнення 495 410, 73 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання природного газу №241707/Т від 29.12.2018 року в частині повного розрахунку.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ-АВТОСЕРВІС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВГАЗТРЕЙД" суму основного боргу у розмірі 471 538 грн. 63 коп., пеню у розмірі 9 846 грн. 83 коп., 3% річних у розмірі 2 279 грн. 54 коп., суму інфляційних втрат у розмірі 11 499 грн. 11 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 7 427 грн. 46 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт виконання позивачем взятих на себе за договором зобов'язань та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати переданого природного газу доведений належними та допустимими доказами. Також місцевим господарським судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунок пені та 3 % річних за заявлений період та встановлено, що позивачем допущені помилки у визначенні бази нарахування, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЛ-АВТОСЕРВІС" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції помилково відніс справу до малозначних, на думку скаржника справа мала бути розглянута в порядку загального провадження з повідомленням та викликом сторін в судове засідання. Також скаржник вважає, що його не було повідомлення про розгляд справи, чим фактично було позбавлено можливості висловити правову позицію, надати докази та заперечення по справі. Скаржник звертає увагу, що розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2021 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 11 141 грн. 19 коп.
20.09.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ-АВТОСЕРВІС" надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 року з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ-АВТОСЕРВІС" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 року у справі №910/7002/21 та призначено розгляд справи на 27.10.2021 року.
06.10.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВГАЗТРЕЙД", позивача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу.
22.10.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що представник ТОВ «АТЛ-АВТОСЕРВІС» адвокат Грицик Д.С. буде перебувати в судовому засіданні Подільського районного суду міста Києва 27.10.2021 року об 11:00 по представництву інтересів ОСОБА_2 по цивільній справі №758/6554/21.
Судове засідання, призначене на 27.10.2021 року не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Агрикової О.В. на лікарняному з 26.10.2021 року.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2021 року розгляд справи призначено на 01.12.2021 року.
30.11.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що представник ТОВ «АТЛ-АВТОСЕРВІС» адвокат Грицик Д.С. перебуває на самоізоляції.
В судовому засіданні 01.12.2021 року представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників сторін.
Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВГАЗТРЕЙД" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТЛ-АВТОСЕРВІС" (далі - споживач) укладено договір постачання природного газу (для споживачів, що не є побутовими) №241707/Т (далі - договір), за умовами пункту 1.1. якого у редакції, викладеній у додатковій угоді №1-2 від 21.12.2020 року до договору за цим договором постачальник зобов'язується передати у власність споживачу природний газ в об'ємах і порядку, передбачених цим договором, а споживач зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити постачальнику вартість газу в розмірах, строки та порядку, що передбачені договором. (а.с. 8-17).
Згідно умов п. 2.7. договору фактичний об'єм поставленого у розрахунковому періоді газу, що підлягає оплаті споживачем, підтверджується підписаним між постачальником та споживачем актом приймання-передачі газу, що складається на підставі даних оператора ГРМ та комерційних вузлів обліку газу. Складання та підписання сторонами актів приймання-передачі газу відбувається в наступному порядку: споживач, до 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим зобов'язаний надати постачальнику засвідчену копію акту наданих послуг розподілу (транспортування) газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором ГРМ та комерційних вузлів обліку газу, що складається на підставі даних оператора ГРМ/оператором ГТС. В іншому випадку, для розрахунку вартості поставленого за цим договором газу застосовуються дані оператора ГРМ/оператора ГТС про об'єм розподіленого (протранспортованого) споживачу газу. Постачальник має право самостійно звернутись до оператора ГРМ/оператора ГТС про об'єм розподілу споживачу газу. Постачальник має право самостійно звернутись до оператора ГРМ/оператора ГТС для отримання даних про об'єм газу, розподіленого (протранспортованого) для споживача потягом розрахункового місяця (п. 2.7.1. договору).
На підставі відомостей, отриманих в порядку, передбаченому п.п. 2.7.1. цього договору, постачальник протягом трьох робочих днів готує, підписує у уповноваженого представника, скріплює печаткою та надає для підписання споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період (п. 2.7.2. договору).
Споживач, протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу, зобов'язується повернути постачальнику один примірник акта приймания-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача, та скріплений печаткою (за її наявності), або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання- передачі газу (п. 2.7.3. договору).
Відповідно до умов пункту 2.8 договору акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.
Ціна газу, що постачається споживачеві за цим договором, становить 13 509,9600 грн. за 1000 (одну тисячу) куб. м., в тому числі ПДВ 20 % та тариф на транспортування газу магістральними трубопроводами ПАТ "Укртрансгаз" (п. 4.2. договору).
Визначена на основі ціни, встановленої у п. 4.1. договору, вартість газу за розрахунковий період буде застосовуватись сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та при розрахунках споживача за поставлений газ згідно з умовами договору (п. 4.3. договору).
Розрахунковий період за договором становить один місяць - з 7.00 години першого дня місяця до 7.00 години першого дня наступного місяця (п. 4.4. договору).
Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу (п. 4.1. договору) на загальний об'єм поставленого у розрахунковому періоді газу, що визначений згідно з розділом II цього договору. Загальна сума вартості газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу. (п. 4.5. договору).
Згідно з п. 4.6. договору оплата вартості газу здійснюється споживачем в наступному порядку: оплата вартості планового об'єму поставки газу здійснюється споживачем до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки на умовах 100 % попередньої оплати планового об'єму постачання газу, визначеного в п. 1.2. договору.
У випадку недоплати вартості газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 4.6.3 договору).
Датою оплати є дата зарахування коштів на рахунок постачальника (п. 4.6.6. договору).
Оплата вартості газу за договором здійснюється споживачем грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі XI цього договору (п. 4.6.7. договору).
Пунктом 6.1. договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України.
У разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 6.2.2. договору).
Згідно пункту 10.1. договору у редакції, викладеній у додатковій угоді №1-2 від 21.12.2020 до договору договір набирає чинності з дати його підписання, діє в частині постачання газу до 31.12.2021 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення.
Як зазначає позивач, він на виконання умов договору протягом періоду з листопада 2020 року по березень 2021 (включно) передав, а відповідач прийняв газ на загальну суму 873 719, 61 грн., що вбачається з актів приймання-передачі природного газу від 30.11.2020 року на суму 98 244, 06 грн., від 31.12.2020 року на суму 179 268, 11 грн., від 31.01.2021 року на суму 236 574, 49 грн., від 28.02.2021 року на суму 219 492, 08 грн., від 31.03.2021 року на суму 140 140, 87 грн., які зокрема скріплені печатками сторін та підписані сторонами без зауважень. (а.с. 20-22).
В матеріалах справи наявна банківська довідка вих. №02-01/01/1457 від 22.04.2021 року про надходження коштів за період з 01.11.2020 року по 22.04.2021 року на рахунок позивача в загальному розмірі 359 086, 66 грн. (а.с. 28-30).
Отже, спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, а саме всупереч умовам договору, відповідачем не було здійснено повної оплати за поставлений позивачем природний газ.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
За своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.
У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2, ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вже було зазначено вище, в якості доказів виконання своїх зобов'язань за договором в частині здійснення поставки природного газу позивачем надано акти приймання-передачі природного газу від 30.11.2020 року на суму 98 244, 06 грн., від 31.12.2020 року на суму 179 268, 11 грн., від 31.01.2021 року на суму 236 574, 49 грн., від 28.02.2021 року на суму 219 492, 08 грн., від 31.03.2021 року на суму 140 140, 87 грн., які зокрема скріплені печатками сторін та підписані сторонами без зауважень. (а.с. 20-22).
У пункті 4.6.3. договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за поставлений газ споживач проводить до 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим.
Отже, станом на час звернення позивача до суду з даним позовом строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості отриманого товару настав.
Колегія суддів звертає увагу, що господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, згідно із положеннями Господарського процесуального кодексу України є предметом регулювання Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем докази фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення у відповідача обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий природний газ.
Отже колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно встановив, що загальна сума боргу відповідача за поставлений згідно з договору поставки природний газ склала 471 538, 63 грн., доказів оплати, якої матеріали справи не містять.
Щодо позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 10 061, 70 грн. за період з 10.12.2020 року - 22.04.2021 року, інфляційних втрат у сумі 11 499, 11 грн. за період з 29.12.2018 року - 15.03.2021 року та 3% річних у сумі 2 311, 29 грн. за період з 10.12.2020 року - 22.04.2021 року колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Факт наявності заявленого до стягнення боргу станом на день подачі позову до суду підтверджується матеріалами справи, що наведено вище у даній постанові.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 6.2.2. договору сторони погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Інше за взаємною згодою сторін встановлено пунктом 4.2 договору, відповідно до якого пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунків.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у сумі 11 499, 11 грн. за період з 29.12.2018 року - 15.03.2021 року погоджується з місцевим господарським судом, що він є арифметично вірними та таким, що відповідає положенням чинного законодавства, й відповідно вимоги в цій частині правомірно задоволено.
Також колегія суддів перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 10 061, 70 грн. за період з 10.12.2020 року - 22.04.2021 року та 3% річних у сумі 2 311, 29 грн. за період з 10.12.2020 року - 22.04.2021 року погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем допущені помилки у визначенні бази нарахування, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, за розрахунком суду - пеня у сумі 9 846, 83 грн. та 3% річних у сумі 2 279, 54 грн.
Щодо доводів скаржника про необґрунтоване віднесення даної справи справу до малозначних колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2021 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Також було запропонувано відповідачу у строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження надати суду відзив на позов та попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України). (а.с. 36-37).
Також колегія суддів звертає увагу, що частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, позовного провадження (загального або спрощеного). У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи (ч. 1 ст. 247 ГПК України). Малозначними справами у відповідності до п. 1 ч. 5 ст. 12 вказаного Кодексу є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2 270, 00 грн.
Отже, п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1 135 000, 00 грн. (2 270 * 500).
Відтак, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, предмет доказування, а також, що ціна позову не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку, що дана справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Щодо доводів скаржника, що його не було повідомлення про розгляд справи, чим фактично було позбавлено можливості висловити правову позицію, надати докази та заперечення по справі колегія суддів зазначає наступне.
Як вже було зазначено, ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2021 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. (а.с. 36-37).
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.05.2021 року була направлена судом першої інстанції рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Симиренка, буд. 36, м. Київ, 03134, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0105480228991. (а.с. 39).
З вказаного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105480228991 вбачається, що відповідач отримав ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.05.2021 року 17.05.2021 року.
Колегія суддів також здійснила відстеження поштового відправлення №0105480228991 на офіційному сайті Укрпошти та встановила, що відповідач отримав ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.05.2021 року 17.05.2021 року.
У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Рішення у даній справі ухвалено 03.08.2021 року. (а.с. 65).
Втім, з 17.05.2021 року відповідач не скористався своїм правом та у визначений законом строк, не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Одночасно, у рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013р. Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав). Аналогічну позицію наведено у постанові від 29.05.2013р. Вищого господарського суду України по справі №5011-5/14825-2012.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд належним чином повідомив відповідача про розгляд даної справи, втім відповідач у встановлений строк не подав до суду першої інстанції відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, а тому суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано дійшов висновку щодо розгляду справи за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано відповідачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ-АВТОСЕРВІС" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 року у справі №910/7002/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 року у справі № 910/7002/21 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7002/21.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 01.12.2021 року.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді М.Г. Чорногуз
А.О. Мальченко