ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01 грудня 2021 року м. ОдесаСправа № 923/479/19
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Будішевської Л.О., Аленіна О.Ю.,
при секретарі судового засідання: Земляк А.В.,
за участю представників:
від прокуратури - участі не брали,
від Управління комунальної власності Херсонської міської ради - участі не брали,
від Публічного акціонерного товариства проектно-будівельної фірми "Херсонбуд" - Коваленко І.О.,
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства проектно-будівельної фірми "Херсонбуд"
на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 14.07.2021, прийняту суддею Ярошенко В.П., м. Херсон, повний текст складено 14.07.2021,
у справі №923/479/19
за позовом: заступника керівника Херсонської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Херсонської міської ради
до відповідача: Публічного акціонерного товариства проектно-будівельної фірми "Херсонбуд"
про стягнення 139 288,90 грн, розірвання договору та зобов'язання повернути майно
У червні 2019 р. заступник керівника Херсонської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Херсонської міської ради звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства проектно-будівельної фірми "Херсонбуд", в якому з урахуванням заяви №05/1-2010-19 від 18.07.2019 (вх.№6597/19 від 23.07.2019) просив стягнути з відповідача на користь Управління комунальної власності Херсонської міської ради 139288,90 грн, з яких: 128096,72 грн заборгованості з орендної плати та 11192,18 грн пені; розірвати укладений між сторонами договір оренди комунального майна №1833 від 25.12.2015 та зобов'язати відповідача повернути позивачу за актом приймання-передачі нежитлові приміщення четвертого поверху загальною площею 424 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Херсон, вул. І. Кулика, буд. 133-а.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 10.06.2019 відкрито провадження у справі №923/479/19.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 08.10.2019 у справі №923/479/19 (суддя Закурін М.К.), залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2020, позов задоволено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства проектно-будівельної фірми "Херсонбуд" на користь Управління комунальної власності Херсонської міської ради 128096,72 грн заборгованості з орендної плати та 11192,18 грн пені; розірвано договір оренди комунального майна №1833 від 25.12.2015, укладений між Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради та Публічним акціонерним товариством проектно-будівельною фірмою "Херсонбуд"; зобов'язано Публічне акціонерне товариство проектно будівельної фірми "Херсонбуд" повернути Управлінню комунальної власності Херсонської міської ради за актом приймання-передачі нежилі приміщення четвертого поверху загальною площею 424,3 кв.м, а саме: №16 - нежиле приміщення загальною площею 17 кв.м, №17 - нежиле приміщення загальною площею 16,9 кв.м, №18 - нежиле приміщення загальною площею 17 кв.м, №19 - коридор загальною площею 23,1 кв.м, №20 - санвузол загальною площею 3,9 кв.м, №21 - санвузол загальною площею 3,2 кв.м, №22 - підсобне загальною площею 7,5 кв.м, №23 - підсобне загальною площею 10,4 кв.м, №24 - нежиле приміщення загальною площею 22,8 кв.м, 1/2 частини коридору загальною площею 24,4 кв.м, які розташовані за адресою: м. Херсон, вул. І. Кулика, буд. 133-А; стягнуто з Публічного акціонерного товариства проектно-будівельної фірми "Херсонбуд" на користь прокуратури Херсонської області 5931,33 грн судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з доведеності прокурором факту неналежного виконання Публічним акціонерним товариством проектно-будівельною фірмою "Херсонбуд" прийнятих на себе зобов'язань за договором оренди комунального майна №1833 від 25.12.2015 у зв'язку з систематичним невиконанням останнім обов'язку щодо внесення орендної плати, що зумовило правомірність заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати та пені, а також про розірвання вказаного договору та зобов'язання відповідача повернути Управлінню комунальної власності Херсонської міської ради об'єкт оренди за актом приймання-передачі.
20.10.2020 на виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 08.10.2019 у справі №923/479/19 судом першої інстанції були видані накази про його примусове виконання, зокрема, про зобов'язання Публічного акціонерного товариства проектно-будівельної фірми "Херсонбуд" повернути Управлінню комунальної власності Херсонської міської ради за актом приймання-передачі нежилі приміщення четвертого поверху загальною площею 424,3 кв.м, а саме: №16 - нежиле приміщення загальною площею 17 кв.м, №17 - нежиле приміщення загальною площею 16,9 кв.м, №18 - нежиле приміщення загальною площею 17 кв.м, №19 - коридор загальною площею 23,1 кв.м, №20 - санвузол загальною площею 3,9 кв.м, №21 - санвузол загальною площею 3,2 кв.м, №22 - підсобне загальною площею 7,5 кв.м, №23 - підсобне загальною площею 10,4 кв.м, №24 - нежиле приміщення загальною площею 22,8 кв.м, 1/2 частини коридору загальною площею 24,4 кв.м, які розташовані за адресою: м. Херсон, вул. І. Кулика, буд. 133-А.
22.03.2021 до місцевого господарського суду від Публічного акціонерного товариства проектно-будівельної фірми "Херсонбуд" надійшла заява б/н від 22.03.2021 (вх.№838/21 від 22.03.2021), в якій відповідач просив визнати наказ Господарського суду Херсонської області №923/479/19 від 20.10.2020 про зобов'язання повернути майно таким, що не підлягає виконанню.
Дана заява обґрунтована тим, що зобов'язання Публічного акціонерного товариства проектно-будівельної фірми "Херсонбуд" щодо повернення в натурі нежилих приміщень загальною площею 134 кв.м виконано у повному обсязі, у той час як повернення решти вказаних у рішенні суду першої інстанції приміщень, площа яких складає 290 кв.м, є юридично і фізично неможливим, оскільки відповідач не мав жодних речових прав на вказану частину приміщень ні за договором оренди комунального майна №1833 від 25.12.2015, ні за будь-якими іншими правочинами, при цьому жодних претензій Херсонської міської ради або Управління комунальної власності Херсонської міської ради стосовно неправомірного користування зазначеною частиною нежитлових приміщень до Публічного акціонерного товариства проектно-будівельної фірми "Херсонбуд" не надходило, у зв'язку з чим на теперішній час у останнього відсутній обов'язок з повернення цих приміщень та, відповідно, виконання наказу Господарського суду Херсонської області №923/479/19 від 20.10.2020 про зобов'язання повернути майно.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 14.07.2021 у справі №923/479/19 (суддя Ярошенко В.П.) відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства проектно-будівельної фірми "Херсонбуд" б/н від 22.03.2021 (вх.№838/21 від 22.03.2021) про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Вказана ухвала суду мотивована тим, що зазначені відповідачем доводи не є підставами для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, в порядку статті 328 Господарського процесуального кодексу України, натомість останні зводяться до перегляду рішення Господарського суду Херсонської області від 08.10.2019 у даній справі, яке набрало законної сили, в частині визначення належної до повернення в натурі площі нежитлових приміщень. Крім того, пояснення та аргументи, надані представником Публічного акціонерного товариства проектно-будівельної фірми "Херсонбуд" у судовому засіданні, свідчать про незгоду з діями державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження №63867330, для оскарження яких процесуальним законом передбачений окремий порядок.
Не погодившись з постановленою ухвалою, Публічне акціонерне товариство проектно-будівельна фірма "Херсонбуд" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Херсонської області від 14.07.2021 у справі №923/479/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву б/н від 22.03.2021 (вх.№838/21 від 22.03.2021) про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що як на момент видачі місцевим господарським судом наказу про зобов'язання повернути майно (20.10.2020), так і на момент пред'явлення його до виконання (09.12.2020) на приміщення четвертого поверху загальною площею 424,3 кв.м за адресою: м. Херсон, вул. І. Кулика, буд. 133-А було накладено арешт на підставі ухвали Херсонського апеляційного суду від 22.04.2020 у справі №766/2676/20 (запобіжний захід у кримінальному провадженні №12020230040000329), що є належною підставою у розумінні статті 328 Господарського процесуального кодексу України для визнання наказу Господарського суду Херсонської області №923/479/19 від 20.10.2020 про зобов'язання повернути майно таким, що не підлягає виконанню. Водночас апелянт звертає увагу апеляційного господарського суду на відсутність фактичних та юридичних ознак користування та/або володіння Публічним акціонерним товариством проектно-будівельною фірмою "Херсонбуд" зазначеним у вищенаведеному наказі нерухомим майном, що зумовлює відсутність обов'язку боржника з виконання останнього.
25.10.2021 до суду апеляційної інстанції від Управління комунальної власності Херсонської міської ради надійшло клопотання №856-23 від 19.10.2021 (вх.№3154/21/Д3 від 25.10.2021), в якому останній, посилаючись на те, що виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Херсонської області №923/479/19 від 20.10.2020 про зобов'язання повернути майно вже було закінчене у зв'язку з його повним виконанням, просило відмовити Публічному акціонерному товариству проектно-будівельній фірмі "Херсонбуд" у задоволенні апеляційної скарги та розглядати дану справу за відсутності представника позивача.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. від 06.09.2021 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою суду від 22.09.2021 розгляд справи №923/479/19 призначено на 06.10.2021 о 12:15.
Між тим у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Таран С.В. з 04.10.2021 по 29.10.2021 та перебуванням судді Поліщук Л.В. у відпустці з 05.10.2021 по 13.10.2021 судове засідання у справі №923/479/19, призначене на 06.10.2021 о 12:15, не відбулося.
З огляду на тимчасову непрацездатність судді Поліщук Л.В. з 18.10.2021 за розпорядженням керівника апарату суду №307 від 01.11.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №923/479/19.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 для розгляду апеляційної скарги у справі №923/479/19 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Аленіна О.Ю.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 у визначеному складі суддів справу №923/479/19 прийнято до свого провадження та призначено останню до розгляду на 01.12.2021 о 14:30.
У судовому засіданні 01.12.2021, проведеному в режимі відеоконференції, представник Публічного акціонерного товариства проектно-будівельної фірми "Херсонбуд" апеляційну скаргу підтримав, представники прокуратури та Управління комунальної власності Херсонської міської ради участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи, при цьому, як зазначалося вище, позивач подав клопотання №856-23 від 19.10.2021 (вх.№3154/21/Д3 від 25.10.2021), в якому просив розглядати дану справу за відсутності його представника.
Прокурор своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представника Публічного акціонерного товариства проектно-будівельної фірми "Херсонбуд", обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Херсонської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що постановою головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Нікішиної Ірини Миколаївни від 09.12.2020 відкрито виконавче провадження №63867330 з примусового виконання наказу Господарського суду Херсонської області №923/479/19 від 20.10.2020 про зобов'язання Публічного акціонерного товариства проектно-будівельної фірми "Херсонбуд" повернути Управлінню комунальної власності Херсонської міської ради за актом приймання-передачі нежилі приміщення четвертого поверху загальною площею 424,3 кв.м, а саме: №16 - нежиле приміщення загальною площею 17 кв.м, №17 - нежиле приміщення загальною площею 16,9 кв.м, №18 - нежиле приміщення загальною площею 17 кв.м, №19 - коридор загальною площею 23,1 кв.м, №20 - санвузол загальною площею 3,9 кв.м, №21 - санвузол загальною площею 3,2 кв.м, №22 - підсобне загальною площею 7,5 кв.м, №23 - підсобне загальною площею 10,4 кв.м, №24 - нежиле приміщення загальною площею 22,8 кв.м, 1/2 частини коридору загальною площею 24,4 кв.м, які розташовані за адресою: м. Херсон, вул. І. Кулика, буд. 133-А.
Згідно з актом державного виконавця б/н від 29.03.2021, складеним у виконавчому провадженні №63867330, вищенаведені нежилі приміщення четвертого поверху повернуто Управлінню комунальної власності Херсонської міської ради.
Відповідно до постанови головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Нікішиної Ірини Миколаївни від 29.03.2021 про закінчення виконавчого провадження виконавче провадження №63867330 з примусового виконання наказу Господарського суду Херсонської області №923/479/19 від 20.10.2020 про зобов'язання повернути майно закінчене на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з його фактичним виконанням у повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства проектно-будівельної фірми "Херсонбуд" б/н від 22.03.2021 (вх.№838/21 від 22.03.2021), місцевий господарський суд послався на відсутність правових підстав для визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу Господарського суду Херсонської області №923/479/19 від 20.10.2020 про зобов'язання повернути майно.
Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
В силу статті 1291 КонституціїУкраїни суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
За умовами частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Частинами першою, другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012).
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №11-рп/2012 від 25.04.2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело як джерело права.
За умовами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні по справі "Деркач та Палек проти України" Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, даний пункт передбачає "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 Конвенції як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії").
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок. За певних обставин така затримка може бути виправданою, але вона не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії").
У рішенні по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 328 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
За умовами частини другої статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Колегія суддів зауважує, що на господарський суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав виконавчий документ може бути визнано таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення, при цьому суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Наведені підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зокрема, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням зустрічних вимог, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові (до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема: видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого документа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката тощо).
Водночас перелік підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 328 Господарського процесуального кодексу України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у вказаній норми процесуального права.
В межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов'язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, у той час як перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється.
Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 30.03.2021 у справі №910/8794/17.
За таких обставин, колегією суддів не приймаються до уваги доводи апелянта щодо не набуття ним речових прав на вказані у рішенні суду першої інстанції приміщення, площа яких складає 290 кв.м, оскільки вказані твердження відповідача фактично зводяться до перегляду рішення Господарського суду Херсонської області від 08.10.2019 у даній справі, яке набрало законної сили, в частині визначення загальної площі нежитлових приміщень, переданих у користування Публічному акціонерному товариству проектно-будівельній фірмі "Херсонбуд" на підставі договору оренди комунального майна №1833 від 25.12.2015. При цьому апеляційним господарським судом враховується, що відповідно до матеріалів справи жодних посилань на безпідставність зазначення загальної площі нежитлових приміщень четвертого поверху, стосовно повернення яких прокурором заявлено відповідно позовну вимогу, Публічним акціонерним товариством проектно-будівельної фірми "Херсонбуд" під час розгляду спору взагалі не наводилось, що підтверджується у тому числі і відсутністю таких тверджень у поданих відповідачем процесуальних документах (зокрема, у заявах по суті справи та в апеляційній скарзі).
Південно-західний апеляційний господарський суд зауважує на тому, що майно, яке підлягало передачі Публічним акціонерним товариством проектно-будівельної фірми "Херсонбуд" на користь Управління комунальної власності Херсонської міської ради за рішенням Господарського суду Херсонської області від 08.10.2019 та яке, відповідно, вказане у наказі Господарського суду Херсонської області №923/479/19 від 20.10.2020 про зобов'язання повернути майно, повністю відповідає переліку майна, зазначеному в акті державного виконавця від 09.03.2021, складеному у виконавчому провадженні №63867330.
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що у матеріалах справи відсутні та апелянтом до місцевого господарського суду не подано жодного доказу на підтвердження звернення до нього прокуратури, Херсонської міської ради або Управління комунальної власності Херсонської міської ради з претензіями стосовно неповернення об'єктів комунального майна - нежитлових приміщень четвертого поверху, розташованих за адресою: м. Херсон, вул. І. Кулика, буд. 133-а, які були б адресовані відповідачу вже після складення державним виконавцем акту б/н від 29.03.2021.
При цьому постановою головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Нікішиної Ірини Миколаївни від 29.03.2020 виконавче провадження №63867330 з примусового виконання наказу Господарського суду Херсонської області №923/479/19 від 20.10.2020 про зобов'язання повернути майно закінчене на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з його фактичним виконанням у повному обсязі.
Докази визнання вищенаведеної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження незаконною, протиправною або нечинною, як і докази скасування останньої у матеріалах даної справи відсутні.
В силу абзацу 2 частини першої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, встановлена законом неможливість повторного звернення до примусового виконання з наказом, за яким виконавче провадження закінчене у зв'язку з повним виконанням виконавчого документа, спростовує доводи скаржника щодо збереження у нього обов'язку щодо повернення в натурі нежилих приміщень четвертого поверху загальною площею 290 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Херсон, вул. І. Кулика, буд. 133-а.
Посилання апелянта на обтяження приміщень четвертого поверху загальною площею 424,3 кв.м за адресою: м. Херсон, вул. І. Кулика, буд. 133-А арештом на підставі ухвали Херсонського апеляційного суду від 22.04.2020 у справі №766/2676/20 (запобіжний захід у кримінальному провадженні №12020230040000329), жодним чином не спростовують обґрунтованості оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, оскільки відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №248681155 від 18.03.2021 в якості особи, майно/права якої обтяжуються, значиться територіальна громада міста Херсона в особі Херсонської міської ради, відтак повернення вищенаведених приміщень виконавчому органу вказаної ради, до повноважень якого делеговано управління об'єктами комунальної власності, а саме: Управлінню комунальної власності Херсонської міської ради, лише сприяє меті накладення арешту - збереженню об'єктів нерухомого майна у зареєстрованого власника до визначення подальшої долі цього майна.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги недоведеність заявником наявності обставин, з якими приписи статті 328 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства проектно-будівельної фірми "Херсонбуд" б/н від 22.03.2021 (вх.№838/21 від 22.03.2021).
Таким чином, у зв'язку з тим, що доводи скаржника стосовно порушення Господарським судом Херсонської області норм права при постановленні оскаржуваної ухвали від 14.07.2021 у справі №923/479/19 не знайшли свого підтвердження, підстав для скасування зазначеного судового акта колегія суддів не вбачає.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства проектно-будівельної фірми "Херсонбуд" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Херсонської області від 14.07.2021 у справі №923/479/19 - без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Публічне акціонерне товариство проектно-будівельну фірму "Херсонбуд".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 02.12.2021.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя Л.О. Будішевська
Суддя О.Ю. Аленін